10 квітня 2026 року Справа № 280/8534/25 ПР/280/8/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Садового І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр.Соборний, буд.166, м.Запоріжжя, 69107; код ЄДРПОУ ВП 44118663)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
26.09.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Запорізькій області), в якому позивач просить суд:
- визнати дії контролюючого органу щодо нарахування податкових зобов'язань за об'єктом нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 стосовно позивача такими, що є протиправними та зобов'язати контролюючий орган скасувати та в подальшому не нараховувати позивачу податкові зобов'язання на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 у зв'язку з відсутністю у неї права власності на цей об'єкт;
- судові витрати, пов'язані з розглядом справи, стягнути з відповідача.
У зв'язку з виявленими недоліками в оформленні позовної заяви, ухвалою суду від 01.10.2025 позовну заяву було залишено без руху. Позивачу встановлено 10-денний термін з моменту отримання копії цієї ухвали для надання:
- оформленої відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позовної заяви із зазначенням електронної пошти позивача та відомостей про наявність або відсутність у сторін електронного кабінету, а також інформації стосовно наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви;
- оформленої відповідно до статті 167 КАС України заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з зазначенням поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з цим позовом;
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.10.2025 адміністративний позов повернуто позивачу у зв'язку з невиконанням у повному обсязі вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.01.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 17.10.2025 - скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
05.02.2026 адміністративна справа №280/8534/25 повернулась до Запорізького окружного адміністративного суду.
Ухвалою суду від 06.02.2026 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 КАС України, позивачу було надано 10-денний строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.03.2026 відкрито провадження у справі №280/8534/25, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення та виклику сторін.
У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві (вх.№48374 від 26.09.2026) та відповіді на відзив (вх.№15695 від 24.03.2026). Зокрема зазначено, що відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні особи, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Таким чином, обов'язок зі сплати податку виникає виключно у випадку наявності у особи права власності на відповідний об'єкт нерухомого майна. Однак, позивач не є власником садового будинку загальною площею 129,50 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , та в неї відсутні документи, що підтверджують її право власності на зазначене нерухоме майно. Позивач не має жодних правових підстав вважитися власником зазначеного об'єкта нерухомості, не здійснює володіння чи користування ним, а також не має відношення до земельної ділянки, на якій він знаходиться. Натомість ГУ ДПС у Запорізькій області формуючи податкові повідомлення-рішення не врахувало відсутність у позивача оригіналів документів, що підтверджують наявність у неї права власності на зазначений об'єкт нерухомого майна. Зауважено, що реєстрація права власності на садовий будинок була здійснена без її згоди, з допущенням технічної помилки, з зазначенням хибного суб'єкта речового права, технічним адміністратором, при перенесенні даних з Реєстру прав власності на нерухоме майно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у зв'язку із чим 17.07.2026 позивач звернулася до відповідача із письмовою заявою про врахування даної обставини, внесення відповідних змін до інформації, що використовується при формуванні податкових повідомлень-рішень, а також скасування нарахування податкових зобов'язань щодо зазначеного об'єкта нерухомого майна. Листом від 11.08.2025 контролюючий орган відмовив у задоволенні заяви позивача не вчинивши необхідних дій для виправлення відомостей та припинення нарахування податку. Враховуючи, що предметом спору у даній справі є не податкові повідомлення-рішення, а системні протиправні дії відповідача щодо нарахування податкових зобов'язань, то саме зазначена відмова і становить момент, з якого має обчислюватися строк звернення до суду. Відтак, на думку представника позивача, позивачем дотримано встановлений чинним законодавством строк звернення до суду із даною позовною заявою. З огляду на вищенаведене, представник позивача вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що забезпечать повний та ефективний захист порушених прав позивача, а тому просить суд задовольнити їх у повному обсязі.
Заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог викладені у відзиві на позовну заяву (вх.№14948 від 20.03.2026) та запереченнях на відповідь на відзив (вх.№16975 від 31.03.2026) де, зокрема зазначено, що згідно даних інформаційно-комунікаційних систем контролюючого органу та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за громадянкою ОСОБА_1 обліковуються об'єкти житлової нерухомості, серед яких квартира, загальною площею 67,71 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_3 та садовий будинок загальною площею 129,50 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до статті 266 Податкового кодексу України ГУ ДПС у Запорізькій області проведено розрахунок податкового зобов'язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості» за 2020-2024 роки та сформовано податкові повідомлення - рішення № 0055962-2410-0828-UA51100150000090671 від 14.11.2023 на суму 266,88 грн, № 0055960-2410-0828-UA51100150000090671 від 14.11.2023 на суму 339,03 грн, № 0055958-2410-0828-UA51100150000090671 від 14.11.2023 на суму 367,29 грн, № 0023747-2410-0828- UA51100150000090671 від 16.01.2024 на суму 151,44 грн та №0245842-2411-0829- UA51100150000090671 від 11.02.2025 на суму 160,48 грн, які були направлені позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримані нею особисто. Зауважено, що підстави, порядок обчислення та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачені статтею 266 Податкового кодексу України, якою зокрема встановлено, що база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Водночас, з наданих позивачем до заяви про проведення звірки даних щодо об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часок, що перебувають у власності документів неможливо встановити відсутність у позивача права власності на об'єкт житлової нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Додатково відзначено про недотримання позивачем встановленого чинним законодавством строку звернення до суду та необхідність залишення позовної заяви без розгляду з цих підстав. На підставі вищевикладеного представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 №468871467 від 19.03.2026 (а.с.169-170), позивачу на праві приватної власності належать, окрім іншого об'єкти нерухомості:
- квартира, загальною площею 67,71 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;
- садовий будинок загальною площею 129,50 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
На підставі вищенаведеного 14.11.2023 ГУ ДПС у Запорізькій області були сформовані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу нараховано суму податкового зобов'язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості» на об'єкт житлової нерухомості - садовий будинок, АДРЕСА_2 :
- за 2020 рік № 0055962-2410-0828-UA51100150000090671 на суму 266,88 грн (а.с.137);
- за 2021 рік № 0055960-2410-0828-UA51100150000090671 на суму 339,03 грн (а.с.136);
- за 2022 рік № 0055958-2410-0828-UA51100150000090671 на суму 367,29 грн (а.с.135).
16.01.2024 ГУ ДПС у Запорізькій області було сформовано податкове повідомлення-рішення, яким позивачу нараховано суму податкового зобов'язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості» на об'єкт житлової нерухомості - садовий будинок, АДРЕСА_2 за 2023 рік № 0023747-2410-0828- UA51100150000090671 на суму 151,44 грн (а.с.134).
Крім того, 11.02.2025 ГУ ДПС у Запорізькій області було сформовано податкове повідомлення-рішення, яким позивачу нараховано суму податкового зобов'язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості» на об'єкт житлової нерухомості - садовий будинок, АДРЕСА_2 за 2024 рік №0245842-2411-0829- UA51100150000090671 на суму 160,48 грн (а.с.133).
Не погоджуючись із правомірністю нарахування контролюючим органом податкового зобов'язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості» на об'єкт житлової нерухомості - садовий будинок, АДРЕСА_2 за 2020-2024 роки позивач 17.07.2025 звернулася до відповідача із листом у якому повідомила, що зазначений у податкових повідомлення-рішеннях об'єкт нерухомого майна за адресою АДРЕСА_2 фактично та юридично не належить та ніколи їй не належав, а тому просила скасувати нарахування їй податкових зобов'язань щодо зазначеного об'єкту нерухомого майна (а.с.132).
Листом №35248/6/08-01-24-11 від 11.08.2025 відповідачем повідомлено позивачу, що податкові повідомлення - рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 0055962-2410-0828-UA51100150000090671 від 14.11.2023 на суму 266,88 грн, № 0055960-2410-0828-UA51100150000090671 від 14.11.2023 на суму 339,03 грн, № 0055958-2410-0828-UA51100150000090671 від 14.11.2023 на суму 367,29 грн, № 0023747-2410-0828- UA51100150000090671 від 16.01.2024 на суму 151,44 грн та №0245842-2411-0829- UA51100150000090671 від 11.02.2025 на суму 160,48 грн винесені з дотриманням вимог статті 58 Податкового кодексу України та не суперечать Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків» від 28.12.2015 №1204, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за №124/28254, із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 21.07.2017 №658, є такими, що відповідають вимогам діючого законодавства та підлягають сплаті в повному обсязі (а.с.138-140).
Вважаючи протиправними дії контролюючого органу щодо нарахування податкових зобов'язань за об'єктом нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , позивач звернулась із даним адміністративним позовом до суду, у якому також просить суд зобов'язати відповідача скасувати та в подальшому не нараховувати позивачу податкові зобов'язання на зазначений об'єкт нерухомого майна, у зв'язку з відсутністю у неї права власності на цей об'єкт.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Пунктом 6.3 статті 6 ПК України визначено, що сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.
За змістом пункту 8.1 статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
Пунктом 8.3 статті 8 ПК України визначено, що до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Відповідно до підпункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно.
Пунктом 10.3 статті 10 ПК України визначено, що місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.
Відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.
Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом..
У відповідності до пункту 12.4 статті 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом; визначення переліку податкових агентів згідно із статтею 268 цього Кодексу; прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.
Пункт 12.5 статті 12 ПК України передбачає, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг або про внесення змін до таких рішень є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
Статтею 265 ПК України встановлено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Порядок нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 ПК України.
Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Приписи підпункту 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлюють, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України, база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Положеннями підпунктів "а"-"г" підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України визначено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:
а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості.
З аналізу наведених приписів ПК України слідує, що підставою для обчислення бази оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб є дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або оригінали документів платника податків на право власності.
Також підпунктом 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо:
об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;
розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;
права на користування пільгою із сплати податку;
розміру ставки податку;
нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 №468871467 від 19.03.2026 (а.с.169-170), позивачу на праві приватної власності належать, окрім іншого об'єкти нерухомості:
- квартира, загальною площею 67,71 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;
- садовий будинок загальною площею 129,50 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
З матеріалів справи судом встановлено, що суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідачем визначено, виходячи з бази оподаткування, обчисленої на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, що відповідає вищенаведеним приписам ПК України.
Водночас, в обґрунтування протиправності дій відповідача щодо нарахування податкових зобов'язань за об'єктом нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 представник позивача зазначає про відсутність у позивача права власності на зазначений об'єкт нерухомого майна та відсутність у неї правоустановчих документів на таке майно.
Судом встановлено, що 17.07.2025 позивач звернулась до відповідача із листом «Уточнення інформації про правовласника об'єкта нерухомості», у якому повідомила, що зазначений у податкових повідомлення-рішеннях об'єкт нерухомого майна за адресою АДРЕСА_2 фактично та юридично не належить та ніколи їй не належав, тоді як фактичним та юридичним власником є інша людина - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 (а.с.132).
Крім того, позивачем було надано контролюючому органу листи Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області від 19.04.2024 №02-25/689, Роздільнянської районної військової адміністрації від 08.05.2024 №69/3/12/01-45, Комунального підприємства «Роздільнянський міський водоканал» від 15.05.2024 №112, Міністерства юстиції України від 23.08.2024 №118943/Р-26063/19.1.3 та наказ від 30.10.2024 №2658/7 Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 24.12.2024 №Р-472/01-24, Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області від 28.02.2025 №02-22/79, Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області від 27.03.2025 №02-33/484, Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області від 21.05.2025 №05.1-07/13.
Дослідивши вищезазначені документи, суд встановив, що такі не містять підтвердження наведених позивачем у заяві від 17.07.2025 обставин щодо відсутності у неї права власності на об'єкт нерухомого майна - садовий будинок загальною площею 129,50 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , що свідчить про обґрунтованість доводів відповідача про неможливість встановити наявність або відсутність речового права відповідно до наданих документів.
З огляду на вищенаведене суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для скасування на підставі поданих позивачем документів сум податкового зобов'язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості» за 2020-2024 роки нарахованого податковими повідомленнями - рішеннями № 0055962-2410-0828-UA51100150000090671 від 14.11.2023 на суму 266,88 грн, № 0055960-2410-0828-UA51100150000090671 від 14.11.2023 на суму 339,03 грн, № 0055958-2410-0828-UA51100150000090671 від 14.11.2023 на суму 367,29 грн, № 0023747-2410-0828- UA51100150000090671 від 16.01.2024 на суму 151,44 грн та №0245842-2411-0829- UA51100150000090671 від 11.02.2025 на суму 160,48 грн.
Разом із тим, суд вважає за необхідне звернути увагу, що відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV).
Пунктами 1, 2 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження;
Згідно з частиною 1 статті 12 Закону № 1952-IV Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав.
Частиною 5 статті 12 Закону № 1952-IV відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.
З аналізу вищенаведених приписів Закону № 1952-IV, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість доводів представника позивача, що саме відповідач повинен довести наявність у позивача права власності на об'єкт нерухомого майна, як необхідної умови для виникнення податкового обов'язку, оскільки сам по собі запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно без наявності належних правових підстав не може свідчити про виникнення у позивача права власності та відповідно, не може бути підставою для нарахування податку.
Разом із тим суд вважає за необхідне зазначити, що правильність здійсненого відповідачем математичного розрахунку сум податкового зобов'язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості» за 2020-2024 роки позивачем не оспорюється, а тому не підлягає додатковому дослідженню в межах розгляду даної справи.
Що стосується доводів представника відповідача про недотримання позивачем строку звернення до суду та необхідність залишення позовної заяви без розгляду з цих підстав, то суд звертає увагу на наступне.
За обставинами даної справи підставою для звернення 25.09.2025 (дата звернення до відділення поштового зв'язку) до суду із даною позовною заявою стала незгода позивача із діями контролюючого органу щодо нарахування їй податкових зобов'язань за об'єктом нерухомості, що знаходиться за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, Єгорівська сільська рада, садове товариство «Лелека», садового масиву «Надлиманський», будинок 2324.
При цьому, з метою позасудового врегулювання спору щодо безпідставності нарахування податкових зобов'язань за зазначеним об'єктом нерухомості, позивач 17.07.2025 зверталася до відповідача із відповідною заявою, однак отримала відмову, оформлену листом №35248/6/08-01-24-11 від 11.08.2025.
Відтак, саме наведена у листі №35248/6/08-01-24-11 від 11.08.2025 позиція ГУ ДПС у Запорізькій області щодо нарахування податкових зобов'язань за об'єктом нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 і зумовила звернення позивача до суду.
Водночас суд звертає увагу, що податкові повідомлення - рішення № 0055962-2410-0828-UA51100150000090671 від 14.11.2023 на суму 266,88 грн, № 0055960-2410-0828-UA51100150000090671 від 14.11.2023 на суму 339,03 грн, № 0055958-2410-0828-UA51100150000090671 від 14.11.2023 на суму 367,29 грн, № 0023747-2410-0828- UA51100150000090671 від 16.01.2024 на суму 151,44 грн та №0245842-2411-0829- UA51100150000090671 від 11.02.2025 на суму 160,48 грн не є предметом оскарження в межах даної справи, що підтверджується наведеними у позовній заяві доводами представника позивача та відповідає висновкам Третього апеляційного адміністративного суду, викладеним у постанові від 20.01.2026 по зазначеній справі.
Звідси, суд критично сприймає доводи представника відповідача про необхідність обчислення строку звернення до суду із дати винесення вищезазначених податкових повідомлень-рішень, оскільки такі суперечать фактичним обставинам справи.
З огляду на викладене, суд зазначає, що позивач звернулася до суду з вказаним позовом 25.09.2025 (дата звернення до відділення поштового зв'язку), а про порушення своїх прав позивач дізналася 11.08.2025 з листа ГУ ДПС у Запорізькій області №№35248/6/08-01-24-11 від 11.08.2025, отже передбачений статтею 122 КАС України строк звернення до суду нею не пропущений.
Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.
У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно із пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність нарахування податкових зобов'язань, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат в порядку статті 139 КАС України судом не проводиться.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр.Соборний, буд.166, м.Запоріжжя, 69107; код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 10.04.2026.
Суддя І.В.Садовий