08 квітня 2026 року м.Київ №320/58595/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В. розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, а саме:
від 24 листопада 2025 року № 108210240203 на загальну суму 483 919,96 грн, що включає занижену, на думку податкового органу, суму оподатковуваного доходу за 2022 рік в розмірі 386 919,96 грн та 96 729,99 грн штрафу;
від 24 листопада 2025 року № 108211240203 на загальну суму 40 304,16 грн, що включає занижену, на думку податкового органу, суму військового збору в розмірі 32 243,33 грн та 8 060,83 грн штрафу;
від 24 листопада 2025 року № 108201240203 на суму 1 020,00 грн штрафу за ненадання до перевірки Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу було донараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та застосуванням штрафу за неподання податкової декларації про доходи та майновий стан за 2022 рік внаслідок отримання, за позицією податкового органу, додаткового блага у розмірі 2310471,44 грн за результатами анулювання (прощення) боргу Акціонерним товариством «УНІВЕРСАЛБАНК» (далі Банк, АТ «УНІВЕРСАЛБАНК») за кредитним договором № 007-2900/840-0883 від 28.12.2007 року (далі Кредитний договір). Також, зауважено, що податковий орган порушив вимоги пункту 42.2 статті 42, статті 79 Податкового кодексу України (далі ПК України) в частині надіслання наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Оскільки відповідний наказ не був вручений позивачу, останній вважав перевірку, проведену на його підставі, незаконною.
По суті виявлених порушень позивач зазначив, що банк не повідомляв його про необхідність сплати будь-яких податків чи зборів. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23.11.2021 у справі 758/16971/18 було достроково стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суму боргу за Кредитним договором на користь АТ «УНІВЕРСАЛБАНК» у розмірі 68 863,50 доларів США. Водночас, згідно з актом перевірки контролюючий орган нараховував податок на доходи фізичних осіб та військовий збір виходячи із анульованого (прощеного) боргу. З 23.04.2021 до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України Законом України від 13.04.2021 № 1383-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо реструктуризації зобов'язань за кредитами в іноземній валюті та адаптації процедур неплатоспроможності фізичних осіб» (далі Закон № 1383-IX) внесено зміни, відповідно до яких не вважається додатковим благом сума прощеного (анульованого) основного боргу платника податків за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості. Позивач вважає, що внесені зміни є такими, що пом'якшують відповідальність (обов'язок) платника податків, тому у спірному випадку застосовними є положення статті 58 Конституції України. Більш того, за правилами підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України додатковим благом вважається лише та основна сума боргу (кредиту), що була прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням до закінчення строку позовної давності. У спірній ситуації Банк ще 10.07.2018 направив позивачу вимогу про дострокове повернення заборгованості, а в подальшому у справі № 758/16971/18 суд задовольнив вимоги про дострокове стягнення боргу з позивача за Кредитним договором. Враховуючи норми статей 256, 257, 260, 261 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), позивач вважає, що Банк анулював заборгованість за Кредитним договором після спливу строку позовної давності.
Згідно з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Протокольною ухвалою суду від 03.03.2026 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
Протокольною ухвалою суду від 18.03.2026 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.
Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував та зазначив, що оскаржувані рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у відповідному акті перевірки та наданому суду відзиві на позовну заяву. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач стверджує, що відповідач вказував про дотримання ним вимог податкового законодавства при призначенні та проведенні документальної позапланової невиїзної перевірку з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів платника податків ОСОБА_1 . Також, наголошував, що нарахування ним податку на дохід, отриманий як додаткове благо, що відповідно до нормативно-правових приписів частини «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України вважається загальним місячним (річним) оподаткованим доходом платника податку, відбувалося на підставі наданої АТ «УНІВЕРСАЛБАНК» відповіді від 15.04.2024, якою підтверджено виплату доходу на користь позивача у вигляді анульованої основної суми боргу, що відображено в додатку 4ДФ «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за І квартал 2022 року (січень) із зазначенням грошових сум у національній валюті України - гривні.
Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79, пункту 82.2 статті 82, Податкового кодексу України, наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 29.08.2025 №5899-п посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді додаткового блага платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, за результатами якої 17.10.2025 складено акт перевірки №89945/Ж5/26-15-24-02-03/2673003260.
Під час перевірки виявлені наступні порушення:
- підпункт «а» пункту 176.1 статті 176, пункту 44.1, пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, а саме: не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподаткованого доходу;
- підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 Податкового кодексу України, з урахуванням вимог підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, а саме: занижено дохід за 2022 рік на суму 2 149 555,34 грн. та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2022 рік в сумі 386 919,96 грн;
- підпункту 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України, а саме: не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір за 2022 рік у сумі 32 243,33 грн.
На підставі виявлених порушень, відповідачем 24.11.2025 винесено наступні податкові повідомлення-рішення:
- №108210240203, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 483 649,95 грн, в тому числі за основним платежем - 386 919,96 грн., штрафна (фінансова) санкція (штраф) - 96 729,99 грн;
- №108211240203, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в розмірі 40 304,16 грн., в тому числі основний платіж 32 243,33 грн., штрафна (фінансова) санкція (штраф) - 8 060,83 грн;
- №108201240203, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в розмірі 1020,00 грн.
Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправним та такими, що порушують законні права та інтереси, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходячи з положень норм законодавства, які діяли на момент їх виникнення, суд виходив із такого.
Відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі ПК України), у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Цим Кодексом передбачені функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 1.1 статті 1 ПК України).
Зокрема, підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За змістом пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Приписами підпункту 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений статтею 78 ПК України.
З наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 29.08.2025 №5899-п вбачається, що документальна позапланова невиїзна перевірка ОСОБА_1 призначена на підставі п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України, згідно якого документальна позапланова перевірка здійснюється якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
З обставин справи вбачається, що призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 було обумовлено наявністю інформації про отримання останньою доходів, які підлягають включенню до загального місячного (річного) оподаткування доходу та відображенню платником податків в річній декларації про майновий стан і доходи.
Так, під час перевірки встановлено, що платником податку ОСОБА_1 було подано до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за результатами звітного (податкового) 2022 року, в якій задекларовано дохід у рядку 10.13.1 «інші доходи, у тому числі у вигляді додаткового блага (прощений (анульований) борг за кредитом, що триманий на придбання житла (іпотечний кредит))» у сумі 160 916,1 грн., та визначено податкові зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у сумі 28/ 964,9 та військовому збору у сумі 2 413,74 грн.
Враховуючи викладене та зважаючи на не заперечення позивачем указаних обставин і, фактично, не наведення ним доводів щодо незаконності призначення документальної позапланової невиїзної перевірки, суд приходить до висновку про правомірність дій податкового органу щодо призначення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 .
Щодо доводів позивача про порушення процедури проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, суд зазначає наступне.
Так, особливості проведення документальної невиїзної перевірки визначені статті 79 ПК України.
Зокрема, згідно пункту 79.1-79.3 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статті 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
Статтею 42 ПК України визначено порядок листування платників податків та контролюючих органів.
Згідно пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до пункту 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
На вимогу платника податків, який отримав документ в електронній формі, контролюючий орган надає такому платнику податків відповідний документ у паперовій формі протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідної вимоги (у паперовій або електронній формі) платника податків.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що однією з обов'язкових умов для початку проведення податковим органом документальної позапланової невиїзної перевірки є вручення платнику податків копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Надсилання цих документів платнику податків здійснюється за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що має відповідати вимогам статті 42 ПК України, згідно яких, зокрема, у разі невручення поштою платнику податків направлених документів, такі документи вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Лише виконання таких умов надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Судом, на підставі наявних у справі матеріалів та досліджених у судовому засіданні оригіналів матеріалів документальної позапланової невиїзної перевірки, встановлено наступне.
08.05.2023 відповідачем було направлено ОСОБА_3 на її податкову адресу - АДРЕСА_1 , лист щодо подачі уточнюючої податкової декларації, та зазначено, що відповідно до даних центральної бази ДРФО ДПСУ платником у 2022 році отримано дохід у вигляді додаткового блага, проте вказаний дохід було задекларовано не в повному обсязі. Вказаний лист було вручено позивачу, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
29.08.2025 відповідачем було прийнято наказ №5899-п про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 . Копію вказаного наказу разом із повідомленням від 01.09.2025 було направлено на її податкову адресу - АДРЕСА_1 . Однак 17.09.2025 рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернуто до Головного управління ДПС у м.Києві з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
За таких обставин та враховуючи наведені норми, суд приходить до висновку, що указані вище документи, які були направлені Головним управлінням ДПС у м.Києві Саранцевій Ользі Анатоліївні у визначеному законом порядку, вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
З огляду на викладене, суд вважає безпідставними та необґрунтованими доводи позову про порушення податковим органом процедури проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 при призначенні та проведенні якої контролюючий орган дів на підставі та у спосіб, визначені ПК України.
Відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення не підлягають скасуванню з мотивів порушення процедури проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, про що останній безпідставно зазначав.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №108210240203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 483 649,95 грн та №108211240203 яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 40 304,16 грн, суд виходить з наступного.
Підстави і порядок сплати податку на доходи фізичних осіб унормовані розділом IV Податок на доходи фізичних осіб ПК України. Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку, зокрема, є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Згідно з пунктом 163.1 статті 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Відповідно до підпунктів 1.1-1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 цього розділу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Стаття 164 ПК України визначає базу оподаткування податком на доходи фізичних осіб. Так, відповідно до абзаців першого-другого пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Пункт 164.2 статті 164 ПК України деталізує види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків. В свою чергу, стаття 165 ПК України визначає види доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
Отже, у фізичної особи платника податків виникає обов'язок сплатити податок на доходи фізичних осіб за наслідками отримання будь-якого виду доходу, що визначений пунктом 164.2 статті 164 ПК України. У разі отримання доходів, що не включені до бази оподаткування та окремий перелік яких наведено у статті 165 ПК України, підстави для сплати податку на доходи фізичних осіб відсутні.
Серед іншого, до доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, належить сума заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк позовної давності згідно з розділом II цього Кодексу, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів і погашення податкового боргу (підпункт 164.2.7 пункту 164.2 статті 164 ПК України).
Як вказав Верховний Суд у постанові від 08.04.2025 у справі №280/9920/21, за загальним правилом лише із спливом строку позовної давності сума заборгованості, яка також повинна відповідати й іншим умовам, що встановлені підпунктом 164.2.7 пункту 164.2 статті 164 ПК України, вважається доходом платника податків. Виключенням із цього правила є отримання доходу, отриманого платником податку у вигляді додаткового блага, у випадку, передбаченому підпунктом д підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, за правилами якого прощена (анульована) кредитором сума основної суми боргу (кредиту) платника податку належить до оподатковуваного доходу до спливу строку позовної давності щодо такої суми заборгованості.
У справі, що розглядається, податковий орган донарахував позивачу грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та з військового збору саме на підставі приписів підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, констатувавши порушення вказаної норми.
Підпункт д підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України встановлює, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
З аналізу наведеної норми слідує, що для включення на підставі підпункту д підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України отриманого платником податків додаткового блага до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу необхідним є дотримання сукупності наступних умов:
- кредитор анулював саме основну суму боргу (кредиту);
- рішення кредитора про анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту) є самостійним та не пов'язане із процедурою банкрутства;
- рішення про анулювання (прощення) боргу (кредиту) прийняте до закінчення строку позовної давності;
- сума анульованого (прощеного) боргу (кредиту) перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року;
- кредитор повідомив платника податку боржника про прощення (анулювання) боргу та включення суми прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду шляхом (1) направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення, (2) укладення відповідного договору, (3) надання повідомлення боржнику під підпис особисто.
Отже, однією із обов'язкових умов для застосування положень підпункту д підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є анулювання (прощення) кредитором основної суми боргу (кредиту) платнику податків до закінчення строку позовної давності. У свою чергу, сплив означеного строку перетворює суму заборгованості платника податків перед кредитором на безнадійну (підпункт а підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України), з огляду на що законодавець відносить таку суму заборгованості до оподатковуваного доходу платника податків вже на підставі іншої норми підпункту 164.2.7 пункту 164.2 статті 164 ПК України.
У цій справі позивач не заперечує факт анулювання (прощення) основної суми боргу в розмірі 2 310 471,44 грн. За позицією ОСОБА_1 , Договір про припинення зобов'язань, за змістом якого Банк анулював йому основну заборгованість за Кредитним договором, укладено після закінчення строку позовної давності щодо основного зобов'язання, який почав спливати через тридцять днів після направлення Банком вимоги про дострокове погашення кредиту ще в липні 2018 року. Про те, що строк виконання зобов'язань за Кредитним договором вже настав, свідчить звернення Банку із позовом до позивача, який було задоволено відповідно до рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 листопада 2011 року у справі №758/16971/18. За таких обставин анульована (прощена) сума не може бути віднесена до загального річного оподатковуваного доходу платника податку, оскільки не відповідає вимогам підпункту д підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.
Натомість, податковий орган вважає, що строк позовної давності станом на час анулювання (прощення) Банком ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 2 310 471,44 грн не сплинув, оскільки з укладенням Договору про припинення зобов'язань перебіг вказаного строку було перервано. Крім того, сторони погодили, що датою остаточного погашення кредиту за Кредитним договором є 10 грудня 2037 року.
Отже, істотними для вирішення цього спору є обставини щодо початку та закінчення строку позовної давності щодо основної суми боргу (кредиту) платника податку, який було прощено (анульовано) кредитором.
обставина пред'явлення боржнику вимоги про дострокове погашення боргу (кредиту) або пред'явлення позову Банком про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на предмет іпотеки змінює строк виконання основного зобов'язання, від якого починається перебіг строку загальної позовної давності тривалістю у три роки.
Правові проблеми, пов'язані із застосуванням статті 264 ЦК України, яка врегульовує питання переривання перебігу позовної давності, були предметом неодноразового розгляду Верховним Судом України та Верховним Судом.
Так, у постанові від 29.03.2017 у справі № 6-1996цс16 Верховний Суд України вказав, що переривання позовної давності можливе виключно в межах позовної давності.
З тлумачення норми частини першої статті 264 ЦК України слідує, що вона пов'язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями зобов'язаного суб'єкта (боржника). Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2018 у справі № 161/15679/15-ц.
У постанові від 14.06.2023 у справі № 755/13805/16-ц Велика Палата Верховного Суду підтримала висновок, згідно з яким слід розмежовувати вимоги про стягнення боргу за основним зобов'язанням (action in personam) та про звернення стягнення на предмет іпотеки (action in rem). Переривання загальної позовної давності за вимогою про стягнення боргу за основним зобов'язанням не перериває перебігу загальної позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки і навпаки.
На підставі наведеного Верховний Суд, сформулював наступний правовий висновок. Для нарахування платнику податків податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору на підставі підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України необхідно, щоб анулювання (прощення) кредитором основної суми боргу (кредиту) платника податку відбулось до закінчення строку позовної давності щодо такої заборгованості. Після спливу строку позовної давності така сума заборгованості може належати до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на підставі підпункту 164.2.7 пункту 164.2 статті 164 ПК України.
З метою встановлення обставин того, чи закінчився строк позовної давності щодо основної суми боргу (кредиту) на час її анулювання (прощення), необхідно з'ясувати: коли розпочав перебіг строк позовної давності; чи мали місце обставини, що свідчать про зупинення чи переривання перебігу позовної давності.
У справі, що розглядається, позивач доводив суду, що анулювання (прощення) основної суми боргу за Кредитним договором у розмірі 2 310 471,44 грн відбулось поза межами строку позовної давності.
Судом встановлено, що Кредитний договір між Банком і ОСОБА_1 було укладено 28 грудня 2007 року із вказівкою, що датою остаточного погашення кредиту є 10 грудня 2037 року. У пункті 5.2.5 Кредитного договору сторони передбачили, що у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов'язань за цим Договором Кредитор має право вимагати дострокового погашення Кредиту Позичальником у повному обсязі разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред'явлення вимоги, включаючи проценти за Кредитом (в тому числі, прострочені проценти), пеню та штрафи відповідно до цього Договору.
10.07.2018 у порядку досудового врегулювання АТ «УНІВЕРСАЛБАНК» направив ОСОБА_1 вимогу про повернення заборгованості по кредиту за вих.№ГО 6225/9 від 10.07.2018.
За змістом вказаної вимоги, ОСОБА_1 як позичальником, було порушено умови Кредитного Договору №007-2900/840-0883 від 28.12.2007 р. в частині щодо погашення кредиту та процентів ануїтентними платежами у валюті кредиту. Відповідно до Договору, Позичальник зобов'язаний виконати вимогу Кредитора про дострокове погашення грошових зобов'язань за Кредитним договором протягом не більш ніж 60 календарних днів з моменту її пред'явлення. У разі невиконання Позичальником цієї вимоги, Кредитор має право звернути стягнення за Іпотечним договором...або вжити інші заходи для стягнення заборгованості Позичальника за Кредитним договором, які не суперечать чинному законодавству. В разі неприйняття відповідних заходів щодо погашення заборгованості Банк попередив про звернення стягнення на предмет іпотеки, кошти, майно та майнові права.
Вимога виконана не була, внаслідок чого Банк звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про примусове стягнення за кредитним договором №007-2900/840-0883.
Отже, судом встановлено, що позивачу банком була пред'явлена дострокова вимога про погашення боргу (кредиту).
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду такі дії кредитора слід розцінювати як зміну умови основного зобов'язання, зокрема, щодо строку дії договору. При цьому, рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно також засвідчує такі зміни. Поряд з цим переривання перебігу позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки не перериває перебігу загальної позовної давності за вимогою про стягнення боргу за основним зобов'язанням.
Пред'явленням вимоги 10.07.2018 кредитор змінив строк виконання за кредитним договором, тому строк повернення кредиту настав 10.07.2018, а отже і змінився строк, від яких почався відлік позовної давності.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23.11.2021 у справі №758/16971/18 позовні вимоги АТ «УНІВЕРСАЛБАНК» задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «УНІВЕРСАЛБАНК» заборгованість за кредитним договором у сумі 68863,50 доларів США.
Також, 07.10.2022 між позивачем та Банком було укладено договір №1 про часткове припинення зобов'язання передачею відступного. Відповідно до умов якого, сторони домовилися, що боржник передає (відступає) на користь кредитора, а кредитор приймає у власність належний боржнику об'єкт нерухомості, а саме: квартиру загально площею 63,50 кв. м., що знаходить за адресою: АДРЕСА_2 . Кредитор підтверджує, що прийнятий від боржника об?єкт нерухомості є відступним за частину зобов?язання, що встановлене Кредитним договором №007-2900/840-0883 від 28 грудня 2007 року, що укладений між кредитором та боржником (далі -Кредитний договір), загальна сума заборгованості за яким станом на момент укладення цього Договору складає 200 157,54 двісті тисяч сто п'ятдесят сім доларів США 54 центи. Сторони домовились, що з моменту підписання сторонами акту приймання передачі об'єкта та реєстрації права власності на об'єкт нерухомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за кредитором, зобов'язання, встановлене Кредитним договором, вважається припиненим на суму 55 599,61 (п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять) доларів США 61 цент, що за офіційним курсом гривні, що встановлений НБУ щодо долару США станом на дату підписання даного Договору становить 2 033 200,00 (два мільйони тридцять три тисячі двісті) гривень 00 копійок.
Крім того, 07.10.2022 між позивачем та АТ «УНІВЕРСАЛБАНК» укладено додаткову угоду про припинення зобов'язань за кредитним договором № 007-2900/840-0883 від 28.12.2007. Пунктом 2 вказаної додаткової угоди визначено, що заборгованість за кредитним договором, вказану у пункті 1.1 цієї Угоди, частково стягнуто рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 23 листопада 2021 року у розмірі 68 863,50 (Шістдесят вісім тисяч вісімсот шістдесят три) долари США 50 центів, із яких: 55 599,61 (п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять) доларів США 61 цент погашено шляхом укладення між сторонами Договору №1 про часткове припинення зобов'язання передачею відступного від « 07» жовтня 2022 року. Сторони домовились, що Договором №1 про часткове припинення зобов?язання передачею відступного від « 07» жовтня 2022 року в рахунок погашення основного боргу зараховується предмет іпотеки вартістю 55 599,61 (п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять) доларів США 61 цент. Також в рахунок погашення основного боргу на поточний рахунок банку, позичальник вносить готівкові кошти у сумі 8 863,50 (Вісім тисяч вісімсот шістдесят три) долари США 50 центів. Реквізити банку для внесення коштів: АТ «Універсал Банк», код ЄДРПОУ 21133352, НОМЕР_2 поточний рахунок (у доларах США). З моменту підписання сторонами цієї угоди, залишок заборгованості позичальника перед кредитором у сумі 135 694,43 (сто тридцять п'ять тисяч шістсот дев'яносто чотири) долари США 43 центи вважається погашеним, в день підписання сторонами цієї угоди, повністю шляхом анулювання (погашення) кредитором такої заборгованості позичальнику ( на підставі статті 605 Цивільного кодексу України - «прощення боргу»).
Отже, у контексті питання строку позовної давності з огляду на вказані рішення суду та Договору про припинення зобов'язань за кредитним договором, поняття строку позовної давності розкривається через строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У спірних правовідносинах таке звернення в межах строку позовної давності банком до суду відбулося 23.11.2021, суд задовольнив позов, захистив право. Відтак, банк реалізував своє право звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. При цьому, позовна давність переривається пред'явленням особою позову. Подальше врегулювання відбулося вже поза межами судового розгляду на добровільній основі у 2022 році.
Враховуючи наведене, прощена сума заборгованості, в розумінні Податкового кодексу України, не може вважатися додатковим благом згідно підпункту д підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, оскільки анулювання (прощення) боргу відбулося поза межами строку позовної давності, а отже, податкові-повідомлення рішення, що оскаржуються підлягають скасуванню.
При цьому, питання кваліфікації суми прощеного боргу відповідно до підпункту 164.2.7 пункту 164.2 статті 164 ПК України, як суми заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк позовної давності згідно з розділом ІІ цього Кодексу, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів і погашення податкового боргу, є повноваженням податкового органу під час проведення перевірки.
Отже, є спростованими висновки контролюючого органу про допущені позивачем порушення норм податкового законодавства.
Також, суд не погоджується з доводами відповідача щодо виявленого документальною перевіркою порушення пов'язаного з ненаданням позивачем до перевірки книги обліку доходів та витрат для визначення суми загальнорічного оподатковуваного доходу.
Так, відповідно до підпунктів 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платники податків зобов'язані вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.
Наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 579, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07 липня 2015 р. за № 800/27245 "Про затвердження форм книги обліку доходів і книги обліку доходів і витрат та порядків їх ведення", затверджено форму книги обліку доходів (для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість); Порядок ведення книги обліку доходів для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість; форму книги обліку доходів і витрат (для платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість); Порядок ведення книги обліку доходів і витрат для платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість.
Тобто, чинним податковим законодавством установлено порядок обліку доходів і витрат та ведення книги обліку доходів та витрат для платників податків - суб'єктів підприємницької діяльності, однак не установлено такого порядку для платників податків - фізичних осіб, доходи яких підлягають оподаткуванню безвідносно до здійснення підприємницької діяльності.
Відтак нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб і військового збору, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій за не надання книги обліку доходів і витрат є протиправними.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Беручи до уваги викладене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Згідно з частини першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, під час звернення позивача з даним позовом до суду останнім сплачено судовий збір за заявлені позовні вимоги у розмірі 5250,00 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 01.12.2025, які підлягають стягненню з відповідача на користь останнього у повному обсязі.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 24 листопада 2025 року № 108210240203, №108211240203, № 108201240203.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 250 (п'ять тисяч двісті пятдесят) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Шевченко А.В.