про відмову у задоволенні клопотання
10 квітня 2026 рокум. Ужгород№ 260/1546/25
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Дору Ю.Ю. розглянувши заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач), яким просить суд:
1.Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області, щодо обмеження ОСОБА_1 виплати нарахованої пенсії у її максимальному розмірі та застосуванні понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум, що перевищують десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, шляхом впровадження до її обрахунку та виплати із 01 січня 2025 року положень ст.46 Закону України “Про державний бюджет України на 2025 рік», через застосування понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення понад 10 розмірів прожиткового мінімуму згідно Постанови Кабінету Міністрів України №1 від 3 січня 2025 року та її виплати із 01 січня 2025 року у зменшеному розмірі.
2.Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області здійснити виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром та скасувати застосування понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення пенсії понад 10 розмірів прожиткового мінімуму із 01 січня 2025 року визначених Постановою Кабінету Міністрів України №1 від 3 січня 2025 року “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» здійснивши обрахування та виплату пенсії ОСОБА_1 , яка призначена відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у повному об'ємі із урахуванням різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром пенсії із 01.01.2025 року по день проведення перерахунку.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 29квітня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задоволено:
-Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області щодо обмеження ОСОБА_1 виплати нарахованої пенсії шляхом застосування понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення понад 10 розмірів прожиткового мінімуму згідно Постанови Кабінету Міністрів України №1 від 3 січня 2025 року та її виплати із 01 січня 2025 року у зменшеному розмірі.
-Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.01.2025 без обмеження її максимальним розміром шляхом застосування понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення пенсії понад 10 розмірів прожиткового мінімуму із 01 січня 2025 року визначених Постановою Кабінету Міністрів України №1 від 3 січня 2025 року “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишено без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року у справі № 260/1546/25 - без змін.
06 квітня 2026 року позивач подав заяву у якій просить втстановити судовий контроль за виконням рішення суду, оскільки у рішення у добровільному порядку відповідачем не виконано. Рішенням суду зобов'язано відповідача здійснити перерахунок без обмеження її максимальним розміром, однак відповідач продовжує обмежувати його пенсію.
Розглянувши заяву позивача, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
У відповідності до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В той же час, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними і допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 по справі № 823/175/17, від 23.06.2020 по справі № 802/357/17-а.
У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 04.03.2020 по справі № 539/3406/17, від 11.06.2020 по справі № 640/13988/19.
Відтак, при вирішенні питання щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд враховує те, що Кодексом адміністративного судочинства України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення та, що наслідком неподання звіту суб'єктом владних повноважень чи його неврахування є застосування до керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини першої статті 1 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» завершальною стадією судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження.
Отже, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Судом встановлено, що позивач не звертався до Закарпатського окружного адміністративного суду із заявою про видачу виконавчого листа з метою звернення до органів виконавчої влади для примусового виконання рішення суду від 29 квітня 2026 року у справі №260/1546/25.
Матеріалами справи не підтверджено, що позивачем вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України «Про виконавче провадження», внаслідок невиконання рішення в добровільному порядку.
Також, не надано доказів, що загальний порядок виконання рішення суду не дав очікуваного результату або що відповідач створює перешкоди для його виконання, матеріали справи також не містять.
Суд вважає, що виконання рішення суду у справі № 260/1546/25 має здійснюватися в примусовому порядку, державний виконавець володіє достатнім обсягом повноважень впливу на боржника з метою забезпечення його виконання.
Отже, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача, поданої в порядку статті 382 КАС України про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в даній справі.
Керуючись статтями 229, 248, 256, 382 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви позивача від 06 квітня 2026 року про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвалу направити учасникам справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а у випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду, - з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.Ю.Дору