ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"10" квітня 2026 р. справа №300/9366/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Управління соціальної та ветеранської політики Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про роз'яснення рішення суду від 10.04.2025, ухваленого в адміністративній справі №300/9366/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління соціальної та ветеранської політики Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення певних дій,
У провадженні Івано-Франківського окружного адміністративного суду перебувала на розгляді адміністративна справа №300/9366/24 за позовною заявою ОСОБА_1 (далі, також - позивач, ОСОБА_1 ) до Управління соціальної та ветеранської політики Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (далі, також - відповідач, Управління соціальної та ветеранської політики) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення певних дій, за результатами розгляду якої 10.04.2025 Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалено рішення, яким позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Управління соціальної та ветеранської політики Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації щодо відмови у здійсненні перерахунку ОСОБА_1 державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю до 18 років, відповідно до частини 3 статті 46 Конституції України у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на відповідний рік" та надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю до 18 років як працездатній особі, що не працює і здійснює догляд за дитиною з інвалідністю до 18 років відповідно до частини 3 статті 46 Конституції України у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на відповідний рік". Зобов'язано Управління соціальної та ветеранської політики Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 перераховану державну соціальну допомогу як матері дитини з інвалідністю до 18 років, відповідно до частини 3 статті 46 Конституції України у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на відповідний рік" та надбавку по догляду за дитиною з інвалідністю до 18 років як працездатній особі, що не працює і здійснює догляд за дитиною з інвалідністю до 18 років, відповідно до частини 3 статті 46 Конституції України у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на відповідний рік", починаючи з 31 травня 2023 року, з урахуванням проведених виплат.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2025 рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 №300/9366/24 залишено без змін (https://reyestr.court.gov.ua/Review/132730143).
Управління соціальної та ветеранської політики Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації 01.04.2026 сформувало в підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи заяву, у якій відповідач просить суд роз'яснити рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління та визначити, що виплату державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю до 18 років та надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю до 18 років як працездатній особі, що не працює і здійснює догляд за дитиною з інвалідністю до 18 років здійснює Головне управління Пенсійного фонду України, згідно з делегованими повноваженнями. Відповідачем зазначено, що після постановлення рішення від 10.04.2025 у справі №300/9366/24, внесено зміни до законодавства, зокрема до постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №79 "Деякі питання призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" (далі, також - Постанова №79), які є істотними для справи, і які не були і не могли бути відомі під час розгляду цієї справи по суті. Зокрема, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2025 №695 "Деякі питання надання окремих видів державної соціальної допомоги Пенсійним фондом України" (далі, також - Постанова №695) функції з призначення та виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, державної соціальної допомоги на догляд, державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю з 01.07.2025 передані Пенсійному фонду України. Таким чином, відповідач наголошує, що до повноважень останнього з 01.07.2025 не належить призначення та виплата державних соціальних допомог.
Розглядаючи по суті заяву Управління соціальної та ветеранської політики про роз'яснення судового рішення від 10.04.2025 у справі №300/9366/24, суд виходить із наступних підстав і мотивів.
Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі, також - КАС України) судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У постанові від 21.03.2019 у справі №807/1689/14 Верховний Суд вказав, що зміст ухвалених судових рішень повинен відповідати приписам КАС України. Рішення судів усіх інстанцій, незалежно від виду провадження, повинно бути гранично повним, зрозумілим, чітким, обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини з додержанням зазначеної послідовності.
Зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення.
Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідносяться з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразовування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту. Судове рішення не повинно містити положень, які б суперечили або виключали одне одного, ускладнювали чи унеможливлювали його виконання.
У разі, коли судове рішення не відповідає вказаним критеріям, останнє підлягає роз'ясненню судом, який ухвалив вказане судове рішення за заявою учасника справи.
Критерії прийняття до розгляду, а також особливості розгляду судами заяв роз'яснення судових рішень встановлені статтею 254 КАС України.
Згідно з положеннями вказаної статті, за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Верховним Судом у постанові від 13.09.2019 у справі №816/1512/15 зазначено, що роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. Зокрема, це стосується недотримання вимоги ясності, визначеності судового рішення, яка означає, що судове рішення не може містити положень, що викликають суперечки під час виконання рішення. Підставою для подання заяви про роз'яснення рішення, є його незрозумілість.
Таким чином, у заяві про роз'яснення рішення зазначається, що саме у рішенні є незрозумілим, в чому полягає неясність рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання. Роз'яснення інших частин рішення (крім резолютивної) не має правового значення, оскільки вони не мають обов'язкового характеру.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.02.2019 у справі №814/907/16 та від 01.09.2020 у справі №806/984/18.
Верховний Суд у постанові від 30.04.2020 у справі №22а-11177/08 також вказав, що фактично роз'ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому, суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в постановлене рішення.
Із аналізу наведеного вище слідує, що рішення суду може бути роз'яснено у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто, роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні відповідної неясності і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення. Ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв'язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині.
Подібні висновки також були неодноразово висловлені Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 13.07.2016 у справі №21-6440іп15, від 12.07.2017 у справі №802/1028/13-а, а також у постановах Верховного Суду від 26.01.2018 у справі №138/815/17, від 16.07.2020 у справі №619/3407/16-а, від 30.12.2020 у справі №766/9580/17, від 26.05.2022 у справі №620/1269/20.
З огляду на вищезазначене, враховуючи імперативні положення статті 254 КАС України, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.12.2023 у справі №400/2839/22 наголошено на наявності критеріїв визначення судом можливості прийняття до розгляду заяви про роз'яснення відповідного судового рішення:
(1) заява про роз'яснення судового рішення має бути подана особою, щодо якої воно ухвалене, або особою, якою буде здійснюватись його примусове виконання;
(2) судове рішення має підлягати виконанню, але на момент подання відповідної заяви має бути ще не виконане;
(3)заявником має бути доведено, що зміст резолютивної частини судового рішення є нечітким або незрозумілим.
Крім того, згідно з висновками, що сформульовані у рішенні Європейського Суду з прав людини (надалі по тексту також - ЄСПЛ) "BALAN v. The Republic of Moldova (No. 2)" (заява №49016/10), яке головним чином стосується встановлення правомірності роз'яснення судового рішення, Суд зобов'язаний не допускати порушення принципу правової визначеності під час розгляду заяви про роз'яснення судового рішення. У цій справі ЄСПЛ вказав, що роз'яснення рішення, яке в результаті фактично змінює спосіб його виконання, виходить за межі звичайного тлумачення чи виправлення канцелярських або судових помилок, що має наслідки, несумісні з принципом юридичної визначеності, гарантовані статтею 6 Конвенції.
Проаналізувавши заяву Управління соціальної та ветеранської політики про роз'яснення судового рішення від 10.04.2025, суд доходить висновку, що доводи заявника не стосуються питання незрозумілості/нечіткості резолютивної частини рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.04.2025, натомість зводяться до необхідності визначити іншого боржника у спірних правовідносинах, оскільки функції з призначення та виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, державної соціальної допомоги на догляд, державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю з 01.07.2025 передані Пенсійному фонду України.
З приводу наведеного слід зауважити, що чинним законодавством передбачено механізм надання роз'яснення змісту судового рішення, а не роз'яснення порядку виконання судового рішення.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в ухвалі від 16.08.2023 у справі №382/904/17.
Більше того, Верховний Суд, зокрема, у постановах від 20.02.2019 у справі №814/907/16, від 01.09.2020 у справі №806/984/18 дійшов висновку, що роз'яснення порядку та способу виконання рішення суду, шляхом використання механізму, визначеного статтею 254 КАС України, не допускається.
Суд звертає увагу, що на момент ухвалення судом рішення від 10.04.2025 у справі №300/9366/24 саме Управління соціальної та ветеранської політики Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації виконувало делеговані державою функції державної соціальної політики щодо призначення та виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, державної соціальної допомоги на догляд, а також й державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю (у тому числі надбавки на догляд за такими дітьми з інвалідністю), допомоги на поховання, а відтак було належною стороною провадження.
Таким чином, на переконання суду, те що функції з призначення та виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, державної соціальної допомоги на догляд, державної соціальної допомоги особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю з 01.07.2025 передані Пенсійному фонду України жодним чином не могло вплинути на результат вирішення даної справи.
Суд наголошує, що резолютивна частина рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 у справі №300/9366/24 є чіткою і зрозумілою: терміни, вжиті у ній, відповідають тому змістові, що вони мають згідно з законодавством України; ці терміни чітко співвідносяться із поняттями, які вони означають; така не містить положень, які б суперечили або виключали одне одного, ускладнювали чи унеможливлювали його виконання.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що рішення суду є чітким та зрозумілим, не може бути зміненим по суті, а тому в задоволенні заяви Управління соціальної та ветеранської політики Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про роз'яснення судового рішення від 10.04.2024 слід відмовити.
Водночас, суд звертає увагу, що положення статті 379 КАС України передбачають можливість заміни сторони виконавчого провадження її правонаступником у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Враховуючи наведене, керуючись статями 243, 248, 254, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
У задоволенні заяви Управління соціальної та ветеранської політики Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про роз'яснення рішення суду від 10.04.2025, ухваленого в адміністративній справі №300/9366/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління соціальної та ветеранської політики Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення певних дій - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.