10 квітня 2026 року м. Житомир справа № 240/19632/25
категорія 106030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду з вказаним позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач), у якому просить:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 №168, як обрахункової величини при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічних основних відпусток за 2022, 2023, 2024, 2025 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023, 2024, 2025 роки, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2025 рік, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічних основних відпусток за 2022, 2023, 2024, 2025 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023, 2024, 2025 роки, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, з урахуванням додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 №168, як обрахункової величини, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (далі - відповідач) до 08.04.2025 та при звільненні зі служби до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2025 роки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023-2025 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, відповідачем протиправно не включено суми додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", які позивач отримував щомісячно в складі місячного грошового забезпечення.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що аналіз змісту абзацу першого пункту 1 Постанови № 168, яким безпосередньо визначено підстави та порядок виплати додаткової винагороди, свідчить про те, що така винагорода призначається виключно на період дії воєнного стану, не має постійного характеру, її розмір не є фіксованим, а залежить від виконання визначених завдань і встановлюється наказами відповідних командирів (начальників). У сукупності ці ознаки підтверджують тимчасовий характер зазначеної виплати.
Крім того, відповідач зазначає, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено включення додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, до складу грошового забезпечення, з якого розраховується грошова допомога на оздоровлення за 2025 рік, грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2025 роки та додаткова відпустка як учаснику бойових дій за 2023-2025 роки, одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.
Від позивача надійшли заперечення на відзив, у яких наполягає на задоволенні позовних вимог.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у письмовому провадженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 110 від 08.04.2025 позивача звільнено зі служби та виключено з списків особового складу вказаної військової частини.
Позивачу видано грошовий атестат, згідно якого позивачу при звільненні було виплачено грошову допомогу для оздоровлення за 2025 рік, грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічних основних відпусток за 2022, 2023, 2024, 2025 роки та грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023, 2024, 2025 роки, одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби.
Вважаючи, що грошова допомога для оздоровлення за 2025 рік, компенсація за невикористані дні відпустки та одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обраховані неправильно, оскільки у грошове забезпечення, з якого вчинено обрахунок, не включено виплати, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, що призвело до отриманих виплат у неналежному розмірі. Вважаючи, що позивачу протиправно не була нарахована і виплачена грошова допомога на оздоровлення за 2025 рік, компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій і одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби з включенням до складу місячного грошового забезпечення додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, пов'язані, зокрема, із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Дані спірні правовідносини виникли з приводу обрахунку розміром отриманої грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток , шляхом включення до грошового забезпечення з якого такі обраховуються додаткової винагороди передбаченої Постановою №168 .
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Частиною другою статті 15 Закону №2011-ХІІ встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначається Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок №260).
Таким Порядок розроблено відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанов Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей", від 22 грудня 1995 року №1037 "Про надбавки до посадових окладів працівників, зайнятих на шифрувальній роботі", від 15 червня 1994 року №414 "Про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці", від 11 серпня 1995 року №648 "Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах", від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди; допомоги (п.2 Порядку №260).
Пунктами 1 Розділу XXІІI Порядку № 260 передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Абзацом 2 пункту 2 Розділу XXІII Порядку №260 вказано, що військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (п.6 Розділу XXІII Порядку №260).
Порядок виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби регламентовано розділом ХХХII Порядку №260.
Згідно з пунктом 1 розділу ХХХII Порядку №260, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Приписами п. 7 розділу ХХХII Порядку №260, та ч. 2 ст. 15 Закону №2011 визначено, що у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання одноразової грошової допомоги, установленої Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до п.1,4 Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460 військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення. Допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення.
Як свідчать витяги із наказів військової частини НОМЕР_1 , позивачу у період проходження військової служби (а саме з вересня 2023 року по грудень 2023 року включно; з січня 2024 року по серпень 2024 року включно; за грудень 2024 року; з січня 2025 по квітень 2025 року включно) здійснено нарахування та виплату додаткової винагороди, встановленої Постановою №168. Разом з тим, матеріалами справи не підтверджено нарахування та виплату позивачу у 2022 році додаткової винагороди, запровадженої Постановою КМУ №168 саме військовою частиною НОМЕР_1 .
При цьому, відповідачем не включено додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, до складу грошового забезпечення з якого позивачу розраховувалась грошова допомога на оздоровлення за 2025 рік, компенсація за невикористані дні відпусток та одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби , що не заперечується відповідачем.
У той час, обчислення розміру грошової допомоги на оздоровлення і компенсації за всі невикористані військовослужбовцем дні щорічної основної та додаткової відпусток, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби відповідно до підпункту 6 розділу ХХХІ Порядку №260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації.
Навпаки, за приписами указаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому, при обчисленні розміру таких виплат відповідач був зобов'язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що додаткова винагорода, запроваджена Постановою КМУ №168 повинна входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір спірних виплат.
Дана позиція узгоджується із позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеною у постанові від 23.09.2024 у справі №240/32125/23.
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року (справа Руїз Торіха проти Іспанії) суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік , грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток та одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, з обчисленням їх розміру без врахування додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.
Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023, 2024, 2025 роки та грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023, 2024, 2025 роки, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, враховуючи раніше виплачені суми.
Оскільки матеріалами справи не підтверджено нарахування та виплату позивачу у 2022 році додаткової винагороди, запровадженої Постановою КМУ №168, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 №168 як обрахункової величини при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічних основних відпусток за 2023, 2024, 2025 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023, 2024, 2025 роки, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2025 рік, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічних основних відпусток за 2023, 2024, 2025 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023, 2024, 2025 роки, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, з урахуванням додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 №168, як обрахункової величини, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова
10.04.26