про зміну способу і порядку та способу виконання судового рішення
09 квітня 2026 року Київ № 320/12900/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Горобцова Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача про змінну способу та порядку виконання рішення суду по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому позивач (з урахуванням заяви від 05.10.2021) просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача, що виявились у відмові здійснити з 05.03.2019 перерахунок основного розміру пенсії позивача з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, та раніше виплачених сум;
- зобов'язати відповідача здійснити позивачу з 05.03.2019 перерахунок та виплату пенсії з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, та раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії відповідача, що виявились у відмові здійснити позивачу з 01.04.2019 перерахунок основного розміру пенсії позивача на підставі довідки Головного управління Служби Безпеки України у м. Києві та Київській області від 20.07.2020 № 204 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019;
- зобов'язати відповідача здійснити позивачу з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки Головного управління Служби Безпеки України у м. Києві та Київській області від 20.07.2020 № 204 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, що виявились у відмові здійснити за період з 05.03.2019 по 03.09.2019 перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, та раніше виплачених сум.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 за період з 05.03.2019 по 03.09.2019 перерахунок та виплату пенсії з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, та раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, що виявились у відмові здійснити ОСОБА_1 з 01.04.2019 перерахунок основного розміру пенсії позивача на підставі довідки Головного управління Служби Безпеки України у м. Києві та Київській області від 20.07.2020 № 204 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки Головного управління Служби Безпеки України у м. Києві та Київській області від 20.07.2020 № 204 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
17.01.2022 позивачем отримано виконавчі листи по справі.
До Київського окружного адміністративного суду міста позивачем подано заяву про зміну способу і порядку виконання рішення.
08.11.2024 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 08.11.2024 справа розподілена судді Горобцовій Я.В. Відповідно до Акту від 10.07.2025 вказана справа була передана судді для розгляду вказаної заяви позивача.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 заяву прийнято до розгляду, призначено судове засідання для розгляду заяви.
Відповідно до поданої заяви позивач просить суд:
- змінити спосіб та порядок виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 у справі №320/12900/20 з зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки Головного управління Служби Безпеки України у м. Києві та Київській області від 20.07.2020 № 204 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019, з урахуванням раніше виплачених сум, шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області нараховану суму ОСОБА_1 з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 20.07.2020 №204 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає про те, що рішення суду у справі набрало законної сили 31.12.2021, проте, станом на момент звернення до суду із даною заявою не виконано, а позивачу не здійснено відповідну виплату.
У судове засідання з'явився позивач, подав клопотання про розгляд зави в порядку письмового провадження. Відповідач та заявник будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з'явився.
Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Таким чином, суд дійшов висновку про розгляд заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та подану позивачем заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд зазначає таке.
Суд зазначає, що частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях зазначав, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі №420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа №140/279/21.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частиною третьою статті 33 цього Закону за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
У постанові Верховного Суду від 14 серпня 2024 року у справі №200/2961/21-а зазначено, що, у разі необхідності встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення необхідно звернути увагу на те, що:
1) із відповідною заявою варто звертатися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції;
2) із такою заявою можуть звернутися стягувач чи виконавець (у випадках, встановлених законом);
3) для зміни способу або порядку виконання судового рішення повинні існувати обставини, що істотно ускладнюють належне виконання рішення або роблять його неможливим;
4) на виконання вимог процесуального законодавства потрібно надати суду належні та допустимі докази на підтвердження вищевказаних обставин як підстави для задоволення судом відповідної заяви.
Тобто, процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення виникає за наявності виняткових обставин, які б ускладнювали його виконання або робили його виконання неможливим, адже в такий спосіб змінюються висновки вже прийнятого судового рішення. Разом із тим, зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення. Здійснюючи зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд не може змінювати зміст резолютивної частини рішення або змінити обраний судом спосіб захисту порушеного права. Висновки судового рішення щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення.
З аналізу положень частин першої, третьої статті 378 КАС України, суд робить висновок, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин. Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.
Подібна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 800/203/17.
Повертаючись до обставин цієї справи, вбачається, що обов'язковим для виконання рішенням суду, яке набрало законної сили, є рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2021, яким адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, що виявились у відмові здійснити за період з 05.03.2019 по 03.09.2019 перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, та раніше виплачених сум.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 за період з 05.03.2019 по 03.09.2019 перерахунок та виплату пенсії з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, та раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, що виявились у відмові здійснити ОСОБА_1 з 01.04.2019 перерахунок основного розміру пенсії позивача на підставі довідки Головного управління Служби Безпеки України у м. Києві та Київській області від 20.07.2020 № 204 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки Головного управління Служби Безпеки України у м. Києві та Київській області від 20.07.2020 № 204 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Позивач зазначає, що станом на момент звернення до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення залишається не виконаним рішення Київського окружного адміністративного суду, оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області не здійснено перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки.
Варто зауважити, як вже було зазначено, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.
Так, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 по справі №320/12900/20 було, зокрема, зобов'язано здійснити ОСОБА_1 з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки Головного управління Служби Безпеки України у м. Києві та Київській області від 20.07.2020 № 204 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019, з урахуванням раніше виплачених сум.
Тобто, рішенням суду встановлено спосіб виконання судового рішення шляхом зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
При цьому, в заяві про зміну та встановлення способу та порядку виконання заявник просить суд змінити спосіб виконання судового рішення та стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області нараховану суму ОСОБА_1 з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 20.07.2020 №204 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019, з урахуванням раніше виплачених сум.
Суд зазначає, що дана заява стосується не зміни способу і порядку виконання судового рішення, а фактично стосується зміни суті резолютивної частини зазначеного рішення суду від 30.11.2021 у справі №320/12900/20. Тобто, із заяви випливає наявність нових позовних вимог, які не заявлялись при розгляді адміністративної справи, що в свою чергу є порушенням норм процесуального права.
Між тим суд, аналізуючи норми статті 378 КАС України у системному зв'язку із нормами, які гарантують право на судовий захист і передбачають форми й способи його реалізації, дійшов висновку, що в контексті спірних правовідносин обставини, якими обґрунтовується необхідність зміни способу і порядку виконання судового рішення, не можуть бути підставами для такої зміни, позаяк обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по суті.
Такі висновки суду узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду, які викладені в постанові від 30 вересня 2019 року у справі №440/85/19 та в постанові від 30 липня 2019 року у справі №281/1618/14-а, в яких зазначено, що зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов'язання органу ПФУ здійснити виплату на стягнення такої виплати є незаконною.
Крім того суд зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів щодо не виконання рішення суду. Позивачем зокрема, навіть не надано доказів на підтвердження пред'явлення виконавчих листів до виконання.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Керуючись статтями 241, 243, 248, 256, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення - відмовити.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Я.В. Горобцова