про відмову в забезпеченні позову
09 квітня 2026 року 320/14894/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Василенко Г.Ю., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Лошакова Євгена Миколайовича, про забезпечення позову, подану до подання позовної заяви,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся представник ОСОБА_1 - адвокат Лошаков Євген Миколайович, із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить суд заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснювати мобілізацію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до набрання законної сили рішення в адміністративній справі.
Заява мотивована тим, що 28.05.2019 ОСОБА_1 було виключено з військового обліку на підставі п.п. 6 п. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", як особу, яку було раніше засуджено до позбавлення волі за вчинення особливо тяжкого злочину, про що у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_1 , виданого на ім'я ОСОБА_1 було зроблено відповідні записи. Однак, у лютому 2026 року, після затримання групою оповіщення, доставлення до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 та вручення повістки для уточнення даних, ОСОБА_1 стало відомо, що в електронній базі "Оберіг" наявна інформація про його перебування на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 : "Категорія обліку: Військовозобов'язаний; Звання: Солдат; Номер в реєстрі Оберіг 110520251320515300031; ВОС 999097". У відповідь на адвокатський запит представника ОСОБА_1 - адвоката Лошакова Євгена Миколайовича, ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомив, що засудження до позбавлення волі (наявність судимості) не є підставою для виключення з військового обліку; згідно пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних громадяни України, які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань; таким чином, у зв'язку зі змінами у законодавстві, громадяни України, які були раніше виключені з військового обліку з підстав засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, та які не перебувають на військовому обліку повинні бути взяті на військовий облік.
На переконання заявника, існує реальна загроза невідворотного порушення його прав шляхом призову на військову службу під час мобілізації, що в свою чергу призведе до неефективного судового захисту порушеного права, адже, мобілізація заявника значного вплине на його щоденний побут, звичайний спосіб життя, вплине на його стан здоров'я і в умовах воєнного стану та збройного конфлікту може призвести навіть до його загибелі. Крім того, у разі мобілізації - він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що призведе до істотної зміни його правового становища, унеможливить ефективний судовий захист та поновлення порушених прав у межах даної адміністративної справи, а також потребуватиме в подальшому вжиття додаткових, складних та тривалих правових процедур для відновлення його порушених прав.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахування вищенаведеного положення КАС України, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Інститут забезпечення позову за своєю сутністю та з урахуванням європейського досвіду є інститутом попереднього судового захисту.
Згідно з Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятої Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 87640690) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 92270719) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 78022699).
У заяві про забезпечення позову представник заявника просить суд заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснювати мобілізацію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до набрання законної сили рішення в адміністративній справі.
Вказана заява, зокрема, мотивована протиправністю, на переконання заявника, взяття його на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки 28.05.2019 ОСОБА_1 було виключено з військового обліку на підставі п.п. 6 п. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", як особу, яку було раніше засуджено до позбавлення волі за вчинення особливо тяжкого злочину. Крім того, заявник вважає, що у випадку, якщо його буде призвано на військову службу під час мобілізації, в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що призведе до істотної зміни його правового становища, унеможливить ефективний судовий захист та поновлення порушених прав у межах даної адміністративної справи, а також потребуватиме в подальшому вжиття додаткових, складних та тривалих правових процедур для відновлення його порушених прав.
Разом із тим, суд зазначає, що ймовірне настання певних негативних наслідків для заявника в межах спірних правовідносин ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову, адже чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб'єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав заявника, якщо таке буде підтверджено за результатами вирішення спору по суті.
При цьому, в аспекті оцінки доводів заявника суд зазначає, що його обґрунтування базуються на ймовірності (можливості) майбутнього призову на військову службу по мобілізації, у той час як суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Таким чином, суд зазначає про недостатність обґрунтованих підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб та за даних обставин, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам заявника, захист яких стане взагалі неможливим без вжиття таких заходів.
Більше того, суд зауважує, що представником заявника не надано суду доказів того, що ІНФОРМАЦІЯ_4 вчиняються дії, направлені на мобілізацію заявника, зокрема, надходження бойової повістки, вручення мобілізаційного розпорядження тощо.
Поряд з вказаним, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що визначений заявником спосіб забезпечення адміністративного позову фактично спрямований на майбутнє.
Сам собою факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Висновки аналогічного змісту викладено Верховним Судом у постанові від 14.07.2021 у справі № 300/2540/19.
Таким чином, підстави для вжиття заходів забезпечення позову відсутні, оскільки представник заявника не навів належних доводів того, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся.
Ураховуючи вказане, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Василенко Г.Ю.