Справа № 420/10104/26
09 квітня 2026 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бездрабко О.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про забезпечення позову за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання вчинити певні дії позову,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:
заборонити ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти дії щодо моєї мобілізації на період дії запобіжного заходу;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 утриматися від призову мене на військову службу під час мобілізації до завершення судового розгляду кримінального провадження № 12022140000000509 від 17.10.2022 р.
Разом з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить забезпечити позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчиняти будь-які дії щодо мобілізації ОСОБА_1 , зокрема: вручення повісток на відправку; прийняття рішень щодо призову; направлення до військових частин, до набрання законної сили рішенням суду у справі.
В обґрунтування заяви вказує на те, що у разі невжиття заходів забезпечення позову: позивача може бути фактично мобілізовано до ухвалення рішення суду; виконання рішення суду стане неможливим або ускладненим; буде порушено права позивача, як обвинуваченого у кримінальному провадженні; позивач не зможе виконувати обов'язки, покладені ухвалою суду (запобіжний захід); буде порушено право на справедливий суд (ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
При вирішенні даної заяви суддя виходить з наступного.
Положеннями ч.1, 2 ст.150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями ч.2 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч.2 ст.151 КАС України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (ч.6 ст.154 КАС України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Як вбачається з позовної заяви, позивач звернувся до суду задля попередження його мобілізації відповідачем на період дії запобіжного заходу.
Необхідність забезпечення позову позивач обґрунтовував тим, що у разі невжиття заходів забезпечення позову: позивача може бути фактично мобілізовано до ухвалення рішення суду; виконання рішення суду стане неможливим або ускладненим; буде порушено права позивача, як обвинуваченого у кримінальному провадженні; позивач не зможе виконувати обов'язки, покладені ухвалою суду (запобіжний захід); буде порушено право на справедливий суд (ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Поряд з цим, в позовній заяві позивач вказує на факт уточнення ним персональних даних у ТЦК та СП, а також проходження медичного огляду військово-лікарською комісією.
Оцінюючи зазначені доводи, суд зазначає, що згідно з приписами Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", оновлення облікових даних та проходження ВЛК є обов'язковими етапами виконання громадянином конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни. Самі по собі факти уточнення анкетних даних та визначення ступеня придатності до військової служби за станом здоров'я є елементами встановленої законом процедури військового обліку, а не безпосереднім актом призову на військову службу за мобілізацією.
Відтак, суддя вважає, що наявність у матеріалах справи доказів проходження позивачем ВЛК свідчить лише про виконання ним процесуальних вимог законодавства про військовий обов'язок і не може трактуватися як безумовна та очевидна загроза негайного призову, що потребує вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони суб'єкту владних повноважень виконувати його прямі функції.
Суддя вважає, що позивачем не доведено існування обставин, виходячи з яких він просив вжити заходи забезпечення позову. Недоведеність таких обставин є підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки обов'язковою передумовою для співставлення інтересів сторін є встановлення реальності впливу або можливості впливу на такі інтереси спірних правовідносин, в той час як в цій справі наразі відсутні жодні докази на підтвердження настання обставин, про які вказував представник позивача. Вжиття заходів забезпечення позову на основі одних лише тверджень є невиправданим та порушує правову визначеність відповідних правовідносин.
З огляду на вказане та зважаючи, що на момент звернення із даною заявою позивачем не підтверджено свої вимоги належними доказами існування реальної загрози невиконання рішення суду чи суттєвої перешкоди у такому виконанні, а також співмірність цих вимог із предметом адміністративного позову, суддя приходить висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.150-152, 154, 243, 248 КАС України, суддя -
ухвалив:
Відмовити у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя О.І. Бездрабко