09 квітня 2026 року м. Київ № 320/794/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та скасування постанови ВЛК,
До Київського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить суд:
- визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_1 незаконними;
- визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії від 20.05.2024 № б/н, якою признано ОСОБА_1 , придатним до військової служби.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що представниками поліції та посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 було вчинено незаконні дії щодо обмеження його права на пересування. Позивача без належних законних підстав було зупинено та примусово доставлено до медичного закладу під конвоєм для нібито проходження військово-лікарської комісії (ВЛК). При проведенні медичного огляду було грубо порушено встановлену Положенням № 402 процедуру через формальний підхід лікарів, ігнорування скарг на здоров'я та непроведення обов'язкових лабораторних і рентгенологічних обстежень. Позивач наголошує, що оскаржуване рішення ВЛК про його придатність до служби є необґрунтованим, прийнятим із порушенням встановленої процедури та без урахування реального стану здоров'я, що свідчить про протиправність дій відповідача.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що призов позивача на військову службу під час мобілізації здійснювався у повній відповідності до вимог чинного законодавства. Зокрема, згідно з висновком військово-лікарської комісії № 31/23/II від 20.05.2024 року, позивач був визнаний придатним до військової служби за станом здоров'я. Відповідач зазначає, що на момент проходження медичного огляду позивач не заявляв жодних скарг на стан здоров'я чи непогодження з діями лікарів, а також не скористався своїм правом на оскарження висновку ВЛК у встановленому законом порядку. Крім того, на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 112 від 20.05.2024 року позивача було правомірно призвано до лав Збройних Сил України.
Щодо поданої позивачем у ході судового розгляду заяви, суд зауважує, що попри формальне посилання на уточнення позовних вимог, за своїм внутрішнім змістом вона є клопотанням про витребування доказів. Розглянувши вказану заяву, суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки позивачем не наведено належного правового обґрунтування та переконливих доводів щодо необхідності витребування зазначених документів у розрізі предмета спору.
Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 .
20.05.2024 року позивача було доставлено до медичного закладу для проходження військово-лікарської експертизи. За результатами медичного огляду військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 було винесено довідку № 31/23/II від 20.05.2024 року, згідно з якою ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби.
На підставі витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) № 112 від 20.05.2024 року, солдата ОСОБА_1 призвано до лав Збройних Сил України за мобілізацією та направлено до Київського міського збірного пункту для подальшого направлення до військової частини.
Не погоджуючись із правомірністю дій відповідача та вважаючи оскаржувану постанову ВЛК незаконною позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов'язок» від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини перша-третя статті 1 Закону).
Згідно з частинами першою-третьою, шостою статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Видом військової служби є зокрема військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Згідно із частинами 6, 13, 14 статті 2 Закону № 2232-XII, одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, затверджено "Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України", (далі - Положення № 402).
Згідно з пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів. (пункт 1.2 глави 1 розділу І Положення №402).
Згідно пункту 2.2 розділу І Положення № 402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази. Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров'я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та лікувальних закладах.
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов'язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.
Відповідно до пункту 1.2 розділу І Положення № 402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Пункт 20.1 глави 20 розділу II Положення № 402 передбачає, що постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК.
Згідно з пунктом 22.1 глави 22 розділу II Положення № 402 дані про тих, хто пройшов медичний огляд (прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, військове звання, військова частина, місяць та рік призову на військову службу тощо), діагноз та постанова ВЛК про ступінь придатності до військової служби та про причинний зв'язок записуються в Книгу протоколів засідань ВЛК (ЛЛК).
Отже, зі змісту наведених норм суд приходить до висновку, що постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються, зокрема, довідкою військово-лікарської комісії.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 проведено 20.05.2024 медичний огляд ОСОБА_1 для визначення ступеня придатності до військової служби, за результатами чого складено висновок у формі довідки ВЛК № 31/23/II від 20.05.2024, згідно з якою встановлено діагноз: «Здоровий» та позивача визнано «Придатним до військової служби».
Відповідно до підпункту 2.4.4 пункту 2.4 розділу ІІ Положення № 402 на ВЛК регіону покладаються, зокрема, обов'язки з організації військово-лікарської експертизи, керівництва підпорядкованими ВЛК, контролю за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності.
Згідно пункту 2.4.5 розділу І Положення № 402 ВЛК регіону має право, зокрема, оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК; направляти у військові лікувальні заклади на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової служби), військовозобов'язаних, резервістів, працівників.
Медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).
Згідно пункту 2.3 розділу І Положення № 402, на Центральну військово-лікарську комісію покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.
Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.
Однак, судом встановлено, що позивач не скористався правом на оскарження висновку (постанови) військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.05.2024 року № 31/23/II у встановлений законодавством досудовий спосіб шляхом звернення до Центральної військово-лікарської комісії для перегляду встановленого діагнозу та ступеня придатності до військової служби.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, під час безпосереднього проходження медичного огляду 20.05.2024 року ОСОБА_1 не було заявлено жодних скарг на стан здоров'я або незгоди з діями чи висновками лікарів-спеціалістів позаштатної ВЛК.
Суд зазначає, що законодавством регламентовано чітку процедуру проведення військово-лікарської експертизи військовослужбовця військово-лікарською комісією. При цьому медичний огляд військовослужбовця повинен здійснюватися за методом індивідуальної оцінки придатності їх до військової служби, тобто з урахуванням усіх медичних показників щодо стану здоров'я особи.
Твердження позивача, що огляд ВЛК було здійснено поверхнево, без ретельного дослідження захворювань, не взято до уваги медичні документи є безпідставними, оскільки діагноз позивачу та ступень придатності до військової служби, зазначений у постанові ВЛК у формі довідки ВЛК встановлено шляхом безпосереднього його огляду лікарями військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності, обмеженої придатності або непридатності до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Крім того, станом на день винесення оскаржуваної постанови позивач не мав скарг, щодо висновку ВЛК, оформленого у вигляді довідки ВЛК.
Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі № 806/526/16 зазначив: «у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі».
Враховуючи правові позиції Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 806/526/16, від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18 та від 12.02.2021 у справі №820/5570/16, суд не вправі надавати оцінку медичному діагнозу позивача, оскільки суд не є спеціальною установою в медичній сфері. Оцінка обґрунтованості висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
При цьому, суд звертає увагу на те, що позивачем не надано суду експертних медичних висновків, які б підтверджували помилковість оцінки Військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 стану здоров'я позивача.
Надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18 та від 12.02.2021 у справі №820/5570/16.
Враховуючи вказану практику Верховного Суду, суд лише перевіряв дотримання відповідачем процедури прийняття оскарженої постанови ВЛК, оформленої довідкою.
Форма довідки військово-лікарської комісії затверджена додатком 4 до Положення №402.
Довідка Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.05.2024 № б/н складена відповідно до вимог Положення №402. Така містить всіх необхідні реквізити, зокрема, кутовий штамп, особисті дані позивача, діагноз, висновок ВЛК з покликанням на відповідні статті Розкладу хвороб, ініціали та підписи ТВО голови ВЛК та секретаря ВЛК, місцезнаходження ВЛК та гербову печатку.
З огляду на вказане, суд приходить висновку, що довідка Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.05.2024 № б/н відповідає вимогам Положення № 402 та складена у відповідності до додатку 4.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень на відповідність критеріям, які закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд не перебирає на себе повноваження суб'єкта владних повноважень щодо встановлення діагнозів та прийняття висновків щодо придатності/непридатності до проходження військової служби.
Оскаржуване рішення Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 оформлене у формі довідки ВЛК від 20.05.2024 № б/н прийняте за встановлених обставин та без порушення вимог законодавства, а, отже, таке рішення є правомірним.
Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом та не мають визначального значення для вирішення спору по суті.
Відповідно до положень частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Оскільки адміністративний позов до задоволення не підлягає, то відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.