09 квітня 2026 року м. Київ № 320/2703/26
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та просить суд:
визнати протиправні та нечинні дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368), проігнорувавши постановами Верховного Суду України від 03.10.2018 у справі № 127/4267/17, від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, від 06.11.2018 у справі № 522/3093/18, від 31.01.2019 у справі № 638/6363/17, від 12.03.2019 у справі № 522/3049/17, від 14.05.2019 у справі № 591/2109/17, від 08.08.2019 у справі № 522/3271/17, від 10.10.2019 у справі № 522/22798/17, від 30.10.2020 у справі № 522/16881/17, від 17.05.2021 у справі № 343/870/17, від 18.05.2022 у справі № 380/12337/20, від 29.06.2022 у справі № 640/19118/18, від 11.07.2022 у справі № 620/613/21, від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21, від 25.07.2022 у справі № 580/3451/21, рішенням Донецького окружного адміністративного суду України від 05.05.2025 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду України від 08.10.2025 у справі № 640/19424/25; рішенням Вінницького окружного адміністративного суду України від 01.04.2025 та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2025 у справі 120/1081/25; рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28.05.2025, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2025 та постановою Касаційного адміністративного суду Верховного Суду України від 24.09.2025 у справі № 240/4302/25; рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2025 у справі № 520/3890/25; рішенням Київського окружного адміністративного суду України від 15.09.2025 та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду України від 09.12.2025 у справі № 320/2229/25 щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) максимальним її розміром, шляхом застосування: з 01.01.2025 "понижуючих коефіцієнтів" згідно постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1, з 01.01.2026 - "понижуючих коефіцієнтів" згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778, виплати пенсії з 01.01.2026 у зменшеному розмірі - 25.950 грн";
зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368) здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.01.2025, з 01.01.2026 і в подальших роках без застосування "понижуючих коефіцієнтів", встановленою постановами Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1, від 30.12.2025 № 1778 без обмеження пенсії максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплат, а також, виплатити різницю між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром пенсії з 01.01.2025, з 01.10.2026 та у подальшому по день проведення, з урахуванням індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209, індексації пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верства населення у 2026 році, визначеною Кабінетом Міністрів України на 2026 рік".
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
06.04.2026 від позивача надійшла заява про відвід головуючого судді Головенка О.Д., в обґрунтування якої, вказує, що у зв'язку з тим, що провадження у справі не відкрито протягом 5 днів після надходження позовної заяви до суду, а також не розгляд справи у двомісячний строк з дати відкриття, є підстави для відводу судді.
Вирішуючи заяву про відвід, суд виходить з наступного.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені ст. 36 та 37 КАС України.
Водночас, особливості вирішення заявленого відводу та самовідводу ст. 40 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого ст. 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 цього Кодексу (ч. 2 ст. 36 КАС України).
Частиною 1 ст. 40 КАС України передбачено, що питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід (ч. 4 ст. 40 КАС України).
Аналіз поданої заяви про відвід судді свідчить про те, що передумовою для виникнення у позивача сумнівів в об'єктивності та неупередженості судді слугувало те, що позивач недовіряє судді.
Таким чином, заява позивача про відвід судді є необґрунтованою.
Окрім наведеного, Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на те, що існування безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) рішення «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), у контексті об'єктивного критерію у цій справі окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy).
Отже, при наданні оцінки об'єктивності судді під час здійснення правосуддя необхідно розрізняти два критерії: 1) об'єктивна безсторонність, яка полягає у встановленні фактів, які можуть ставити під сумнів незалежність судді; 2) суб'єктивна безсторонність, яка полягає у відсутності упередженості або тенденційності в поведінці судді при розгляді конкретної справи.
При цьому, особиста безсторонність судді презюмується поки не надано доказів протилежного (згадане вище рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v.Switzerland).
Відтак, не може бути підставою для відводу заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, не підтверджена жодними належними і допустимими доказами.
Натомість, заявляючи відвід судді, позивач не надав доказів на підтвердження обставин, які б об'єктивно викликали обґрунтовані сумніви в неупередженості судді. Наведені позивачем обставини не свідчать про наявність підстав для відводу, передбачених у п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України, а сам відвід взагалі не обґрунтованим.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу.
Відтак, з урахуванням приписів ч. 4 ст. 40 КАС України розгляд заяви про відвід слід здійснити суддею, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, який визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 КАС України.
Керуючись ст. 36, 37, 39, 40, 248 КАС України, суд
1.Визнати необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід суді Головенка О.Д.
2.Передати справу у відповідності до ст. 31 КАС України для вирішення питання про відвід судді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Головенко О.Д.