09 квітня 2026 року №640/18768/22
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши заяву представника позивачки про розгляд справи з викликом сторін в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,
РНОКПП НОМЕР_1 )
до Державного бюро розслідувань (м. Київ, вул.Мирного Панаса, буд. 28,
ЄДРПОУ 41760289)
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Державного бюро розслідувань, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ директора Державного бюро розслідувань №53т-ос від 30.09.2022 року в частині звільнення ОСОБА_1 у запас з 01 жовтня 2022 року у зв'язку із скороченням штату, з достроковим припиненням (розірванням) контракту про проходження служби у Державному бюро розслідувань;
- поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділу аналізу та прогнозування Інформаційно-аналітичного управління Головного оперативно-технічного управління ДБР, або на рівнозначній посаді;
- стягнути з Державного бюро розслідувань (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 41760289) на користь Позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 90 087,60 грн.;
- допустити негайне виконання рішення суду про поновлення Позивачки на посаді оперуповноваженого відділу аналізу та прогнозування Інформаційно- аналітичного управління Головного оперативно-технічного управління ДБР, або на рівнозначній посаді;
- допустити негайне виконання рішення суду про стягнення з Державного бюро розслідувань на користь Позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу - у межах суми стягнення за один місяць.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Жуку Р.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 року прийнято справу до провадження.
Представником позивачки подано до суду клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне.
Представник позивачки у клопотанні зазначив, що розгляд даної справи через її складність і особливості публічної служби Позивачки потребує повідомлення сторін з метою заслухати пояснення Позивачки, в тому числі щодо документів, наданих стороною Відповідача, та вивчити в судовому засіданні документи, що надані стороною Відповідача. Через значний обсяг письмових доказів наданих Відповідачем є необхідним заслуховування пояснень Позивачки з метою обґрунтування свої вимог на підставі цих доказів з посиланням на аркуші справи.
Надаючи оцінку таким аргументам представника позивачки, суд зазначає, що посилання на те, що дослідження значного обсягу письмових доказів (документів наданих відповідачем) не зумовлює необхідність розгляду справи з викликом сторін.
Разом з тим, суд зауважує, що представник позивача у поданому клопотанні не просить про витребування чи забезпечення додаткових доказів, виклик свідків, призначення у справі експертиз чи вжиття судом інших дій, для вчинення яких необхідним було б проведення розгляду справи у судовому засіданні з викликом учасників.
При цьому, суд звертає увагу на те, що сторони не позбавлені можливості повноцінно користуватися своїми процесуальними правами (подавати суду заяви, клопотання, докази) для захисту своїх прав та інтересів та мають право висловлювати свою позицію та спростовувати доводи опонентів письмово.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень не залежно від порядку розгляду справи судом.
Суд зазначає, що останній наділений правом при вирішенні питання щодо відкриття провадження у справі за правилами спрощеного або загального позовного провадження враховувати як складність даної справи, так і необхідність з'ясування всіх обставин у такій справі. Відтак, відкриття провадження у справі як за правилами спрощеного позовного провадження, так і загального позовного провадження є правом суду, а не обов'язком.
Згідно з ч. 3 ст. 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї зі сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За правилами ч. 6 ст. 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, а також якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Таким чином, питання щодо виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується судом з урахуванням необхідності заслуховування таких пояснень.
При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Аксен проти Німеччини", заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі "Варела Ассаліно проти Португалії", заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
ЄСПЛ вказав на те, що відмову в проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.
В даному випадку кожен з учасників справи може користуватися своїми процесуальними правами та обов'язками, визначеними ст. 44 КАС України із урахуванням норм, передбачених главою 10 "Розгляд справ за правилами спрощеного позовного провадження" КАС України.
У своєму клопотанні представник позивачки не навів обґрунтованих підстав того, що справа не може бути розглянута без попереднього усного заслуховування пояснень сторін щодо суті спору.
Бажання сторін у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, висловлені ними в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення справи до розгляду з викликом її учасників.
Дослідивши матеріали справи, беручи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, суд на даний час не вбачає необхідності у наданні пояснень сторонами у зазначеній справі, а тому дійшов висновку, що підстави для її розгляду за участю сторін відсутні. У зв'язку з чим відсутні і підстави для задоволення клопотання представника позивачки про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 248, 256, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні клопотання представника позивачки про розгляд справи з викликом сторін - відмовити.
Копію ухвали направити відповідачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Жук Р.В.