10 квітня 2026 рокуСправа № 280/3185/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративним суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у справі
за позовом ОСОБА_1 (
АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )
до 1. Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
2. ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )
про визнання дій та рішень протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
09.04.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до 1. Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (далі - відповідач 1), 2. ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач 2), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо зарахування ОСОБА_1 до категорії військового обліку - військовозобов'язаних;
визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 з питань прописки, протокол від 11.02.2020 № 20, за результатами медичного огляду якого ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатним у воєнний час та на підставі пп. 4 п. 10 ст. 14 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» знято з військового обліку призовників та взято на військовий облік військовозобов'язаних;
визнати протиправними дії щодо видачі та вручення посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 у якості військовозобов'язаного ОСОБА_1 мобілізаційного розпорядження;
визнати протиправними дії щодо видачі посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 у якості військовозобов'язаного ОСОБА_1 повістки на відправку із зарахуванням до команди на відправку до Військової частини НОМЕР_2 на військову службу за призовом під час мобілізації;
визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 05.05.2023 № 187 в частині призову на військову службу по мобілізації ОСОБА_1 ;
зобов'язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 зняти ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов'язаних та взяти його на військовий облік призовників і видати ОСОБА_1 військово-обліковий документ - посвідчення про приписку до призовної дільниці;
визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 05.05.2023 № 137 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу та призначення на посаду водія ремонтної роти для проходження військової служби за призовом під час мобілізації;
визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 31.05.2024 № 162 в частині, якою визначено, що ОСОБА_1 з 31.05.2024 приступив до виконання обов'язків за посадою водія-токара майстерні з ремонту озброєння взводу з ремонту озброєння ремонтної роти автотранспортного батальйону;
зобов'язати командира Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України виключити із списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 ;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України звільнити ОСОБА_1 від подальшого проходження військової служби.
Крім того, просить витребувати у відповідачів докази.
Одночасно з позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить суд:
забезпечити позов шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України, її командуванню та іншим уповноваженим особам:
здійснювати переведення позивача до інших військових частин; змінювати займану позивачем посаду; змінювати місце проходження військової служби позивача; вчиняти будь-які дії, спрямовані на зміну правового статусу позивача як військовослужбовця; направляти позивача для виконання бойових (спеціальних) завдань, залучати його до участі у бойових діях, бойових чергуваннях, оперативних та інших заходах, пов'язаних із виконанням завдань в умовах підвищеного ризику для життя та здоров'я; вчиняти будь-які інші дії, що можуть ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у цій справі;
застосувати зазначені заходи забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду у справі.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявник посилається на те, що оскаржувані накази командира військової частини безпосередньо та істотно впливають на правовий статус позивача, оскільки саме ними позивача фактично визнано таким, що проходить військову службу, включено до списків особового складу та покладено на нього обов'язки військовослужбовця. Таким чином, вказані індивідуальні акти є правовою підставою для обмеження конституційних прав позивача, зокрема щодо свободи пересування, права на працю, права на особисту недоторканність та визначення його правового становища у системі військової служби. Разом з тим, позивачем у поданому адміністративному позові наведено належні та достатні доводи, які свідчать про очевидну протиправність зазначених наказів. Зокрема, мобілізація позивача здійснена за відсутності передбачених законом підстав, оскільки на момент видання наказів позивач не перебував у встановленому порядку на військовому обліку військовозобов'язаних, не проходив військову службу у запасі, не є резервістом та не досяг відповідного віку, що дає право на призов під час мобілізації без його добровільної згоди. Крім того, відповідачем не дотримано обов'язкових процедур, передбачених законодавством, зокрема щодо належного документального оформлення мобілізації, проходження військово-лікарської комісії, наявності відповідного рішення територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також підтвердження добровільності залучення позивача до військової служби. За таких обставин, на момент звернення до суду існує реальна, безпосередня та обґрунтована загроза вчинення відповідачем подальших дій, спрямованих на зміну фактичного та правового становища позивача. Зокрема, враховуючи формальне перебування позивача у статусі військовослужбовця, відповідач у будь-який момент може здійснити його переведення до іншої військової частини, змінити займану посаду, змінити умови проходження служби, а також фактично перемістити позивача до іншого місця служби.
Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Згідно частини першої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Суд зазначає, що статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існують зазначені підстави, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За правилами частини другої статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Суд зауважує, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 73 КАС України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 75 КАС України).
Разом із тим, заявник не надав до суду доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, стане неможливим без вжиття таких заходів.
Посилання заявника на те, що позивача може бути переміщено для проходження військової служби до іншої військової частини базується на припущеннях, які наразі не підтверджено жодним доказом. Існування порушення прав позивача або неможливість їх відновлення без вжиття заходів забезпечення позову має бути реальним, вбачатися з матеріалів справи, чого у даному випадку немає.
Більш того, пунктами 5, 10 частини третьої статті 151 КАС України установлено, що не допускається забезпечення позову шляхом:
зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення;
зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Слід зазначити, що переведення (переміщення) військовослужбовця здійснюється на підставі відповідного наказу, який не є предметом спору у даній справі. Так, за умови прийняття відповідного наказу про переведення (переміщення) позивача, він, якщо вважатиме його протиправним, не буде позбавлений права оскаржити наказ у судовому порядку, і вже в межах такої судової справи подати заяву про забезпечення позову, яка стосуватиметься його переведення.
Тобто, питання переміщення, переведення позивача не співвідноситься з предметом даного спору.
Суд не вважає наведені у позовній заяві обставини щодо очевидності протиправності оскаржуваних дій та рішень відповідачів достатніми, безспірними та доведеними. Оцінити вказані підстави суд може під час розгляду справи. Тобто, за наведеними підставами, протиправність дій та рішень відповідачів може бути перевірена тільки під час судового розгляду справи по суті.
Слід зазначити, що у постанові Верховного Суду від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 суд звернув увагу, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
З урахуванням викладеного у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника позивача про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 154 КАС України, суд
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ю.П. Бойченко