09 квітня 2026 року м. Київ 320/50342/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., здійснюючи розгляд в порядку письмового провадження заяви про ухвалення додаткового рішення
за позовомОСОБА_1
доУправління Державної охорони України
провизнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державної охорони України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії задоволено.
05 березня 2026 року до відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) Київського окружного адміністративного суду від адвоката Чучковської О.В. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить суд постановити додаткове рішення у справі №320/50342/24 про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Управління Державної охорони України на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначену складу суду від 05.03.2026 заяву розподілено судді Жуковій Є.О.
Розглянувши подану заяву про ухвалення додаткового рішення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується заява, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви і вирішення її по суті, суд дійшов висновку про наступне.
Положеннями частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною третьою цієї ж статті регламентовано, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з вимогами частини першої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Пунктом 1 частини третьої статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з вимогами пункту 2 частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до положень частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною шостою статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012 (далі також - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону №5076).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076).
Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно з пунктом 2 частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Так, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду надано копії наступних документів: договір про надання професійної правничої допомоги № 14 від 08.08.2024; додаткову угоду № 1 до Договору № 14 від 08 «серпня» 2024 року; акт-рахунок № 14/1 від 25 «жовтня» 2024 року; квитанцію до прибуткового касового ордеру № 22 від 25 «жовтня» 2024 року.
Відповідно до договору про надання професійної правничої допомоги № 14 від 08.08.2024 обов'язками Адвокатського Об'єднання, зокрема, є надавати правову допомогу клієнту із представництва та захисту законних прав та інтересів клієнта.
Пунктом 5.1. цього договору визначено, що детальний перелік послуг, а також розмір (без ПДВ) та порядок оплати Клієнтом Адвокатському Об'єднанню гонорару та фактичних витрат пов'язаних із виконанням даного Договору, окремо обумовлюється сторонами та може визначатися додатковою(ми) угодою(ми) даного Договору.
Додатковою угодою № 1 до Договору № 14 від 08 «серпня» 2024 року сторони визначили, що вартість послуг з надання правової допомоги згідно Договору № 14 від 08 серпня 2024 року становить 30 000, 00 гривень.
Зі змісту акту-рахунку № 14/1 від 25.10.2024, судом встановлено, що адвокатом було проведено наступні роботи:
1) Дві консультації щодо незаконності дій УДО України (про стягнення індексації грошового забезпечення за період з квітня 2017 р. по квітень 2020 р., про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати).
2) Складання адвокатського запиту та заяви від 08.08.2024 р. № 14/148/2, від 17.09.2024 р.. Розрахунок індексації грошового забезпечення за період з квітня 2017 р. по квітень 2020 р. для обґрунтування позовних вимог
3) Складання процесуальних документів (клопотання, заяви від 25.10.2024 р.) до позовної заяви згідно вимог законодавства
4) Складання позовної заяви, формування та оформлення пакету документів до позовної заяви, згідно вимог статей 160,161 КАС України
Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правничу професійну допомогу, суд звертає увагу, що складання адвокатських запитів, інших процесуальних документів (заяв, розрахунків) та складання позовної заяви, формування та оформлення пакету документів до позовної заяви є неспівмірними визначеній сумі за фактично виконані роботи, так як не потребують значного часу для їх складення, з огляду на обставини справи, предмет позову і суб'єктний склад учасників спору.
Відтак, повно та всебічно дослідивши виконанні адвокатом роботи відповідно до наданого акту-рахунку № 14/1 від 25.10.2024, інші надані документи на підтвердження витрат понесених зі сплатою професійної правничої допомоги, беручи до уваги предмет спору, наявність судової практики в подібних правовідносинах та, враховуючи, що розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в цьому випадку, не є співмірним зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами) та ціною позову.
Варто зазначити, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Викладене узгоджується із правовими висновками в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 по справі №810/3806/18.
Підсумовуючи зазначене та проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт відповідно до наданих документів, суд вважає, що сума 30 000,00 грн. не є співмірною, а відтак дійшов до висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 3000,00 грн, що буде, за даних обставин справи, справедливим і співмірним відшкодуванням витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 132, 134, 139, 241-252 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -
1. Заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №320/50342/24 задовольнити частково.
2. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) понесені витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 (три тисячі гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної охорони України (ЄДРПОУ: 00037478; місцезнаходження юридичної особи: 01024, місто Київ, вул. Богомольця, будинок 8).
3. В задоволенні іншої частини заяви - відмовити.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини додаткового рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.
Суддя Жукова Є.О.