Справа № 420/6924/26
10 квітня 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву адміністративного суду Лебедєва Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказу та постанови ВЛК,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов сформований через систему «Електронний суд» адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо взяття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на військовий облік військовозобов'язаних;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України "Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації" в частині що стосується призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
- визнати протиправною та скасувати постанову Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_6 (мобілізаційний пункт) №2026-0223-1610-0579-7 від 23.02.2026 р. про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби.
Ухвалою суду від 17.03.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, позивачу надано час для усунення недоліків шляхом надання до суду: уточненої позовної заяви із уточненням кола відповідачів; доказів сплати сплату судового збору у розмірі 3194,88 грн.
23.03.2026 року до суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено уточнену позовну заяву та квитанцію про сплату судового збору.
В уточненій позовній заяві позивачем змінено відповідача ІНФОРМАЦІЯ_7 на Військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою від 30.03.2026 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/6924/26, та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.
09.04.2026 року до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходи забезпечення позову по даній справі, шляхом:
- заборони військовій частині НОМЕР_2 (в особі її посадових/службових осіб) вчиняти дії щодо направлення військовослужбовця ОСОБА_1 , для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини або іншого пункту дислокації ніж пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 до набрання законної сили рішенням суду в даній адміністративній справі;
- заборони військовій частині НОМЕР_2 (в особі її посадових/службових осіб) приводити до присяги військовослужбовця - мобілізованого ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням суду в даній адміністративній справі.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач вказує, що після закінчення підготовки він буду направлений наказом командира військової частини (відповідача-3) до іншої військової частини, або іншого місця дислокації, а тому у разі встановлення протиправності та скасування оскаржуваних наказів ефективний захист його порушених прав, за захистом яких він звернувся до суду у цій справі, без вжиття заходів забезпечення позову буде істотно ускладнено, оскільки для такого захисту йому доведеться докласти значних зусиль. Позивач зазначає, що серед іншого ним заявлено вимогу зобов'язати військову частину НОМЕР_2 виключити його зі списків особового складу цієї військової частини. З огляду на наведене, приведення його до присяги та можливе подальше переведення до іншої військової частини призведе як до необхідності зміни суб'єктного складу учасників справи, так і до припинення правовідносин між позивачем і відповідачем - військовою частиною НОМЕР_1 . Відтак, виключення його зі списків особового складу військової частини, в якій він вже не проходитиме службу на момент набрання рішенням законної сили, не забезпечить ефективної реалізації прав за наслідком прийнятого судом рішення, оскільки у військової частини НОМЕР_1 не буде повноважень на його звільнення з військової служби, а так само і на виключення зі списків особового складу іншої військової частини. Відтак, позивач уважає, що обраний ним спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами та не спричинить шкоди відповідачам чи іншим особам, оскільки у разі відмови у задоволенні позовних вимог командир військової частини не буде позбавлений можливості своїм наказом направити/перевести його до іншої військової частини та привести до присяги військовослужбовця. Також позивач уважає, що таким судовим рішенням не буде нанесено шкоди жодній із сторін, а також обороні країни, оскільки до набрання законної сили рішенням суду у цій справі він залишаться у розташуванні пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 та у статусі військовослужбовця, а також забезпечення позову у такий спосіб не буде перешкодою для переміщення разом із військовою частиною у разі зміни її дислокації пункту постійної дислокації та/або у складі цієї військової частини.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд виходить з такого.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.
Згідно ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
За положеннями статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Слід зазначити, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Таким чином інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією із гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний гарантувати, у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, виконання майбутнього рішення суду або/та ефективний захист особи, який неможливий без негайного втручання суду.
Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Міністрів Ради Європи від 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами. І якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту.
Суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову має пересвідчитись, зокрема, у тому, що дійсно невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
При цьому заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу, а також бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Подібні за змістом висновки були висловлені Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17 та в подальшому підтримані у постановах від 01.06.2022 у справі №580/5656/21, від 18.05.2023 у справі №500/4200/22, від 21.02.2024 у справі №420/11311/23.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Суд зазначає, що підстави забезпечення позову не можуть ґрунтуватися на ймовірних припущеннях і повинні підтверджуватись належними та допустимими доказами.
Також слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Сама лише незгода позивача із рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Так, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову позивач зазначає, що серед іншого ним заявлено вимогу зобов'язати військову частину НОМЕР_2 виключити його зі списків особового складу цієї військової частини, а тому приведення його до присяги та можливе подальше переведення до іншої військової частини призведе як до необхідності зміни суб'єктного складу учасників справи, так і до припинення правовідносин між позивачем і відповідачем - військовою частиною НОМЕР_1 . Відтак, виключення його зі списків особового складу військової частини, в якій він вже не проходитиме службу на момент набрання рішенням законної сили, не забезпечить ефективної реалізації прав за наслідком прийнятого судом рішення, оскільки у військової частини НОМЕР_1 не буде повноважень на його звільнення з військової служби, а так само і на виключення зі списків особового складу іншої військової частини.
Суд зазначає, що позивачем в даній справі заявлено наступні позовні вимоги:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо взяття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на військовий облік військовозобов'язаних;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України "Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації" в частині що стосується призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
- визнати протиправною та скасувати постанову Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_6 (мобілізаційний пункт) №2026-0223-1610-0579-7 від 23.02.2026 р. про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби.
Жодних вимог зобов'язального характеру, в тому числі про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу цієї військової частини, позовна заява ОСОБА_1 не містить.
Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Таким чином, наведені позивачем у заяві про забезпечення позову аргументи, не дають підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Крім того, суд зауважує, що згідно положень п.10 ч.3 ст. 151 КАС України, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Таким чином, процесуальний закон містить пряму заборону вживати заходи забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Так, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому воєнний стан неодноразово продовжений і триває, у точу числі, на момент розгляду заяви про забезпечення позову.
Суд зазначає, направлення військовослужбовця для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини здійснюється за наказом або розпорядженням командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Таким чином, заява позивача про забезпечення позову шляхом заборони військовій частині НОМЕР_2 (в особі її посадових/службових осіб) вчиняти дії щодо направлення військовослужбовця для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини або іншого пункту дислокації ніж пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 , в даному випадку, є фактично забороною вчиняти дії щодо виконання відповідних наказів, які можуть бути видані командуванням військової частини.
Таким чином, обраний заявником спосіб забезпечення позову за своїм змістом прямо заборонений п.10 ч.3 ст. 151 КАС України.
Крім того, відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Суд звертає увагу, що можливе вчинення відповідачем будь-яких дій щодо переміщення позивача для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, не охоплюються предметом позову в цій справі.
Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечною обставиною для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому. Сама можливість настання негативних наслідків чи порушення прав позивача в майбутньому не може визнаватись достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Враховуючи зазначені доводи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 241, 243, 256, 294 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом: заборони військовій частині НОМЕР_2 (в особі її посадових/службових осіб) вчиняти дії щодо направлення військовослужбовця ОСОБА_1 , для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини або іншого пункту дислокації ніж пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 до набрання законної сили рішенням суду в даній адміністративній справі; заборони військовій частині НОМЕР_2 (в особі її посадових/службових осіб) приводити до присяги військовослужбовця - мобілізованого ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням суду в даній адміністративній справі - відмовити.
Копію ухвали направити заявнику.
Ухвала набрала законної сили в порядку ст. 256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя Г.В. Лебедєва