Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позову без розгляду
10 квітня 2026 року Справа №200/9080/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про
- визнання протиправними дії щодо здійснення з 01.09.2025 перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2021 року, відповідно до пункту 9 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210;
- зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 №1307, на підставі наявних у матеріалах пенсійної справи довідок про виплату заробітної плати за період роботи в зоні відчуження, починаючи з 01.09.2025, на найбільш вигідних умовах та з урахуванням фактично виплачених сум;
- визнання протиправними дії щодо застосування з 01.03.2025 року коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених ст. 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025, до призначеної відповідно до ст. 54 Закону України №796-XII пенсії по інвалідності та обмеження пенсії максимальним розміром, передбаченим ч. 3 ст. 67 Закону України №796- XII, з 01.03.2025 року;
- зобов'язання здійснити перерахунок пенсії по інвалідності, починаючи з 20.03.2024 року, на підставі довідки про фактичний заробіток у зоні відчуження, у розмірі 40% відшкодування фактичних збитків, без застосування коефіцієнтів зменшення пенсії та без обмеження максимальним розміром, із урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року позовну заяву залишено без руху.
Встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали на усунення недоліків шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом в частині визнання протиправними дії щодо застосування з 01.03.2025 року коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених ст. 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025, до призначеної відповідно до ст. 54 Закону України №796-XII пенсії по інвалідності та обмеження пенсії максимальним розміром, передбаченим ч. 3 ст. 67 Закону України №796- XII, з 01.03.2025 року та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії по інвалідності, починаючи з 20.03.2024 року, на підставі довідки про фактичний заробіток у зоні відчуження, у розмірі 40% відшкодування фактичних збитків, без застосування коефіцієнтів зменшення пенсії та без обмеження максимальним розміром, із урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024.
Позивач надав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, мотивовану наступним.
Згідно з частиною другою статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплата нарахованих сум пенсії, не отриманих з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, здійснюється без обмеження будь-яким строком. Таким чином, право позивача на отримання раніше призначеної пенсії має тривалий, поточний характер і не може бути обмежене загальним шестимісячним строком, передбаченим статтею 122 КАС України.
Відтак навіть формальне порушення строку звернення до суду не може бути підставою для залишення позову без руху чи відмови у його задоволенні, оскільки порушення прав позивача зумовлене бездіяльністю Пенсійного фонду України.
Формальні строки подачі позову, на які посилається суд, не враховують об'єктивних обставин, які не міг подолати позивач.
Суд вказав, що про порушення своїх прав, свобод чи інтересів в частині застосування з 01.03.2025 року коефіцієнтів зменшення пенсії, що передбачені ст. 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року №1, до призначеної їй відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності та обмеження з 01.03.2025 року пенсії максимальним розміром, що передбачений ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач повинен був дізнатися ще у березні - квітні 2025 року - коли отримав пенсію.
Позивач, як громадянин похилого віку, не міг особисто отримати повні роз'яснення щодо нарахування пенсії, а онлайн-інструменти та дистанційне обслуговування зараз не забезпечують для нього реальної можливості перевірки чи звернення.
До травня 2024 року позивач ще фактично мешкав у м. Торецьк Донецької області, яке з перших днів військових дій входило до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 29.06.2022, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 01.07.2022 № 143 «Про внесення змін до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75.
Знаходячись в тяжких умовах виживання, в тих умовах під обстрілами позивач не зміг б існувати виїхав до м. Києва та дуже довго не міг оговтуватися від цих тяжких подій.
У таких умовах питання пенсійних нарахувань просто не могло бути у фокусі уваги позивача.
На серпні 2024 року через ЗМІ позивач дізнався про те що 20.03.2024 Конституційний Суд України прийняв рішення №2-р(II)/2024 про те що ПФУ перераховує всім розмір пенсії та начебто необхідний на це час та те що пенсії були перераховані але в зв'язку і війною в країни прийнята постанова яка на деякий час обмежила розмір пенсії.
Тобто зазначене рішення Конституційного суду діяло, але Пенсійний фонд виконував їх довільно, без належної фактичної виплати, а порушення мого прав залишалося неочевидним.
На той момент (навесні 2025 року) навіть юристи не могли однозначно сказати, як правильно виплачується пенсія чорнобильцям, адже судова практика у цій категорії справ була суперечливою.
Звертатися до суду в умовах, коли немає зрозумілої правової позиції для позивача було фактично неможливо, оскільки він не має ні знань, ні ресурсів, щоб вести довгі судові процеси.
Навіть ставлячи під сумнів законність дій ПФУ, позивач не мав юридично обґрунтованої можливості захистити свої права у суді.
До вересня 2025 року коли відповідач незаконно перерахував пенсію і це стало підставою для звернення до пенсійного фонду с заявою про перерахунок пенсії, але позивач отримав листа від 18.11.2025 про результати розгляду скарги в якому ГУ ПФУ в Донецькій області відмовило в перерахунку пенсії.
Саме з цього моменту стало зрозуміло, що дії Пенсійного фонду були протиправними, а отже, саме тоді у мене виникла реальна можливість і підстава для звернення до суду.
Отже, затримка у зверненні до суду зумовлена не байдужістю чи недбалістю, а ланцюгом об'єктивних і непереборних життєвих обставин, які позивач не міг контролювати.
Розглянувши подану заяву, суд зазначає наступне.
Залишаючи позовну заяву без руху, судом були враховані надані позивачем у позовній заяві пояснення, а саме: його похилий вік, місце реєстрації та необхідність евакуації.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а висловила наступну правову позицію щодо строків звернення до суду:
«1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.»
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, в якій дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
«для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Суд звертає увагу на те, що таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно яким закони допомагають тим, хто пильнує.
Момент звернення позивача до пенсійного органу з відповідною заяву моменту початку відліку строку не змінює.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Прийняття відповідачем рішення від 04.11.2025 фактично не змінює відлік строку з позовними вимогами щодо визнання протиправними дій відповідача в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження розміру пенсії максимальним розміром, оскільки таке обмеження існувало до його прийняття.
Наведені позивачем покликання щодо неможливості звернутись до суду вчасно через суперечливу судову практику в аналогічних спорах суд вважає неприйнятними, оскільки при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує лише висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, при розгляді справи адміністративний суд наділений широкими повноваженнями щодо забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а оформлення позовної заяви у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України не вимагає від позивача мати спеціальні знання в галузі права.
Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що наведені позивачем обставини не є поважними в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Позовну заяву подано до суду 21.11.2025, про що свідчить дата її формування у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд».
Враховуючи викладене, суд залишає позовну заяву без розгляду в частині порушеного шестимісячного строку звернення до суду з даним позовом.
Керуючись статтями 123, 240, 241 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про: визнання протиправними дії щодо застосування з 01.03.2025 року коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених ст. 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025, до призначеної відповідно до ст. 54 Закону України №796-XII пенсії по інвалідності та обмеження пенсії максимальним розміром, передбаченим ч. 3 ст. 67 Закону України №796- XII, з 01.03.2025 року та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії по інвалідності, починаючи з 20.03.2024 року, на підставі довідки про фактичний заробіток у зоні відчуження, у розмірі 40% відшкодування фактичних збитків, без застосування коефіцієнтів зменшення пенсії та без обмеження максимальним розміром, із урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 - залишити без розгляду в частині позовних вимог до 20.05.2025 включно.
Повний текст ухвали складено та підписано 10 квітня 2026 року.
Ухвала може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Суддя В.В. Олішевська