10 квітня 2026 р.Справа №160/8466/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турлакова Н.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач-1), Військової частини НОМЕР_1 (відповідач-2), третя особа: Територіальне управління ДБР розташованого у місті Полтава Третій слідчий відділ (з дислокацією у м.Дніпро) про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду за допомогою підсистеми "Електронний суд" надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач-1), Військової частини НОМЕР_1 (відповідач-2), третя особа: Територіальне управління ДБР розташованого у місті Полтава Третій слідчий відділ (з дислокацією у м.Дніпро), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії щодо примусового доставлення позивача.
- визнати протиправною мобілізацію позивача.
- визнати мобілізацію такою, що не створює правових наслідків.
- визнати протиправним непроведення військово-лікарської комісії.
- визнати відсутність у позивача статусу військовослужбовця.
- визнати протиправним надання статусу СЗЧ.
- зобов'язати відповідача скасувати всі наслідки незаконної мобілізації.
- зобов'язати виключити позивача зі списків особового складу.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року позовну заяву залишено без руху.
09.04.2026 року від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд: заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військовій частині НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії щодо позивача, пов'язані з реалізацією спірної мобілізації; заборонити відповідачам передавати матеріали щодо самовільного залишення військової частини до правоохоронних органів; заборонити вчиняти дії щодо оголошення позивача у розшук; заборонити здійснювати затримання та примусове доставлення позивача до військової частини; зупинити дію рішень щодо мобілізації позивача до вирішення справи по суті.
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що позивачу надано статус самовільного залишення військової частини (СЗЧ), що створює реальну загрозу притягнення мене до кримінальної відповідальності, оголошення у розшук, затримання правоохоронними органами та примусового доставлення до військової частини. Також, після подання позову 06.04.2026 року, на наступний день 07.04.2026 року позивачу надійшов лист від Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава, Третій слідчий відділ (з дислокацією у м. Дніпро), у якому було вказано, що стосовно мене відкрите кримінальне провадження № 62026170030006345 від 12.03.2026 за ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України. Наявність кримінального провадження створює реальну загрозу повідомлення про підозру, затримання, застосування приводу, оголошення у розшук та обрання запобіжного заходу. Такі дії можуть призвести до істотного ускладнення або неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову. Вжиття заходів забезпечення позову необхідне для збереження існуючого становища до вирішення справи по суті та запобігання невідворотним негативним наслідкам.
Відповідно до положень статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Так, у п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 6 березня 2008 року Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ зазначено, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006року №9 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, а також має враховувати співрозмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам, та обставинам справи.
Заходи забезпечення можуть бути застосовані виключно за наявності однієї з підстав, визначених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, та мають бути співмірними з позовними вимогами і адекватними.
Отже, з наведеного вбачається, що правовий інститут забезпечення адміністративного позову має застосовуватися лише у виключних випадках та за умови існування обґрунтованої небезпеки заподіяння шкоди правам та охоронюваним законом інтересам особи до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадках, якщо захист цих прав, свобод та охоронюваних законом інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню, у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів.
Між тим, дослідивши окреслені у заяві про забезпечення позову, доводи, твердження, аргументи, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення, позаяк заявником як не наведено, так і до заяви не додано належних, достатніх, допустимих, та юридично спроможних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам, та охоронюваним законом інтересам позивача, або про те, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття відповідних заходів забезпечення позову.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII Про правовий режим воєнного стану, Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану продовжувався, воєнний стан діє і на даний час.
Як встановлено судом з матеріалів позову, позивача призвано на військову службу за мобілізацією відповідно до Указу Президента від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" та згідно наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 22.12.2025 №357 зараховано до списків особового складу ВЧ. Згідно витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 24.12.2025 №359 ОСОБА_1 вважається таким, що самовільно залишив частину.
Згідно п.10 ч.3 ст.151 КАС України, не допускається забезпечення позову шляхом: зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Також суд звертає увагу на безпідставність доводів заявника про можливість настання для нього негативних правових наслідків, оскільки наявність кримінального провадження створює реальну загрозу повідомлення про підозру, затримання, застосування приводу, оголошення у розшук та обрання запобіжного заходу.
Як встановлено з долучених позивачем до заяви доказів, у провадженні слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Дніпрі) ТУ ДБР у м.Полтаві перебуває кримінальне провадження №62026170030006345 від 12.03.2026 за ч.5 ст.407 КК України за фактом самовільного, без поважних причин, в умовах військового стану, залишення місця служби військовослужбовцем ОСОБА_1 .
Предмет спору в цій адміністративній справі жодним чином не стосується обставин, що розслідуються в кримінальному провадженні.
Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 1 Кримінального процесуального кодексу України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Отже, застосування в адміністративній справі заходів забезпечення позову не впливає на порядок кримінального провадження, у тому числі й на настання правових наслідків зокрема судимості.
Враховуючи викладене, суд вважає відсутніми визначені законом підстави для забезпечення позову, а тому в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись статтями 150-158, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову відмовити повністю.
Копію ухвали направити заявнику.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст.255 КАС України.
Ухвала суду може бути оскаржена, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду у строки визначені статтею 295 КАС України.
Суддя Н.В. Турлакова