10 квітня 2026 року (15:00)Справа № 280/299/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21105, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
14.01.2026 через підсистему «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 21.11.2025 №083250008517 про відмову у призначенні пенсії за віком;
зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 16.11.2025, зарахувавши до його загального страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 з 10.09.1984 по 01.11.1984, період роботи в колгоспі згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_3 з 11.02.1987 по 01.03.2000, а також період проходження строкової військової служби з 09.11.1984 по 17.12.1986
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивач звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком. Вказану заяву було передано на розгляд ГУ ПФУ у Вінницькій області, яке рішенням від 21.11.2025 №083250008517 відмовило позивачу у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу. З прийнятим відповідачем рішенням про відмову у призначенні пенсії позивач не погоджується, через що вважає його протиправним, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 19.01.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
05.02.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 5984), в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі. Зокрема зазначає, що за результатами розгляду заяви позивача від 16.11.2025 винесено рішення від 21.11.2025 №083250008517 про відмову у призначенні пенсії, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу (32 роки). Страховий стаж позивача становить: 24 роки 3 місяці 15 днів. За наданими документами до загального страхового стажу не зараховано: період роботи в колгоспі, згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 з 10.09.1984 по 01.11.1984, оскільки відсутні дані про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі у колгоспі; період роботи в колгоспі, згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_3 з 11.02.1987 по 01.03.2000, оскільки дані про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі у колгоспі, оформлені не належним чином, а саме відсутній номер і дата документу, згідно якого внесена інформація; період проходження строкової військової служби з 09.11.1984 по 17.12.1986, оскільки відсутня дата видачі військового квитка. Враховуючи вищевикладене, відповідачем прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно Закону №1058. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
16.11.2025 позивач звернувся до територіального органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії розглянуто ГУ ПФУ у Вінницькій області та рішенням від 21.11.2025 №083250008517 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. У рішенні зазначено, що вік заявника 60 років. Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 32 роки. Страховий стаж особи становить - 24 роки 3 місяці 15 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за наданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі, згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 з 10.09.1984 по 01.11.1984, оскільки відсутні дані про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі у колгоспі; період роботи в колгоспі, згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_3 з 11.02.1987 по 01.03.2000, оскільки дані про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі у колгоспі, оформлені не належним чином, а саме відсутній номер і дата документу, згідно якого внесена інформація; період проходження строкової військової служби з 09.11.1984 по 17.12.1986, оскільки відсутня дата видачі військового квитка. Для зарахування періоду проходження строкової військової служби необхідно надати військовий квиток або уточнюючу довідку. Для зарахування періодів роботи згідно трудової книжки необхідно надати уточнюючу довідку про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі у колгоспі та довідку про реорганізацію колгоспу (а.с.23).
Вважаючи рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком протиправним, позивач звернувся до суду із вимогами про його скасування та зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу спірні періоди.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спеціальним законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 (далі - Закон №1058), яким визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з частинами 1-3 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Так, оскаржуваним рішенням головними управліннями ПФУ до страхового стажу роботи позивача не зараховано:
період роботи в колгоспі, згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 з 10.09.1984 по 01.11.1984, оскільки відсутні дані про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі у колгоспі;
період роботи в колгоспі, згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_3 з 11.02.1987 по 01.03.2000, оскільки дані про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі у колгоспі, оформлені не належним чином, а саме відсутній номер і дата документу, згідно якого внесена інформація;
період проходження строкової військової служби з 09.11.1984 по 17.12.1986, оскільки відсутня дата видачі військового квитка.
Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788 (далі - Закон №1788) гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Згідно положень статті 2 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до п.1 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.
Пункт 2 вказаних Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників регламентує, що трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу.
Згідно абзацу 2 пункту 2 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, трудові книжки колгоспників раніше встановленого взірця обміну на нові не підлягають.
Всі записи в трудовій книжці підтверджуються у всіх розділах за час роботи на колгоспі з підписом керівника колгоспу або спеціально уповноваженого правління колгоспу особи та печатки (п.6).
Обов'язок правильного і точного внесення даних про роботу в трудову книжку і інші документи покладена на роботодавця (п.13).
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, пунктом 1 якого передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).
Щодо не зарахування відповідачем періоду роботи позивача в колгоспі, згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_3 з 11.02.1987 по 01.03.2000, оскільки дані про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі у колгоспі, оформлені не належним чином, а саме відсутній номер і дата документу, згідно якого внесена інформація та періоду роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 з 10.09.1984 по 01.11.1984, оскільки відсутні дані про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі у колгоспі, суд зазначає наступне.
Так, наявна трудова книжка позивача НОМЕР_3 містить записи про трудову діяльність ОСОБА_1 у колгоспі. При цьому, на сторінці 18-19 трудової книжки наявний розділ мовою оригіналу «Трудовое участие в общественном хозяйстве», де міститься інформація про прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі у суспільному господарстві та виконання трудового мінімуму в суспільному господарстві позивачем, що у повній мірі надає можливість органам Пенсійного фонду провести обчислення та зарахування зазначеного періоду до страхового стажу позивача.
Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами на підтвердження його страхового (трудового) стажу.
Разом з цим, суд зауважує, що Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 21.06.2019 у справі №727/384/17 та від 10.12.2020 у справі №195/840/17 зазначав, що відсутність додаткових відомостей, а саме уточнюючої довідки про встановлений мінімум трудоднів та кількість відпрацьованих вихододнів (трудоднів) не може бути підставою для не зарахування даного періоду в страховий стаж позивача.
Щодо посилання відповідача, що у трудовій книжці колгоспника НОМЕР_3 дані про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі у колгоспі, оформлені не належним чином, а у записах трудової книжки НОМЕР_2 відсутні дані про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі у колгоспі суд зазначає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірних періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Суд зазначає, що відсутність номерів і дат документів, згідно яких внесена інформація про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі у колгоспі у трудовій книжці не є тим недоліком, який може мати наслідком порушення конституційного права позивача на пенсійне забезпечення.
Суд критично оцінює позицію відповідача у даній справі та зазначає, що, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудових книжок. Відповідачем не взято до уваги, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у ній. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення трудових книжках.
Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.02.2018 (справа №677/277/17), від 17.07.2018 (справа №220/989/17), від 19.12.2019 (справа №307/541/17).
Таким чином, відповідач безпідставно не зарахував позивачу до страхового стажу періоди його роботи у колгоспі з 10.09.1984 по 01.11.1984 та з 11.02.1987 по 01.03.2000.
Аналізуючи наведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що період роботи позивача з 11.02.1987 по 01.03.2000 відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_3 та період з 10.09.1984 по 01.11.1984 відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_4 мають бути зараховані до страхового стажу, оскільки недостовірності або інших ознак юридичної неточності якої не встановлено, а тому трудові книжки позивача, слід розглядати як належні та допустимі докази у справі.
Щодо врахування до страхового стажу позивача строкової військової служби (з 09.11.1984 по 17.12.1986), суд зазначає таке.
У трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 містяться записи №3-4 про те, що у період з 09.11.1984 по 17.12.1986 проходив строкову військову службу (а.с.17).
Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII у стаж роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується військова служба, незалежно від місця її проходження.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно із положеннями пункту першого статті 8 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
У постанові Верховного Суду від 30 липня 2019 року №346/1454/17 зроблено правовий висновок, що право позивача на зарахування до страхового стажу періоду перебування на військовій службі прямо передбачено нормами статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і не потребує додаткового підтвердження.
Відповідно до пункту 7 статті 11 Закону №1058-ІV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: особи, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, Службі безпеки України та службу в органах і підрозділах цивільного захисту.
Відтак, період проходження строкової військової служби з 09.11.1984 по 17.12.1986 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
Суд зазначає, що відповідачами допущено надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача, як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій).
Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а.
З огляду на встановлені судом обставини, на переконання суду, ГУ ПФУ у Вінницькій області, приймаючи оскаржене рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії від 21.11.2025 №083250008517, діяв всупереч вимог вказаних вище норм законодавства, що спричинило порушення права позивача на соціальний захист та отримання пенсійних виплат, у зв'язку з чим таке рішення суб'єкта владних повноважень є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст.17, ч. 5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Ґайгузус проти Австрії» від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивачу буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п. 3.1 рішення Конституційного Суду України (справа №1-25/2010 від 29.06.2010 р.) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що порушені права позивача в цій частині слід відновити шляхом зобов'язання ГУ ПФУ у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 з 10.09.1984 по 01.11.1984, період роботи в колгоспі згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_3 з 11.02.1987 по 01.03.2000, а також період проходження строкової військової служби з 09.11.1984 по 17.12.1986 та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 16.11.2025.
Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України). Оскільки суб'єктом владних повноважень у справі було ГУ ПФУ у Вінницькійобласті, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 1331,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 243-246 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21105, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову у призначенні пенсії від 21.11.2025 №083250008517.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 з 10.09.1984 по 01.11.1984, період роботи в колгоспі згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_3 з 11.02.1987 по 01.03.2000, а також період проходження строкової військової служби з 09.11.1984 по 17.12.1986 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 16.11.2025.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 10.04.2026.
Суддя Ю.В. Калашник