про закриття провадження у справі в частині позовних вимог
10 квітня 2026 року м. ДніпроСправа № 360/316/26
Луганський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Секірської А.Г., при розгляді в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом адвоката Гашинського Михайла Артуровича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
16.02.2026 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Гашинського Михайла Артуровича в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач), в якій позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 24.11.2025 №123750004243;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, виконати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 09.04.2025 року у справі № 367/13254/24, зарахувати, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , постійно проживала на території зони посиленого радіоекологічного контролю в місті Ірпені, Київської області в період з 01 серпня 1984 року до 21 липня 1991 року, із врахуванням уже зарахованого страхового стажу ОСОБА_1 , який складає 38 років 11 місяців 13 днів, а також повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 16.11.2025 року та прийняти відповідне рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 09.04.2025 у справі № 367/13254/24, встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , постійно проживала на території зони посиленого радіоекологічного контролю в місті Ірпені, Київської області в період з 01 серпня 1984 року до 21 липня 1991 року.
16.11.2025, ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За результатом розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області прийнято рішення від 24.11.2025 №123750004243 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, мотивуючи тим, що згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1, при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону №796, до заяви потерпілими від Чорнобильської катастрофи надаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку:
- для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;
- для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;
- посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності).
До заяви не долучені документи для визначення періоду проживання в зоні посиленого радіологічного контролю, передбачені підпунктом 7 пункту 2.1 розділу 2 Порядку №22-1.
Період проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю за рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 09.04.2025 по справі №367/13254/24 не визначено, оскільки рішення суду не містить зобов'язань щодо зарахування періоду проживання в зоні посиленого радіологічного контролю з 26.04.1986 по 21.07.1991 для визначення права на пенсію. Крім того, відсутня інформація про дату набуття рішення законної сили.
На звернення ОСОБА_1 із заявами про надання їй документа (довідки) про постійне проживання на територіях радіоактивного забруднення, Ірпінська міська рада надала відповіді про необхідність звернення до Пенсійного фонду України за призначенням пенсії на підставі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 09.04.2025.
Внаслідок протиправних дій відповідача, який відмовив ОСОБА_1 у призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням норм статті 55 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», порушене Конституційне право ОСОБА_1 на реалізацію конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щодо соціального захисту потерпілого населення, а саме надання їй пенсії за віком як особі, яка проживала на територіях радіоактивного забруднення.
Спірні правовідносини виникли стосовно правомірності дій відповідача щодо документального підтвердження права ОСОБА_1 на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", як особі, яка постійно проживала на територіях радіоактивного забруднення.
Відповідач в оспорюваному рішенні визнає, що за наданими документами страховий стаж ОСОБА_1 , складає 38 років 11 місяців 13 днів, який обчислено в повному обсязі.
Позивач вважає рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним та таким, що порушує її право на пенсійне забезпечення, що стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 18.02.2026 відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
03.03.2026 відповідачем надано відзив на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , має зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: НОМЕР_2 Гельзенкірхен Кірхштр. 30 (Kirchstr. 30) / № квартири: перший поверх, що підтверджується відомостями з паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , картки фізичної особи - платника податків, відповіді № 2584479 від 09.04.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру, офіційної довідки про реєстрацію місця проживання для постановки на облік (в перекладі з німецької мови).
Ірпінський міський суд Київської області рішенням від 09.04.2025 у справі № 367/13254/24 заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Ірпінська міська рада Київської області, Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області, про встановлення факту, що має юридичне значення - задоволено, встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , постійно проживала на території зони посиленого радіоекологічного контролю в місті Ірпені, Київської області в період з 01 серпня 1984 року до 21 липня 1991 року.
25.11.2025 через особистий кабінет на вебпорталі Пенсійного фонду України ОСОБА_1 подала заяву про призначення пенсії за віком за нормами статті 55 Закону № 796-ХІІ.від 16.11.2025, до якої додала заяву з зазначенням, що претендує на пенсію зі зниженням пенсійного віку згідно з підпунктом п'ятим пункту 2 частини першої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки проживала в зоні посиленого радіологічного контролю категорії 4 в період з 01.08.1984 до 21.07.1991.
Рішенням ГУПФУ в Луганській області від 24.11.2025 № 123750004243 відмовлено в призначенні пенсії за віком за статтею 26 Закону №1058 у зв'язку з недосягненням 60-річного віку та за статтею 55 Закону № 796-ХІІ у зв'язку з відсутністю періоду проживання у зоні посиленого радіологічного контролю для визначення права на пенсію.
Вказане рішення з посиланням на норми статті 55 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статей 24-26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підпункту 7 пункту 2.1 розділу 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок №22-1) обгрунтовано тим, що до заяви не долучені документи для визначення періоду проживання в зоні посиленого радіологічного контролю, передбачені підпунктом 7 пункту 2.1 розділу 2 Порядку №22-1. Період проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю за рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 09.04.2025 по справі №367/13254/24 не визначено, оскільки рішення суду не містить зобов'язань щодо зарахування періоду проживання в зоні посиленого радіологічного контролю з 26.04.1986 по 21.07.1991 для визначення права на пенсію. Крім того, відсутня інформація про дату набуття рішення законної сили. За наданими документами страховий стаж складає 38 років 11 місяців 13 днів, який обчислено в повному обсязі. Дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату за наявним страховим стажем за статтею 26 Закону №1058 - 27.09.2027.
Також судом установлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві складено Акт перевірки достовірності документів, поданих для оформлення пенсії від 29.01.2026, згідно із яким за результатами перевірки довідки (без номеру та дати), виданої Департаментом економіки Київської обласної державної адміністрації» (код ЄДРПОУ 02741485) гр. ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4 ) за період роботи з 01.1986 по 05.1991 розбіжностей з даними первинних документів не встановлено. Організації рекомендовано надати оновлену довідку.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Позивачем у справі № 360/316/26 зокрема заявлено вимогу про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області виконати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 09.04.2025 року у справі № 367/13254/24.
Статтею 441 ЦПК України визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.
Зазначені правові норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у ЦПК України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому статтею 441 ЦПК України, який не передбачає можливості подання окремого нового позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття до відповідача (боржника) спеціальних заходів впливу, передбачених законодавством. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, не можуть бути предметом розгляду в окремому (новому) позовному провадженні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а.
Суд також враховує, що ухвалення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення, прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 березня 2021 року у справі № 580/3376/20.
В цьому випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору, оскільки наразі має місце спір щодо належного виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
Аналогічний підхід застосував Верховний Суд під час вирішення справ № 170/167/17 (постанова від 16 грудня 2021 року), № 400/822/20 (постанова від 31 січня 2022 року), № 233/3744/17 (постанова від 20 квітня 2022 року), № 345/4045/16-а (постанова від 11 травня 2022 року), № 620/4090/22 (постанова від 21 грудня 2022 року).
Крім того, вирішуючи можливість вирішення спору щодо неналежного виконання судового рішення, Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року (справа № 355/1648/15-а) дійшов таких висновків:
“……зазначені вище правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
…Такі фактичні обставини вказують на те, що публічно-правовий спір між позивачем та відповідачем вирішено постановою Шацького районного суду Волинської області від 07.12.2016, а спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиконанням відповідачем зазначеного рішення у повному обсязі.
Таким чином, вимоги позивача не підлягають розгляду в межах окремої справи за правилами адміністративного судочинства, а можуть бути вирішені на підставі відповідної заяви, поданої в порядку статті 267 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року) або статті 383 КАС України (в діючій редакції)…».
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд під час вирішення справ № 815/2252/16 (постанова від 12 травня 2020 року), № 170/167/17 (постанова від 16 грудня 2021 року), № 400/822/20 (постанова від 31 січня 2022 року), № 233/3744/17 (постанова від 20 квітня 2022 року), № 345/4045/16-а (постанова від 11 травня 2022 року), № 420/6135/22 (постанова від 30 листопада 2023 року), № 815/1332/18 (постанова від 08 червня 2023 року).
Такі висновки щодо застосування норм процесуального права підлягають застосуванню і до спірних правовідносин.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, заявлені в цьому адміністративному позові, не можуть бути розглянуті як за правилами адміністративного судочинства, так і не підлягають розгляду в судовому порядку в цілому.
Неможливість розгляду справи за правилами адміністративного судочинства є підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена (частина друга статті 238 КАС України).
Відповідно до частини другої статті 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
З огляду на наведене, провадження у справі № 360/316/26 в частині позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області виконати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 09.04.2025 року у справі № 367/13254/24, підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 239 КАС України.
Керуючись статтями 170, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Закрити провадження в адміністративній справі № 360/316/26 в частині позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області виконати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 09.04.2025 року у справі № 367/13254/24.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Г. Секірська