ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про відмову в зупиненні провадження у справі
"10" квітня 2026 р. Справа № 300/390/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши клопотання позивача про зупинення провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік у меншому розмірі ніж передбачено статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зобов'язання провести перерахунок та виплату такої допомоги у розмірі семи мінімальних пенсій за віком із урахуванням проведених виплат.
Згідно з ухвалою судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боброва Ю.О. від 24.01.2024, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 28.02.2024 провадження в даній справі зупинено до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі №440/14216/23.
На виконання вимог підпункту 2.3.44 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 №39, проведено 24.03.2026 повторний автоматизований розподіл даної судової справи між суддями.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи визначено суддю Могилу А.Б.
Ухвалою судді від 02.04.2026 прийнято до провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, поновлено провадження в даній справі та розпочато з початку розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження за наявними в справі матеріалами.
Позивач 09.04.2026 подав клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду Конституційним Судом України справи №1-6/2025(375/25) щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпункту 2 пункту 1 розділу I Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» від 20 березня 2023 року №2983-IX, яким частину п'яту статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII викладено в новій редакції. Вказав, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Враховуючи аналогічність правовідносин у справі №300/390/24 та справі №1-6/2025(375/25) просив суд зупинити провадження до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України по справі №1-6/2025(375/25).
Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи та клопотання про зупинення провадження встановив наступне.
Пунктом 3 частини 1 статті 236 КАС України передбачено, що суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі ; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зазначена норма передбачає обов'язок суду зупинити провадження у справі у разі неможливості її розгляду до вирішення іншої справи у взаємопов'язаному спорі, що розглядається іншим судом. Неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються та встановлюються іншим судом, впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, тобто мають преюдиційне значення для цієї справи та не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно у цій справі.
Вирішуючи питання щодо зупинення провадження в адміністративній справі з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, суд повинен належним чином проаналізувати ймовірні наслідки набрання законної сили рішенням за результатом розгляду іншої справи, їх взаємозв'язок зі спірними правовідносинами, що є предметом розгляду в адміністративній справі, підставами позову, та відобразити відповідні висновки у своїй ухвалі.
Так, предметом розгляду цієї справи є правомірність дій відповідача щодо виплати позивачу разової грошової виплати до Дня Незалежності України у 2023 році як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи.
Суд зазначає, що ухвалою Конституційного Суду України від 10.12.2025 по справі №1-6/2025(375/25) відкрито конституційне провадження у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпункту 2 пункту 1 розділу I Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» від 20 березня 2023 року №2983-IX, яким частину п'яту статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII зі змінами (далі - Закон №3551) викладено в такій редакції: «Щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
В свою чергу, положеннями статті 1 Закону України «Про Конституційний Суд України» передбачено, що Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України.
Отже, виключно до компетенції Конституційного Суду України віднесено вирішення питання щодо відповідності положень Закону України Конституції України.
Згідно з частинами першою, другою статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Основний Закон України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.
Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього (абз. 2, 3 п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року справа №1-рп/99).
Відповідно до статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Частиною 6 пункту 4 рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року у справі №1-31/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) передбачено, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Системний аналіз наведених норм в контексті зазначених положень рішень Конституційного Суду України свідчить про те, що у випадку визнання неконституційними положень підпункту 2 пункту 1 розділу I Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» від 20 березня 2023 року №2983-IX, яким частину п'яту статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII зі змінами викладено в новій редакції, останні втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення.
Суд звертає увагу на те, що станом на 10.12.2025 (дата відкриття конституційного провадження) разова грошова виплата до Дня Незалежності України у 2023 році позивачу вже була виплачена з урахуванням приписів чинної редакції частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Оскільки, в разі визнання Конституційним Судом України неконституційними положень підпункту 2 пункту 1 розділу I Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» від 20 березня 2023 року №2983-IX останні втрачатимуть чинність з дня ухвалення відповідного рішення, тому підстави для зупинення провадження у даній справі відсутні.
За таких обставин, суд не вбачає об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до розгляду Конституційним Судом України справи №1-6/2025(375/25), оскільки як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на даний час норми законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, були чинними, а зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у межах даної справи.
Таким чином, клопотання позивача про зупинення провадження у даній справі є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 236, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі № 300/390/24 - відмовити.
Ухвала, окремо від рішення суду, не оскаржується і набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя /підпис/ Могила А.Б.