Справа № 420/10136/26
10 квітня 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Завальнюк І.В., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати бездіяльність та протиправні дії Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області щодо не виплати інфляційних коштів компенсації за рішенням суду з перерахунку понесених втрат частини заробітної плати за не виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді з 01 вересня 2023 року по 31 травня 2024 року; стягнути інфляційну компенсацію понесених втрат частини заробітної плати за не виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді з 01 вересня 2023 року по 31 травня 2024 року у розмірі 62213,16 гривень (шість десять дві тисячі двісті тринадцять гривень шістнадцять копійок) з Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.
Вивчивши матеріали справи, суддя встановив, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 161 КАС України, у зв'язку із чим позов підлягає залишенню без руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Однак в порушення вимог вищезазначеної норми до адміністративного позову не додано копію позову адміністративного позову із додатками для відповідача.
Крім того, у позовній заяві ОСОБА_1 просить визнати поважними причини пропуску строку на звернення до суду із даними вимогами.
Згідно з матеріалами позову, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року у справі № 420/15843/24 було зобов'язано Кароліно-Бугазьку сільську раду сплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді за період з 01 вересня 2023 року по 31 травня 2024 року в сумі 91 857,36 грн.
Ухвалою суду від 31 березня 2025 року було змінено спосіб і порядок виконання рішення шляхом безпосереднього стягнення з Кароліно-Бугазької сільської ради на користь позивача суми середнього заробітку в розмірі 91 857,36 грн.
Фактичне погашення заборгованості за рішенням суду відбулося лише після вжиття заходів примусового виконання двома частинами: 17 квітня 2025 року позивач отримав на рахунок 54 115,73 грн; 30 травня 2025 року відповідачем було перераховано залишок у розмірі 16 514,44 грн, а з даним позовом позивач звернувся 02.04.2026 (позов здано на пошту), тобто через 10 місяців та 2 дні з моменту отримання остаточної виплати.
Згідно з частинами першою та другою статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
В даному випадку звернення до суду 02.04.2026 відбулося зі значним пропуском встановленого частиною другою статті 122 КАС України шестимісячного строку, оскільки остаточне погашення заборгованості, що є моментом виникнення права на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мало місце 30.05.2025.
Позивач у поданій заяві формально просить визнати причини пропуску поважними, проте фактично не наводить жодної об'єктивної обставини чи належного доказу, які б створювали непереборні перешкоди для своєчасного подання позову протягом майже року після фактичного розрахунку.
Клопотання позивача про визнання причин поважними є необґрунтованим та позбавлене конкретизації факторів, які б не залежали від волі заявника. Таким чином, встановлений факт тривалої бездіяльності позивача вказує на відсутність істотних труднощів для вчинення процесуальних дій у межах КАС України.
Фактично позивач просить нівелювати взагалі інститут строку на звернення до суду з позовом, надавши перевагу в такий спосіб стороні позивача.
Суд враховує, що обмеження строку на звернення до адміністративного суду не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis, пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява №45783/05; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року в справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).
Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року в справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» («Перез де Рада Каванілес проти Іспанії»), заява №28090/95). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна Держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року «Osman v. the United Kingdom» («Осман проти Сполученого Королівства»), заява №23452/94 та пункт 54 рішення від 19 червня 2001 року «Kreuz v. Poland» («Круз проти Польщі»), заява №28249/95).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (пункт 47, заява №3236/03) суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їхня свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Так, суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
До того ж, суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Отже, позивачу необхідно подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням причин пропуску такого строку та наданням відповідних доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, враховуючи, що виявлені недоліки перешкоджають суду вирішити питання про відкриття провадження в адміністративній справі, керуючись ст. 169 КАС України, суд
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про визнання поважними причини пропуску строку на звернення до суду із адміністративним позовом відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху, надавши десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення зазначених вище недоліків.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовну заяву залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Завальнюк