Справа № 420/40802/25
09 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесення змін до інформаційних баз, а саме в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів в частині вилучення відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
2. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести зміни Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в частині вилучення відомостей про порушення правил військового обліку.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/40802/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» були внесені відомості про нібито порушення ОСОБА_1 , правил військового обліку. Дані відомості відображаються у застосунку «Резерв+» у зв'язку з наяністю у Позивача порушення законодавства та розшук.
Позивач виявив 16.09.2025 року у застосунку «Резерв+» в своєму військово-обліковому документі інформацію про порушення ним правил військового обліку, а саме в графу «Розшукує ТЦК та СП: порушення військового обліку». Окрім того, в графі «Причина розшуку» було зазначено: «Ви не прибули за мобілізаційним розпорядженням», хоча ніякого мобілізаційного розпорядження ОСОБА_1 ніколи не отримував.
Позивач не отримував ні повісток, ані жодних повідомлень про порушення військового обов'язку, та відповідно не ухилявся від явки до територіального центру комплектування, а відтак, не має об'єктивних підстав вважатися таким, що порушив правила військового обліку.
Водночас, в застосунку «Резерв+» ОСОБА_1 виявив пропозицію подачі заяви онлайн для сплати штрафу у розмірі 50% в сумі 8 500 грн. відповідно до вимог ч.1 ст. 2799 КУпАП та вирішив скористатися даною функцією, оскільки хотів скористатися відстрочкою від призову по мобілізації у вигляді бронювання. Сплативши 16.09.2025 року 50% штрафу за ніби то вчинене ним адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 210-1 КУпАП Позивач розраховував, що відмітка в його електронному військово-обліковому документі про порушення ним військового обліку і розшук зникне, оскільки він вже сплатив штраф і був притягнутий до адміністративної відповідальності, однак вона зникла на деякий час, а потім знову з'явилася.
У зв'язку з чим, позивач був вимушений неодноразово звертатися до Відповідача з листом-вимогою внести зміни в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів стосовно нього в частині вилучення відомостей про порушення ним правил військового обліку та розшуку ТЦК та СПІ.
Проте, Відповідач не відреагував на вказані звернення Позивача та не вніс зміни в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Вказана бездіяльність Відповідача є протиправною, оскільки відсутнє належне правове обґрунтування внесених до Реєстру даних.
Представником ІНФОРМАЦІЯ_1 відзив на позовну заяву не надано, відповідно до ст. 162 КАС України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та відзив, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно з відомостями з електронного військово-облікового документа, сформованого 28.11.2025 року з мобільного застосунку від Міністерства оборони України «Резерв +», позивач є військовозобов'язаним, номер в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» - 271020200640702100027, перебуває на військовому обліку в у ІНФОРМАЦІЯ_4 , відомості щодо постанови та дати ВЛК - відсутні відомості, звання - солдат, адреса проживання: АДРЕСА_1 , дата уточнення даних - 11.09.2025 року, наявний запис - «Порушення правил військового обліку».
Крім того, згідно з відомостями з електронного військово-облікового документа з мобільного застосунку від Міністерства оборони України «Резерв +», наявна відмітка від 13.09.2025 року Причина звернення до Нацполіції: «Не прибули за мобілізаційним розпорядженням».
Судом також встановлено та не заперечується позивачем, що 16.09.2025 року позивачем сплачено 50% штрафу за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 210-1 КУпАП.
19.09.2025 року представник позивача звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою про виключення відомостей про порушення військового обліку та зняття його з розшуку, посилаючись на закінчення строків притягнення його до відповідальності.
Листом від 28.10.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_6 в задоволенні заяви позивача відмовив.
Позивач не погоджується з діями відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів запису про порушення ним правил військового обліку, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
За змістом частини 9 статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частиною 6 статті 2 Закону № 2232-XII визначені види військової служби, серед яких: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу.
Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону № 2232-XII).
Частиною 3 ст. 33 Закону № 2232-XII передбачено, що військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Згідно з ч. 1 ст. 34 цього Закону персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває до теперішнього часу.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон № 3543-XII.
У статті 1 Закону № 3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 22 Закону № 3543-XII визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації:
з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (далі - Порядок № 1487).
Зазначеною постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 № 1487 затверджено також Додаток 2 до Порядку 1487, яким є Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Правила військового обліку).
Пунктом 1 Правил військового обліку визначено, що військовозобов'язані та резервісти повинні:
1) перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад; за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності;
2) прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів;
4) проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів;
5) проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі, проходити службу у військовому резерві;
Призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 1 частини 1 Закону України від 16 березня 2017 року № 1951-VIII "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" (далі - Закон № 1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (частина перша статті 2 Закону № 1951-VIII).
За приписами статті 5 частин 8, 9 Закону України № 1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Таким чином, із аналізу наведених приписів чинного законодавства слідує, що відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію бази даних, які до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У свою чергу, за змістом частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать, зокрема: 7) місце проживання та місце перебування; 7-1) номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти; 20-1) відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Стаття 210 та стаття 210-1 КУпАП регламентують відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку та порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Як слідує з положень ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Отже, із вищевикладених правових приписів слідує, що до повноважень відповідача як територіального центру комплектування та соціальної підтримки належить притягнення військовозобов'язаного до відповідальності за порушення правил військового обліку з прийняттям відповідної постанови, а також внесення відповідачем до Реєстру таких даних про притягнення військовозобов'язаного до адміністративної відповідальності.
Таким чином, до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів підлягають внесенню дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил військового обліку.
Як встановлено з матеріалів справи, порушення правил військового обліку полягало у тому, що ОСОБА_1 не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
При цьому, судом встановлено та не заперечується позивачем, що він не з'явився за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_5 , добровільно сплатив штраф, постанову про накладення адміністративного стягнення не оскаржив, такі докази суду не надав.
Позивач також не надав суду докази, що з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_5 після сплати штрафу, як і не надав суду докази того, що добросовісно виконав Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, визначених у додатку 2 до Порядку №1487, а також обов'язків визначених у законодавстві з питань мобілізації на час воєнного стану.
Таким чином, враховуючи вище окреслене, суд констатує факт наявності триваючого порушення позивачем правил військового обліку, а саме не з'явлення до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
При цьому, суд зауважує, що сплата штрафу позивачем у жодному разі не звільняє його від конституційного обов'язку з'явитись за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
У той же час у п. 20-1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» визначено, що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Суд зазначає, що «Порушення правил військового обліку» містить комплекс правових процедур визначених у законодавстві, які не припиняються після сплати штрафу за адміністративне правопорушення, а припиняється саме після виконання військовозобов'язаним обов'язків визначених у правилах військового обліку військовозобов'язаного.
Зазначення повідомлення у військово-обліковому документів «Порушення правил військового обліку» міститься саме для військовозобов'язаного з метою звернення до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, на обліку якого перебуває такий військовозобов'язаний, для добросовісного виконання правил військового обліку.
Додатково суд звертає увагу сторін, що відповідно до статті 39 КУпАП, якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.
У зв'язку з визнанням позивачем адміністративного правопорушення та сплатою ним штрафу, позивач, відповідно до ст. 39 КУпАП, підданий адміністративному стягненню.
Позивач докази на підтвердження того, що він виконав добросовісно правила військового обліку, визначені у чинному законодавстві, суду не надав. До ІНФОРМАЦІЯ_5 не з'являється, що є порушенням правил військового обліку.
Таким чином, з огляду на викладене, у суду відсутні підстави для визнання протиправними дій відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку та зобов'язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення з боку позивача.
При цьому, в межах цієї адміністративної справи не вирішується питання щодо наявності вини позивача у скоєнні ним адміністративного правопорушення, оскільки предметом даного спору є внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а не відносини між військовозобов'язаним і територіальним центром комплектування та соціальної підтримки з приводу дотримання правил військового обліку, що становить окремий спір.
Таким чином, доводи позивача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії»). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії»). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність своїх дій, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-77, 139, 242-246, 259-262, 271, 287 КАС України, суд,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,- відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя Ю. В. Харченко
.