Справа № 758/5406/26
3/758/2551/26
Категорія 192
08 квітня 2026 року суддя Подільського районного суду міста Києва Лещенко О.В., розглянувши матеріали, що надійшли від Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка працює директором ТОВ «Омега Менеджмент», місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст. 155-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, 19.03.2026 року об 11 годині 50 хвилин, по АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 не забезпечила у встановленому законом порядку ведення обліку товарних засобів за місцем їх реєстрації, чим порушила п.1ст. 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року№ 265/95-ВР. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 155-1 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилась, про місце і час розгляду справи сповіщена належним чином. Клопотань про відкладення справи суду не надсилала. Відповідно до ст. 268 КУпАП справу розглянуто за її відсутності.
Суддя, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходить до наступних висновків.
Положеннями ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, між іншим, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення наряду з фактичними обставинами справи та даними про особу правопорушника вказуються нормативний акт, який передбачає відповідальність за інкриміноване правопорушення; прізвища, адреси свідків, якщо вони є; пояснення порушника, інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до ст. 278 КУпАП під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя повинен перевірити чи правильно складений протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 252 КУпАП України оцінка доказів відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Частина 1 ст. 155-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері здійснення розрахункових операцій.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у формах, визначених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 року: порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг; порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.
Суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.
Суб'єктом правопорушення є особа, яка, відповідно до своїх функціональних обов'язків, здійснює розрахункові операції, а також посадова особа, до компетенції якої належить організація здійснення розрахункових операцій у сфері торгівлі, господарського харчування та послуг.
Закон виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за відсутності складу правопорушення, при цьому якщо відсутній хоча б один з елементів складу правопорушення відсутній склад правопорушення в цілому.
Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок
Фізичні особи - підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, при продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або наданні послуг мають право в розрахунковому документі зазначати назву товару (послуги) у вигляді, що відображає споживчі ознаки товару (послуги) та ідентифікує належність такого товару (послуги) до товарної групи чи послуги;
Аналіз диспозиції ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, а також положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» дає можливість зробити висновок, що вимоги законодавства, яким визначається порядок проведення розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, поширюються не на всіх без винятку осіб, а лише осіб, які на законній правовій підставі беруть участь у правовідносинах, пов'язаних із здійсненням розрахункових операцій у відповідній сфері господарської діяльності.
З урахуванням цього суд доходить до висновку, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, має спеціального суб'єкта, а саме особу, яка на певній правовій підставі (трудові відносини тощо) проводить розрахункові операції або відповідно до своїх обов'язків має компетенцією щодо організації проведення розрахункових операцій. Отже, суб'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, може бути лише особа, яка відповідно до своїх функціональних обов'язків здійснює розрахункові операції, а також посадові особи, до компетенції яких належить організація здійснення розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Зазначений висновок підтверджується і тим, що санкція ч. 1 ст. 155-1 КУпАП передбачає два окремих суб'єкти, на яких може бути накладено стягнення за вчинення такого правопорушення особи, які здійснюють розрахункові операції, та посадові особи. Накладення стягнення за порушення порядку проведення розрахункових операцій на інших осіб не передбачається, внаслідок чого порушення порядку проведення розрахункових операцій з боку інших осіб не становить складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП.
З наведених обставин, зокрема, з протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення складений стосовно директора ТОВ «Омега Менеджмент» ОСОБА_1 .
На підтвердження вини ОСОБА_1 до протоколу про адміністративне правопорушення № 1079 від 19.03.2026 року, додано акт фактичної перевірки від 19.03.2026 року та копію паспорту ОСОБА_1 .
Як вбачається з акту фактичної перевірки від 19.03.2026 року, перевірка здійсненна в присутності касира ОСОБА_2 , будь-яких інших посадових осіб ТОВ «Омега Менеджмент» у акті перевірки не зазначено та посадовими особами податкової служби України не встановлено та відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення на підтвердження суб'єкта адміністративного правопорушення не додано.
Отже, дослідивши матеріали справи, неможливо встановити, яке взагалі відношення ОСОБА_1 має до ТОВ «Омега Менеджмент» та його діяльності.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, не містять жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу, на основі якого суд першої інстанції мав би можливість зробити безумовні та категоричні висновки щодо наявності у ОСОБА_1 функціональних обов'язків по здійсненню розрахункових операцій, її перебування у трудових відносинах з ТОВ «Омега Менеджмент» на посаді директора, чи в будь-який інший спосіб встановити наявність у неї ознак спеціального суб'єкта адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП.
Закон виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за відсутності складу правопорушення. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає склад цього правопорушення в цілому.
Водночас, протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Протокол не може бути єдиним, однозначним та беззаперечним доказам у справі про адміністративне правопорушення, особливо у випадку, коли його положення суперечать або спростовуються іншими матеріалами справи. Отже, суд не може встановити суб'єкта адміністративного правопорушення виключно по даним наведеним у протоколі без будь-якого їх підтвердження.
За таких обставин, наявні в матеріалах справи документи не підтверджують вказані у протоколі про адміністративне правопорушення відомості, зокрема щодо суб'єкта вказаного правопорушення, оскільки відсутні докази, що ОСОБА_1 взагалі є посадовою особою ТОВ «Омега Менеджмент», а тому вина останньої визнається недоведеною.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності може відбуватися лише за наслідком розгляду і вирішення судом справи про адміністративне правопорушення, в межах якої у встановленому законодавством порядку будуть досліджені всі належні, допустимі, достовірні докази, які в своїй сукупності будуть достатніми для того, щоб встановити факт вчинення адміністративного правопорушення та особу, яка його вчинила.
Так, 26.04.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17, адміністративне провадження № К/9901/18195/18 вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
У постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 Верховний Суд роз'яснив, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував на необхідності суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної). Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в т.ч. вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленим законом.
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010№ 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, у тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості. В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, усі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (Постанова ВС/КАС від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а).
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 , не вбачається складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, а тому суд приходить до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 155-1, 247, 283, 284 КУпАП,
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути пред'явлена до виконання на протязі трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.
Суддя: О. В. Лещенко