Україна
Донецький окружний адміністративний суд
10 квітня 2026 року Справа№200/504/26
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Духневича О.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНКОПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Донецькій області (адреса: 87526, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 139-й Таганрозької Дивизії, буд. 114, код ЄДРПОУ 39406028) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
23.01.2026 до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач з урахуванням уточненої позовної заяви від 05.02.2026, просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає в недоплаті грошового забезпечення за фактичний час денної роботи, за фактичний час роботи у вихідні дні та святкові дні, за фактичний час роботи у нічний час, а також надбавок за особливості проходження служби, за таємність, щомісячні премії в період з 01.07.2019 по 11.11.2019 та з 15.07.2020 по 31.08.2021;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити грошове забезпечення за фактичний час денної роботи, за фактичний час роботи у вихідні дні та святкові дні, за фактичний час роботи у нічний час, надбавки за особливості проходження служби, за таємність, щомісячні премії (згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704) в період проходження служби з 01.07.2019 по 11.11.2019 та з 15.07.2020 по 31.08.2021, з урахуванням змін прожиткового мінімуму.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у період з 01.07.2019 по 11.11.2019 та з 15.07.2020 по 31.08.2021 проходив службу в Головному управлінні ДФС у Донецькій області на різних посадах податкової міліції. Разом з тим відповідачем у вказані періоди не нараховувалося та не виплачувалося грошове забезпечення за роботу у нічний час, вихідні та святкові дні, надбавка за особливості проходження служби та за таємність.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: уточненої позовної заяви в якій визначити належного відповідача, у відповідності із вимогами п. 2, п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України; докази надіслання до електронного кабінету належного відповідача, копії позовної заяви із долученими до неї додатками.
05.02.2026 на адресу суду від позивача надійшла уточнена позовна заява.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10.02.2026 відкрито провадження у справі та вирішено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні. Роз'яснено відповідачу його право на подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу, протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі.
Копію ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 10.02.2026 та копію позовної заяви було надіслано відповідачу на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується реєстром вихідної кореспонденції.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06.03.2026 витребувано у Головного управління ДФС у Донецькій області засвідчену належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України: довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.07.2019 по 11.11.2019 та з 15.07.2020 по 31.08.2021 із зазначенням усіх її складових (посадовий оклад, військове звання, надбавки, премії, винагороди та інше); довідку про службу ОСОБА_1 у нічний час, вихідні та святкові дні за період з 01.07.2019 по 11.11.2019 та з 15.07.2020 по 31.08.2021; відомості щодо порядку залучення ОСОБА_1 до несення служби у нічний час, вихідні та святкові дні за період з 01.07.2019 по 11.11.2019 та з 15.07.2020 по 31.08.2021; письмові накази про залучення ОСОБА_1 в період з 01.07.2019 по 11.11.2019 та з 15.07.2020 по 31.08.2021 до несення служби у нічний час, вихідні та святкові дні, табелі обліку понаднормового виходу, графіки нарядів чергувань, книги нарядів щодо залучення до служби, тощо.
20.03.2026 на адресу суду надійшли пояснення відповідача, у яких зазначено, що Головне управління ДФС у Донецькій області з часу припинення виконання функцій як орган виконавчої влади України втратив статус суб'єкта владних повноважень не може бути стороною справи, а комісія з реорганізації ніколи не отримувала статус суб'єкта владних повноважень та не може підміняти собою виконавчі функції будь якого органу державної влади.
Також зазначено, що місцезнаходженням всіх особових справ працівників податкової міліції та інших фінансових документів було місто Маріуполь, яке відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій від 28.02.2025 № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786 є окупованим. Тому надати витребувані документи не має змоги, у зв'язку із втратою будь-якої документації.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.03.2026 витребувано у ОСОБА_1 засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України докази, а саме: інформацію про залучення його до несення служби у нічний час, вихідні та святкові дні у період з 01.07.2019 по 11.11.2019 та з 15.07.2020 по 31.08.2021; довідку про розмір грошового забезпечення із зазначенням усіх її складових (посадовий оклад, військове звання, надбавки, премії, винагороди та інше) за період з 01.07.2019 по 11.11.2019 та з 01.01.2021 по 31.08.2021. Провадження у справі було зупинити до отримання витребуваних доказів.
24.03.2026 на виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 06.03.2026 відповідачем надано витребувані докази, а саме: розрахункові листи ОСОБА_1 за 2019 рік, 2020 рік та 2021 рік із зазначенням усіх складових грошового забезпечення; скрини табелів обліку використання робочого часу за період з липня по листопад 2019 року та з липня 2020 року по серпень 2021 року.
Також повідомлено, що всі виплати грошового забезпечення виплачені протягом 2019- 2021 років передбачені наказом Міністерства фінансів України від 17.07.2018 № 616 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції». Виплата грошового забезпечення за фактичний час роботи в підрозділах податкової міліції проводилась відповідно табелів обліку робочого часу. За фактичний час роботи у вихідні дні та святкові дні, за фактичний час роботи у нічний час, що заявлені у позові ОСОБА_1 , працівникам податкової міліції виплату грошового забезпечення не передбачено наказом № 616, а виплата надбавки за особливості проходження служби, за таємність, щомісячної премії здійснюється на підставі відповідних наказів.
Надбавка за роботу в умовах режимних обмежень (таємність) виплачується особам начальницького складу у розмірах та порядку визначеною постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 № 414 «Про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці», з дня її встановлення згідно з наказом. Відповідно розрахункових листів за 2019 - 2021 роки ОСОБА_1 надбавка за роботу в умовах режимних обмежень не виплачувалась.
Крім того відповідач зазначив, що за відсутності оригіналів первинних документів та в програмному комплексі «ДПС Про 30_ ДФС» не може надати: довідку про службу ОСОБА_1 у нічний час, вихідні дні та святкові дні за період з 01.07.2019 по 11.11.2019 та з 15.07.2020 по 31.08.2021; відомості щодо порядку залучення ОСОБА_1 до несення служби у нічний час, вихідні дні та святкові дні за період з 01.07.2019 по 11.11.2019 та з 15.07.2020 по 31.08.2021; письмові накази про залучення ОСОБА_1 в період з 01.07.2019 по 11.11.2019 та з 15.07.2020 по 31.08.2021 до несення служби у нічний час, вихідні дні та святкові дні, табелі обліку понаднормового виходу, графіки нарядів чергувань, книги нарядів щодо залучення до служби, тощо.
30.03.2026 на виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 23.03.2026 позивачем надано довідки про розмір грошового забезпечення із зазначенням усіх її складових (посадовий оклад, військове звання, надбавки, премії, винагороди та інше) за період з 01.07.2019 по 11.11.2019 та з 01.01.2021 по 31.08.2021; копії розстановок особового складу, інформаційних листів, інструктажів, рапортів та інших документів з інформацією про залучення ОСОБА_1 , позивний «Прибалт», до несення служби у нічний час, вихідні та святкові дні у період з 01.07.2019 по 11.11.2019 та з 15.07.2020 по 31.08.2021; копії довідок про виконання завдань на лінії бойового зіткнення, бойових розпоряджень, витягів з наказів Командувача об'єднаних сил про ввод (вивод) до складу сил та засобів, та безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, з метою виконання службових (бойових) завдань; списки людей із зазначенням позивних, заохочення, витяги з наказів (в тому числі накази про призначення/звільнення), довідки про трудову діяльність (службу), довідка про допуск до державної таємниці, довідки/посвідчення УБД, грошовий атестат, інші документи по суті справи.
03.04.2026 на виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 23.03.2026 позивачем надано копію Журналу з підписами в отриманні штампів КПВВ «Гнутове» (із зазначеними дати, часу отримання штампів).
06.04.2026 на виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 23.03.2026 позивачем надано журнал проведення інструктажу особового складу першого відділу управління забезпечення на окремих територіях зон АТО ГУ ДФС у Донецькій області по заходам безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю; книги видачі та приймання озброєння; перелік особового складу із зазначенням контактних даних та позивного.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10.04.2026 поновлено провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Позивач у період з 01.07.2019 по 11.11.2019 та з 15.07.2020 по 31.08.2021 проходив службу в Головному управлінні ДФС у Донецькій області на різних посадах податкової міліції.
Відповідно до витягів з наказів Командувача об'єднаних сил підполковник податкової міліції ОСОБА_1 брав безпосередню участь у здійснені заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, з метою виконання службових (бойових) завдань:
- з 26.06.2019 по 12.11.2019 згідно з наказами Командувача об'єднаних сил від 27.06.2019 № 155/дск та від 22.11.2019 № 286/дск;
- з 15.07.2020 по 01.09.2021 згідно з наказами Командувача об'єднаних сил від 23.07.2020 № 180/дск та від 06.09.2021 № 224/дск.
Відповідно до наказу Головного управління ДФС у Донецькій області від 19.08.2021 № 137-о, ОСОБА_1 , заступника начальника управління - начальника другого відділу Управління оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції Головного управління ДФС у Донецькій області звільнено з посади податкової міліції ДФС у запас Збройних Сил України з 31.08.2021.
При проходженні позивачем служби у період з 01.07.2019 по 11.11.2019 та з 15.07.2020 по 31.08.2021 йому нараховувалося та виплачувалося грошове забезпечення, що підтверджується розрахунковими листами за 2019 та 2021 роки.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати грошового забезпечення за роботу у нічний час, вихідні та святкові дні, надбавки за особливості проходження служби та за таємність протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 45 Конституції України максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Постановою Кабінетів Міністрів України від 21.05.2014 № 236 затверджено Положення про Державну фіскальну службу України (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - Положення № 236).
Відповідно до пункту 1 Положення № 236 Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.
Відповідно до пункту 7 Положення № 236 ДФС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. ДФС та її територіальні органи є органами доходів і зборів.
У складі ДФС та її територіальних органах діють підрозділи податкової міліції, які здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, виконують оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» від 05.07.2012 № 5083-VI, який набрав чинності з 12.08.2012, серед іншого, доповнено Податковий кодекс України розділом XVIII-2 (Податкова міліція).
Станом на час виникнення спірних правовідносин порядок проходження служби в податковій міліції визначався статтею 353 Податкового кодексу України (далі - ПК України), відповідно до пункту 353.1 яким передбачено особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Згідно п. 356. 1 ст. 356 ПУ України, держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України "Про Національну поліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Приписами статті 91 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII визначено, що особливий характер служби в поліції містить такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських: 1) службу у святкові та вихідні дні; 2) службу позмінно; 3) службу з нерівномірним графіком; 4) службу в нічний час. Розподіл службового часу поліцейських визначається розпорядком дня, який затверджує керівник відповідного органу (закладу, установи) поліції. Для поліцейських установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, а для курсантів (слухачів) вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які готують поліцейських, - шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всіх поліцейських, крім залучених до виконання службових обов'язків. Поліцейським, які виконували службові обов'язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім поліцейських, які працюють у змінному режимі, відповідний час для відпочинку в порядку компенсації надається протягом двох наступних місяців.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільненням із неї, права і обов'язки таких осіб визначені та врегульовані спеціальним законодавством, зокрема Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів PCP від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення № 114).
Згідно з пунктом 21 Положення № 114 для осіб рядового і начальницького складу встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках вони несуть службу понад установлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Оплата праці в понадурочний, нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до законодавства.
Внутрішній розпорядок в органах внутрішніх справ, а також у навчальних закладах (навчальних підрозділах), що здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації начальницького складу Міністерства внутрішніх справ, встановлюється з урахуванням особливостей діяльності різних служб і підрозділів.
При змінній роботі (службі) і безперервному чергуванні встановлюється однакова тривалість денної, вечірньої та нічної зміни.
Порядок виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції, затверджений Наказом Мінфіну України від 17.07.2018 № 616, визначає механізм нарахування та виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції, а також визначає форму та порядок видачі грошових атестатів.
Разом з тим, наведений порядок не встановлює порядок оплати праці в понадурочний, нічний час, у вихідні та святкові дні. За установленою практикою Верховного Суду за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Отже на таку оплату праці поширюються положення Кодексу законів про працю України.
Відповідно до ст. 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Частиною 1 статті 52 КЗпП України визначено, що для працівників установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п'ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня (статті 50 і 51).
Згідно зі статтями 54, 57, 58 КЗпП України убачається, що при роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу (пункт 2 частини першої і частина третя статті 51).
Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем.
Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку.
Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.
При змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Перехід з однієї зміни в іншу, як правило, має відбуватися через кожний робочий тиждень в години, визначені графіками змінності.
Надурочними роботами вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня (ст. 62 КЗпП України).
За правилами ч. 1, 2 ст. 72 КЗпП України робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу.
Статтею 73 КЗпП України передбачено, що робота у зазначені дні (тобто, святкові і неробочі дні) компенсується відповідно до статті 107 цього Кодексу.
Відповідно до статті 98 КЗпП України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.
Оплата праці в надурочний час у подвійному розмірі годинної ставки передбачена ч. 1 ст. 106 КЗпП України.
Відповідно до ст. 107 КЗпП України робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі: 1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; 2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; 3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму. Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.
Згідно зі ст. 108 КЗпП України робота у нічний час (стаття 54) оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/25-ВР роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 (далі - Постанова № 704), установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з п. 3 Постанови № 704 виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
З наданих відповідачем скринів табелів обліку використання робочого часу ОСОБА_1 за період з липня по листопад 2019 року та з липня 2020 року по серпень 2021 року, судом встановлено, що в період з 01.07.2019 по 11.11.2019 та з 15.07.2020 по 31.08.2021 позивач проходив службу у робочі дні з двома вихідними днями.
Згідно з долученими позивачем до матеріалів справи Журналу видачі штампів КПВВ «Гнутове» першого відділу управління забезпечення на окремих територіях зон АТО ГУ ДФС у Донецькій області, Журналу проведення інструктажу особового складу першого відділу управління забезпечення на окремих територіях зон АТО ГУ ДФС у Донецькій області по заходам безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю та Книги видачі та приймання озброєння позивач залучався до несення служби у нічний час, вихідні та святкові дні у період з 01.07.2019 по 11.11.2019.
Згідно наданих позивачем графіків чергувань під час проходження служби в податковій міліції, залучався до несення служби на чергування на блокпост у нічний час, вихідні та святкові дні у період з 15.07.2020 по 01.01.2021 та з 14.01.2021 по 31.08.2021.
Відповідно до підпункту 1.3 пункту 1 Розділу І Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затвердженого Наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) 12.06.2015 № 415ог (у редакції наказу першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) 26.12.2015 № 1182ог) (далі - Тимчасовий порядок № 415):
контрольний пункт в'їзду-виїзду (далі - КПВВ) - спеціально виділена територія блокпосту другого рубежу в межах дорожнього коридору з комплексом будівель, спеціальних, інженерних, фортифікаційних споруд і технічних засобів, де здійснюється контроль контрольними органами і службами України та пропуск на неконтрольовану територію та із неї осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна;
контрольний пункт в'їзду-виїзду на залізниці (КПВВ на залізниці) - спеціально виділена територія залізничної станції на другому рубежі з комплексом будівель, спеціальних, інженерних, фортифікаційних споруд і технічних засобів, де здійснюються контрольні заходи та пропуск на неконтрольовану територію та із неї осіб, обслуговуючого персоналу, рухомого складу залізничного транспорту, вантажів та іншого майна.
За приписами підпункту 3.1 пункту 3 розділу III Тимчасовий порядок № 415 КПВВ функціонують без вихідних, цілодобово, контрольно-перевірочні та перепускні заходи здійснюються у літній період з 6:00 до 20:00, у зимовий - з 8:00 до 17:00, в осінній та весняний періоди - з 7:00 до 18:30, або у інший час, встановлений за окремим рішенням керівника АТО.
Отже, на контрольному пункті в'їзду/виїзду несуть цілодобово службу представники ДФС.
З наданих відповідачем розрахункових листів та письмових пояснень, судом встановлено, що за роботу у нічний час, вихідні та святкові дні позивачу не була здійснена оплата праці відповідно до чинного законодавства (не надана грошова компенсація у подвійному розмірі або ж інший день відпочинку з оплатою роботи у вихідний день в одинарному розмірі, як і не оплачена робота у нічний час у підвищеному розмірі).
Таким чином, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення за несення служби у нічний час, вихідні та святкові дні в зоні АТО в період з 01.07.2019 по 11.11.2019, з 15.07.2020 по 01.01.2021 та з 14.01.2021 по 31.08.2021 є протиправною.
Суд не бере до уваги надані відповідачем скриншоти табелів обліку використання робочого часу, оскільки вони не відображають фактичного режиму несення служби позивачем.
При цьому факт залучення позивача до несення служби у нічний час, у вихідні та святкові дні підтверджується іншими доказами, зокрема журналами видачі штампів, журналами інструктажів, книгами видачі та приймання озброєння, а також графіками чергувань, які безпосередньо фіксують участь позивача у відповідних видах служби.
Щодо вимоги про визнання бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення за несення служби у нічний час, вихідні та святкові дні за період з 02.01.2021 по 13.01.2021, то суд зазначає, що відповідно до наданих позивачем графіків чергувань на блокпості, позивач у вказаний період перебував у відпустці.
Тому суд дійшов висновку, що в період з 02.01.2021 по 13.01.2021 відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за несення служби у нічний час, вихідні та святкові дні, оскільки фактично у цей час позивач не виконував службові обов'язки у зв'язку з перебуванням у відпустці. Відповідно, вимога в цій частині є необґрунтованою.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання нарахувати та виплатити надбавку за таємність, суд зазначає наступне.
Відносини, пов'язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України регулює Закон України «Про державну таємницю» від 21.01.1994 № 3855-ХІІ (далі - Закон № 3855-ХІІ, чинного станом на день виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону № 3855-ХІІ залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці: форма 1 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності "особливої важливості", "цілком таємно" та "таємно"; форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності "цілком таємно" та "таємно"; форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності "таємно", а також такі терміни дії допусків: для форми 1 - 5 років; для форми 2 - 7 років; для форми 3 - 10 років.
Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону № 3855-ХІІ допуск до державної таємниці надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності або навчання, органами Служби безпеки України після проведення їх перевірки. Порядок надання допуску до державної таємниці визначається Кабінетом Міністрів України.
Частиною 4 ст. 22 Закону № 3855-ХІІ визначено, що для розгляду питання про надання громадянам допуску до державної таємниці державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, де працюють, проходять службу або навчаються громадяни, оформляються документи, які надсилаються до органів Служби безпеки України. Перелік та форми таких документів, а також порядок їх надання визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 30 Закону № 3855-ХІІ у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України..
Так, на виконання зазначених вимог закону Кабінет Міністрів України постановою від 15.06.1994 № 414 затвердив Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці (далі - Положення № 414, чинного станом на день виникнення спірних правовідносин).
У пункті 1 Положення № 414 зазначено, що це Положення визначає види, розміри і порядок надання компенсації працівникам органів законодавчої, виконавчої та судової влади, органів прокуратури, інших державних органів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю.
Згідно з п. 2 Положення № 414 особам, які працюють в умовах режимних обмежень, крім працівників режимно-секретних органів, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок), заробітної плати (у разі визначення законом її розміру) залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "особливої важливості", - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "таємно", - 10 відсотків.
Згідно з п. 5 Положення № 414 такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов'язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці.
Відповідно до п. 6 Положення № 414 персональний склад осіб, які працюють в умовах режимних обмежень, та розмір надбавки визначаються керівником відповідного органу законодавчої, виконавчої та судової влади, органу прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, де працюють ці особи. Надбавка до посадових окладів (тарифних ставок), заробітної плати (у разі визначення законом її розміру) виплачується лише за наявності дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, наданого відповідно до законодавства про державну таємницю.
Тобто, якщо обсяг функціональних обов'язків за певною посадою, зокрема в державному органі, передбачає, що під час їх виконання в особи виникне чи може виникнути необхідність доступу до державної таємниці (як-от ознайомлення з документами та/чи іншими матеріальними носіями інформації, засекреченими у встановленому законодавством порядку), така особа з огляду на таку службову необхідність повинна отримати у встановленому порядку допуск до державної таємниці відповідної форми, яка відповідно до статті 22 Закону № 3855-ХІІ залежить від ступеня секретності.
Відсутність у посадової особи допуску до державної таємниці (встановленої форми) унеможливлює виконання нею посадових обов'язків, відтак і саме перебування на посаді, яка за обсягом покладених на неї завдань вимагає доступу до державної таємниці і умовою призначення на яку (перебування на якій) є наявність/необхідність оформлення допуску до державної таємниці.
Робота в умовах режимних обмежень покладає на особу, якій у встановленому порядку надано допуск до державної таємниці встановленої форми, певні зобов'язання та обмеження. Якщо така робота зумовлена виконанням професійних обов'язків (зокрема за відповідною посадою у державному органі), це означає, що в умовах режимних обмежень особа працює постійно, у зв'язку з чим у неї відповідно до статті 30 Закону № 3855-XII виникає право на отримання компенсації.
Компенсація надається у виді надбавок до посадових окладів (тарифних ставок) у відсотковому відношенні, розмір якого залежить від ступеня секретності інформації, до якої оформлено допуск. Зокрема, за допуск до відомостей та їх носіїв, що мають ступінь секретності "цілком таємно" встановлюється п'ятнадцятивідсоткова надбавка.
Виплата надбавки у відповідному розмірі до посадового окладу особі, яка працює в умовах режимних обмежень, здійснюється на підставі наказу керівника відповідного органу, у якому особа працює/проходить службу. Водночас умови, за яких особа має право на отримання такої надбавки, а також її розмір визначають Закон № 3855-XII та прийняте урядом на його виконання Положення.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що положення статті 30 Закону № 3855-XII, пункти 2, 5 Положення № 414 слід розуміти так, що необхідною умовою отримання компенсації у зв'язку з виконанням робіт, які передбачають доступ до державної таємниці, є наявність в особи допуску до державної таємниці (на підставі якого надається доступ до державної таємниці), а також виконання робіт/завдань та/або посадових обов'язків, які вимагають доступу до державної таємниці чи з огляду на поставлені завдання передбачають виникнення необхідності у такому доступі.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25.04.2018 по справі № 802/74/15-а.
В матеріалах справи наявна довідка Головного управління ДФС у Донецькій області форми № 14 від 25.01.2021 № 2, в якій зазначено, що ОСОБА_1 на підставі розпорядження № 318/дск від 22.12.2020 надано допуск до державної таємниці за формую 3. Довідка дійсна до 31.12.2021.
Таким чином, факт наявності у ОСОБА_1 допуску до державної таємниці, його праця в державному органі, характер її умов та займана ним посада, є підставою для призначення йому надбавки за таємність.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині нарахування та виплати надбавки за таємність за період з 22.12.2020 по 31.08.2021 підлягають задоволенню.
Разом з тим, вимога про нарахування та виплату надбавки за таємність за період з 01.07.2019 по 11.11.2019 та з 15.07.2020 по 21.12.2020 не підлягає задоволенню, оскільки у вказані періоди відсутні належні та допустимі докази наявності у ОСОБА_1 оформленого в установленому порядку допуску до державної таємниці, що є обов'язковою умовою для призначення та виплати надбавки за роботу з державною таємницею.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання нарахувати та виплатити надбавку за особливості проходження служби та премії за період з 01.07.2019 по 11.11.2019 та з 15.07.2020 по 31.08.2021, суд зазначає наступне.
В матеріалах справи наявні розрахункові листи ОСОБА_1 за 2019, 2020 та 2021 роки, з яких судом встановлено, що надбавка за особливості проходження служби у період з 01.07.2019 по 11.11.2019 та з 15.07.2020 по 30.06.2021 нараховувалася та виплачувалася позивачу. Також премія нараховувалася та виплачувалася позивачу з 01.07.2019 по 11.11.2019 в грудні 2020 року та з 01.02.2021 по 31.07.2021, а тому підстави для задоволення позовних вимог у цій частині відсутні.
Щодо нарахування та виплати надбавки за особливості проходження служби за період з 01.07.2021 по 31.08.202 та премії за період з 15.07.2020 по 30.11.2020, за січень 2021 року та серпень 2021 року суд зазначає наступне.
З розрахункового листа ОСОБА_1 за 2021 рік, вбачається, що надбавка за особливості проходження служби у період з 01.07.2021 по 31.08.2021 та премія за період з 15.07.2020 по 30.11.2020, за січень 2021 року та серпень 2021 року не нараховувалася та не виплачувалася позивача.
Відповідно до вимог п. 2, 3 Постанови № 704 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Пунктом 5 Постанови № 704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання: 1) установлювати, зокрема, надбавку за особливості проходження служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) та особам рядового і начальницького складу в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років; 2) здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків (для військовослужбовців розвідувальних органів - не менш як 30 відсотків) посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.
Порядок та умови виплати такої надбавки визначати керівникам державних органів залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов'язків за посадою.
Наказом Міністерства фінансів України від 17.07.2018 № 616 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції, який визначає механізм нарахування та виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції, а також визначає форму та порядок видачі грошових атестатів (далі - Порядок № 616).
Відповідно до розділу 4 Порядку № 616 надбавка за особливості проходження служби виплачується особам начальницького складу податкової міліції (крім курсантів навчального закладу ДФС) з дня її встановлення.
Керівник ДФС та керівники її територіальних органів у межах асигнувань, що виділяються на утримання відповідних органів, мають право встановлювати надбавку за особливості проходження служби у розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов'язків за посадою.
Надбавка встановлюється та виплачується на підставі наказу.
У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення службової дисципліни надбавка за особливості проходження служби знімається або розмір її зменшується.
У разі недостатності фонду грошового забезпечення для проведення виплати надбавки її розмір переглядається.
Надбавку може бути переглянуто у бік як збільшення, так і зменшення або знято у тому самому порядку, в якому здійснюється її встановлення.
Преміювання осіб начальницького складу податкової міліції (крім курсантів навчального закладу ДФС) здійснюється відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення, відповідно до положення про преміювання, затвердженого наказом ДФС.
Таким чином, встановлення надбавки за особливості проходження служби та премії є правом керівника державного органу, її розмір не є сталим та залежить як від асигнувань державного органу, так і від особистих якостей та характеру служби особи.
Аналогічного висновку дійшов П'ятий апеляційний адміністративний суд в постановах від 26.02.2026 у справі № 400/6079/25, від 20.01.2026 у справі № 420/11882/25, від 03.10.2025 у справі № 420/38514/24.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 13.11.2024 у справі № 380/2534/22.
З огляду на це, відсутність нарахування та виплати надбавки за особливості проходження служби за період з 01.07.2021 по 31.08.202 та премії за період з 15.07.2020 по 30.11.2020, за січень 2021 року та серпень 2021 року сама по собі не свідчить про протиправність дій відповідача, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що у зазначений період було прийнято відповідний наказ про встановлення йому надбавки та премії або що існували правові підстави для її обов'язкового нарахування.
За таких обставин вимоги позивача про зобов'язання нарахувати та виплатити надбавку за особливості проходження служби за період з 01.07.2021 по 31.08.202 та премію за період з 15.07.2020 по 30.11.2020, за січень 2021 року та серпень 2021 року є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення з урахуванням змін прожиткового мінімуму, суд зазначає наступне.
Пунктом 2 постанови № 704 передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: " 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Тобто, на момент набрання чинності постановою № 704 (01.03.2018), пункт 4 було викладено в редакції змін згідно із пунктом 6 постанови № 103, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Відтак, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103, яким були внесені зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704.
Вказаною постановою були скасовані зміни, у тому числі до п. 4 Постанови № 704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Із наведеного слідує, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.
Отже, з 29 січня 2020 року була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018.
Таким чином, з 29 січня 2020 року виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статті 9 Закону № 2011-XII.
У контексті спірних правовідносин необхідно зауважити, що Верховний Суд у постановах від 19.10.2022 у справі № 400/6214/21, від 15.03.2023 у справі № 420/6572/22 та інших висловив позицію у аналогічних правовідносинах та вказав, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу Закон України "Про Державний бюджет України" із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), та яким відповідають висновки суду апеляційної інстанції у цій справі.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 12.09.2022 року по справі № 500/1813/21 зробив наступні висновки.
Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 № 2629-VIII було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 № 294-IX (далі - Закон № 294-IX) та Закон № 1082-IX таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020 та 2021 роки, відповідно, не містять.
Тобто, положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Із аналізу наведених вище висновків Верховного Суду у справах № 400/6214/21, № 420/6572/22 та № 500/1813/21 слідує, що продовж 2019 року положення п. 4 Постанови № 704 не суперечили нормам Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" в прикінцевих положеннях якого було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
При цьому, Верховний Суд зазначив, що оскільки послідуючі прийняті Закони України "Про державний бюджет України на 2020 рік" та "Про державний бюджет України на 2021 рік" не містять таких застережень щодо застосування конкретного розміру прожиткового мінімуму для обрахунку саме посадових окладів працівників державних органів, а тому положення п. 4 Постанови № 704 вступають у суперечність із відповідними законами, які є актами вищої юридичної сили.
З огляду на викладене, застосуванню підлягають саме Закони України "Про державний бюджет України на 2020 рік" та "Про державний бюджет України на 2021 рік", як акти вищої юридичної сили.
Таким чином, відповідні висновки фактично зводяться до того, що починаючи із 2020 року підлягають застосуванню положення п. 4 Постанови № 704, в частині, що не суперечить нормативно-правовим актам, які мають вищу юридичну силу Законам України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", "Про Державний бюджет України на 2021 рік", із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Враховуючи наведене суд зазначає, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, у позивача виникло право на перерахунок грошового забезпечення (щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення) надбавки, доплати, підвищення та премії, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704.
Отже, грошове забезпечення (щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення) надбавки, доплати, підвищення та премії позивача у період з 29.01.2020, мало визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не "на 1 січня 2018 року".
Таким чином, позивач має право на перерахунок та виплату грошового забезпечення з 15.07.2020 по 31.08.2021 яке визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704.
Щодо вимоги позивача про здійснення перерахунку грошового забезпечення, інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу з 01.01.2019, суд зазначає наступне.
Як вже зазначалося судом, саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.
Отже, з 29 січня 2020 року була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018.
Таким чином, з 29 січня 2020 року виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статті 9 Закону № 2011-XII.
Отже підстави для перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 01.07.2019 по 11.11.2019 відсутні, а тому вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Із врахуванням вищевикладеного та наведених норм чинного законодавства України, висновків Верховного Суду, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу грошового забезпечення за несення служби у нічний час, вихідні та святкові дні за період з 01.07.2019 по 11.11.2019, з 15.07.2020 по 01.01.2021, з 14.01.2021 по 31.08.2021 та надбавки за таємність за період з 22.12.2020 по 31.08.2021 та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за несення служби у нічний час, вихідні та святкові дні за період з 01.07.2019 по 11.11.2019, з 15.07.2020 по 01.01.2021, з 14.01.2021 по 31.08.2021 та надбавку за таємність за період з 22.12.2020 по 31.08.2021; визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу грошового забезпечення за період з 15.07.2020 по 31.08.2021 включно з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року та зобов'язання відповідача здійснити позивачу за період з 15.07.2020 по 31.08.2021 включно перерахунок та виплату грошового забезпечення та інших додаткових одноразових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії) з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, з урахуванням виплачених сум.
При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.
Щодо твердження відповідача про те, що Головне управління ДФС у Донецькій області з часу припинення виконання функцій як орган виконавчої влади України втратив статус суб'єкта владних повноважень не може бути стороною справи, а комісія з реорганізації ніколи не отримувала статус суб'єкта владних повноважень та не може підміняти собою виконавчі функції будь якого органу державної влади, суд зазначає наступне.
18.12.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" (далі - Постанова № 1200), відповідно до якої утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу України шляхом поділу.
Положеннями Постанови № 1200 встановлено, що Державна фіскальна служба України продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов'язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" від 19.06.2019 № 537 (далі - Постанова № 537) утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1 та реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 2.
Зокрема, відповідно до положень Постанови № 537, утворено Головне управління ДПС у Донецькій області шляхом реорганізації Головного управління ДФС у Донецькій області.
Пунктами 3, 4 Постанови № 537 установлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов'язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. Визначено територіальні органи Державної податкової служби правонаступниками майна, прав та обов'язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності.
Розпорядженням від 21.08.2019 № 682-р "Питання Державної податкової служби" Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів України щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою України покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" функцій і повноважень Державної фіскальної служби України, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
У подальшому 30.09.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 893 "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби", якою вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, зокрема, й Головне управління ДПС у Донецькій області.
Наказом Державної податкової служби України від 30.09.2020 № 529 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби України" вирішено утворити як відокремлені підрозділи Державної податкової служби України територіальні органи за переліком згідно з додатком, до якого, зокрема, включено й Головне управління ДПС у Донецькій області.
Наказом Державної податкової служби України від 24.12.2020 № 755 "Про початок забезпечення здійснення територіальними органами Державної податкової служби повноважень та функцій" розпочато з 01.01.2021 здійснення територіальними органами Державної податкової служби України, утвореними як її відокремлені підрозділи, повноважень і функцій територіальних органів Державної податкової служби України, що ліквідуються відповідно до пункту 1 Постанови № 893.
Відповідно до пункту 1 наказу Державної податкової служби України № 36 від 28.08.2019, Державна податкова служба України розпочала виконання функцій і повноважень Державної фіскальної служби України, що припиняється.
Основні завдання та повноваження Державної податкової служби визначені в Положенні про Державну податкову службу, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227, відповідно до пункту 7 якого Державна податкова служба здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи.
Таким чином, з аналізу вищезазначених актів у сукупності, суд доходить висновку, що Постанова № 1200 та розпорядження № 682-р свідчать про наявність факту виключно компетенційного адміністративного (публічного) правонаступництва Державної податкової служби України в частині переходу до Державної податкової служби України функцій Державної фіскальної служби України у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску.
Як вбачається з позовної заяви, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою щодо визнання протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Донецькій області, яка полягає в недоплаті грошового забезпечення за фактичний час денної роботи, за фактичний час роботи у вихідні дні та святкові дні, за фактичний час роботи у нічний час, надбавки за таємність в період з 01.07.2019 по 11.11.2019 та з 15.07.2020 по 31.08.2021.
З огляду на це, суд доходить висновку, що спір у цій справі стосується перерахунку та виплати грошового забезпечення особи, яка проходила службу в підрозділах податкової міліції, а отже, не охоплюється тими публічно-владними функціями, що були передані Державній податковій службі України, оскільки податкова міліція не включена до переліку сфер правонаступництва, визначених Постановами № 1200, № 537 та розпорядженням № 682-р. чи інших функцій, що були передані Державній податковій службі України відповідно до вищевказаних нормативних актів.
Відповідно до частин першої, п'ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр) запису про її припинення.
Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що 07.08.2019 до Реєстру внесено рішення засновників (учасників) Державної фіскальної служби України щодо припинення Головного управління ДФС у Донецькій області, як юридичної особи в результаті реорганізації.
Водночас, запис про припинення Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028) у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутній, а від його імені діє комісія з реорганізації, яка здійснює управління його справами.
Таким чином, за відсутності запису про припинення Головного управління ДФС у Донецькій області у Реєстрі, воно зберігає процесуальний статус юридичної сторони.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 25.06.2025 у справі № 480/3032/24, від 05.12.2023 у справі № 240/21521/22.
Аналогічного висновку дійшов Шостий апеляційний адміністративний суд в постанові від 27.02.2024 у справі № 620/8901/23.
Таким чином, твердження відповідача про втрату Головним управлінням ДФС у Донецькій області статусу суб'єкта владних повноважень та неможливість його участі як сторони у справі є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат пов'язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат у справі судом не вирішується.
Керуючись ст. 2, 77, 78, 94, 139, 241-246, 257-258, 262 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Донецькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за несення служби у нічний час, вихідні та святкові дні за період з 01.07.2019 по 11.11.2019, з 15.07.2020 по 01.01.2021, з 14.01.2021 по 31.08.2021 та надбавки за таємність за період з 22.12.2020 по 31.08.2021.
Зобов'язати Головне управління ДФС у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за несення служби у нічний час, вихідні та святкові дні за період з 01.07.2019 по 11.11.2019, з 15.07.2020 по 01.01.2021, з 14.01.2021 по 31.08.2021 та надбавку за таємність за період з 22.12.2020 по 31.08.2021.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Донецькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 15.07.2020 по 31.08.2021 включно з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Зобов'язати Головне управління ДФС у Донецькій області здійснити ОСОБА_1 за період з 15.07.2020 по 31.08.2021 включно перерахунок та виплату грошового забезпечення та інших додаткових одноразових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії) з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя О.С. Духневич