10 квітня 2026 року м. Житомир справа № 240/3102/25
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Богунського районного суду міста Житомира, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом до Богунського районного суду міста Житомира, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Богунського районного суду м. Житомира від 09.01.2025 №6-АК Про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі у частинні що стосується встановлення надбавки за вислугу років на державній службі у розмірі 30% посадового окладу;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату з 01.01.2025 надбавки за вислугу років на державній службі відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу», а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є працівником Богунського районного суду міста Житомира, якому з 01.08.2019, наказом №114-АК від 01.08.2019, встановлено надбавку за вислугу років на державній службі в розмірі 50% посадового окладу, як такому, що має стаж державної служби 17 років. В подальшому, наказом від 09.01.2025 за №6-АК позивачу встановлено надбавку за вислугу років державної служби на 2025 рік з 01.01.2025 - 30% місячного посадового окладу. Вважає, що вказаний наказ у частині встановлення розміру надбавки за вислугу років державної служби на 2025 рік є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статей 258-263 КАС України.
20.02.2025 через систему "Електронний суд" Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Житомирській області подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначено, що до Закону №889-VIII внесено зміни та в редакції від 01.01.2025 зазначено, що «дію частини першої статті 52 зупинено на 2025 рік в частині встановлення надбавки за вислугу років на державній службі державним службовцям державних органів, які здійснюють оплату праці на основі класифікації посад, згідно із Законом №4059-IX від 19.11.2024». Вказує на те, що зазначеною нормою закону встановлено, що у 2025 році оплата праці державних службовців державних органів, які провели класифікацію посад державної служби, здійснюється за новою структурою заробітної плати, складовою якої є надбавка за вислугу років у розмірі 2 відсотків посадового окладу за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. З урахуванням наведеного відповідач вважає, що оскаржуваний наказ прийнятий на підставі та на виконання чинного законодавства, у межах повноважень керівника апарату суду, а тому підстав для його скасування немає.
07.03.2025 Богунським районним судом міста Житомира подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що застосування норм Закону України "Про Державний бюджет на 2025 рік" стосовно перерахування надбавки за вислугу років відповідає нормам законодавства України.
Частиною п'ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши докази і письмові пояснення, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - позивач) працює на посаді головного спеціаліста відділу організаційного забезпечення з розгляду цивільних питань та адміністративних справ Богунського районного суду м. Житомира.
Наказом керівника апарату Богунського районного суду м. Житомира від 01.08.2019 за №114-АК, відповідно до статті 52 Закону України "Про державну службу", встановлено з 01.08.2019 надбавку за вислугу років на державній службі ОСОБА_1 в розмірі 50% до посадового окладу, як такій, що має стаж державної служби 17 років.
В подальшому, на виконання абзацу 2 пункту 13 розділу Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік наказом керівника апарату Богунського районного суду м. Житомира від 09.01.2025 №6-АК "Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям суду" позивачу встановлено щомісячну доплату за вислугу років від посадового окладу відповідно до схеми посадових окладів на посадах державної служби на основі класифікації посад у 2025 році у розмірі 30%.
Не погодившись із вищезазначеним наказом та зважаючи на те, що внаслідок його видання порушено право на належний рівень оплати праці державних службовців, гарантовані статтями 50 та 52 Закону України «Про державну службу», позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус державного службовця та відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає Закон України Про державну службу від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 7 Закону №889-VIII державний службовець має право, зокрема, на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).
Згідно з частиною першою статті 46 Закону №889-VIII стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Частинами першою, другою статті 50 Закону №889-VIII передбачено, що держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов'язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.
Заробітна плата державного службовця складається з: посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; премії (у разі встановлення).
Відповідно до частини першої статті 52 Закону №889-VIII надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.
Водночас суд враховує, що Законом України Про Державний бюджет України на 2025 рік від 19.11.2024 №4059-IX (далі - Закон №4059-IX) на 2025 рік зупинено дію частини першої статті 52 Закону №889-VIII у частині встановлення надбавки за вислугу років на державній службі для державних службовців державних органів, оплата праці яких здійснюється на основі класифікації посад.
Так, пунктом 3 Прикінцевих положень Закону №4059-IX зупинено на 2025 рік дію частини першої статті 52 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 4, ст. 43; 2019 р., №43, ст. 250) в частині встановлення надбавки за вислугу років на державній службі державним службовцям державних органів, які здійснюють оплату праці на основі класифікації посад.
При цьому, пунктом 11 Прикінцевих положень Закону №4059-IX установлено, що у 2025 році оплата праці державних службовців здійснюється на основі класифікації посад, з урахуванням класифікації посад, проведеної у 2024 році, крім державних органів, зазначених у пунктах 16 та 17 цього розділу та частині сьомій статті 50 Закону України Про державну службу.
Також, як визначено пунктом 13 Прикінцевих положень Закону №4059-IX, у 2025 році оплата праці державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з:
1) сталої заробітної плати - посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг державного службовця, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, інших доплат, передбачених законами України;
2) варіативної заробітної плати - премій, компенсацій за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків тимчасово відсутнього державного службовця та за вакантною посадою державної служби, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.
Грошова допомога, що виплачується державному службовцю під час надання щорічної основної відпустки, визначається у розмірі суми посадового окладу, надбавки за вислугу років та надбавки за ранг державного службовця станом на останній день місяця, що передує першому дню такої відпустки, незалежно від фактично відпрацьованого часу в місяці.
Норми Закону України Про державну службу щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Крім того, суд додатково зазначає, що Законом України Про внесення змін до деяких законів України щодо впровадження єдиних підходів в оплаті праці державних службовців на основі класифікації посад від 11.03.2025 №4282-IX, який набрав чинності 01.04.2025, статтю 52 Закону №889-VIII викладено у новій редакції, зокрема частину першу статті 52 сформульовано таким чином: Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотки посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.
У цій справі судом встановлено, що оскаржуваним наказом, прийнятим на виконання наведених положень Закону №4059-IX, позивачу з 01.01.2025 на 2025 рік визначено виплату надбавки за вислугу років на державній службі у розмірі 30% посадового окладу, виходячи зі стажу державної служби 22 роки 05 місяців 01 день, тобто з розрахунку 2% посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби.
Набрання чинності Законом №4059-IX (зокрема, пунктом 13 його розділу Прикінцеві положення) сприяло формуванню в позивачки враження, що з 01 січня 2025 року питання про визначення розміру надбавки за вислугу років державним службовцям по-різному врегульовано двома окремими законами, що нібито показує наявність колізії в національному законодавстві.
З цього приводу суд зауважує, що пізніше прийнятим Законом №4059-IX визначено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.
До того ж у цьому Законі визначено, що норми раніше прийнятого Закону №889-VIII про умови та порядок оплати праці державних службовців застосовуються лише в тій частині, що не суперечить цьому Закону.
З наведеного логічно випливає, що норми Закону №889-VIII щодо оплати праці державних службовців, які суперечать Закону про державний бюджет, не застосовуються, бо їхню дію зупинено на період чинності відповідних приписів Закону №4059-IX.
Таке тлумачення дозволяє зробити висновок, що у спірних правовідносинах немає колізії, а відтак немає потреби у віднайденні механізму її подолання, оскільки є пряма норма Закону № 4059-IX, яка зупинила дію норми Закону №889-VIII та чітко врегульовує особливості оплати праці певних категорій державних службовців, що виключає потребу у відшукуванні іншої норми права для регулювання цих відносин.
Щодо конкуренції правових норм, яка не пов'язана з колізією у законодавстві, то варто враховувати те, що частина перша статті 52 Закону №889-VIII з 01 січня 2025 року з огляду на пряму вказівку в пункті 13 розділу Прикінцеві положення Закону №4059-IX не застосовується на період чинності останнього. Тобто дія однієї конкуруючої норми фактично зупинена, а інша норма, запроваджена новішим законом, діє та регулює спірні відносини.
Тож визначення механізму обчислення надбавки за вислугу років та її граничного розміру з 01 січня 2025 року врегульоване винятково Законом №4059-IX, а ситуації, за якої одні й ті ж правовідносини по-різному впорядковуються окремими нормами права, не спостерігається.
Регулювання спірних суспільних відносин є однозначним, передбачуваним і чітким, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності в питанні нарахування та виплати державним службовцям надбавки за вислугу років.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2026 у справі №240/7215/24, у якій зазначено, що нарахування та виплата державним службовцям надбавки за вислугу років у відповідному бюджетному періоді має здійснюватися з урахуванням спеціальних положень закону про Державний бюджет України на відповідний рік, якими тимчасово зупинено дію положень Закону України Про державну службу, а тому такі приписи підлягають застосуванню суб'єктами владних повноважень до моменту їх визнання неконституційними у встановленому законом порядку.
Суд зазначає, що предметом розгляду у цій справі є перевірка правомірності дій відповідача як суб'єкта владних повноважень при застосуванні чинного законодавства. Натомість питання відповідності Конституції України положень закону про Державний бюджет України на відповідний рік не належить до повноважень адміністративних судів, оскільки вирішення питання про конституційність законів віднесено до виключної компетенції Конституційного Суду України. Відтак, адміністративний суд при вирішенні спору виходить із презумпції конституційності закону та застосовує чинні норми законодавства.
У згадуваній постанові від 19.02.2026 у справі №240/7215/24 Велика Палата Верховного Суду в узагальнених висновках зазначила, що зміни щодо розміру надбавки за вислугу років на державній службі в сукупності зі збільшенням посадового окладу не є проявом очевидного свавілля та в кінцевому результаті не призвели до реального порушення будь-яких прав позивачки як державного службовця. Саме лише зменшення розміру надбавки за вислугу років на державній службі не спричинило звуження соціальних гарантій і зменшення загального розміру грошової винагороди, а є складовим елементом послідовного та виваженого підходу держави до поступового підвищення конкурентоспроможності заробітних плат на посадах державної служби.
Відтак, з урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.02.2026 у справі №240/7215/24, та чинності пункту 13 розділу Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік, який не визнаний неконституційним у встановленому законом порядку, суд дійшов висновку, що відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підстав для задоволення позову немає.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 244, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Богунського районного суду міста Житомира (майдан Соборний, 1, м. Житомир, 10014, ЄДРПОУ 02895981), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області (вул. Мала Бердичівська, 23, м. Житомир, 10014, ЄДРПОУ 26278626) про визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Майстренко
10.04.26