Україна
Донецький окружний адміністративний суд
10 квітня 2026 року Справа№640/6747/22
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (письмове провадження) адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області
про визнання протиправним та скасування рішення
Позивач, ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Окружного адміністративного суду міста Києва до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, у якому просив суд визнати протиправним і скасувати рішення № 21/2022 від 26 січня 2022 року дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.
Рішенням № 21/2022 від 26 січня 2022 року дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами третім і п'ятим частини другої статті 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а саме порушення правил адвокатської етики та неналежне виконання своїх професійних обов'язків та застосовано, у зв'язку з вчиненим дисциплінарним проступком, дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на 3 (три) місяці.
Підставою для порушення дисциплінарної справи стала скарга від 07 жовтня 2021 року та доповнення до неї, ОСОБА_2 - підзахисного позивача (надалі в тексті рішення - підзахисний, скаржник, підозрюваний) у кримінальному провадженні № 22020000000000154 від 07.07.2020 р. та № 22021000000000187 від 09.06.2021 р., про вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
У оспорюваному рішенні відповідачем визначені мотиви його прийняття - п.п. 48, 49, 59, 60.
Звернув увагу суду на той факт, що дисциплінарна палата відповідача вийшла за межі своїх повноважень і фактично, не враховуючи того, що скаржником до своєї дисциплінарної скарги не було додано матеріалів кримінального провадження, ґрунтуючись виключно на мотивах скарги надала правову оцінку тактиці здійснення захисту позивачем інтересів підзахисного.
Приймаючи рішення, дисциплінарна палата не врахувала, виходячи із матеріалів дисциплінарної справи, пояснень позивача, змісту скарги і пояснень підзахисного та того факту, що тактика здійснення позивачем захисту інтересів клієнта ґрунтувалася на зібраних стороною обвинувачення доказах його винуватості; відсутності у сторони захисту та не можливості отримання, у тому числі внаслідок переховування від слідства іншого співучасника злочину, доказів на спростування повідомленої підзахисному підозри у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 28, ст. 348 КК, ч. 1 ст. 263 України; правовій позиції підзахисного на досудовому слідстві, яка полягала в досягненні ним мети - укладення угоди про визнання винуватості з прокурором по особливо тяжкому злочину й звільнення його із під варти.
Дисциплінарною палатою залишено поза увагою пояснення позивача з приводу того, що прокурором було попереджено позивача про нерозголошення матеріалів досудового розслідування, а судові засідання у кримінальному провадженні були закритими, у зв'язку з постановою прокурора про забезпечення безпеки підзахисного.
Підзахисному неодноразово роз'яснялося позивачем, що питання пов'язані з порушенням правила підслідності, а також законності постанови прокурора про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування (в даному випадку ГСУ СБУ) не розглядаються слідчим суддею на стадії досудового слідства, ні судом при затвердженні угоди з прокурором про визнання винуватості, а може бути предметом дослідження лише на стадії судового розгляду справи по суті.
Зазначене у пункті 55 фактично спростовує висновки, які зазначені у пунктах 48, 49, 59, 60 рішення № 21/2022 від 26 січня 2022 року.
Дисциплінарною палатою не враховано пояснення позивача та надану (отримана із Єдиного реєстру судових рішень) ухвалу від 13 грудня 2021 року Київського апеляційного суду, якою відмовлено у задоволенні апеляційної скарги підзахисного та залишено в силі вирок Печерського районного суду м. Києва від 08 липня 2021 року, яким було затверджено угоду ОСОБА_2 з прокурором про визнання винуватості.
Судом апеляційної інстанції були спростовані усі доводи ОСОБА_2 , які він виклав у апеляційній скарзі та які є аналогічними доводам, викладеним у дисциплінарній скарзі.
Приймаючи вищевказане рішення дисциплінарна палата КДКА Київської області не врахувала правовий висновок Верховного Суду у справі № 523/4617/20 від 25.08.2021 року щодо ефективності захисту.
Крім того, надав до суду Заяву про поновлення строку для звернення до суду з позовною заявою про визнання протиправним і скасування рішення № 21/2022 від 26 січня 2022 року дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області.
У вказаній заяві позивач зазначив, що Рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, відповідно до статті 42 ч. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», може бути оскаржено до суду протягом тридцяти днів з дня його прийняття. Тобто останнім днем оскарження рішення № 21/2022 від 26 січня 2022 року було 25 лютого 2022 року. Звернув увагу суду на той факт, що повний текст рішення направлено позивачу поштою 11 лютого 2022 року і отримано останнім 14 лютого 2022 року.
Згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», запроваджено воєнний стан з 5:30 год 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
У зв'язку з введенням воєнного стану та встановленням тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини та громадянина, а також запровадженням тимчасових обмежень прав і законних інтересів юридичних осіб, позивачем пропущено процесуальний строк для звернення до суду з позовною заявою про визнання протиправним і скасування рішення № 21/2022 від 26 січня 2022 року дисциплінарної палати Кваліфікаційно- дисциплінарної комісії адвокатури Київської області з поважної причини.
Просив суд поновити процесуальний строк для звернення до суду з позовною заявою про визнання протиправним і скасування рішення № 21/2022 від 26 січня 2022 року дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної адвокатури Київської області.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/6747/22, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
14 червня 2022 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області відмовити в повному обсязі.
Відповідач визначив наступні підстави для відмови у задоволені позову.
07 жовтня 2021 року (за вх. № 1194) на адресу КДКА Київської області надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА_2 від 07.10.2021 року про вчинення дисциплінарного проступку адвокатом ОСОБА_1 , яким були 21 жовтня 2021 року (за вх. № 1221) надані свої пояснення по суті питань, порушених в скарзі.
Розглянувши матеріали дисциплінарної справи, вивчивши додаткові докази та заслухавши усні пояснення скаржника та його представника, а також безпосередньо адвоката Желіховського В.М.. КДКА Київської області дійшла до висновку що адвокатом був вчинений дисциплінарний проступок.
В процесі розгляду дисциплінарної справи було встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази того, що адвокат інформував скаржника про те, що зазначена справа не підслідна СБУ (ст. 216 КПК України), що могло би надати скаржнику можливість обрати іншу правову позицію по справі (тактику поведінки), а також відсутні докази того, що адвокат подавав відповідні клопотання, щодо цього питання у встановленому законом порядку. Таким чином, внаслідок відповідної поведінки зі сторони адвоката, скаржник був позбавлений в повній мірі реалізувати своє право на захист, а саме альтернативного способу захисту своїх прав та законних інтересів.
Будь-які дії або бездіяльність адвоката, які призвели до виникнення у клієнта неправильного уявлення про правоту його позиції, перспективи судового розгляду спору чи про щось інше, є серйозним проступком, оскільки такі факти підривають довіру конкретного клієнта не тільки до цього адвоката, але й довіру усього суспільства до адвокатури як інституту. Таким чином, дії адвоката ОСОБА_1 є такими, що можуть створити загальне негативне враження від діяльності адвокатури України, а тому вони розцінюється як грубе порушення Правил адвокатської стики.
Відповідач взяв до уваги усі суттєві обставини цієї дисциплінарної справи, що були встановлені під її розгляду.
Внаслідок дій адвоката ОСОБА_1 його підзахисний був позбавлений можливості в повній мірі реалізувати своє право на захист в інший спосіб, аніж той до якого він був змушений вдатися шляхом укладення угоди про визнання своєї винуватості.
Відповідач дійшов висновку про те, що позивачем був вчинений дисциплінарний проступок, передбачений п. 3, п. 5 ч. 2 ст. 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а саме - порушення правил адвокатської етики (ст. 7, ст. 8, ст. 12. ст. 43 та ст. 46 ПАЕ): неналежне виконання своїх професійних обов'язків, що є підставою для його притягнення до дисциплінарної відповідальності.
22 червня 2022 року від позивача до суду надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів, а саме копії ухвали від 14 квітня 2022 року колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 757/31640/21-к, відповідно до якої убачається, що засуджений позитивно висловлювався щодо свого захисника Желіховського В.М. і не виказував жодних зауважень щодо ефективності здійснюваного ним захисту.
Крім того, зазначив, що доводи скаржника, які він викладав у апеляційній і касаційних скаргах та які є аналогічні доводам викладеним у дисциплінарній скарзі, відповідно до судових рішень, не знайшли свого підтвердження.
13 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825), який набрав чинності 15 грудня 2022 року.
На підставі ст. 1 Закону № 2825 Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідований.
Пунктом 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825 (в редакції Закону України від 16 липня 2024 року № 3863-ІХ Про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі - Закон № 3863), який набрав чинності 26 вересня 2024 року), установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя.
До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абз. 4 цього пункту.
Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом № 3863, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом № 3863, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст. ст. 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст. ст. 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Після початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду Київський окружний адміністративний суд та інші окружні адміністративні суди України завершують розгляд та вирішення переданих їм справ.
Судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.
До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у справах, розглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, здійснює Київський окружний адміністративний суд.
На підставі п. 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825 (в редакції Закону № 3863) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399.
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, справа № 640/6747/22 передана на розгляд та вирішення Донецькому окружному адміністративному суду.
Згідно ч. 1 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2025 року, справу передано на розгляд судді Кониченку Олегу Миколайовичу.
Ухвалою від 17 квітня 2025 року Донецький окружний адміністративний суд прийняв до провадження адміністративну справу № 640/6747/22 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, про визнання протиправним та скасування рішення, призначивши її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, розгляд справи розпочато спочатку.
Ухвала про прийняття справи до провадження Донецького окружного адміністративного суду доставлена до електронного кабінету позивача та відповідача через підсистему «Електронний суд» 14.04.25 року о 15:39 год.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 6, 8 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України, у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.
Позовні та інші заяви, скарги та інші визначені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в день надходження документів.
Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.
Особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, подають процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняють інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", якщо інше не визначено цим Кодексом.
Особливості використання електронного цифрового підпису в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Абзацом другим підпункту 15.16 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацію України у газеті “Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення про ЄСІТС).
В газеті "Голос України" від 04.09.2021 № 168 (7668) Вищою радою правосуддя опубліковано оголошення про початок функціонування трьох таких підсистеми (модулів) ЄСІТС: "Електронний кабінет"; "Електронний суд"; підсистема відеоконференцзв'язку.
З урахуванням статті 253 Цивільного кодексу України підсистеми "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистема відеоконференцзв'язку офіційно розпочали функціонування 5 жовтня 2021 року.
Відповідно до п. 10 Положення про ЄСІТС, адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС у добровільному порядку.
Пункт 17 Положення про ЄСІТС визначає, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Відповідно до пункта 25 Положення про ЄСІТС процесуальні та інші документи, пов'язані з розглядом справ у суді, можуть подаватися до суду виключно з використанням підсистеми "Електронний суд".
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 251 КАС України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Позивач не виявив будь-якої зацікавленості у розгляді його справи у суді.
Відповідач, 22.04.2025 року надав до суду додаткові пояснення у справі, де зазначив, що відповідачем було подано відзив на позовну заяву під час розгляду справи в Окружному адміністративному суді м. Києва. Відповідач підтримує поданий відзив на позовну заяву. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області просив відмовити в повному обсязі.
Ухвалою від 16 лютого 2026 року суд витребував у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області копію дисциплінарної справи, яка порушена та розглянута за скаргою від 07 жовтня 2021 року ОСОБА_2 про вчинення адвокатом ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.
Суд зобов'язав витребувану інформацію надати до суду в 7-денний строк з моменту отримання цієї ухвали засобами електронного зв'язку шляхом надсилання на електронну поштову скриньку суду: inbox@adm.dn.court.gov.ua або за допомого засобів Підсистеми ЄСІТС “Електронний суд».
23 лютого 2026 року від відповідача на виконання ухвали суду про витребування доказів у справі від 16 лютого 2026 року надійшла копія матеріалів дисциплінарної справи відносно адвоката Желіховського Вячеслава Михайловича.
Розглянувши матеріали справи та всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , є діючим адвокатом, який здійснює професійну діяльність одноособово.
У відповідності до даних Єдиного реєстру адвокатів, позивач здійснює свою адвокатську діяльність на підставі Свідоцтва № 2475/10 від 29.01.2004, яке видане Київською обласною КДКА (Рішення № 103 від 29.01.2004 року).
Адвокат ОСОБА_1 здійснював захист ОСОБА_2 , як підозрюваного та обвинуваченого у кримінальних провадженнях № 22020000000000154 від 07.07.2020 р. та № 22021000000000187 від 09.06.2021 р., досудове розслідування по яким здійснювало Головне слідче управління Служби Безпеки України.
Позивач, як захисник здійснював представництво та захист ОСОБА_2 на підставі договору № 016/1 про надання правової допомоги у кримінальному провадженні від 26 січня 2021 року та ордеру на надання правничої (правової) допомоги № 1162978 від 26 січня 2021 року.
Відповідно до Договору № 016/1 про надання правової допомоги у кримінальному провадженні від 26 січня 2021 року сторони визначили характер доручення та де його слід виконати, а саме: участь позивача як захисника ОСОБА_2 на стадії досудового слідства у кримінальному провадженні, яке здійснює ГСУ СБ України.
Вартість правової допомоги (гонорару) на день підписання договору становила 5000 гривень.
Додатково сплачений гонорар після закінчення досудового розслідування в кримінальному провадженні визначений сторонами договору у розмірі 30000 грн.
Договір містить прізвища, ім'я, по батькові, ініціали та підписи сторін договору.
Крім того, наданий лист від 14.06.2021 року, складений підзахисним на ім'я позивача, про те що Договір про правову допомогу у кримінальному провадженні № 22021000000000187 продовжений на стадію розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.
Позивачем здійснювався захист ОСОБА_2 у рамках означених кримінальних проваджень та реалізовувались права та обов'язки адвоката, що підтверджується наступними документами та доказами, які долучені до матеріалів справи, а саме:
1) Копією апеляційної скарги від 28 січня 2021 року на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23 січня 2021 року по справі № 761/2340/21;
2) Копією апеляційної скарги від 01 лютого 2021 року на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 27 січня 2021 року по справі № 761/2379/21;
3) Копією апеляційної скарги від 22 березня 2021 року на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16 березня 2021 року по справі № 761/9159/21;
4) Копією апеляційної скарги від 23 квітня 2021 року на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20 квітня 2021 року по справі № 761/13292/21;
5) Копією заперечення проти клопотання про продовження строку досудового розслідування від 16 квітня 2021 р у рамках кримінального провадження № 22020000000000154 від 07.07.2020 р.
6) Копією заперечення проти клопотання про продовження строку досудового розслідування від 16 березня 2021 року.
7) Копією заперечення проти клопотання про продовження строку тримання під вартою від 21 квітня 2021 р.
8) Копією заяви від 14 червня 2021 р. про відмову від апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20 квітня 2021 р. по справі № 761/13232/21 та іншими документами долученими позивачем до матеріалів справи, які свідчать про вчинення позивачем дій в рамках вищеозначених кримінальних проводжень.
В матеріалах справи наявна копія звернення ОСОБА_2 до адвоката Желіховського В.М., відповідно до якої підзахисний просив захисника підготовувати та надати йому на підпис та подати прокурору Офісу Генерального прокурора заяву про ініціювання підзахисним перед стороною обвинувачення угоди про визнання ним винуватості в повідомленій йому підозрі на умовах призначення покарання за вчинені кримінальні правопорушення зі звільненням від його відбування з випробуванням.
Позивач направив на адресу прокурора другого відділу процесуального керівництва першого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора заяву підзахисного ОСОБА_2 про ініціювання укладення угоди про визнання винуватості від 08 червня 2021 року та просив розглянути дану заяву відповідно до приписів кримінального процесуального закону.
В матеріалах справи наявна Заява підзахисного про ініціювання укладення угоди про визнання винуватості від 08.06.2021 року
У вказаній Заяві зазначено, що ході досудового розслідування в кримінальному провадженні №222020000000000154 від 07.07.2020 підзахисному повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених за ч.1 ст. 263, ч. 1 ст. 14, ч. 4,5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ст. 348 КК України.
У ході досудового слідства як по цій новій підозрі, так і по раніше повідомленим підозрам підзахисний визнав себе винуватим, давав вичерпні та правдиві показання щодо обставин вчинених кримінальних правопорушень, не ухилявся від проведення усіх необхідних слідчих та процесуальних дій направлених на встановлення об'єктивної істини, співпрацював із стороною обвинувачення. Як свідчать матеріали кримінального провадження, показання підзахисного та участь у слідчих і процесуальних діях, активно сприяв у викритті злочинних дій організатора злочину.
Таким чином, вважав за можливим ініціювати перед прокурором укладення угоди зі стороною обвинувачення про визнання винуватості на умовах призначення йому покарання за вчинені кримінальні правопорушення зі звільненням від його відбування з випробуванням.
11 червня 2021 року між прокурором другого відділу процесуального керівництва першого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора, який діє на підставі ст.ст. 36, 37 КПК України та постанови Першого заступника Генерального прокурора здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні, з одного боку, та підозрюваним у кримінальному провадженні № 22021000000000187 від 09.06.2021 ОСОБА_2 укладено Угоду між прокурором та підозрюваним про визнання винуватості.
У відповідності до п. 2 Угоди підозрюваний ОСОБА_2 під час досудового розслідування повністю та беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 4, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ст. 348 та ч. 1 ст. 263 КК України, в обсязі та при обставинах, викладених у повідомленні про підозру з урахуванням раніше повідомлених та змінених повідомлень про підозру, зобов'язується беззастережно визнати в суді свою винуватість в обсязі повідомленої остаточної підозри.
Згідно до п. 3 Угоди сторони угоди про визнання винуватості підтверджують, що її укладення є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії/будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
У означеній угоді зазначено, що даною угодою підозрюваний підтверджує свою згоду на призначення йому вказаного покарання та мається власноручно заповнена відмітка «Згоден» та підпис підзахисного.
Угода містить і інші пункти.
Кожен пункт підписаний підозрюваним.
Печерський районний суд м. Києва вироком від 08.07.2021 року у справі № 757/31640/21-к затвердив угоду від 11.06.2021 року між прокурором другого відділу процесуального керівництва першого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та підозрюваним ОСОБА_2 про визнання винуватості.
ОСОБА_2 не погодився із вищевказаним вироком та оскаржив його у апеляційному порядку.
Київським апеляційним судом ухвалою від 13 грудня 2021 року у справі № 757/31640/21-к (Забезпечено надання загального доступу: 28.12.2021) апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 було залишено без задоволення. Вирок Печерського районного суду міста Києва від 08 липня 2021 року, яким затверджено угоду від 11 червня 2021 року про визнання винуватості, укладену між прокурором другого відділу процесуального керівництва першого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора Особа 5 та підозрюваним ОСОБА_2 , та визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14 ч. 4, 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ст. 348, ч. 1 ст. 263 КК України, залишено без задоволення.
Київський апеляційний суд вказав наступне: «Як встановлено судом апеляційної інстанції в доводах апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_2 зазначає, що незгоден із вироком суду першої інстанції, вважає його незаконним та таким, що ухвалений з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Апелянт вказує на те, що суд, затверджуючи угоду про визнання винуватості, не перевірив її на дотримання вимог ч. 6 ст. 474 КПК України, оскільки укладання такої угоди не мало добровільного характеру з його боку.
ОСОБА_2 зазначає що з моменту його затримання до моменту оголошення вироку він перебував під вартою шість місяців та був поміщений до ВЗДС СБУ, де неодноразово піддавався психологічному тиску та катуванню з боку правоохоронних органів, які таким чином намагались його схилити до неправдивих показань та визнання вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, яке він не вчиняв.
Апелянт звертає увагу на те, що за час перебування під вартою він неодноразово звертався за медичною допомогою, однак не повідомляв лікарям, що погіршення стану його здоров'я пов'язане з катуванням, оскільки боявся, що катування стануть ще жорсткішими.
Як зазначає обвинувачений, внаслідок такого психологічного тиску та катування він був змушений піти на умови працівників СБУ та погодився надати показання, які від нього вимагали та уклав угоду про визнання винуватості.
Апелянт вказує на те, що у даному кримінальному провадженні досудове розслідування проводилось Головним слідчим управлінням Служби безпеки України, при цьому інкриміноване йому кримінальне правопорушення було вчинено відносно працівника правоохоронного органу - діючого начальника Головного управління внутрішньої безпеки Служби безпеки України, який за своїми посадовими повноваженнями має безпосередній вплив на працівників Служби безпеки України, зокрема і тих, що здійснювали досудове розслідування.
Таким чином, як вважає ОСОБА_2 , потерпілий мав всі можливості організувати на нього тиск під час перебування під вартою та змусити його визнати вину та укласти угоду.
В змінах та доповненнях до апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_2 звертає увагу на те, що в судовому засіданні, під час якого затверджувалась угода про визнання винуватості, прокурор не оголошував повний зміст обвинувального акта, а зачитав лише диспозиції інкримінованих статей Кримінального кодексу України, а також не оголошував в повному обсязі угоду про визнання винуватості.
Крім того, обвинувачений звертає увагу на те, що судом не було йому роз'яснено ані суті пред'явленого обвинувачення, ані його прав, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України.
Також апелянт зазначає, що коли суд запитував у нього чи укладання угоди є добровільним, то він не надавав чіткої стверджувальної відповіді.
ОСОБА_2 вказує також на те, що під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні органи СБУ та прокуратури діяли поза межами визначених КПК повноважень.
Так, апелянт звертає увагу на те, що він займає посаду старшого консультанта 7 відділу штабу АТЦ при СБ України та має звання полковника СБУ/А-015482/, тому вважає, що у такому випадку досудове слідство повинно було здійснюватись відповідно до ч. 4 ст. 216 КПК України, а саме Державним бюро розслідувань, а не СБ України.
Крім того ОСОБА_2 зазначає, що кримінальне провадження № 22020000000000154 було розпочате 07 липня 2020 року слідчим СБ України, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 359 КК України, за фактом здійснення невстановленими особами незаконного використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, а на підставі рапорту старшого слідчого в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування головного слідчого управління СБ України […] від 16 липня 2020 року були внесені зміни в формулу 1 ЄРДР у цьому ж кримінальному провадженні з наступним доповненням змісту: «до вказаної злочинної діяльності причетні невстановлені співробітники правоохоронних органів».
Отже, як вказує апелянт, в такому разі досудове розслідування цього кримінального провадження підслідне слідчим органам державного бюро розслідувань та 24 липня 2020 року прокурор, який здійснював процесуальне керівництво у кримінальному провадженні […] своєю постановою визначив у кримінальному провадженні № 22020000000000154 підслідність за Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань.
В подальшому, як зазначає ОСОБА_2 , 25 серпня 2020 року Першим заступником Генерального прокурора в порядку ч. 5 ст. 36 КПК України, визнано досудове розслідування ГСУ ДБР неефективним та визначено підслідність за ГСУ СБ України.
Того ж дня, прокурором, яким здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні […] було винесено постанову, якою була визначена підслідність за ГСУ СБ України, у зв'язку з не підтвердженням про причетність до вчинення кримінального правопорушення працівниками правоохоронних органів.
ОСОБА_2 вказує на те, що постанова Першого заступника Генерального прокурора є необґрунтованою та немотивованою, оскільки матеріали кримінального провадження фактично не передавались до ГСУ ДБР та досудове розслідування цим органом не проводилось.
Також апелянт звертає увагу на те, що такі постанови мають протилежний одна одній зміст та суперечать КПК України.
В подальшому, як зазначає ОСОБА_2 , 09 листопада 2020 року слідчим ГСУ СБ України розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22020000000000257 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України за фактом готування до вчинення вбивства на замовлення за попередньою змовою групою осіб, отже, відповідно до ч. 1 ст. 216 КПК України слідчий був зобов'язаний невідкладно, але не пізніше наступного дня з дотриманням правил підсудності, передати такі матеріали до слідчих органів Національної поліції та доручити їм проведення досудового розслідування, однак такі вимоги виконані не були та досудове розслідування проводилось не уповноваженим органом.
Апелянт вказує, що 10 листопада 2020 року прокурор другого відділу процесуального керівництва першого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора […] своєю постановою об'єднала матеріали досудових розслідувань № 22020000000000154 та № 22020000000000257 в одне кримінальне провадження за № 22020000000000154 від 07 липня 2020 року.
Разом з тим, ОСОБА_2 звертає увагу на те, що вирішуючи питання про об'єднання в одне кримінальне провадження матеріалів досудових розслідувань, підслідних різним органам досудового розслідування, всупереч ч. 10 ст. 216 КПК України прокурор не визначив підслідність цих кримінальних правопорушень.
Також апелянт вказує на те, що слідчими ГСУ СБ України проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22021000000000023 від 27 січня 2021 року за ч. 1 ст. 263 КК України, в той час як досудове розслідування кримінального правопорушення передбаченого ст. 263 КК України віднесено до підслідності слідчих органів Національної поліції.
21 квітня 2021 року прокурор другого відділу процесуального керівництва першого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора […] ухвалив постанову, якою об'єднав матеріали досудових розслідувань № 22020000000000154 та № 22021000000000023 в одне кримінальне провадження № 22020000000000154, при цьому також не визначивши підслідність цих кримінальних правопорушень.
В подальшому 09 червня 2021 року прокурор Офісу Генерального прокурора […] своєю постановою виділив з кримінального провадження № 22020000000000154 матеріали досудового розслідування стосовно підозрюваного ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 14, ч. 4, 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ст. 348, ч. 1 ст. 263 КК України в окреме провадження, якому присвоєно № 22021000000000187 та доручив здійснення досудового розслідування ГСУ СБ України.
При цьому, ОСОБА_2 зазначає, що при виділенні матеріалів в окреме провадження у прокурора були відсутні повноваження визначати підслідність такого кримінального провадження.
Таким чином, апелянт вважає, що у слідчих ГСУ СБ України були відсутні повноваження щодо проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22021000000000187, включаючи повноваження щодо складання обвинувального акта.
Крім того ОСОБА_2 зазначає, що під час досудового розслідування та судового розгляду захисник Желіховський В.М. не забезпечив ефективного захисту та ухилявся від його належного виконання, що є істотним порушенням вимог КПК України.
Так, апелянт вказує на те, що захисник Желіховський В.М. не вживав жодних заходів, направлених на його захист, не заявляв жодного клопотання під час досудового розслідування та судового розгляду, окрім угоди про примирення, надавши йому, як зазначає ОСОБА_2 , вже надруковану заяву від 08 червня 2021 року про ініціювання укладання угоди, зазначивши, що це єдиний вихід.
Також ОСОБА_2 вказав, що за весь час досудового слідства захисник постійно повідомляв йому про те, що необхідно діяти як зазначають уповноважені особи органу досудового розслідування, також всі пам'ятки про роз'яснення йому прав він підписував не читаючи, оскільки про це зазначав захисник.
На підставі наведеного, апелянт вважає, що з самого початку досудового розслідування у кримінальних провадженнях, слідчі органи безпеки діяли поза межами наданих їм процесуальним законом повноважень, тому на підставі ст. 87 КПК України всі докази, які отримані цими органами є недопустимими та такими, що не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.
[…] колегія суддів переглядає вирок суду першої інстанції виключно з наведених підстав, які оскаржуються обвинуваченим.
Як вбачається із зміненої апеляційної скарги, обвинуваченим ОСОБА_2 вирок суду не оскаржується із підстав призначення судом покарання, яке не було узгоджене сторонами угоди та ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання.
За доводами апеляційної скарги обвинуваченого, останній зазначає про те, що судом не було роз'яснено йому суті пред'явленого обвинувачення та його прав, однак такі доводи не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 474 КПК України суд зобов'язаний лише з'ясувати в обвинуваченого, чи цілком він розуміє наведені у цій частині права, а роз'яснити їх суд може за клопотанням обвинуваченого, у разі, якщо йому незрозумілі такі права.
Із наявного матеріалах кримінального провадження звукозапису судового засідання, під час якого було затверджено угоду про визнання винуватості, вбачається, що на запитання суду чи розуміє обвинувачений свої права, останній повідомив, що він має вищу юридичну освіту, знає свої права та не потребує додаткового їх роз'яснення, однак незважаючи на це, суд в повному обсязі зачитав обвинуваченому його права, передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України.
Не знайшли свого підтвердження і доводи обвинуваченого про те, що суд належним чином не переконався в тому чи укладання угоди є добровільним.
Так, на запитання суду до обвинуваченого чи укладання угоди є добровільним, без застосування примусу, обіцянок чи погроз ОСОБА_2 чітко та стверджувально відповів «так».
Крім того, він позитивно висловився щодо свого захисника. Така заява обвинуваченого розцінюється колегією суддів як відсутність в обвинуваченого жодних претензій до адвоката Желіховського В.М. щодо здійснення ефективного захисту.
Крім того ОСОБА_2 також в повному обсязі визнав вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
[…] Як вбачається із оскаржуваного вироку, суд також перевірив угоду про визнання винуватості на дотримання наведених вимог, про що у вироку наведені належні та достатні мотиви на обґрунтування такого висновку, з яким погоджується колегія суддів.
Будь-яких інших істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства, або норм матеріального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного вироку апеляційний суд не вбачає».
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду ухвалою від 14 квітня 2022 року у справі № 757/31640/21-к (Забезпечено надання загального доступу: 21.04.2022) постановив - відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок Печерського районного суду м. Києва від 08 липня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року.
В означеній ухвалі Верховний Суд зазначив наступне:
«[…] У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просить скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції не переконався у добровільності укладання ним угоди, адже ОСОБА_2 уклав угоду з прокурором про визнання винуватості внаслідок застосування до нього психологічного тиску та насильства з боку працівників СБУ.
Також зазначає, що суд першої інстанції всупереч вимогам п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України не роз'яснив йому його права.
Крім цього, засуджений зазначає, що суд апеляційної інстанції всупереч положенням ст. 23 КПК України, не досліджуючи безпосередньо в судовому засіданні звукозапис судового засідання у суді першої інстанції, послався на нього, спростовуючи доводи апеляційної скарги про відсутність добровільної згоду на укладення угоди, що, на думку скаржника, є істотним порушенням вимог КПК України.
Також засуджений вважає, що він був позбавлений ефективного захисту, оскільки захисник Желіховський В.М. не вживав жодних заходів, направлених на захист засудженого, що також є істотним порушенням вимог КПК України.
Крім цього, засуджений посилається на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо нього було проведено з порушенням правил підслідності, а всі отримані з таким порушенням докази мають бути визнані недопустимими.
Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів вбачає, що у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити з огляду на таке.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Відповідно до ч. 3 ст. 424 КПК України, вирок суду першої інстанції на підставі угоди після його перегляду в апеляційному порядку, а також судове рішення суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на такий вирок можуть бути оскаржені в касаційному порядку: 1) засудженим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди засудженого на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою - сьомою статті 474 цього Кодексу, у тому числі не роз'яснення засудженому наслідків укладення угоди; 2) потерпілим, його представником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди потерпілого на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу; не роз'яснення потерпілому наслідків укладення угоди; 3) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Враховуючи визначені законом обмеження щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень на підставі угоди, доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_2 щодо порушення судом апеляційної інстанції порядку і правил дослідження доказів, а також порушення органом досудового розслідування правил підслідності і проведення досудового розслідування неуповноваженим органом, не можуть бути предметом касаційного перегляду.
Стосовно доводів про не виконання судом першої інстанції вимог щодо перевірки добровільності укладання підозрюваним угоди, не роз'яснення йому його прав та позбавлення ефективного захисту, які є аналогічними доводам апеляційної скарги засудженого, колегія суддів вважає їх необґрунтованими.
Відповідно до положень ст. 474 КПК України, перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості суд під час судового засідання повинен з'ясувати в обвинуваченого, чи цілком він розуміє:
1) що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь;
2) наслідки укладення та затвердження угод, передбачені статтею 473 цього Кодексу;
3) характер кожного обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим;
4) вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд зобов'язаний переконатися у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Для з'ясування добровільності укладення угоди у разі необхідності суд має право витребовувати документи, у тому числі скарги підозрюваного чи обвинуваченого, подані ним під час кримінального провадження, та рішення за наслідками їх розгляду, а також викликати в судове засідання осіб та опитувати їх.
Суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
Спростовуючи доводи апеляційної скарги щодо не роз'яснення засудженому його прав під час затвердження угоди, які є аналогічними доводам касаційної скарги, суд апеляційної інстанції слушно вказав, що частиною 4 ст. 474 КПК України визначено обов'язок суду з'ясувати у обвинуваченого, чи зрозумілі йому його права, визначені цією статтею, і суд може їх роз'яснити, якщо вони не зрозумілі.
Посилаючись на звукозапис судового засідання у суді першої інстанції, апеляційний суд вказав, що на запитання головуючого, чи зрозумілі йому його права, ОСОБА_2 повідомив, що має вищу юридичну освіту, його права йому зрозумілі та додаткового роз'яснення не потребують. При цьому суд повністю зачитав ОСОБА_2 права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України. У касаційній скарзі засуджений також не зазначає, що заявляв будь-які клопотання про необхідність додаткового роз'яснення йому його прав.
Також засуджений позитивно висловлювався щодо свого захисника Желіховського В.М. і не виказував жодних зауважень щодо ефективності здійснюваного ним захисту.
Враховуючи викладене, колегія суддів вбачає обґрунтованими висновки апеляційного суду щодо відсутності у цьому випадку порушень вимог КПК України, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
Крім цього, не знайшли свого підтвердження й доводи скарги засудженого про відсутність у нього добровільності при укладенні угоди.
Суд апеляційної інстанції з посиланням на звукозапис судового засідання у суді першої інстанції вказав, що на запитання суду, чи укладення угоди є добровільним, без застосування примусу, обіцянок та погроз, ОСОБА_2 чітко й стверджувально відповів «так». При цьому, судом не було встановлено, що в судовому засіданні ОСОБА_2 вказував про застосування до нього будь-якого примусу, тиску чи насильства з метою укладення угоди. У касаційній скарзі засуджений також не вказує, що зазначав про це під час розгляду провадження в суді першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вбачає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції щодо дотримання судом першої інстанції вимог ч. 6 ст. 474 КПК України в аспекті перевірки добровільності укладення підозрюваним угоди.
Перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України, суд першої інстанції, не встановивши підстав, визначених ч. 7 ст. 474 КПК України, для відмови у її затвердженні, вироком від 08 липня 2021 року затвердив угоду про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним ОСОБА_2 .
Переглянувши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд дав належну оцінку доводам апеляційної скарги засудженого, які є аналогічними доводам його касаційної скарги, й обґрунтовано залишив апеляційну скаргу без задоволення […]».
Тобто судами встановлено:
1) Скаржник позитивно висловився щодо свого захисника. Така заява обвинуваченого розцінювалась колегією суддів як відсутність у обвинуваченого жодних претензій до адвоката Желіховського В.М. щодо здійснення ефективного захисту.
2) Питання визначеності підслідності досліджено судом апеляційної інстанції (порушення органом досудового розслідування правил підслідності і проведення досудового розслідування неуповноваженим органом, не можуть бути предметом касаційного перегляду) та будь - яких порушень діючого кримінально-процесуального законодавства судом першої інстанції та апеляційним судом не встановлено та які можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
Підзахисний, ОСОБА_2 , звернувся до відповідача із скаргою від 07 жовтня 2021 року (за вх.1194, дати її надходження до КДКА07 жовтня 2021 року) про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, як захисника вищеозначеної особи у кримінальних провадженнях № 22020000000000154 від 07.07.2020 р. та № 22021000000000187 від 09.06.2021 р.
Зазначив, що 22.01.2021 він був затриманий співробітниками СБ України, як особа підозрювана у вчиненні кримінального правопорушення.
23.01.2021 скаржника було доставлено до Шевченківського районного суду м. Києва для участі у розгляді клопотання слідчого про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
23.01.2021 для захисту ОСОБА_2 у вказаному кримінальному провадженні, його дружиною були залучені адвокати Наум В.М., Вишневий О. В., Келемен М.І., Самсонова С.І., Маркецький А.М. та Столяренко С.М., які в той же день приймали участь у розгляді клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
23.01.2021 Шевченківський районний суд м. Києва застосував відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
25 січня 2021 року ОСОБА_2 у приміщенні СБУ заставили відмовитись від своїх адвокатів, та прийняти послуги адвоката ОСОБА_1 .
В обґрунтування своєї скарги скаржник зазначив, що під час виконання обов'язків його захисника у вказаних кримінальних провадженнях, адвокат ОСОБА_1 допустив грубі порушення Правил адвокатської етики:
1. ОСОБА_1 фактично надав правову допомогу за відсутності договору.
2. ОСОБА_1 фактично надав правову допомогу за відсутності визначеного розміру свого гонорару.
3. Ні ОСОБА_2 , ні його рідними адвокат Желіховський В.М. не запрошувався для захисту, оскільки вказаним особам взагалі не було відомо про існування такого адвоката. На участі у якості адвоката саме ОСОБА_1 наполягали працівники органу досудового розслідування на що підзахисний був вимушений погодитися під впливом застосування до нього насильства та погроз.
Фактично адвоката Желіховського В.М. для участі у кримінальному провадженні у якості захисника ОСОБА_2 запросив 26.01.2021 саме слідчий.
ОСОБА_1 також не піднімав питання щодо оплати його послуг.
Адвокат ОСОБА_1 фактично прийняв доручення на ведення справи від зацікавлених в обвинуваченні працівників СБУ.
Адвокат не дотримувався принципу пріоритетів інтересів клієнта, оскільки всі його дії були направлені на забезпечення такої процесуальної поведінки підзахисного, яка б повністю влаштовувала слідство, а саме: визнання вини у вчиненні злочину, який він не вчиняв, надання неправдивих показів відносно іншого учасника кримінального провадження та укладання угоди про визнання винуватості.
Підзахисний змушений піти на умови працівників СБУ, погодився надати свідчення, які від нього вимагали та уклав угоду про визнання винуватості, оскільки боявся за своє життя та здоров'я, яке з кожним днем погіршувалось, загальний стан здоров'я не давав можливості для нормального існування.
16 березня 2021 р під час розгляду клопотання слідства про продовження строку дії запобіжного заходу, адвокат не відреагував будь-яким чином на повідомлення підзахисного щодо катування з боку працівників СБУ. При цьому він фактично відмовився оголошувати цю інформацію в судовому засіданні, а також реагувати в будь-якій формі щодо незаконної поведінки відносно підзахисного.
Адвокат ОСОБА_1 вчинив грубий дисциплінарний проступок, оскільки залишив підзахисного у небезпеці достеменно знаючи, що його життя та здоров'я знаходиться під загрозою. Таким чином, адвокат ОСОБА_1 не виконав свої професійні обов'язки, тобто не здійснив на користь підзахисного усіх дій, спрямованих на захист прав клієнта та не захистив останнього від катувань.
14.07.2021 було оголошено вирок про затвердження угоди про визнання винуватості та звільнено скаржника із під варти. Після свого звільнення з під варти, скаржник відмовився від послуг адвоката Желіховського В.М.
07.09.2021 р. ОСОБА_2 звернувся із заявою до Державного бюро розслідувань про вчинення працівниками правоохоронного органу - Служби безпеки України, відносно нього катування, з метою спонукати його вчинити дії, що суперечать його волі, тобто, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 КК України.
09.09.2021 за результатами розгляду вищевказаної заяви було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №62021000000000750 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 127 КК України.
14 вересня 2021 р. по вказаному кримінальному провадженню ОСОБА_2 було допитано у якості потерпілого та було вручено пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого.
Результати кримінального провадженні №62021000000000750 на час звернення скаржника до відповідача із скаргою, надання доповнення до скарги, а також розгляду скарги підзахисного та прийнятті оскаржуваного рішення, матеріали дисциплінарної справи у собі не містять.
Дорученням від 11 жовтня 2021 року голова дисциплінарної палати КДКА Київської області ОСОБА_3 доручив члену дисциплінарної палати Очкольді М.Г. провести перевірку по матеріалам за вищезазначеною скаргою.
Листом №1119 від 12.10.2021 р. член дисциплінарної палати КДКА Київської області Очкольді М.Г. повідомив позивача про надходження скарги ОСОБА_2 та запропонував ознайомитись з матеріалами скарги та надати свої пояснення в строк до 22.10.2021 року.
Позивачем були надані письмові пояснення з приводу дисциплінарної скарги ОСОБА_2 на ім'я члена дисциплінарної палати КДКА Київської області Очкольді М.Г., які були зареєстровані у відповідача 21.10.2021 року за № 1221.
У вказаних поясненнях позивач зазначив наступне.
У своєму поясненні позивач вказав, що не може посилатися на матеріали кримінального провадження стосовно ОСОБА_2 та долучити їх копії (відео допитів ОСОБА_2 , відео проведення з ним слідчих дій, матеріали НСРД та інше), оскільки він попереджений прокурором про нерозголошення матеріалів досудового розслідування. Вказані матеріали свідчать про реальну поведінку ОСОБА_2 у ході досудового слідства, його «фривольну» поведінку з працівниками СБУ.
Скаржник ОСОБА_2 також не посилається і не надає до скарги жодних матеріалів кримінального провадження.
Із приводу укладання ОСОБА_2 договору про надання правової допомоги у кримінальному провадженні з позивачем
На телефон позивача зателефонував слідчий з ОВС ГСУ СБУ України та повідомив, що з ним бажає зустрітися підозрюваний ОСОБА_2 , який висловив бажання залучити його як свого захисника.
ОСОБА_2 в присутності слідчого виявлено бажання поспілкуватися з позивачем віч на віч з метою вирішення питання про можливість укладення договору про надання правової допомоги у кримінальному провадженні стосовно нього. При цьому, ОСОБА_2 заявив, що йому про позивача добре відомо. Про те, що позивача йому рекомендував будь-хто із службових осіб СБУ, скаржник позивача не повідомляв, у тому числі протягом всього строку досудового розслідування та після його закінчення.
Після спілкування позивачем з ОСОБА_2 було укладено та підписано договір № 026/1 від 26 січня 2021 р. про надання правової допомоги у кримінальному провадженні на стадії досудового слідства та надано слідчому ордер.
У подальшому договір про надання правової допомоги був продовжений 14.06.2021 року ОСОБА_2 на стадію розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.
У своїй скарзі ОСОБА_2 не вказав про той факт, що після укладення ним договору про надання правової допомоги позивача було ознайомлено з постановою прокурора про забезпечення безпеки ОСОБА_2 . Згідно з даною постановою ОСОБА_2 надано постійну охорону до 17 липня 2021 року. У присутності позивача ОСОБА_2 заявив слідчому, то йому необхідна охорона, оскільки є підстави вважати (він озвучив ці підстави), що його життя знаходиться під загрозою.
Із приводу відмови ОСОБА_2 від адвокатів.
ОСОБА_2 26 січня 2021 року, при спілкування з позивачем зазначив, що про причинами відмови від інших захисників (які перелічені у скарзі ОСОБА_2 ) останній повідомив позивача, що цих адвокатів, крім ОСОБА_4 , він не знає.
Однією причиною відмови від цих захисників є те, що без його згоди та відома цими адвокатами було розповсюджено в мережі Інтернет, зокрема на сайті ЦЕНЗОР, матеріали досудового розслідування, які йому були вручені разом із клопотанням про обрання запобіжного заходу.
За фактом розголошення матеріалів досудового слідства адвокатами ОСОБА_2 (які перелічені в скарзі) в мережі Інтернет було зареєстровано кримінальне провадження.
Про заходи «впливу», «катування», «психологічний тиск» на нього з боку співробітників СБУ чи будь-яких інших осіб із метою спонукання до відмови від адвокатів, не можливості відмови від правової допомоги позивача, ОСОБА_2 позивача не повідомляв.
Дружиною ОСОБА_2 було укладено договір із адвокатом Самсоновою С.І., відносно якої 30.04.2021 року було подано заяву слідчому про відмову від її послуг.
Із приводу оплати гонорару у кримінальному провадженні
Договором про надання правової допомоги від 26 січня 2021 року між позивачем та ОСОБА_5 було обумовлено суму гонорару на стадії досудового слідства.
Згідно з прибутковим касовим ордером № 009 від 29 січня 2021 року дружиною скаржника сплачено 5000 грн, згідно з прибутковим касовим ордером № 020 від 30 серпня 2021 року особисто скаржником сплачено 30000 грн.
Інших виплат не здійснено.
Із приводу тверджень про «співпрацю» адвоката зі стороною обвинувачення
26 січня 2021 року, під час спілкування віч на віч, ОСОБА_2 повідомив позивачу, що має намір визнавати себе винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, сприяти слідству, оскільки вважає, що його підставили.
Про будь-які свої домовленості, фізичний і психологічний тиск на нього підзахисний не повідомляв.
Позивач радив підзахисному посилатись на ст. 63 Конституції України та відмовитись від дачі показань, однак ОСОБА_2 ,, під час допиту як підозрюваного, за власною ініціативою, зайняв іншу правову позицію та визнав себе винним у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.14, ч.2 ст.28, ст.348 КК України і надав слідству показання з обставин вчинення ним злочину.
ОСОБА_2 визнавав себе винним у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених ч.1 ст.14, ч. 4, ч,5, ст.27, ч.2 ст.28 ст.348, ч.1 ст.263 КК України.
16 березня 2021 року в Печорському районному суді м. Києва про «катування» ОСОБА_2 позивачу не повідомляв.
Матеріали кримінального провадження містять матеріали медичного обстеження ОСОБА_2 , якими встановлено наявність захворювань та травм (які він отримав під час проходження служби).
ОСОБА_2 систематично мав побачення зі своєю дружиною ОСОБА_6 та своїм сином. Жодної інформації позивачу від дружини ОСОБА_7 щодо незаконних дій стосовно ОСОБА_2 з боку СБУ не надходило.
Між позивачем та ОСОБА_2 були досить довірительні стосунки. Про це свідчать відповідне листування між ним та його родичами, яке отримувалося позивачем від скаржника та їм передавалося, а також скріншоти з мобільного телефону адвоката (долучені позивачем до матеріалів справи), а тому про будь-яку «співпрацю» з СБУ не могло бути й мови.
Активна позиція позивача щодо захисту прав скаржника підтверджується документами, як то апеляційні скарги, заперечення, тощо, що були долучені до матеріалів судових справ та долученні до пояснень позивача на ім'я члена КДКА.
В публікації на Інтернет сайті «ОРД» 20 вересня 2021 року ОСОБА_2 , зазначив що перше фізичне насильство та погрози до нього було застосовано 24 січня 2021 року. Захисниками, які були допущенні до захисту ОСОБА_2 23 січня 2021 року та від яких він відмовився під «тиском» 26 січня 2021 року, не було подано відповідних скарг і заяв за вказаним фактом, не зазначено у протоколі відмови від захисників про здійснення психологічного та фізичного тиску на клієнта.
Із приводу укладення угоди про визнання винуватості.
Протягом квітня, травня, червня 2021 року позивачем за дорученням ОСОБА_2 та ним особисто зі стороною обвинувачення узгоджувалося можливість укладання такої угоди. Він не повідомляв позивача про те, що питання укладення угоди пов'язане з будь-яким примусом стосовно нього з боку службових осіб СБУ чи прокуратури.
14 червня 2021 року, за згодою ОСОБА_2 , подано заяву до Київською апеляційного суду про відмову від апеляційної скарги на ухвалу слідчої судді Шевченківською районного суду міста Києва від 20 квітня 2021 року, а 09.06.2021 року отримано письмове прохання від скаржника не вносити апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді про продовження строку тримання під вартою.
08.06.2021 року підзахисний надав письмову заяву про підготовку та подання прокурору про ініціювання ним укладання угоди про визнання винуватості на умовах призначення покарання за вчинені кримінальні правопорушення зі звільненням від покарання з випробуванням, про що повідомлено його рідним.
08 липня 2021 року Печерським районним судом міста Києва у закритому засіданні затверджено угоду від 11 червня 2021 року між прокурором та ОСОБА_2 про визнання винуватості та ухвалено вирок. У ході засідання підзахисний заявив про те, що йому роз'яснено норми КПК України пов'язані з укладанням такої угоди, відсутність жодного примусу до укладання угоди, клопотання до суду про найшвидший розгляд справи.
18 листопада 2021 року Дисциплінарною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області було прийнято рішення № 236/2021 про порушення дисциплінарної скарги відносно позивача та призначення її до розгляду на 15 грудня 2021 року.
Підставами прийняття такого рішення відповідачем були визначені наступні підстави.
Згідно п.3. ч.2 ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), адвокату забороняється: 3) займати у справі позицію всупереч волі клієнта, крім випадків, якщо адвокат впевнений у самообмові клієнта. Тобто, адвокат має право, а не зобов'язаний, займати у справі іншу позицію ніж його клієнт, якщо він впевнений у самообмові.
Як зазначено у рішенні про відкриття провадження за скаргою, що «після вивчення скарги та матеріалів перевірки, викликає подив, що адвоката не здивувало те, що на передодні проведення слідчої дії, скаржник відмовився від своїх адвокатів і адвокат не надав інформацію, звідки скаржник його знав.
Адвоката також не насторожив той факт, що потім, не зважаючи на недостатність доказів, скаржник визнав свою вину та підписав угоду зі слідством.
Звичайно, що зазначені вище обставини не можуть однозначно свідчить про невиконання адвокатом належним чином своїх обов'язків або про те, що він якимось чином міг співпрацювати з правоохоронними органами, але ж між іншим, зазначені вище обставини дають підстави вбачати в діях адвоката ознаки дисциплінарного проступку, а їх з'ясування може бути здійснено лише під час розгляду дисциплінарної справи».
За результатами проведеної перевірки, члени дисциплінарної палати дійшли до висновку, що існують достатні підстави для висновку про те, що дії адвоката, про які йдеться в скарзі, містять у собі ознаки можливого вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 3, 5 і 6 ч. 2 ст. 34 Закону Україна «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а саме - порушення правил адвокатської етики (ч. 1, ч. 2, ч. 4 ст. 6; ст. 7; ст. 43 та ст. 46 ПАЕ); невиконання або неналежне виконання з своїх професійних обов'язків; невиконання рішень органів адвокатського самоврядування, що може бути підставою для порушення дисциплінарної справи.
Таким чином, палата дійшла висновку про те, що відомості викладені в скарзі дають підстави для попереднього висновку про те, що наведена вище поведінка адвоката ОСОБА_1 мають ознаки можливого вчинення ним дисциплінарного проступку, що є підставою для порушення дисциплінарної справи.
Разом з тим було зазначено, що оцінка діям адвоката на даній стадії дисциплінарного провадження не дається.
ОСОБА_2 , звернувся до відповідача із Доповненням до Дисциплінарної скарги від 14 грудня 2021 року (за вх.1391, дати її надходження до КДКА 14 грудня 2021 року), тобто більш ніж через два місяці після подання первинної скарги від 07 жовтня 2021 року про вчинення позивачем дисциплінарного проступку та за день до розгляду дисциплінарної справи.
У вказаних доповненнях скаржник зазначив, що після ознайомлення з поясненнями позивача вважає доповнити свою скаргу наступним.
При розгляді в Печерському районному суді м. Киева кримінального провадження за обвинуваченням скаржника (справа № 757/31640/21-1) та затвердження угоди про визнання винуватості було допущено ряд суттєвих процесуальних порушень, які полягали у наступному.
У судовому засіданні прокурором були допущені наступні порушення:
прокурор не роз'яснив суті пред'явленого обвинувачення, оголосив частину обвинувального акту, зачитавши лише диспозиції статей Кримінального кодексу обвинувачення.
Угода про визнання винуватості в судовому засіданні судом не оголошувалась, а була зачитана прокурором лише її частина.
Суд також не роз'яснив суті пред'явленого обвинувачення.
Скаржник на запитання головуючого судді: «Вам суть обвинувачення зрозуміла?» не надав стверджувальної відповіді.
Суд не виконав належним чином положення п.1 ч.4 ст.474 КПК України, а саме не роз'яснив скаржнику права, перелічені у доповненні до скарги.
Суд в порушення ч.6 ст. 474 КПК України не переконався у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним.
На запитання головуючого «Чи укладена угода вами добровільно тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз?» скаржник не надав чіткої стверджувальної відповіді, і головуюча самостійно відповіла за нього.
Всі ці процесуальні порушення були залишені поза увагою захисника Желіховського В.М., що свідчить про неналежне виконання ним своїх обов'язків.
Адвокат Желіховський В.М. не звертав уваги та інші грубі процесуальні порушення, які були допущені під час досудового розслідування.
Під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8 органи СБУ та прокуратура діяли поза межами визначених КПК повноважень, оскільки не були враховані посада, місце роботи, наявність спеціального військового звання.
Зазначив, що порушена підслідність, передбачена ч.4 ст.216 КПК України, а тому досудове слідство повинно було здійснюватися Державним бюро розслідувань, а не СБУ та обвинувальний акт скерований за погодженням ГПУ саме цим органом досудового слідства.
Постановою Першого заступника Генерального прокурора від 25.08.2020 в порядку ч. 5 ст. 36 КПК України, визнано досудове розслідування ГСУ ДБР неефективним та визначено підслідність за ГСУ СБ України.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження, постанова про визначення підслідності фактично є немотивованою та містить у собі посилання на обставини, що не відповідають дійсності.
Постановою від 25.08.2020 року ст. прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурором третього відділу процесуального керівництва Першого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів ДБР Департаменту організації і процесуального керівництва досудового розслідування визначена підслідність за ГСУ СБУ.
Однак скаржник визначає, що дана постанова суперечить вищезазначеній постанові Першого заступника Генерального прокурора, в якій у якості підстави для змінення підслідності зазначена неефективність досудового розслідування.
Враховуючи це, з 24.07.2020 р. у ГСУ СБ України були відсутні повноваження щодо проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні No22020000000000154.
В подальшому 09 листопада 2020 року слідчим Головного Слідчого управління СБ України розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні No22020000000000257 від 09.11.2020, яке віднесено до підслідності слідчих органів Національної поліції.
Постановою від 10 листопада 2020 року прокурор другого відділу процесуaльного керівництва першого управління організації і процесуального керівництв і у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора об'єднала матеріали досудових розслідувань № 22020000000000154 від 07.07.2020 та № 22020000000000257 від 09.11.2020 в одне кримінальне провадження за № 22020000000000154 від 07.07.2020, які були підслідні різним органам досудового розслідування, прокурор не визначив підслідність цих кримінальних правопорушень.
У ГСУ СБ України були відсутні повноваження щодо проведення досудового розслідування у об'єднаному кримінальному провадженні № 22020000000000154.
Кримінальне провадженні № 22021000000000023 від 27.01.2021, яке перебувало у провадженні ГСУ СБ України, віднесено до підслідності слідчих органів Національної поліції.
Зазначив, що слідчим не було здійснено дій щодо передання вказаної справи до органів Національної поліції.
21 квітня 2021 року Прокурор другого відділу процесуального керівництва першого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора постановою об'єднав матеріали досудових розслідувань № 22020000000000154 від 07.07.2020 та № 22021000000000023 від 27.01.2021 в одне кримінальне провадження за №22020000000000154 від 07.07.2020.
Вирішуючи питання про об'єднання в одне кримінальне провадження матеріалів досудових розслідувань, підслідний різним органам досудового розслідування, прокурор не визначив підслідність |цих кримінальних правопорушень.
У ГСУ СБ України також були відсутні повноваження щодо проведення досудового розслідування у об'єднаному кримінальному провадженні No22020000000000154.
09.06.2021 р. Прокурор другого відділу процесуального керівництва першого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора своєю постановою виділив з кримінального провадження № 22020000000000154 від 07.07.2020 матеріали досудового розслідування стосовно підозрюваного ОСОБА_2 в окреме провадження, якому присвоєно реєстраційний номер НОМЕР_1 , та доручив здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень Головному слідчому управлінню Служби безпеки України.
Прокурор не мав повноважень доручати здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень у кримінальному провадженні No22021000000003187 від 09.06.2020 Головному слідчому управлінню Служби безпеки України.
Таким чином, у слідчих ГСУ СБ України були відсутні повноваження щодо проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22021000000000187 від 09.06.2020, включаючи повноваження щодо складання обвинувального акту.
Адвокат Желіховський В.М. не реагував на вказані процесуальні порушення. Захисник не вживав жодних заходів, направлених на реальний захист підзахисного у вказаному кримінальному проваджені, не заявляв жодного клопотання під час досудового слідства та судових засідань, окрім угоди про примирення.
Зазначив, що адвокату ОСОБА_1 достеменно було відомо про наявність у підзахисного травми правого плеча, яку останній отримав під час перебування під вартою. Однак він не вчиняв будь-яких дій на отримання підтверджуючих медичних документів про фактичний стан здоров'я, та не надавав слідчому судді медичні документи на підтвердження незадовільного стану здоров'я під час розгляду клопотань про продовження дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_2 .
В матеріалах справи відсутні будь-які документи про наявність у підзахисного травми правого плеча. Адвокат ОСОБА_1 будучі присутній під час проведення магнитно-резонансної томографії правого плеча не долучив до матеріалів справи результати цього МРТ.
Це також підтверджує неналежне виконання ОСОБА_1 своїх обов'язків щодо захисту у вказаному кримінальному провадженні.
Суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи не були долучені ані первинна скарга, ані Доповнення до цієї скарги.
Позивачем були надані члену дисциплінарної палати КДКА пояснення з приводу Доповнення до дисциплінарної скарги ОСОБА_2 від 19.12.20121 року, які були зареєстровані у відповідача 20.12.2021 року за № 1407.
У означених поясненнях позивач зазначив, що викладені в доповненні до дисциплінарної скарги обставини не відповідають дійсності й жодним чином не вказують на порушення позивачем Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Правил адвокатської етики, і за своїм змістом є, на даний час, правовою позицією ОСОБА_2 стосовно ухваленого Печорським районним судом м.Києва вироку, який Київський апеляційний суд залишив в силі та яким було затверджено угоду ОСОБА_2 з прокурором, залишивши без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2 .
З огляду на той факт, що вирок був залишений без змін, то усі викладені ОСОБА_2 у скарзі й доповненні до скарги обставини не знайшли свого підтвердження.
Рішення скаржника про укладення угоди з прокурором було його ініціативою та особистою правовою позицією направленою на досягнення його головної мети - вийти на волю.
Те, що ОСОБА_2 через кілька місяців після затвердження угоди Печерським районним судом м. Києва змінив свою правову позицію не свідчить про жодні порушення з боку адвоката.
Порушень приписів КПК України при затвердженні угоди ОСОБА_2 з прокурором Печорським районним судом м. Києва не допущено.
У ході судового засідання ОСОБА_2 давав чіткі та зрозумілі відповіді на запитання головуючої судді Смик С.І., зазначаючи, що суть обвинувачення йому зрозуміла, вину він визнає, наслідки укладення угоди йому зрозумілі, угоду зі свого боку він укладає добровільно та просить її затвердити.
Позивачем неодноразово було роз'яснено, що питання пов'язані з порушенням правила підслідності, а також законності постанови прокурора про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування (в даному випадку ГСУ СБУ) не розглядаються слідчим суддею на стадії досудового слідства, ні судом при затвердженні угоди з прокурором, а може бути предметом дослідження лише на стадії судового розгляду справи по суті.
Твердження скаржника, що його адвокатом не заявлено жодного клопотання, окрім угоди про примирення, не відповідає дійсності та спростовується наданих до КДКА матеріалами і матеріалами судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
Щодо тілесних ушкоджень виявлених у підзахисного, то позивач зазначив, що йому було забезпечено медичне обслуговування в ізоляторі СБУ, госпіталі СБУ. Матеріали кримінального провадження містять матеріали медичного обстеження підзахисного і надані до КДКА 15 грудня 2021 року позивачем.
Позивач у апеляційних скаргах та запереченні проти клопотання про продовження строку тримання під вартою звертав увагу суду щодо неналежного стану здоров'я підзахисного та неврахування судом висновків судово-медичного обстеження.
Позивачем до відповідача ім'я члена дисциплінарної палати КДКА Київської області ОСОБА_9 були надані Додаткові пояснення від 19 січня 2022 року, які зареєстровані відповідачем за № 67 19 січня 2022 року.
У означених поясненнях позивач зазначив, що ОСОБА_2 подав свою скаргу до КДКА Київської області через три місяці після затвердження 08 липня 2021 року Печорським районним судом міста Киева укладеної між ним та прокурором угоди про визнання винуватості.
До 20 вересня 2021 року жодних претензій до позивача з боку ОСОБА_2 із приводу здійснення адвокатом його захисту на досудовому слідстві та в суді, оплати (чи не оплати) послуг останнього не надходило.
В мотивувальній частині ухвали Київського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року суд вказав, що із звукозапису судового засідання, під час якого було затверджено угоду про визнання винуватості, підзахисний повідомив, що має вищу юридичну освіту, знає свої права та не потребує додаткового їх роз'яснення, однак суд в повному обсязі зачитав обвинуваченому його права, передбачені ч.4 ст. 474 КПК України, не знайшли підтвердження доводи обвинуваченого про те, що суд не переконався в тому чи укладання угоди є добровільним.
Крім того, ОСОБА_2 позитивно висловився щодо свого захисника та така заява обвинуваченого розцінювалась колегією суддів як відсутність в обвинуваченого жодних претензій до адвоката Желіховського В.М. щодо здійснення ефективного захисту.
Обставини викладені ОСОБА_10 у своїй скарзі до КДКА Київської області є аналогічними обставинам зазначених ним в його апеляційній скарзі на вирок Печорського районного суду м.Києва від 08 липня 2021 року.
Під час допиту як підозрюваного 05 лютого 2021 року з приводу розголошення даних досудового слідства ОСОБА_2 зазначив, що в Шевченківському районному суді (де розглядалося клопотання про обрання йому запобіжного заходу) він вперше в житті побачив деяких адвокатів, а саме: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .
Рішенням № 21/2022 від 26 січня 2022 року дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами третім і п'ятим частини другої статті 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а саме порушення правил адвокатської етики та неналежне виконання своїх професійних обов'язків та застосовано, у зв'язку з вчиненим дисциплінарним проступком, дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на 3 (три) місяці.
Відповідно до п. 42 оскаржуваного рішення встановлено, що за результатом розгляду дисциплінарної справи, члени Палати дійшли до висновку про наявність в діях адвоката ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого п. 3, п. 5 ч. 2 ст. 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а саме порушення правил адвокатської етики та невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов'язків.
Пунктом 44 Рішення визначено, що дисциплінарна палата КДКА Київської області дійшла до висновку, що адвокатом був вчинений дисциплінарний проступок.
У пункті 47 Рішення щодо договору про надання правової допомоги від 26.01.2021 року № 016/1 вказано, що зазначений договір скаржником не оспорювався, а тому твердження скаржника стосовно того, що він його підписав не розуміючи, що він підписує, не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи.
Що стосується розміру та оплати гонорару то з цього приводу дисциплінарною палатою зазначається про те, що дане питання відноситься до цивільно-правових відносин та у разі наявності з цього приводу відповідних спорів, вони підлягають вирішенню в судовому порядку.
Відповідно до пункту 48 розділу «Мотиви та висновки дисциплінарної палати КДКА Київської області» рішення № 21/2022 від 26 січня 2022 року, «в процесі розгляду дисциплінарної справи було встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази, того, що адвокат інформував скаржника про те, що зазначена справа не підслідна СБУ (ст.216 КПК України), що могло надати скаржнику можливість обрати іншу правову позицію по справі (тактику поведінки), а також відсутні докази того, що адвокат подавав відповідні клопотання щодо цього питання у встановленому законом порядку. Таким чином внаслідок відповідно поведінки зі сторони адвоката скаржник був позбавлений в повній мірі реалізувати своє право на захист, а саме альтернативного способу захисту своїх прав та законних інтересів».
Згідно з пунктом 49 розділу «Мотиви та висновки дисциплінарної палати КДКА Київської області» рішення № 21/2022 від 26 січня 2022 року, зазначено, що «ДП КДКА враховує, що будь-які дії або бездіяльність адвоката, які призвели до виникнення у клієнта неправильного уявлення про правову позицію, перспективи судового розгляду спору чи про щось інше, є серйозним проступком, оскільки такі факти підривають довіру конкретного клієнта не тільки до цього адвоката, але й довіру усього суспільства до адвокатури як інституту. Таким чином, дії адвоката ОСОБА_1 є такими, що можуть створити загальне негативне враження від діяльності адвокатури України, а тому вони розцінюється дисциплінарною палатою як грубе порушення Правил адвокатської етики».
У пункті 50 відповідачем виснуваний наступний висновок «[…] Палата дійшла до висновку, що адвокат не виконав належним чином свої професійні обов'язки, що призвело до того, що скаржник, в цій частині, був позбавлений належного права на захист».
В пунктах 54-57 відповідач зазначив наступне:
« 54. Згідно ст. ст. 43, 46 Правил адвокатської етики дотримуючись принципу законності адвокат водночас має: бути наполегливим і принциповим у відстоюванні інтересів клієнта в суді, не поступатися своєю незалежністю у захисті й представництві прав; у випадку вчинення судом тиску на адвоката - не йти на компроміси, що суперечать охоронюваним законом інтересам клієнта; послідовно дотримуватися принципу пріоритетності інтересів клієнта перед всіма іншими інтересами й міркуваннями, що пов'язані з відносинами адвоката з судом. Адвокат не повинен залишати без уваги порушення закону, нетактовне і зневажливе ставлення суду та інших учасників процесу до свого клієнта, його самого, або адвокатури в цілому і повинен реагувати на відповідні дії у формах, передбачених чинним законодавством та/або актами РАУ, НААУ.
55. На противагу викладеному, в процесі розгляду даної дисциплінарної справи було встановлено, що у певний момент, між адвокатом та скаржником (клієнтом) існували відмінності у правовій позиції. Пізніше, адвокат погодився з правовою позицію клієнта та її дотримувався. Прийнято до уваги також і те, що скаржник вказав, що він обрав таку тактику, щоб як можна скоріше вийти із СІЗО. Крім того, скаржник зазначав, що він не має претензій щодо роботи адвоката в цій частині.
56. Згідно пункту третього частини 2 статті 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокату забороняється займати у справі позицію всупереч волі клієнта, крім випадків, якщо адвокат впевнений у самообмові клієнта. Тобто, адвокат має право, а не зобов'язаний, займати у справі іншу позицію, ніж його клієнт, якщо він впевнений у самообмові.
57. Таким чином, Палата дійшла до висновку, що зазначена вище обставина не призвела до виникнення у скаржника негативних наслідків».
Посилався на пункт восьмого частини 1 статті 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до пункту 59 розділу «Мотиви та висновки дисциплінарної палати КДКА Київської області» рішення № 21/2022 від 26 січня 2022 року, дисциплінарна палата взяла до уваги наступні суттєві обставини дисциплінарної справи, що були встановлені під час розгляду: 1) вступ адвоката до захисту скаржника, чому передував дзвінок ОСОБА_1 не від ОСОБА_2 , а від слідчого, а так само, що до вступу у справу адвокат і скаржник не були між собою знайомі; 2) зміну процесуальної поведінки ОСОБА_2 - щодо надання показів, що відбулося одразу після того як той відмовився від свої попередніх захисників і залучив адвоката ОСОБА_1 ; 3) подальшу поведінку адвоката ОСОБА_1 , яка полягала в ігноруванні альтернативних шляхів захисту ОСОБА_2 , зокрема щодо порушення у встановленому законом порядку питання підслідності даного кримінального провадження.
Згідно з пунктом 60 розділу «Мотиви та висновки дисциплінарної палати КДКА Київської області» рішення № 21/2022 від 26 січня 2022 року, зазначене вище, дозволяє зробити висновок про те, що внаслідок дій адвоката Желіхівського В.М. його підзахисний ОСОБА_15 був позбавлений можливості в повній мірі реалізувати своє право на захист в іншій спосіб, а ніж той до якого він був змушений вдатися шляхом укладення угоди про визнання своє винуватості.
У пунктах 59, 60 спірного рішення допущено помилку в написанні прізвища позивача, зазначено ОСОБА_16 , а не правильне прізвище позивача - ОСОБА_17 .
Доказів усунення описки в той або у іншій спосіб в тексті оспорюваного рішення відповідачем суду не надано.
Як убачається із змісту п. 63 рішення, Палата дійшла висновку про те адвокатом був вчинений дисциплінарний проступок, який слід кваліфікувати як одноразове порушення правил адвокатської стики за неналежне виконання професійних обов'язків та застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю па строк у 3 (три) місяці.
Щодо строку звернення позивача до суду із позовною заявою.
Позивач разом із позовною заявою, яка надійшла до Окружного адміністративного суду м. Києва 19 квітня 2022 року та направлена на його адресу сервісом Укрпошта Сервіс 11.04.2022 року, надав Заяву про поновлення процесуального строку для звернення до суду з позовною заявою про визнання протиправним і скасування рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної адвокатури Київської області.
Просив поновити процесуальний строк для звернення до суду з позовною заявою про визнання протиправним і скасування рішення № 21/2022 від 26 січня 2022 року дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної адвокатури Київської області.
Звернув увагу суду, що останнім днем оскарження рішенням № 21/2022 від 26 січня 2022 року було 25 лютого 2022 року. Зазначив, що повний текст рішення було направлено на його адресу поштою 11 лютого 2022 року і отримано ним 14 лютого 2022 року.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 3 ст.122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У відповідно до ч. 1 статті 42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дії.
Законом України “Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", згідно якого у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Президент України В. Зеленський постановив ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває на теперішній час.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджених Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376 місто Київ (код територіальної громади UA80000000000093317) згідно до розділу 2 «Територія бойових дій» датою початку бойових дій визначено 24.02.2022 року, а дата завершення бойових дій визначено 30.04.2022 року.
Тобто до закінчення строку на оскарження спірного рішення розпочалось повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України, оголошений військовий стан та відбувались бойові дії на території міста Києва.
Позивачем направлена позовна заява до закінчення бойових дій.
Означене свідчить про поважність пропуску строків звернення до суду, які підлягають поновленню.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст. 131-2 Конституції України:
Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Незалежність адвокатури гарантується.
Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначені Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI, в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Частинами першою, третьою статті 2 Закону № 5076-VI передбачено, що адвокатура України - це недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.
У відповідності до ст. 20 Закону № 5076-VI передбачено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема:
1) звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб);
2) представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами;
3) ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом;
4) складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку;
5) доповідати клопотання та скарги на прийомі в посадових і службових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги;
6) бути присутнім під час розгляду своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів та давати пояснення щодо суті клопотань і скарг;
7) збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою;
8) застосовувати технічні засоби, у тому числі для копіювання матеріалів справи, в якій адвокат здійснює захист, представництво або надає інші види правової допомоги, фіксувати процесуальні дії, в яких він бере участь, а також хід судового засідання в порядку, передбаченому законом;
9) посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов'язковий спосіб посвідчення копій документів;
10) одержувати письмові висновки фахівців, експертів з питань, що потребують спеціальних знань;
11) користуватися іншими правами, передбаченими цим Законом та іншими законами.
Статтею 21 Закону визначені професійні обов'язки адвоката.
Цією статтею передбачено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов'язаний: 1) дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики; 2) на вимогу клієнта надати звіт про виконання договору про надання правової допомоги; 3) невідкладно повідомляти клієнта про виникнення конфлікту інтересів; 4) підвищувати свій професійний рівень; 5) виконувати рішення органів адвокатського самоврядування; 6) виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством та договором про надання правової допомоги.
Адвокату забороняється: 1) використовувати свої права всупереч правам, свободам та законним інтересам клієнта; 2) без згоди клієнта розголошувати відомості, що становлять адвокатську таємницю, використовувати їх у своїх інтересах або інтересах третіх осіб; 3) займати у справі позицію всупереч волі клієнта, крім випадків, якщо адвокат впевнений у самообмові клієнта; 4) відмовлятися від надання правової допомоги, крім випадків, установлених законом.
Професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами, зокрема: дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється в особливому порядку (п.17 ч.1 ст.23 Закону № 5076-VI).
Відповідно до частин першої, другої статті 33 Закону №5076-VI, адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом. Дисциплінарне провадження - це процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.
Частиною третьою цієї статті Закону №5076-VI закріплено, що дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.
Згідно з частинами першою, другою статті 34 Закону №5076-VI підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку. Дисциплінарним проступком адвоката є: 1) порушення вимог несумісності; 2) порушення присяги адвоката України; 3) порушення правил адвокатської етики; 4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов'язків; 6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; 7) порушення інших обов'язків адвоката, передбачених законом.
Частиною першою ст. 35 Закону визначено, що за вчинення дисциплінарного проступку до адвоката може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень:[…] 2) зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк від одного місяця до одного року.
Статтею 31 Закону передбачено, що право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі: 1) подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності; 2) набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно адвоката за вчинення кримінального правопорушення, крім випадку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 32 цього Закону; 3) накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю; 4) визнання адвоката за рішенням суду недієздатним або обмежено дієздатним.
Накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю може застосовуватися виключно у разі: 1) повторного протягом року вчинення дисциплінарного проступку; 2) порушення адвокатом вимог щодо несумісності; 3) систематичного або грубого одноразового порушення правил адвокатської етики.
Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: […] 3) з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої цієї статті, - з дня прийняття кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури відповідного рішення.
Копія рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, передбаченого пунктом 3 цієї частини, у триденний строк з дня його прийняття надсилається адвокату та відповідній раді адвокатів регіону (доказів своєчасного направлення оскаржуваного рішення відповідачем не надано). Рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Оскарження такого рішення не зупиняє його дії.
Право на заняття адвокатською діяльністю поновлюється у разі: [ …] 3) зупинення права з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої цієї статті, - з дня закінчення строку, на який згідно з рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури було зупинено право на заняття адвокатською діяльністю; 4) зупинення права з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої цієї статті, - з дня, наступного за днем отримання радою адвокатів регіону відповідного рішення суду.
У разі зупинення права на заняття адвокатською діяльністю з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої цієї статті, таке право також поновлюється з дня набрання законної сили відповідним рішенням суду або з дня прийняття відповідного рішення Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури.
Протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв'язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з'їздом адвокатів України.
Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.
За правилом частини другої статті 35 Закону № 5076-VI, адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку.
Право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки (частина перша статті 36 цього Закону).
Згідно зі статтею 37 Закону № 5076-VI, стадіями дисциплінарного провадження є: 1) проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката; 2) порушення дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної справи; 4) прийняття рішення у дисциплінарній справі.
Процедуру здійснення дисциплінарного провадження на кожній із вказаних вище стадій врегульовано статтями 38, 39, 40 і 41 Закону № 5076-VI.
Частинами першою, другою статті 38 Закону №5076-VI визначено, що заява (скарга) щодо поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, реєструється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури та не пізніше трьох днів з дня її надходження передається до дисциплінарної палати.
Член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за дорученням голови палати проводить перевірку відомостей, викладених у заяві (скарзі), та звертається до адвоката для отримання письмового пояснення по суті порушених питань.
[…]
За результатами перевірки відомостей членом дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури складається довідка, яка має містити викладення обставин, виявлених під час перевірки, висновки та пропозиції щодо наявності підстав для порушення дисциплінарної справи.
Частиною першою, другою статті 39 Закону №5076-VI передбачено, що за результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката.
Рішення про порушення дисциплінарної справи з визначенням місця, дня і часу її розгляду чи про відмову в порушенні дисциплінарної справи надсилається або вручається під розписку адвокату та особі, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення. До рішення про порушення дисциплінарної справи, яке надсилається або вручається адвокату, додається довідка члена дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, складена за результатами перевірки.
Дисциплінарна справа стосовно адвоката розглядається дисциплінарною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури протягом тридцяти днів з дня її порушення (частина перша статті 40 Закону № 5076-VI).
Докази своєчасного розгляду дисциплінарної скарги відсутні, але у оскаржуваному рішенні зазначено, що її розгляд двічі відкладався на 28 грудня 2021 року та 26 січня 2022 року у зв'язку із великим об'ємом інформації та наданням сторонами у процесі розгляду справи додаткових документів.
Згідно із частиною другою цієї статті Закону № 5076-VI розгляд дисциплінарної справи здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду справи дисциплінарна палата заслуховує повідомлення члена дисциплінарної палати, який проводив перевірку, про результати перевірки, пояснення адвоката, стосовно якого порушено дисциплінарну справу, особи, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, та пояснення інших заінтересованих осіб.
Адвокат, стосовно якого порушено дисциплінарну справу, та особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, мають право надавати пояснення, ставити питання учасникам провадження, висловлювати заперечення, подавати докази на підтвердження своїх доводів, заявляти клопотання і відводи, користуватися правовою допомогою адвоката.
У разі неможливості з поважних причин брати участь у засіданні кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури адвокат, стосовно якого розглядається справа, може надати по суті порушених питань письмові пояснення, які додаються до матеріалів справи. Письмові пояснення адвоката оголошуються на засіданні дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.
Неявка адвоката чи особи, яка ініціювала питання дисциплінарної відповідальності адвоката, на засідання дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури без поважних причин за умови наявності доказів завчасного повідомлення зазначених осіб про місце, день і час засідання не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи. У разі повторної неявки зазначених осіб на засідання палати розгляд справи здійснюється за їх відсутності незалежно від причин неявки.
Під час засідання дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури ведеться протокол, який підписується головуючим та секретарем засідання (частина четверта статті 40 Закону № 5076-VI).
Вказаний протокол відповідачем до матеріалів справи не наданий, а надані матеріали дисциплінарної справи останнього не містять.
Відповідно до статті 41 Закону № 5076-VI, за результатами розгляду дисциплінарної справи дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури приймає рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення або про закриття дисциплінарної справи. Рішення дисциплінарної палати приймається більшістю голосів від її загального складу, крім рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю, яке приймається двома третинами голосів від її загального складу.
Рішення у дисциплінарній справі має бути вмотивованим. Під час обрання виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, його наслідки, особа адвоката та інші обставини.
Рішення у дисциплінарній справі приймається за відсутності адвоката, стосовно якого порушено дисциплінарну справу, та особи, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката.
Член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, який проводив перевірку відомостей про дисциплінарний проступок адвоката, не бере участь у голосуванні.
Рішення оголошується на засіданні дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Копія рішення надсилається або вручається під розписку адвокату та особі, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, протягом трьох робочих днів з дня прийняття рішення.
Частиною першою статті 42 Закону № 5076-VI передбачено, що адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дії.
Повноваження кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури наведені у частині п'ятій статті 50 Закону № 5076-VI, до яких належать: 1) організація та проведення кваліфікаційних іспитів; 2) прийняття рішень щодо видачі свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту; 3) прийняття рішень про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю; 4) здійснення дисциплінарного провадження стосовно адвокатів; 5) вирішення інших питань, віднесених до повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури цим Законом, рішеннями конференції адвокатів регіону, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з'їзду адвокатів України.
Закон № 5076-VI передбачає дотримання Правил адвокатської етики (далі - Правила) як одного з основних професійних обов'язків адвоката.
Звітно-виборним З'їздом адвокатів України 2017року 09 червня 2017 року зі змінами, затвердженими З'їздом адвокатів України 2019 року 15 лютого 2019 року прийняті та діють в Україні Правил адвокатської етики.
У відповідності до Преамбули Правил адвокатської етики (далі по тексту - Правила) встановлено, що Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачає дотримання Правил адвокатської етики як одного з основних професійних обов'язків адвоката.
Правила адвокатської етики мають на меті уніфіковане закріплення традицій і досвіду української адвокатури в сфері тлумачення норм адвокатської етики, а також загальновизнаних деонтологічних норм і правил, прийнятих у міжнародному адвокатському співтоваристві.
Правила слугують обов'язковою для використання адвокатами системою орієнтирів при збалансуванні, практичному узгодженні своїх багатоманітних, іноді суперечливих професійних прав та обов'язків відповідно до статусу, основних завдань адвокатури і принципів її діяльності, визначених Конституцією України, Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та іншими законодавчими актами, а також закріплюють єдину систему критеріїв оцінки етичних аспектів поведінки адвоката.
Згідно зі статтею 6 Правил специфіка цілей і завдань адвокатури вимагає як необхідної умови належного здійснення адвокатської діяльності максимальної незалежності адвоката у виконанні своїх професійних прав і обов'язків, що передбачає його свободу від будь-якого зовнішнього впливу, тиску чи втручання в його діяльність з надання професійної правничої (правової) допомоги, здійснення захисту або представництва клієнта, зокрема з боку державних органів, політичних партій, інших адвокатів тощо, а також від впливу своїх особистих інтересів.
З метою дотримання цього принципу в своїй професійній діяльності адвокат зобов'язаний протистояти будь-яким спробам посягання на його незалежність, бути мужнім і принциповим у виконанні своїх професійних обов'язків, відстоюванні професійних прав, гарантій адвокатської діяльності та їх ефективному використанні в інтересах клієнта.
Адвокат може ділити свій гонорар з іншими особами, якщо це не заборонено актами законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність.
Адвокат не повинен при виконанні доручення клієнта керуватися вказівками інших осіб.
Національна асоціація адвокатів України, органи адвокатського самоврядування в межах своєї компетенції та повноважень захищають його професійні права та законні інтереси, вживають заходів з забезпечення прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.
Відповідно до статті 7 Правил у своїй професійній діяльності адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів клієнта, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності.
Адвокат не може давати клієнту поради, свідомо спрямовані на полегшення вчинення правопорушень, або іншим чином умисно сприяти їх вчиненню його клієнтом або іншими особами.
Адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або цим Правилам.
Згідно зі статтею 8 Правил адвокат має залишатися незалежним від свого клієнта.
У межах дотримання принципу законності адвокат зобов'язаний у своїй професійній діяльності виходити з переваги інтересів клієнта.
Адвокат за можливості сприяє досудовому та позасудовому порядках урегулювання спорів між клієнтом та іншими особами.
Адвокат повинен поважати свободу вибору клієнтом захисника своїх прав (представника чи особи, яка надає йому професійну правничу (правову) допомогу), і не перешкоджати у реалізації цієї свободи.
Статтею 10 Правил визначено, що дотримання принципу конфіденційності є необхідною і щонайважливішою передумовою довірчих відносин між адвокатом і клієнтом, без яких є неможливим належне надання професійної правничої (правової) допомоги, здійснення захисту та представництва. Тому збереження конфіденційності будь-якої інформації, яка визначена як предмет адвокатської таємниці Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" або становить персональні дані про фізичну особу, які охороняються законодавством з питань захисту персональних даних, є правом адвоката у відносинах з усіма суб'єктами права, які можуть вимагати розголошення такої інформації, та обов'язком щодо клієнта і тих осіб, кого ця інформація стосується.
Дія принципу конфіденційності не обмежена в часі.
Адвокатською таємницею є:
- факт звернення особи за правовою допомогою;
- будь-яка інформація, що стала відома адвокату, адвокатському бюро, адвокатському об'єднанню, помічнику адвоката, стажисту або іншій особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням), у зв'язку з наданням професійної правничої (правової) допомоги або зверненням особи за правовою допомогою;
- зміст будь-якого спілкування, листування та інших комунікацій (в тому числі з використанням засобів зв'язку) адвоката, помічника адвоката, стажиста з клієнтом або особою, яка звернулася за наданням професійної правничої (правової) допомоги;
- зміст порад, консультацій, роз'яснень, документів, відомостей, матеріалів, речей, інформації, підготовлених, зібраних, одержаних адвокатом, помічником адвоката, стажистом або наданих ним клієнту в рамках професійної правничої (правової) допомоги чи інших видів адвокатської діяльності.
Розголошення відомостей, що складають адвокатську таємницю, заборонено за будь-яких обставин, включаючи незаконні спроби органів досудового розслідування і суду допитати адвоката про обставини, що складають адвокатську таємницю.
Інформація та документи можуть втратити статус адвокатської таємниці за згодою клієнта або особи, якій відмовлено в укладенні договору про надання професійної правничої (правової) допомоги, що викладена у її письмовій заяві. При цьому з метою захисту своїх професійних прав та гарантій адвокатської діяльності адвокат має право продовжити зберігати інформацію та документи в статусі адвокатської таємниці.
Адвокат має створити належні умови зберігання документів та інформації, переданих йому клієнтом, адвокатських досьє та інших матеріалів, що знаходяться в його розпорядженні і містять адвокатську таємницю.
Адвокат не несе відповідальності за відмову будь-яким особам, органам і установам в розкритті адвокатської таємниці і наданні доступу до неї за наявності дозволу клієнта або особи, яка звернулася за професійною правничою (правовою) допомогою, на розкриття адвокатської таємниці. У такому разі адвокат може, але не зобов'язаний розкривати адвокатську таємницю.
У разі пред'явлення клієнтом або особою, яка звернулася за професійною правничою (правовою) допомогою, будь-яких вимог до адвоката у зв'язку з адвокатською діяльністю, адвокат звільняється від обов'язку збереження адвокатської таємниці (конфіденційної інформації) в межах, необхідних для захисту його прав та інтересів.
У відповідності до статті 11 Правил зважаючи на суспільну значущість і складність професійних обов'язків адвоката, від нього вимагається високий рівень професійної підготовки, ґрунтовне знання чинного законодавства, практики його застосування, опанування тактики, методів і прийомів адвокатської діяльності, ораторського мистецтва.
Адвокат зобов'язаний надавати професійну правничу (правову) допомогу клієнту, здійснювати його захист та представництво компетентно і добросовісно, що передбачає знання відповідних норм права, наявність необхідного досвіду їх застосування, доскональність у врахуванні всіх обставин, що стосуються доручення клієнта та можливих правових наслідків його виконання, ретельну підготовку до виконання доручення.
Адвокат має постійно підвищувати свій професійний рівень та кваліфікацію, володіти достатньою інформацією про зміни у чинному законодавстві.
Статтею 12 Правил передбачено, що всією своєю діяльністю адвокат повинен стверджувати повагу до адвокатської професії, яку він уособлює, її сутності та громадського призначення, сприяти збереженню та підвищенню поваги до неї в суспільстві. Цього принципу адвокат зобов'язаний дотримуватись у всіх сферах діяльності: професійній, громадській, публіцистичній та інших.
Згідно зі статтею 12-1 Правил, адвокат повинен бути добропорядним, чесно та гідно виконувати свої професійні обов'язки.
Адвокату заборонено робити завідомо неправдиві заяви стосовно суті доручення, фактичних обставин, що мають до нього відношення, їх правової оцінки, прав і обов'язків адвоката, клієнта, а також обсягу своїх повноважень щодо представництва інтересів клієнта.
Адвокат надає правову допомогу відповідно до законодавства України про адвокатуру та адвокатську діяльність на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - договір, за яким одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується надавати правову допомогу іншій стороні договору (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору, у випадку, якщо така оплата передбачена договором.
До договору про надання правової допомоги також застосовуються загальні положення цивільного законодавства про договір (стаття 14 Правил).
Договір про надання правової допомоги може укладатись клієнтом або на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах (стаття 15 Правил).
Відповідно до статті 18 Правил адвокат інформує клієнта щодо ведення дорученої йому справи, у тому числі щодо правової позиції у справі.
До підписання договору про надання професійної правничої (правової) допомоги у справі адвокат повинен з'ясувати всі відомі клієнту обставини, які можуть позначитися на визначенні наявності правової позиції у справі та її змісті, та запитати і вивчити всі відповідні документи, які є в розпорядженні клієнта. Якщо після виконання цих вимог адвокат переконається у наявності фактичних і правових підстав для виконання певного доручення, він повинен неупереджено й об'єктивно викласти їх клієнту і повідомити в загальних рисах, який час і обсяг роботи вимагатиметься для виконання цього доручення та які правові наслідки досягнення результату, якого бажає клієнт.
Якщо за наявності фактичних і правових підстав для виконання доручення свідомо для адвоката існує поширена несприятлива (з точки зору гіпотетичного результату, бажаного для клієнта) практика застосування відповідних норм права, адвокат зобов'язаний повідомити про це клієнта.
У випадку, коли адвокат дійде висновку про відсутність фактичних та правових підстав для виконання доручення, він зобов'язаний повідомити про це клієнта та узгодити з ним зміну змісту доручення, що відповідав би тому гіпотетичному результату, який може бути досягнутий згідно з чинним законодавством, або відмовитись від прийняття доручення.
Адвокат повинен неупереджено й об'єктивно повідомити клієнту наявність відомих йому фактичних і правових підстав, які можуть позитивно або негативно впливати на ймовірне виконання певного доручення, і поінформувати в загальних рисах, який час і обсяг роботи вимагатиметься для виконання цього доручення та які правові наслідки досягнення результату, що бажає клієнт.
Статтею 23 Правил передбачено, що до укладення договору з клієнтом адвокат (особа, уповноважена на підписання договору про надання правової допомоги від імені адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання) повинен з'ясувати у нього, чи він не пов'язаний чинним договором з іншим адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням) на виконання тотожного або такого, що частково збігається за обсягом, доручення.
Якщо клієнт пов'язаний чинним договором з іншим адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням) на виконання тотожного або такого, що частково збігається за обсягом, доручення та бажає залучити ще одного адвоката (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання), адвокат (особа, уповноважена на підписання договору про надання правової допомоги від імені адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання), у випадку згоди на це клієнта, зобов'язаний роз'яснити клієнту про його обов'язок одразу після укладення договору про надання правової допомоги проінформувати про це адвоката (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання), який раніше прийняв доручення від нього.
Неприпустимо прямо або опосередковано схиляти клієнта до зміни адвоката (адвокатського бюро, адвокатського об'єднання), якщо немає об'єктивних підстав вважати, що подальше надання правової допомоги клієнту іншим адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням) може завдати шкоди його інтересам.
При заміні адвоката новий адвокат не несе відповідальність у зв'язку з виплатою гонорару і компенсацій іншому адвокату.
Адвокат, залучений до участі в окремій процесуальній дії, повинен невідкладно після отримання доручення вжити всіх можливих заходів щодо з'ясування, який саме адвокат (адвокати) представляє інтереси клієнта у цій справі, негайно зв'язатися з цим адвокатом (адвокатами), з'ясувати причини його (їх) відсутності, а також особливості позиції надання професійної правничої (правової) допомоги адвокатом (адвокатами) у цій справі.
Адвокат під час участі в окремій процесуальній дії не має права відступати від позиції клієнта та основного адвоката (адвокатів) у цій справі.
За статтями 26, 27 Правил, адвокат зобов'язаний інформувати клієнта про його законні права та обов'язки. Адвокат повинен з розумною періодичністю інформувати клієнта про хід та результати виконання доручення і своєчасно відповідати на запити клієнта про стан його справи. Інформація має подаватися клієнту в обсязі, достатньому для того, щоб він міг приймати обґрунтовані рішення стосовно суті свого доручення та його виконання.
Кожному дорученню, незалежно від розміру обумовленого гонорару, адвокат повинен приділяти розумно необхідну для його успішного виконання увагу. При виконанні доручення адвокат зобов'язаний використати всі розумно необхідні і доступні йому законні засоби для надання ефективної професійної правничої (правової) допомоги клієнту, здійснення його захисту або представництва. Адвокат повинен намагатися оперативно виконувати доручення клієнта, визначених в договорі про надання правової допомоги, дотримуючись при цьому всіх інших вимог, що пред'являються законом і Правилами.
Статтею 28 Правил врегульоване питання пов'язане із гонораром адвоката.
Так, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Не погодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката. Адвокат має право вимагати від клієнта та/або особи, яка уклала договір в інтересах клієнта, попередньої виплати гонорару та/або компенсації можливих витрат, пов'язаних з виконанням доручення.
Клієнт та/або особа, яка уклала договір в інтересах клієнта, має право розірвати договір з адвокатом в односторонньому порядку на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт та/або особа, яка уклала договір в інтересах клієнта, зобов'язаний сплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об'єднанню) гонорар за всю роботу, що була виконана (надані послуги) чи підготовлена до виконання, а також компенсувати усі витрати за цим договором. Розірвання договору про надання правової допомоги з ініціативи клієнта та/або особи, яка уклала договір в інтересах клієнта, не є показником незадовільної роботи адвоката (адвокатського бюро, адвокатського об'єднання) (стаття 31 Правил).
У відповідності до статті 42 Правил представляючи інтереси клієнта або виконуючи функцію захисника в суді, адвокат зобов'язаний дотримуватися вимог чинного процесуального законодавства, законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність, про судоустрій і статус суддів, іншого законодавства, що регламентує поведінку учасників судового процесу, а також вимог Правил.
Дотримуючись принципу законності, адвокат водночас має: бути наполегливим і принциповим у відстоюванні інтересів клієнта в суді, не поступатися своєю незалежністю у захисті й представництві прав та інтересів клієнта з метою не погіршити стосунків з суддями; у випадку вчинення судом тиску на адвоката - не йти на компроміси, що суперечать охоронюваним законом інтересам клієнта; послідовно дотримуватися принципу пріоритетності інтересів клієнта перед всіма іншими інтересами й міркуваннями, що пов'язані з відносинами адвоката з судом (стаття 43 Правил).
Відповідно до статті 44 Правил, під час здійснення професійної діяльності в суді адвокат повинен бути добропорядним, поводити себе чесно та гідно, стверджуючи повагу до адвокатської професії.
Стаття 46 Правил, яка пойменована «Етичні аспекти відносин адвоката з органами досудового розслідування та адміністративної юрисдикції» визначає, що у відносинах з органами досудового розслідування, адміністративної юрисдикції адвокат має дотримуватися принципів і підходів, закріплених розділом IV цих Правил, з урахуванням специфіки статусу цих органів і процесуальних форм взаємодії адвоката з ними, передбачених чинним законодавством.
Адвокат повинен зберігати таємницю досудового розслідування в межах, визначених чинним кримінальним процесуальним законодавством.
Адвокат не повинен приймати доручення на ведення справи клієнта, направленого йому особами, що здійснюють досудове розслідування по цій справі.
Згідно до статті 48 Правил у відносинах як з органами досудового розслідування, адміністративної юрисдикції, так і з іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, адвокат повинен виявляти принциповість у відстоюванні інтересів клієнта та, за згодою клієнта, оскаржувати незаконні дії посадових осіб або органів, які перешкоджають виконанню доручення, в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Частиною 1 статті 66 Правил встановлено, що за порушення Правил адвокатської етики до адвоката можуть бути застосовані заходи дисциплінарної відповідальності в порядку, передбаченому чинним законодавством про адвокатуру та адвокатську діяльність, а також рішеннями З'їзду, актами Ради адвокатів України, Національної асоціації адвокатів України.
Статтею 70 Правил при застосуванні дисциплінарних стягнень за порушення Правил адвокатської етики та/або Професійних етичних (деонтологічних) норм поведінки адвокатів іноземної держави (у випадках, передбачених цими Правилами), що діють в країнах, в яких такі адвокати мають право здійснювати адвокатську діяльність, дисциплінарні органи адвокатури України мають виходити із загальних засад юридичної відповідальності, зокрема повинні застосовувати дисциплінарні стягнення лише за винні порушення.
Адвокат вважається невинуватим у вчиненні дисциплінарного проступку і не може бути підданий дисциплінарному стягненню, доки його вину не буде доведено в законному порядку і встановлено рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.
Адвокат не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні дисциплінарного проступку. Обов'язок доказування вини адвоката у вчиненні дисциплінарного проступку покладається на особу, яка ініціює питання дисциплінарної відповідальності відносно адвоката.
Звинувачення адвоката не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини адвоката тлумачяться на його користь.
Дисциплінарну справу стосовно адвоката не може бути порушено за заявою (скаргою), що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката, а також за анонімною заявою (скаргою).
Не допускається зловживання правом на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, у тому числі ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката без достатніх підстав, і використання зазначеного права як засобу тиску на адвоката у зв'язку із здійсненням ним адвокатської діяльності.
Щодо відносин дисциплінарної відповідальності адвокатів діє презумпція невинуватості.
Положенням про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затверджене рішенням Ради адвокатів України від 30 серпня 2014 року № 120 (далі - Положення № 120; у редакції станом на час відкриття дисциплінарного провадження та прийняття Рішення № 21/2022) врегульований порядок прийняття та розгляду скарг щодо адвокатів.
Статтями 2,3 Положення № 120 було визначено, що дисциплінарним провадженням визнається процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознаки дисциплінарного проступку.
Адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності лише в порядку дисциплінарного провадження, з підстав вчинення ним дисциплінарного проступку, види якого передбачені статтею 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Статтею 4 Положення № 120 передбачено, що дисциплінарним проступком адвоката є:
[…]
3) порушення правил адвокатської етики;
5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов'язків;
Статтями 6-9 Положення № 120 встановлено, що не допускається зловживання правом на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, у тому числі ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката без достатніх підстав, і використання зазначеного права як засобу тиску на адвоката у зв'язку із здійсненням ним адвокатської діяльності.
Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється в особливому порядку. Адвокат вважається невинуватим у вчиненні дисциплінарного проступку і не може бути підданий дисциплінарному покаранню, доки його вину не буде доведено в законному порядку і встановлено рішенням дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності. Адвокат не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні дисциплінарного проступку. Обов'язок доказування вини адвоката у вчиненні дисциплінарного проступку покладається на особу, яка ініціює дисциплінарне провадження стосовно адвоката. Звинувачення адвоката не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини адвоката тлумачаться на його користь.
Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.
Право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки.
У відповідності до ст.ст.11-13 Положення № 120 заява (скарга) адресується до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України. Заява (скарга) може бути подана як окремою особою (індивідуально), так і групою осіб (колективно).
Дисциплінарну справу стосовно адвоката не може бути порушено за заявою (скаргою), що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката, а також за анонімною заявою (скаргою).
Адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку.
Заява (скарга), яка відповідає вимогам до заяви (скарги) і може мати наслідком дисциплінарну відповідальність адвоката, реєструється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури та не пізніше трьох днів з дня її надходження передається до дисциплінарної палати для перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката ( ст. 21 Положення № 120).
Згідно до ст.ст.24-26 Положення голова дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури не пізніше трьох днів з дня надходження заяви (скарги) на дії адвоката, доручає одному із членів дисциплінарної палати провести перевірку відомостей, викладених у заяві (скарзі).
Член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за дорученням голови палати проводить перевірку відомостей, викладених у заяві (скарзі), та за результатами перевірки складає довідку, яка має містити викладення обставин, виявлених під час перевірки, з урахуванням, зокрема тактики, методів і прийомів адвокатської діяльності, наслідків для клієнта тощо, висновки та пропозиції щодо наявності підстав для порушення дисциплінарної справи.
Член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, який проводить перевірку, протягом трьох днів з дати отримання ним доручення голови палати, звертається до адвоката з повідомленням про проведення щодо нього перевірки для отримання письмового пояснення адвоката по суті порушених питань із зазначенням строку його надання. До повідомлення додається копія заяви (скарги) та копії всіх документів, приєднаних до неї. Належним повідомленням адвоката є надіслання листа поштою рекомендованим відправленням за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України. Адвокат, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представник мають право ознайомлюватися з матеріалами дисциплінарного провадження та виготовляти копії документів цього провадження із застосуванням власних технічних засобів, за виключенням копій документів, що містять інформацію, яка є предметом адвокатської таємниці. У разі ненадання адвокатом пояснення по суті порушених питань на запит члена дисциплінарної палати, який проводить перевірку, в межах визначеного строку, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
У відповідності до ст. ст. 28-29 Положення № 120 під час проведення перевірки член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право опитувати осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань, фізичних осіб необхідну для проведення перевірки інформацію.
Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, фізичні особи, яким надіслано запит члена дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, зобов'язані не пізніше десяти робочих днів з дня отримання запиту надати відповідну інформацію, копії документів. Відмова в наданні інформації на запит члена дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, копій документів, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, передбачену законом.
Заява (скарга) про дисциплінарний проступок адвоката, довідка та всі матеріали перевірки не пізніше тридцяти днів з дня початку перевірки подаються на розгляд дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Перевищення зазначеного строку допускається виключно у виняткових випадках( ст. 30 Положення № 120).
За результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури не пізніше тридцяти днів з дня отримання матеріалів перевірки більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката. Перевищення зазначеного строку допускається виключно у виняткових випадках( ст. 31 Положення № 120).
Дисциплінарна справа стосовно адвоката порушується за наявності в діях адвоката ознак дисциплінарного проступку (ст.32 Положення № 120).
Рішення про порушення дисциплінарної справи з визначенням місця, дня і часу її розгляду чи про відмову в порушенні дисциплінарної справи надсилається або вручається під розписку адвокату та особі, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення. До рішення про порушення дисциплінарної справи, яке надсилається або вручається адвокату, додається довідка члена дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, складена за результатами перевірки ( ст. 33 Положення № 120).
Дисциплінарна справа стосовно адвоката має бути розглянута дисциплінарною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури не пізніше тридцяти днів з дня її порушення. До строку розгляду дисциплінарної справи не включається і перебіг строків зупиняється на термін хвороби чи відпустки адвоката, стосовно якого порушено дисциплінарне провадження, а також термін, на який розгляд справи було зупинено.
Рішення про зупинення розгляду справи приймається простою більшістю голосів присутніх членів дисциплінарної палати та заноситься до протоколу засідання палати. ( ст. 39 Положення № 120).
Як убачається із матеріалів справи відповідачем не дотриманий строк розгляду скарги встановлений Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та п. 39 Положення № 120, доказів того що позивач хворів чи знаходився у відпустці, або відповідачем було прийнято Рішення про зупинення розгляду справи, сторонами суду не надано.
Розгляд дисциплінарної справи здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду справи дисциплінарна палата заслуховує повідомлення члена дисциплінарної палати, який проводив перевірку, про результати перевірки, пояснення адвоката, стосовно якого порушено дисциплінарну справу, особи, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, та пояснення осіб, яким відомі будь-які відомості, що мають значення для дисциплінарної справи( ст. 43 Положення № 120).
Адвокат, стосовно якого порушено дисциплінарну справу, та особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, повідомляються про проведення засідання дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури не пізніше як за п'ять днів до дня його проведення, та мають право брати участь у засіданні, надавати пояснення, ставити питання учасникам провадження, висловлювати заперечення, подавати докази на підтвердження своїх доводів, заявляти клопотання і відводи, користуватися правовою допомогою адвоката( ст. 44 Положення № 120).
Розгляд справи про дисциплінарну відповідальність адвоката проводиться гласно і відкрито. У випадках необхідності запобігти розголошенню відомостей про особисте та сімейне життя чи обставин, які принижують гідність особи, або, якщо відкритий розгляд справи може призвести до розголошення адвокатської чи іншої захищеної законом конфіденційної інформації, та з інших причин, визнаних поважними, проводиться закрите засідання. Рішення про проведення закритого засідання приймається простою більшістю голосів її членів, які беруть участь у засіданні ( ст. 47 Положення № 120).
Під час проведення дисциплінарною палатою закритого засідання ніхто, крім складу дисциплінарної палати КДКА, Голови КДКА, який бере участь у засіданні палати, секретаря КДКА, працівників Секретаріату КДКА, членів Ради адвокатів України, членів Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, які беруть участь у засіданні палати, адвоката, стосовно якого розглядається дисциплінарна справа, особи, що ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, їх представників-адвокатів, не має права перебувати в приміщенні, в якому здійснюється розгляд дисциплінарної справи.
Під час засідання дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури ведеться протокол. У протоколі засідання зазначається: місце, дата, час початку і закінчення засідання; дані про головуючого та секретаря; дані про присутніх та відсутніх членів дисциплінарної палати та інших осіб, запрошених на засідання; виклад змісту розглядуваних питань, виступів учасників засідання, прийнятого рішення (ст. 48 Положення № 120).
У відповідності до ст. 49 Положення № 120 за результатами розгляду дисциплінарної справи дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури приймає рішення про:
1) притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення;
2) закриття дисциплінарної справи.
Статтею 50 Положення № 120 передбачено, що за вчинення дисциплінарного проступку до адвоката може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень:
1) попередження;
2) зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк від одного місяця до одного року;
3) для адвокатів України - позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України;
4) для адвокатів іноземних держав - виключення з Єдиного реєстру адвокатів України.
Рішення у дисциплінарній справі має бути вмотивованим. Під час обрання виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, його наслідки, особа адвоката та інші обставини ( ст. 51 Положення № 120)..
Згідно до ст. ст. 55-56 Положення № 120 рішення дисциплінарної палати у дисциплінарній справі приймається за наслідками загального обговорення та голосування більшістю голосів від її загального складу, крім рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю, яке приймається двома третинами голосів від її загального складу.
Рішення оголошується на засіданні дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. У виняткових випадках, залежно від складності справи, складання повного тексту рішення може бути відкладено на строк не більше трьох робочих днів з дня закінчення розгляду справи, але вступна і резолютивна частини рішення оголошуються у засіданні, в якому закінчився розгляд справи.
Дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та її члени зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати заяви (скарги), перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства України і забезпечувати їх виконання( ст. 57 Положення № 120).
Копія рішення надсилається або вручається під розписку адвокату та особі, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, протягом трьох робочих днів з дня прийняття рішення( ст. 58 Положення № 120).
У відповідності до ст. 60 Положення № 120 винесене дисциплінарною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури рішення у дисциплінарній справі за результатами розгляду заяви (скарги) може бути оскаржене до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду протягом тридцяти днів з дня його прийняття лише адвокатом, стосовно якого порушено дисциплінарну справу, або особою, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, чи їхніми представниками, з дотриманням вимог, визначених пунктами 36.1., 36.2., 36.3., 36.4., 36.5., 36.6. цього Положення. Оскарження такого рішення не зупиняє його дії.
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.(ч.1.2 ст.73 КАС України).
Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Аналізуючи докази надані позивачем, відповідачем та ті які витребувані судом останній зазначає наступне.
Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч.6 ст.78 КАС України).
Стаття 90 КАС України визначає, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Ухвалою від 16 лютого 2026 року суд витребував у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області копію дисциплінарної справи, яка порушена та розглянута за скаргою від 07 жовтня 2021 року ОСОБА_2 про вчинення адвокатом ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.
Дисциплінарна справа, як і позовна заява із додатками, відзив на позовну заяву не містять у собі матеріалів кримінальної справи відносно ОСОБА_2 , за виключенням постанов прокурора про визначення підслідності та об'єднання кримінальних справ у одне провадження та пов'язаних з цим документів, тощо, які були долучені скаржником до Додаткової скарги.
Щодо підстав притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Відповідач зазначає, що «…в процесі розгляду дисциплінарної справи було встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази, того, що адвокат інформував скаржника про те, що зазначена справа не підслідна СБУ (ст.216 КПК України), що могло надати скаржнику можливість обрати іншу правову позицію по справі (тактику поведінки), а також відсутні докази того, що адвокат подавав відповідні клопотання щодо цього питання у встановленому законом порядку. Таким чином внаслідок відповідно поведінки зі сторони адвоката скаржник був позбавлений в повній мірі реалізувати своє право на захист, а саме альтернативного способу захисту своїх прав та законних інтересів».
ДП КДКА враховує, що будь-які дії або бездіяльність адвоката, які призвели до виникнення у клієнта неправильного уявлення про правову позицію, перспективи судового розгляду спору чи про щось інше, є серйозним проступком, оскільки такі факти підривають довіру конкретного клієнта не тільки до цього адвоката, але й довіру усього суспільства до адвокатури як інституту. Таким чином, дії адвоката ОСОБА_1 є такими, що можуть створити загальне негативне враження від діяльності адвокатури України, а тому вони розцінюється дисциплінарною палатою як грубе порушення Правил адвокатської етики».
У пункті 50 відповідачем виснуваний наступний висновок «[…] Палата дійшла до висновку, що адвокат не виконав належним чином свої професійні обов'язки, що призвело до того, що скаржник, в цій частині, був позбавлений належного права на захист».
Так, відповідачем у п.59 рішення зазначено, що дисциплінарна палата взяла до уваги наступні суттєві обставини дисциплінарної справи, що були встановлені під час розгляду:
3) подальшу поведінку адвоката ОСОБА_1 , яка полягала в ігноруванні альтернативних шляхів захисту ОСОБА_2 , зокрема щодо порушення у встановленому законом порядку питання підслідності даного кримінального провадження.
Позивач у своїх поясненнях та додаткових поясненнях зазначав, що неодноразово роз'яснював підзахисному питання підслідності відповідно до ст.216 КПК України, а також зазначав, що вказані питання вирішуються на стадії судового розгляду справи, а не під час вирішення процесуальних питань слідчим суддею, затвердженні мирової угоди.
Суд звертає увагу сторін, що одним із суб'єктів з боку обвинувачення законодавцем визначений прокурор.
Так, у відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 36 КПК України (в редакції яка діяла на час спірних правовідносин) прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.
Прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений:
1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;
2) мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування;
3) доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування;
4) доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом;
5) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам;
7) скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих;
8) ініціювати перед керівником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу, або у випадку неефективного досудового розслідування;
9) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження та продовження строків досудового розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;
10) погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання;
11) повідомляти особі про підозру;
12) пред'являти цивільний позов в інтересах держави та громадян, які через фізичний стан чи матеріальне становище, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права, у порядку, передбаченому цим Кодексом та законом;
13) затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання;
14) звертатися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;
15) підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому цим Кодексом;
16) погоджувати запит органу досудового розслідування про міжнародну правову допомогу, передання кримінального провадження або самостійно звертатися з таким клопотанням в порядку, встановленому цим Кодексом;
17) доручати органу досудового розслідування виконання запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу або перейняття кримінального провадження, перевіряти повноту і законність проведення процесуальних дій, а також повноту, всебічність та об'єктивність розслідування у перейнятому кримінальному провадженні;
18) перевіряти перед направленням прокуророві вищого рівня документи органу досудового розслідування про видачу особи (екстрадицію), повертати їх відповідному органу з письмовими вказівками, якщо такі документи необґрунтовані або не відповідають вимогам міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, чи законам України;
19) доручати органам досудового розслідування проведення розшуку і затримання осіб, які вчинили кримінальне правопорушення за межами України, виконання окремих процесуальних дій з метою видачі особи (екстрадиції) за запитом компетентного органу іноземної держави;
20) оскаржувати судові рішення в порядку, встановленому цим Кодексом;
21) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
Генеральний прокурор, керівник регіональної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування. Забороняється доручати здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, іншому органу досудового розслідування (ч.5 ст.36 КПК України).
Аналіз вказаних норм визначає, що саме відповідним прокурором визначається підслідність та можливість доручати здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування.
Статтею 216 КПК України (ч.ч. 1, 2, 4), як пойменована «Підслідність» визначено, що слідчі органів Національної поліції здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування.
Слідчі органів безпеки здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 112, 113, 114, 114-1, 201, 201-1, 258-258-5, 265-1, 305, 328, 329, 330, 332-1, 332 2, 333, 334, 359, 422, 436, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 446, 447 Кримінального кодексу України.
Якщо під час розслідування злочинів, передбачених статтями 328, 329, 422 Кримінального кодексу України, будуть встановлені злочини, передбачені статтями 364, 365, 366, 367, 425, 426 Кримінального кодексу України, вчинені особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов'язані із злочинами, вчиненими особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, вони розслідуються слідчими органів безпеки, крім випадків, коли ці злочини віднесено згідно з цією статтею до підслідності Національного антикорупційного бюро України.
Слідчі органів державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування злочинів:
1) вчинених Президентом України, повноваження якого припинено, Прем'єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, народним депутатом України, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Директором Національного антикорупційного бюро України, Генеральним прокурором, його першим заступником та заступником, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Головою Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступником, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, суддею, працівником правоохоронного органу, особою, посада якої належить до категорії "А", крім випадків, коли досудове розслідування цих злочинів віднесено до підслідності Національного антикорупційного бюро України згідно з частиною п'ятою цієї статті;
2) вчинених службовими особами Національного антикорупційного бюро України, заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури або іншими прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, крім випадків, коли досудове розслідування цих злочинів віднесено до підслідності детективів підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України згідно з частиною п'ятою цієї статті;
3) проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини), крім злочинів, передбачених статтею 422 Кримінального кодексу України.
Питання об'єднання і виділення матеріалів досудового розслідування врегульовані ст. 217 КПК України.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст.217 КПК України рішення про об'єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування приймається прокурором.
Рішення про об'єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування не може бути оскаржене.
Частинами 1, 2, 5 ст. 218 КПК України передбачено, що досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.
Якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він проводить розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність.
Спори про підслідність вирішує керівник органу прокуратури вищого рівня.
Стаття 303 КПК України містить у собі перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження.
Право на оскарження рішення прокурора про визначення підслідності вказана стаття не містить.
Частиною 2 ст. 303 КПК України передбачено, що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
Усі Постанови прокурорів Офісу Генерального Прокурора про визначення підслідності у кримінальному провадженні, які долучені до матеріалів справи містять у собі наступне: « Постанова під час досудового розслідування оскарженню не підлягає, скарга на неї може бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з приписами ст. 314-316 КПК України».
Постанова Першого заступника Генерального прокурора про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування від 25 серпня 2020 року у зв'язку з неефективністю проведення досудового розслідування та не проведенням слідчих дій Державним бюро розслідувань містять у собі наступне: «Постанова не підлягає оскарженню під час досудового розслідування, однак скарга, подана відповідно до вимог ч. 2 ст. 303 КПК України, може бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суд згідно з приписами ст. 314-316 цього Кодексу».
Аналіз вказаних норм визначає, що саме відповідним прокурором визначається підслідність, а рішення про об'єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування не може бути оскаржене.
Постанови про визначення підслідності у кримінальному провадженні та здійснення досудового розслідування іншим органом досудового розслідування можуть бути оскаржені тільки на стадії підготовчого та судового провадження у суді.
Частиною 5 статті 469 КПК України передбачено, що укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Доказів того, що кримінальна справа перебувала у проваджені будь-якого суду на стадії підготовчого провадження (крім закритого підготовчого судового засідання, у якому був постановлений вирок від 08.07.2021 року у справі № 757/1640/21-к про затвердження угоди між прокурором та підозрюваним ОСОБА_2 від 11.06.2021 року) або судового розгляду у суді та проводились відповідні судові засідання, сторонами суду не надано.
Достовірно встановити докази, того, що адвокат не інформував скаржника про те, що зазначена справа не підслідна СБУ та обрання іншої тактики захисту не убачається можливим, оскільки позивач наголошує про доведення такої інформації до підзахисного, а останній таке заперечує, тобто існують взаємовиключні доводи.
При цьому Київським апеляційним судом в ухвалі від 13 грудня 2021 року у справі № 757/31640/21-к наведений висновок щодо відсутності порушень кримінально- процесуального законодавства, в тому числі щодо визначення підслідності та важливу обставину на що судова колегія звернула увагу - підзахисний позитивно висловився щодо свого захисника та що така заява обвинуваченого розцінюється колегією суддів як відсутність в обвинуваченого жодних претензій до адвоката Желіховського В.М. щодо здійснення ефективного захисту.
Надані позивачем до позовної заяви матеріали листування підзахисного із своєю сім'єю свідчать про довірчі відносини, які склались між захисником та підзахисним та визначення основної цілі підзахисним - опинитись на волі та возз'єднатися із своєю сім'єю.
Так, у своєму рішенні відповідач посилається на ч.1 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» якою заборонено залучати до конфіденційного співробітництва під час проведення оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, якщо таке співробітництво буде пов'язане або може призвести до розкриття адвокатської таємниці.
Однак, належних та допустимих доказів залучення позивача до забороненої діяльності матеріали дисциплінарної справи не містять.
Так, відповідачем у п. 59 рішення зазначено, що дисциплінарна палата взяла до уваги наступні суттєві обставини дисциплінарної справи, що були встановлені під час розгляду: 1) вступ адвоката до захисту скаржника, чому передував дзвінок ОСОБА_1 не від ОСОБА_2 , а від слідчого, а так само, що до вступу у справу адвокат і скаржник не були між собою знайомі.
Дійсно, ст.46 Правил прямо встановлено, що адвокат не повинен приймати доручення на ведення справи клієнта, направленого йому особами, що здійснюють досудове розслідування по цій справі.
Скаржник та позивач не заперечують, що на телефон позивача був здійснений телефонний дзвінок від слідчого ГСУ СБУ України.
За даними скаржника дзвінок був від слідчого ОСОБА_18 , за даними позивача йому телефонував ОСОБА_19 .
Суд зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що позивач прийняв доручення на ведення справи клієнта саме за ініціативою або за направленням осіб, що здійснюють досудове розслідування по цій справі.
Суд звертає увагу на той факт, що скаржник знаходився під вартою і доказів наявності у нього мобільного телефону або іншого телекомунікаційного пристрою за допомогою якого останній міг зв'язатись із позивачем або будь- якою іншою особою, як адвокатом, 26 січня 2021 року для перемовин, укладання договору, тощо сторонами суду не надано.
Тому суд не виключає засобу комунікації - повідомлення слідчим у телефонному режимі на мобільний телефон позивача, який міститься в Єдиному реєстрі адвокатів України про бажання ОСОБА_2 зустрітися з позивачем як адвокатом.
За наслідками зустрічі та як наголошує неоднократно позивач, за наслідками довірительної розмови віч на віч з ОСОБА_2 був укладений та особисто підписаний сторонами, договір № 026/1 від 26 січня 2021 р. про надання правової допомоги у кримінальному провадженні на стадії досудового слідства та який у подальшому був продовжений 14.06.2021 року підзахисним на стадію розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.
Скаржник зазначив, що під час його допиту як підозрюваного 26.01.2021 року захисник приймав участь у ньому без підписаного договору про надання правової допомоги, який за позицією скаржника був підписаний його дружиною.
Судом та відповідачем встановлено, що договір був підписаний підзахисним та позивачем.
Відповідачем у оспорюваному рішенні щодо укладання, виконання договору, тощо означено спосіб захисту порушеного права у порядку цивільно-процесуального законодавства.
Доказів існування спору, в тому числі, який перебував у провадженні суду на час прийняття оспорюваного рішення щодо укладання, виконання договору № 026/1 від 26 січня 2021 р. про надання правової допомоги у кримінальному провадженні, в тому числі, як укладеного під впливом обману, насильства, під впливом тяжкої обставини, сторонами суду не надано.
Так, відповідачем у п. 59 рішення зазначено, що дисциплінарна палата взяла до уваги наступні суттєві обставини дисциплінарної справи, що були встановлені під час розгляду:
2) Щодо зміни процесуальної поведінки ОСОБА_2 - щодо надання показів, що відбулося одразу після того як той відмовився від свої попередніх захисників і залучив адвоката Желіхівського В.М.
У своїй скарзі скаржник зазначив, що 23.01.2021 року його дружиною були залучені адвокати ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , Келемен М.І., Самсонова С.І., Маркицький А.М. та Столяренко С.М. для захисту прав позивача.
Ухвалою від 23.01.2021 року у справі № 761/2340/21 Шевченківський районний суд м. Києва у судовому засіданні, за участі вказаних адвокатів застосував відносно підозрюваного (скаржника) запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Зазначаючи про те, що із зміною адвокатів змінилась процесуальна поведінка ОСОБА_2 - він надав покази після відмови від вказаних адвокатів, крім ОСОБА_4 та залучення до захисту позивача, відповідач не аргументує вказану позицію з посиланням на докази.
Однак, у спірному рішенні взагалі не встановлені та не означені причини з яких скаржник відмовився від вказаних захисників, як і відсутні матеріали кримінальних справ, відповідно до яких можливо було встановити про такі причини (позивач наголошував про розголошення матеріалів досудового розслідування, в тому числі в мережі інтернет веб - сайт Цензор, інформація прокурора, яку він озвучив під час розгляду клопотання про відсторонення від посади ОСОБА_2 в Шевченківському районному суді м.Києва 27 січня 2021 року, за фактом розголошення матеріалів досудового слідства кимось із адвокатів ОСОБА_2 ).
Матеріали дисциплінарної справи не містять у собі результатів розгляду кримінальних проваджень щодо розголошення матеріалів досудового слідства.
Підзахисний визнав свою вину, відмовився від апеляційних скарг внесених на судові рішення, уклав угоду з прокурором, що підтверджується документами, долученими до матеріалів цієї справи, на яких міститься підпис підзахисного.
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва, яким затверджена угода між підзахисним та прокурором набув законної сили у відповідності до рішень апеляційної та касаційної інстанції.
З огляду на викладене суд вважає, що висновки викладені у оспорюваному рішенні щодо порушення та недотримання позивачем норм законодавства про адвокатуру, а саме у п. 48, 49, 59, 60, прийняті без врахування всіх матеріалів НСРД, слідчих дій (гласних та негласних), доказів, процесуальних документів, та інше, що знаходились у матеріалах кримінальних справ, які не були долучені до дисциплінарної справи та не досліджені відповідачем (доказів протилежного не надано) і визначають підстави для притягнення позивача до відповідальності, фактично визначаючи тактику та стратегію захисту, якої позивач, за позицією відповідача, повинен був дотримуватись та здійснювати під час захисту підзахисного.
Суд вважає, що відповідач за відсутності належних та допустимих доказів порушення норм законодавства України про адвокатуру, притягнув позивача до відповідальності та з огляду на встановлене судом у цьому рішенні під час розгляду вказаної справи та є підставою для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем було сплачено судовий збір відповідно до квитанції у розмірі 992,40 грн, які підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Поновити позивачу строк звернення до суду.
Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області про визнання протиправним і скасувати рішення № 21/2022 від 26 січня 2022 року дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
Визнати протиправним і скасувати рішення № 21/2022 від 26 січня 2022 року дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
Стягнути з Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області (код ЄДРПОУ 23243231) на користь ОСОБА_1 (РНКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 992,40 грн.
Повний текст рішення складено та підписано 10 квітня 2026 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/
Суддя О.М. Кониченко