Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
10 квітня 2026 року Справа №200/2710/26
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Логойда Т.В., перевіривши виконання вимог законодавства при подачі позовної заяви ОСОБА_1 до 15 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,
09.04.2026 року ОСОБА_1 через свого представника та підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність 15 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області стосовно нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення за періоди з 10.11.2016 року по 01.11.2017 року із застосуванням місяця - січня 2008 року для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення;
- стягнути з 15 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області на його користь індексацію грошового забезпечення за періоди з 10.11.2016 року по 01.11.2017 року в розмірі 40 669,98 грн. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, та з утриманням військового збору у розмірі 1,5 відсотка відповідно п. 2 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.10.2024 року № 4015-ІХ;
- визнати протиправною бездіяльність 15 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області щодо нарахування та виплати йому грошового забезпечення та інших додаткових виплат за період з 01.12.2022 року по 19.05.2023 року із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за спеціальним званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;
- стягнути з 15 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області на його користь недоотриману частину грошового забезпечення та інших додаткових виплат в розмірі 110 216,42 грн. за період з 01.12.2022 року по 19.05.2023 року, які мали розраховуватися із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за спеціальним званням, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, та з утриманням військового збору у розмірі 1,5 відсотка відповідно п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.10.2024 року № 4015-ІХ.
Позов обґрунтовував тим, що з 10.11.2016 року по 01.11.2017 року та з 01.12.2022 року по 12.12.2024 року проходив службу у 15 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області.
Випадково дізнавшись, що можливо по відношенню до нього відповідачем допускалися порушення його прав, він звернувся за правовою допомогою, та, в той же день, на адресу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області було направлено відповідний адвокатський запит від 17.01.2026 року № АЗ/01/2026-14.
Листом від 10.02.2026 року № «50 01-1103/50 03» відповідач на вказаний запит повідомив, що інформація щодо нарахування та виплати індексації, її базового місяця, складових грошового забезпечення, тарифного розряду позивача у період з 01.01.2016 року по 26.10.2025 року відображена у довідках від 09.02.2026 року № 1 та № 50/01-05-33, які додав до цього листа.
З наданих довідок вбачається, що у період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року позивачу взагалі не виплачувалася індексація грошового забезпечення з урахуванням базового місяця нарахування індексації - січень 2008 року.
Щодо нарахування грошового забезпечення, то цим же листом відповідач підтвердив підозри позивача та визнав, що не проводив своєчасно нарахування та виплату грошового забезпечення із застосуванням для розрахунку посадового окладу, окладу за військовим званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, а свої права порушеними, звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Вказаним Кодексом встановлені вимоги, згідно з якими місце проживання чи перебування особи-позивача має бути зареєстроване у встановленому законом порядку.
Відповідно до частини 2 статті 79, частини 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов'язаний подати докази разом із поданням позовної заяви.
Позивач звернувся до суду як фізична особа. В позовній заяві щодо позивача зазначена наступна адреса: АДРЕСА_1 . Між тим, докази, які б підтверджували те, що зазначена адреса є зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання чи перебування позивача, до позову не додані.
Разом з тим, до позову додано копію паспорта, відповідно до якого зареєстрованим місцем проживання позивача є наступна адреса: АДРЕСА_2 . Вказана адреса в позові не зазначена.
В порушення вимог статей 160 та 161 Кодексу адміністративного судочинства України між позовною заявою та доданими до неї документами містяться розбіжності.
Так, позивач в позові зазначав, що по 12.12.2024 року проходив службу у 15 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області.
Між тим, до позову додано довідку від 26.01.2026 року № 29, що видана Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, в якій зазначено, що позивач проходив службу у відповідному підрозділі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області по 26.10.2025 року включно, та його звільнено з вказаної дати. Отже, кінцевий період проходження позивачем служби - 26.10.2025 року, а не по 12.12.2024 року, як зазначав позивач.
Вказані недоліки та розбіжності підлягають усуненню.
Щодо строку звернення до адміністративного суду з позовом в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 01.12.2022 року по 19.05.2023 року
Вказана справа стосується проходження позивачем публічної служби та звільнення з неї.
Частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
При цьому частиною 1 статті 122 Кодексу визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Інший строк звернення до суду з позовом щодо стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) у справах про звільнення встановлений статтею 233 Кодексу законів про працю України.
Так, до 19.07.2022 року статтею 233 Кодексу законів про працю України звернення до суду з позовними вимогами про стягнення сум заробітної плати (грошового забезпечення) строком звернення не обмежувалося.
Аналогічна правова позиція підтримувалася Верховним Судом (зокрема в постанові від 28.11.2019 року в справі №803/1937/17).
19.07.2022 року набрав чинності Закон України від 01.07.2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким, зокрема у Кодексі законів про працю України викладено в іншій редакції деякі положення ст.ст. 116, 233, 234 (щодо строку звернення до суду з позовом).
Відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України в діючій редакції (згідно з вказаним Законом) із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (згідно зі ст. 116 цього Кодексу).
Згідно зі ст. 116 цього Кодексу про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 року № 1-зп і від 05.04.2001 року № 3-рп/2001 зазначено, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набрання законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Отже, з огляду на незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів: - до правовідносин, які виникли до 19.07.2022 року (за початок перебігу строку звернення до суду з позовом береться дата звільнення позивача або виключення зі списків особового складу), застосуванню підлягає ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022 року; - до правовідносини, які виникли після 19.07.2022 року, застосуванню підлягає діюча редакція ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України.
Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 року за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22, що залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023 року (предметом спору в якій є, зокрема недотримання законодавства про оплату праці), у постановах Верховного Суду від 27.04.2023 року у справі № 420/14777/22, від 27.04.2023 року у справі № 300/4201/22, від 15.01.2025 року у справі № 620/4223/24.
Позов поданий до суду 09.04.2026 року та стосується правовідносин, що виникли, зокрема після 19.07.2022 року (в період з 01.12.2022 року по 19.05.2023 року).
З огляду на це до таких правовідносин підлягає застосуванню ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діє з 19.07.2022 року, згідно з якою із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (згідно зі ст. 116 цього Кодексу).
Судом встановлено, що позивача звільнено зі служби цивільного захисту Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області 26.10.2025 року (дату звільнення зазначено в довідці від 26.01.2026 року № 29, що видана відповідачем). Тобто станом на день подання позову позивач не є особою, яка проходить службу цивільного захисту.
Спірним періодом в даній справі є період з 01.12.2022 року по 19.05.2023 року.
Про порушення своїх прав (на думку позивача) невірним обчисленням грошового забезпечення, що призвело до його виплати в меншому розмірі, позивач повинен був дізнатися 26.10.2025 року - при звільненні зі служби (виключенні зі списків особового складу), коли строк звернення до суду з позовом щодо стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) обмежувався тримісячним строком. А до суду з позовом він звернувся 09.04.2026 року, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду з позовом.
Відповідно до частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Між тим, в порушення вимог статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви не додано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.
Відповідно до частини 1 статті 123 вказаного Кодексу у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
В позовній заяві необхідно зазначити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання чи перебування позивача. Докази таким обставинам мають бути додані до позовної заяви. (За бажанням позивача інша адреса може бути зазначена додатково як адреса взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, тимчасова, фактична, адреса для листування, тощо з відповідною відміткою про це.).
Позивачу необхідно усунути розбіжності між позовною заявою та доданими до неї документами, а саме в позовній заяві зазначити правильний кінцевий період проходження служби у відповідному підрозділі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, який би відповідав даним, що зазначені в довідці від 26.01.2026 року № 29, що видана відповідачем.
До позовної заяви потрібно додати обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення такого строку, і додати докази поважності причин пропуску такого строку, - в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 01.12.2022 року по 19.05.2023 року.
До всіх поданих до суду документів в електронній формі (на виконання даної ухвали) слід додати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів або докази надсилання таких документів до електронних кабінетів інших учасників справи.
Керуючись частиною 1 статті 123, частинами 1 та 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до 15 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків - протягом десяти днів з дня вручення позивачу даної ухвали.
В разі не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовна заява буде повернута позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя Т.В. Логойда