Справа № 420/31982/25
10 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому, з урахуванням заяви від 24.09.2025 року, просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 02.09.2025 року №156050028219, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні грошової допомоги згідно пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, згідно п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», врахувавши при цьому період роботи з 27.08.1993 року по 30.08.1995 року - до спеціального стажу за вислугу років згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що маючи стаж роботи у закладах охорони здоров'я більш ніж 30 років, має право на призначення разової грошової допомоги та саме з цих підстав звертався до органів Пенсійного фонду. Згідно рішення про відмову від 02.09.2025 року, період роботи з 27.08.1993 року по 30.08.1995 року в Державній судноплавній компанії «Чорноморське морське пароплавство» не зараховується до стажу роботи за вислугу років як медичного працівника, оскільки Державна судноплавна компанія «Чорноморське морське пароплавство» не відноситься до медичних закладів, визначених Постановою КМУ від 04.11.1993 року № 909. Як вбачається із записів у трудовій книжці №5-7, у період з 27.08.1993 р. по 30.08.1995 р. ОСОБА_1 працював в Державній судноплавній компанії «Чорноморське морське пароплавство» на посаді суднового лікаря. Відсутність у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909, не нівелює характер виконуваної позивачкою таких робіт, з яким законодавство пов'язує право особи на зарахування до спеціального стажу відповідного відпрацьованого часу, що надає право на пенсію за вислугу років. Поміж тим, право на набуття пенсії за вислугою років, передбаченої пунктом "е" частини 1 статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пов'язане не лише з місцем роботи - закладом охорони здоров'я, а, насамперед, з посадою, яку обіймає працівник - лікарі та середній медичний персонал.
Позивач працював на посаді лікаря, тобто був працівником охорони здоров'я та виконував роботи, з яким законодавство пов'язує право особи на зарахування до спеціального стажу роботу, що надає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». З урахуванням вище зазначеного та враховуючи висновки Верховного Суду, сукупний страховий стаж Позивача на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, складає більше 35 років, що згідно з положеннями пункту 7 1 Розділу XV Закону №1058-IV є достатнім для призначення грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Ухвалою від 23.09.2025 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 10.04.2026 року у задоволенні клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про залучення до участі у справі в якості співвідповідача по справі Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області - відмовлено.
09.10.2025 року представник відповідача ГУ ПФУ в Запорізькій області подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що до заяви №6250 позивач надав довідку №326 від 04.08.2025 року про роботу судновим лікарем за період роботи з 27.08.1993 року по 30.08.1995 року, видану Державною судноплавною компанією «Чорноморське морське мореплавство» про знаходження у відпустках без збереження заробітної плати. Вищевказаний період роботи не може бути зарахованим до стажу роботи за вислугу років, оскільки Державна судноплавна компанія «Чорноморське морське судноплавство» не відноситься до медичних закладів визначених Постановою 909. Крім того, законодавством не передбачено зарахування періоду, протягом якого особа перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, передбаченій пунктом 20 частини першої статті 25 Закону України "Про відпустки", до стажу роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років.
Отже, відповідачем правомірно прийнято рішення відмовити позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримує пенсію за віком у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області з 22.04.2025 року, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
25.08.2025 року ОСОБА_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою щодо призначення одноразової грошової допомоги, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву ОСОБА_1 про призначення грошової допомоги передано на розгляд до ГУ ПФУ в Запорізькій області.
02.09.2025 року ГУ ПФУ в Запорізькій області прийнято рішення №156050028219 про відмову у нарахуванні та виплаті грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій.
У рішенні зазначено, що до заяви для перерахунку пенсії заявник, зокрема, надав довідку № 326 від 04.08.2025 р про роботу судновим лікарем за період роботи з 27.08.1993 р. по 30.08.1995 р., видану Державною судноплавною компанією “Чорноморське морське пароплавство» про знаходження у відпустках без збереження заробітної плати. Період роботи з 27.08.1993 р. по 30.08.1995 р. в Державній судноплавній компанії “Чорноморське морське пароплавство»не зараховується до стажу роботи за вислугу років як медичного працівника, оскільки Державна судноплавна компанія “Чорноморське морське пароплавство» не відноситься до медичних закладів визначених Постановою 909. Враховуючи вищезазначене, прийнято рішення відмовити ОСОБА_2 у виплаті грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно пункту 7-1 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
З системного аналізу викладеного суд зазначає, що право на отримання відповідної грошової допомоги не залежить та не пов'язується із призначенням саме пенсії за вислугою років, а є окремим правовим механізмом відповідної соціальної виплати, який також може реалізовуватись при призначенні пенсії за віком.
Зазначений висновок міститься у постановах Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №442/456/17 та від 13.02.2019 у справі №233/4308/17.
Відповідно до пункту “е» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Згідно ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №1191).
Порядок №1191 визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України №1058-IV.
Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України №1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі - Перелік №909).
Пунктом 5 вказаного Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України №1058-IV, та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України №1788-ХІІ, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Відповідно до пункту 6 вказаного Порядку №1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно зі статтями 27 і 28 Закону України №1058-IVстаном на день її призначення.
Згідно з пунктом 7 вказаного Порядку №1191 виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, визначені заклади і установи охорони здоров'я та посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Як було встановлено судом, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримує пенсію за віком у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області з 22.04.2025 року, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Тобто, на момент призначення пенсії (22.04.2025 року) позивачу виповнилося 60 років.
Як вбачається з матеріалів справи, страховий стаж позивача складає 42 роки 08 місяців 4 дні.
Так, відповідно до частини 1 розділу 2 «Охорона здоров'я» Переліку №909 право виходу на пенсію за вислугу років мають, зокрема, лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад).
До матеріалів також надано довідку № 326 від 04.08.2025 р про роботу судновим лікарем за період роботи з 27.08.1993 р. по 30.08.1995 р., видану Державною судноплавною компанією “Чорноморське морське пароплавство».
При цьому, запис про роботу позивача в період з 27.08.1993 р. по 30.08.1995 р. на посаді суднового лікаря наявний в трудовій книжці НОМЕР_1 .
Суд приймає до уваги те, що Верховний Суд у постанові від 06.04.2022 по справі № 345/1597/17 зазначив, що право на набуття пенсії за вислугою років, передбаченої пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пов'язане не лише з місцем роботи - закладом охорони здоров'я, а й з посадою, яку обіймає працівник - лікарі та середній медичний персонал.
З огляду на викладене, враховуючи що Переліком №909 передбачені посади лікарів незалежно від форми власності, відомчої належності закладів і установ або статусу, суд зазначає, що періоди роботи позивача на такій посаді, мають зараховуватися до спеціального стажу, який дає право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV.
Посилання відповідача на те, що Державна судноплавна компанія «Чорноморське морське судноплавство» не відноситься до медичних закладів визначених Постановою 909 та те, що законодавством не передбачено зарахування періоду, протягом якого особа перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, є безпідставними, оскільки Порядком №1191 не передбачено виключення з періодів роботи періодів перебування у відпустці без збереження заробітної плати. При цьому, навіть під час перебування у короткотермінових відпустках без збереження заробітної плати так чи інакше позивач продовжував перебувати у трудових відносинах із роботодавцем, зазначені періоди, за їх наявності, мають бути включені до спеціального страхового стажу, тому правові підстави для виключення цих періодів із спеціального стажу відсутні.
Враховуючи досягнення позивачем на час звернення з заявою про призначення пенсії за віком пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону України №1058 та те, що на день досягнення пенсійного віку позивач працював на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пунктів “е» - “ж» статті 55 Закону України №1778, наявності у нього достатнього страхового стажу, суд дійшов висновку про наявність права у позивач на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають повному задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (адреса: проспект Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 02.09.2025 року №156050028219, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні грошової допомоги згідно пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, згідно п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», врахувавши при цьому період роботи з 27.08.1993 року по 30.08.1995 року - до спеціального стажу за вислугу років згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Андрухів