м. Миколаїв
09.04.2026 № 400/1517/26
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
доІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач або ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з вимогами:
-визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у ненаданні ОСОБА_1 протягом п'яти робочих днів з дня отримання запиту відповіді на запит на інформацію від 21 січня 2026 року, який надіслано листом з описом вкладення №5521400046849 та одержано адресатом 26 січня 2026 року;
-зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 , надати ОСОБА_1 відповідь на запит на інформацію від 21 січня 2026 року, який надіслано листом з описом вкладення №5521400046849 та одержано адресатом 26 січня 2026 року, невідкладно;
стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі.
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що «… на виконання вимог частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення за результатами розгляду справи за цим позовом буде подано заяву про розрахунок судових витрат та докази на їх підтвердження …».
Рішенням від 23.03.2026 Миколаївський окружний адміністративний суд позов ОСОБА_1 задовольнив:
визнав протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у ненаданні ОСОБА_1 відповіді на звернення від 20.01.2026;
зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_3 надати ОСОБА_1 відповідь на звернення від 20.01.2026.
стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі в розмірі 1064,96 грн.
Справу було розглянуто в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
30.03.26 представник позивача подав до суду «Заяву про розрахунок судових витрат та їх стягнення», в якій просив стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25200 грн.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами першою, другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вказано у статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданої до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У цьому випадку суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статті 252 цього Кодексу.
З урахуванням змісту статей 137 і 143 Кодексу адміністративного судочинства України додаткове рішення щодо розподілу витрат на правничу допомогу ухвалюється судом за наявності таких умов:
- понесення стороною відповідних витрат до ухвалення судом рішення (основного);
- неможливість подання стороною з поважних причин відповідних доказів до ухвалення судом рішення;
- подання стороною до ухвалення судом рішення заяви про понесення нею витрат на правничу допомогу та наміру подати відповідні докази протягом п'яти днів після ухвалення рішення.
Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого у пункті 53 постанови від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, вимога частини восьмої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (зміст якої кореспондує положенням частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України) щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному проваджені, де судові дебати відсутні.
Зазначений висновок підтриманий Верховним Судом і при розгляді касаційних скарг на судові рішення, прийняті за правилами адміністративного судочинства, зокрема такий висновок міститься в ухвалах Верховного Суду від 26.07.2023 у справі № 640/11775/20, від 09.08.2023 у справі № 140/607/22.
Позивач до позовної заяви не подав документів, що підтверджують витрати на правничу допомогу (консультація та складання, оформлення, подання позовної заяви, як вказано у відповідних актах) та не повідомив про наявність поважність причин, які зумовлюють подання таких доказів протягом п'яти днів після ухвалення судом рішення у справі, як того вимагає частина сьома статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Саме висловлений стороною намір подати певні докази на підтвердження вартості заявлених судових витрат після ухвалення судового рішення є обставиною, яка дозволяє суду не вирішувати відповідне питання у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи.
До того ж, зазначення у позові про те, що «… на виконання вимог частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення за результатами розгляду справи за цим позовом буде подано заяву про розрахунок судових витрат та докази на їх підтвердження …», на думку суду, не може бути визнано заявою, про яку йдеться у частині дев'ятій статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оскільки позивач до ухвалення судом рішення у справі не вказав про наявність поважних причин, які б перешкоджали поданню доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат, суд дійшов висновку, що заяву, яка б у розумінні частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України надавала б суду правові передумови для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, позивач у визначений Кодексом адміністративного судочинства України строк не подав.
Зазначений висновок суду узгоджується із підходом при вирішенні Верховним Судом того ж питання в ухвалах від 07.07.2023 у справі № 340/2823/21, від 26.07.2023 у спраі № 640/11775/20, від 23.01.2024 у справі № 380/12348/22.
Керуючись статтями 139, 143, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Подану ОСОБА_1 «Заяву про розрахунок судових витрат та їх стягнення» залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України з моменту підписання її суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Птичкіна