Справа № 420/7830/26
09 квітня 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,-
До Одеського окружного адміністративного суду 20 березня 2026 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому позивач просить суд:
- наказ Головного управління національної поліції в Одеській області №406 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ВНП №1 та Болградського РВП ГУНП в Одеській області» від 19 лютого 2026 року пунктом 6 сержанта поліції ОСОБА_2 (0182122), поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Болградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції B Одеській області, застосувано дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції визнати протиправним та скасувати, в частині накладення дисциплінарного стягнення саме до ОСОБА_1 ;
- наказ Головного управління національної поліції в Одеській області від 27.02.2026 року «По особовому складу» №3240/с, яким реалізовано дисциплінарне стягнення та звільнено зі служби в поліції сержанта поліції ОСОБА_2 (0182122), поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Болградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області з 28 лютого 2026 року визнати протиправним та скасувати, в частині застосування дисциплінарного стягнення саме до ОСОБА_1 ;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення сержанта поліції ОСОБА_2 (0182122), поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Болградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області з 28 лютого 2026 року на службі в поліції на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Болградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах одного місяця у розмірі 29 879, 35 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот сімдесят дев'ять) гривень 35 копійок;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції України в Одеській області здійснити виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 28.02.2026 року по 20.03.2026 року (дата подання адміністративного позову до суду) включно в сумі 20 240, 85 (двадцять тисяч двісті сорок) гривень 85 копійок;
- стягнути витрати відповідно до квитанцій на друк службового розслідування.
Ухвалою суду від 25 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.
31 березня 2026 року від Головного управління Національної поліції в Одеській області до суду надійшла заява про залишення позову без розгляду (вхід. № ЕС/34989/26), в якій заявник просить суд залишити позов без розгляду, у зв'язку із неповажністю причин пропуску процесуального строку, встановленого Дисциплінарним статутом Національної поліції України та частиною 5 статті 122 КАС України.
Ухвалою суду від 02 квітня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку - залишено без руху.
Надано позивачу 5-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.
В ухвалі зазначено, що виявлені недоліки повинні бути усунені шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати причини поважності (у разі їх наявності) пропуску строку звернення до суду та надати належні докази.
На виконання вищезазначеної ухвали суду 03 квітня 2026 року представником позивача подано до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду (вхід. № ЕС/36681/26) з доданими доказами.
Розглянувши в порядку письмового провадження заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд зазначає наступне.
Згідно з частинами першою, другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з ч. 2 ст.19 ЗУ «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-Vlll підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень, визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується Законом.
Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 року № 2337-VIII, визначено сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Розділом V Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначені особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану.
Спірні правовідносини, розглядаються під кутом норм права, які визначені у зазначеному розгляді Дисциплінарного статуту НПУ, на час воєнного стану в державі.
Так, у зв'язку з триваючою збройною агресією російської федерації проти України та з метою вжиття ряду заходів, спрямованих на її відбиття, указом Президента України від 1 травня 2023 року № 254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» постановлено з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року продовжено дію воєнного стану строком на 90 діб - до 18.08.2023 року. Та станом на сьогодні продовжено дію воєнного стану.
2 травня 2023 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного станув Україні», яким затверджено Указ Президента України від 1 травня 2023 року № 254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні». Згідно ч. 4 ст. 31 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» у період дії воєнного стану поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
В мирний час встановлювалась інша норма права, щодо строків оскарження, поліцейським застосованого до нього дисциплінарного стягнення, так частиною 1 статті 24 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, визначено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення протягом місяця з дня його виконання (реалізації) шляхом подання рапорту до прямого керівника особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, а також шляхом звернення до суду в установленому порядку.
Частиною 5 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Так Верховним судом у постанові від 28.03.2024 по справі №420/22052/23 зазначено наступне: «Правила конкуренції, крім вищезазначеного, можуть випливати з часової послідовності прийняття норм. За загальним правилом, нова норма припиняє дію старої норми, якщо вони суперечать одна одній (lex posterior derogat legi priori). У співвідношенні між звичайними законами, які суперечать один одному, «молодша норма» припиняє суперечливу до неї «старшу»: цей підхід виходить з того, що існуюче право при виданні нової норми може бути змінене без особливих проблем.
Тобто, у контексті цього судового спору застосуванню підлягає Дисциплінарний статут Національної поліції України, що затверджений Законом України і яким передбачені порядок та строки оскарження дисциплінарного стягнення.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 08 лютого 2023 року у справі №120/7567/22, від 31 жовтня 2023 року у справі №400/5692/22, від 31 жовтня 2023 року у справі №340/4394/22, від 30 листопада 2023 року у справі №500/1224/23.
Отже, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що до правовідносин, які склались у цій справі потрібно застосовувати положення частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту, які передбачають оскарження наказу про звільнення у 15-ти денний термін з дня ознайомлення з відповідним наказом.
При цьому, як установили суди попередніх інстанцій, позивач звернувся до суду з цим позовом з пропуском 15-тиденного строку на оскарження, встановленого частиною четвертою статті 31 Дисциплінарного статуту, належних та достатніх доводів на обґрунтування поважності причин такого пропуску не навів».
Статтею 31 розділу V Дисциплінарного статуту встановлено порядок оскарження дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану, відповідно до частини четвертої якої поліцейський має право оскаржити застосовано до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення. Оскільки існує колізія між загальним (КАС України) та спеціальним законом (Дисциплінарний статут), застосуванню підлягають норми спеціального закону, яким є саме Дисциплінарний статут.
Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 31.05.2023, у справі №160/9356/22, від 31.10.2023 у справі №340/4394/22, від 30.11.2023 у справі №500/1224/23, від 28.03.2024 у справі №420/22052/23, та який застосований судами попередніх інстанцій.
Таким чином, законодавець чітко пов'язав виникнення права на оскарження застосованого до поліцейського дисциплінарного стягнення та обчислення строку на таке оскарження - з моменту ознайомлення особи з наказом про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
Верховний Суд у постанові від 14.02.2023 у справі № 260/2362/22 зазначив, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Позивач обґрунтовує заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду тим, що пропуск такого строку відбувся з поважних та об'єктивно зумовлених причин, які не залежали від його волі.
Зокрема, позивач зазначає, що фактичне ознайомлення з оскаржуваними наказами та пов'язаними з ними документами відбувалося поетапно. Хоча 27.02.2026 року позивач був ознайомлений із наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності, повного змісту наказу про звільнення, а також матеріалів службового розслідування на той момент він не отримав.
Копія наказу про звільнення в паперовій формі була отримана позивачем лише 10.03.2026 року, тоді як матеріали службового розслідування, які стали підставою для його прийняття, були надані відповідачем лише 12.03.2026 року після тривалого листування, подання адвокатського запиту та сплати значного рахунку за копіювання великого обсягу документів.
Позивач наголошує, що саме матеріали службового розслідування мають вирішальне значення для розуміння мотивів прийняття оскаржуваних рішень, однак до їх отримання він був об'єктивно позбавлений можливості сформувати повноцінну та аргументовану правову позицію і належним чином підготувати адміністративний позов.
При цьому позивач зазначає, що вживав усіх залежних від нього заходів для своєчасного отримання необхідних документів: звертався через адвоката із запитами до відповідача, здійснював оплату витрат на копіювання, а після фактичного отримання матеріалів без зволікань розпочав підготовку позовної заяви.
У зв'язку з викладеним позивач вважає, що пропуск строку звернення до суду є наслідком об'єктивних перешкод, пов'язаних із несвоєчасним отриманням повного обсягу необхідних документів, а тому просить суд визнати причини пропуску строку поважними та поновити такий строк.
Початок перебігу строку позовної давності можна відраховувати із моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Відповідно до позиції Верховного Суду по справі № 640/25034/19 якщо день, коли особа дізналася про порушення свого права встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
Відповідно до позиції Верховного Суду по справі № 640/25034/19: «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку, який у цивільному та господарському судочинстві визначений як строк позовної давності, а в адміністративному - строк звернення до суду.
У справі Європейського суду з прав людини “Стаббігс та інші проти Великобританії» визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
При оцінюванні поважності причин пропуску строку звернення до суду та прийнятті рішень про його поновлення ЄСПЛ, як правило, враховує: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінку заявника; 3) поведінку державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (справи “Бочан проти України», “Смірнова проти України», “Федіна проти України», “Матіка проти Румунії» та інші).
Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29).
При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, пункт 25).
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).
До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24.09.2019 року по справі №160/2551/19.
Оцінюючи наведені позивачем доводи, суд виходить з того, що вони в цілому свідчать про наявність об'єктивних труднощів у своєчасному зверненні до суду, пов'язаних із поетапним отриманням наказу про звільнення та матеріалів службового розслідування, які мають істотне значення для формування правової позиції у справі.
Суд бере до уваги, що позивач вживав активних заходів для отримання необхідних документів, зокрема звертався із адвокатськими запитами та здійснював оплату витрат на копіювання значного обсягу матеріалів, а після їх отримання звернувся до суду без невиправданої затримки.
При цьому суд враховує, що строк звернення до суду пропущено незначною мірою, що у контексті принципу пропорційності та права на доступ до правосуддя, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не може розцінюватися як підстава для надмірного формалізму.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наведені причини пропуску строку є поважними, а сам строк підлягає поновленню.
Таким чином, дослідивши доводи позивача викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду щодо поважності пропуску строку, суд приходить до висновку, про доведеність поважності причин пропуску строку звернення до суду, а тому є достатні підстави для визнання судом таких причин поважними.
Позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позовну заяву належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, позовну заяву подано з дотриманням правил підсудності.
Підстави для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлені КАС України на момент прийняття даної ухвали у суду відсутні.
З наведених підстав суддя вважає за можливе продовжити розгляд справи за даним позовом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 9, 43, 46-48, 80, 94, 162-164, 194, 205, 248, 263, 293 КАС України, суд, -
Визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.
Продовжити розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається, на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за адресою http://adm.od.court.gov.ua/sud1570/gromadyanam/cases/.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Суддя С.О. Стефанов