10 квітня 2026 рокуСправа №160/33389/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турлакової Н.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду за допомогою підсистеми "Електронний суд" надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 відповідно до абзаців четвертого - шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, індексації грошового забезпечення за період служби з 06 квітня 2022 року по 31 грудня 2022 року з 01 січня 2023 року по 19 березня 2023 року та з 01 січня 2024 року по 23 серпня 2025 року.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період служби з 06 квітня 2022 року по 31 грудня 2022 року з 01 січня 2023 року по 19 березня 2023 року та з 01 січня 2024 року по 23 серпня 2025 року, що розраховується як різниця між сумою індексації та розміром підвищення відповідно до абзаців четвертого - шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди 100000 гривень, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікування у період з 03.07.2023 року по 21.07.2023 року та період з 17.09.2023 року по 13.10.2023 року.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову винагороду 100000 гривень, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року пропорційно часу перебування на стаціонарному лікування у період з 03.07.2023 року по 21.07.2023 року та період з 17.09.2023 року по 13.10.2023 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач був призваний на військову службу за мобілізацією 06 квітня 2022 року та з 23.08.2025 року виключений із списків особового складу частини та звільнений наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) 04.08.2025 № 125-РС у запас за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (через сімейні обставини або з інших поважних причин, перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років). При звільненні позивач не отримував грошовий сертифікат і жодних довідок про виплату грошового забезпечення. На його запит відповідачем 03 листопада 2025 року було видано довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за період з серпня 2023 року по серпень 2025 року. За період служби з квітня 2022 року по травень 2023 року військовою частиною НОМЕР_1 не видано жодних документів. З вказаних вище документів позивач дізнався, що розмір виплаченої індексації не відповідає дійсному розміру необхідних виплат і що його заробітна плата не індексувалася за період проходження військової служби. 16 лютого 2023 року позивач отримав бойове травмування, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби, із захистом Батьківщини. Після отримання поранення позивач проходив лікування в медичних установах та перебував у відпустці. Поміж тим, нарахування та виплата додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022, у розмірі 100000,00 грн. за період лікування та перебування на стаціонарному лікуванні за періоди з 03.07.2023 року по 21.07.2023 року та період з 17.09.2023 року по 13.10.2023 року виплачені не були. Позивач проходив стаціонарне лікування та перебував у відпустках по лікуванню протягом трьох місяців, які були оплачені, але послідуючі стаціонарні лікування згідно медичних виписок № 21135 та № 29079 оплачені не були. За ці періоди позивач отримував лише грошове забезпечення, без виплати додаткової винагороди. Вищевикладене і стало підставою звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 позивачу нараховувалась за період служби з 06 квітня 2022 року по 31 грудня 2022 року з 01 січня 2023 року по 19 березня 2023 року та з 01 січня 2024 року по 23 серпня 2025 року поточна індексація у відповідності до вимог Порядку №1078. Посадовий оклад позивача, який був призначений на посаду з 06.04.2022, у межах спірного періоду внаслідок законодавчих змін не підвищувався та визначався Постановою №704, яка вже діяла на момент призначення останньої на посаду. Отже, у позивача в спірному випадку, не виникло права для нарахування та виплати йому індексації-різниці відповідно до приписів абзацу 4, 6 п.5 Порядку №1078. За період лікування після поранення та перебування у відпустці лікування після тяжкого поранення з 16.02.2023 по 02.07.2023 позивачу було виплачене грошове забезпечення та додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень, пропорційно дням стаціонарного лікування (відповідно до п. 11 розділу XXXIV Порядку № 260 до наказів на виплату додаткової винагороди у розмірі 100 тис. грн. включаються військовослужбовці лише за період їх стаціонарного лікування після отриманого поранення під час захисту Батьківщини). У зв'язку із перебуванням позивача на довготривалому лікуванні понад 4 місяці та ненаданням ним (ненадходженням від медичних закладів) довідки ВЛК якою було б визначено, що позивач потребує подальшого лікування із визначенням терміну такого лікування військовою частиною НОМЕР_2 позивачу було призупинено виплату грошового забезпечення з 02.07.2023. В подальшому, оскільки позивачем не було надано до військової частини НОМЕР_2 довідки ВЛК про потребу позивача в подальшому лікуванні, в командира військової частини НОМЕР_2 не було підстав для прийняття рішення (наказу) про продовження перебування позивача в лікарняних закладах, який є підставою для продовження виплати позивачу грошового забезпечення. Отже, оскільки позивач не надав висновок ВЛК яким би була визначена потреба у лікування позивача у період з 03.07.2023 року по 21.07.2023 року та період з 17.09.2023 року по 13.10.2023 року в військової частини не було підстав поновлювати грошове забезпечення позивачу, тому числі здійснювати виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану. Викладене свідчить, що військова частина НОМЕР_2 , в частині невиплати позивачу грошового забезпечення та додаткової винагороди у період з 03.07.2023 року по 21.07.2023 року та період з 17.09.2023 року по 13.10.2023 року, діяла у відповідності до приписів законодавства України, тобто добросовісно та правомірно, не порушуючи права позивача, які передбачені нормами законодавства України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року продовжено строк розгляду справи на 90 днів.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.
Згідно копії військового квитка серії НОМЕР_3 від 09.08.2022 року, ОСОБА_1 проходив військову службу за мобілізацією у ВЧ НОМЕР_2 з 06.04.2022 року по 21.07.2025, що підпорядкована військовій частині НОМЕР_1 .
22 липня 2025 року переведений до військової частини НОМЕР_1 у зв'язку з ліквідацією військової частини НОМЕР_2 .
Згідно Витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.08.2025 ;244, сержанта ОСОБА_1 звільненого наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по особовому складу) від 04.08.2025 №125-РС у запас за пп.г п.2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" через такі сімейні обставини або інші поважні причин (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, вважати таким, що 23.08.2025 року справи та посаду здав. З 23.08.2025 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, з продовольчого забезпечення з 24.08.2025.
Згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) ВЧ НОМЕР_4 від 18.06.2023 №417, солдат ОСОБА_1 отримав травмування: закритий перелом правого надколінка зі зміщенням. Закритий перелом лівого надколінка із задовільним стоянням фрагментів. Перелом 5-6 ребра зліва. Консолідований перелом кісток тазу та крижі. За обставин: 16.02.2023 в ході виконання бойового завдання в складі підрозділу, на дорозі Новозлатопіль - Гуляйполе, Запорізької області потрапив в ДТП. Під час отримання травмування військовослужбовець знаходився в засобах індивідуального захисту (бронежилет та кевларовий шолом) та не знаходився в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння. Травмування отримане під час проходження військової служби та пов'язане з виконанням обов'язків військової служби, із захистом Батьківщини, під час відсічі збройної агресії рф проти України, в зоні ведення бойових дій.
Згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого №21135 КНП "Міська клінічна лікарня №4" ДМР, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 03.07.2023 по 21.07.2023. Анамнез хвороби: травма отримана 16.02.2023 ДТП перелом правого надколіника зі зміщенням ... . Заключний діагноз: перелом надколінка, перелом надколіника в стадії консолідації, після М.О.С.
Згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого №21135 КНП "Міська клінічна лікарня №4" ДМР, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 17.09.2023 по 13.10.2023. Анамнез хвороби: травма отримана під час бойових дій 16.02.2023 ... . Заключний діагноз: перелом надколінка, перелом надколіника в стадії консолідації, після М.О.С.
Позивач вважає, що відповідач у період проходження ним служби мав нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення відповідно до абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, а також додаткову винагороду 100000 гривень, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікування у період з 03.07.2023 року по 21.07.2023 року та період з 17.09.2023 року по 13.10.2023 року.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Щодо нарахування та виплати індексації-різниці грошового забезпечення за період служби з 06 квітня 2022 року по 31 грудня 2022 року з 01 січня 2023 року по 19 березня 2023 року та з 01 січня 2024 року по 23 серпня 2025 року.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України Про індексацію грошових доходів населення від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII (у редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015, що діє з 01.01.2016) індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частина четверта статті 4 Закону № 1282-XII).
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частини друга статті 5 Закону № 1282-XII).
За змістом частини першої статті 9 Закону № 1282-XII індексація доходів громадян повинна проводитися за місцем їх одержання. Так як виплату заробітної плати (грошового забезпечення) здійснюють роботодавці, то і нараховувати індексацію за цим видом доходу також повинні усі без виключення роботодавці.
Частиною четвертою цієї ж статті визначено, що Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Кабінетом Міністрів України прийнято 30.08.2017 постанову № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (надалі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01.03.2018 (надалі - Постанова № 704).
Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону № 1282-XII).
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок № 1078).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
У пункті 4 Порядку № 1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
З 01.12.2015 положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів.
Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну базовий місяць на місяць підвищення доходу, ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.
Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20 та від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а та від 17.01.2022 у справі № 420/15397/21, від 10.05.2022 у справі № 420/15397/21, з 01.12.2015 діють єдині правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації для всіх працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення чи виходу на роботу. Так, з 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.
Термін підвищення тарифних ставок (окладів) для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв'язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто, за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.
Щодо фіксованої суми індексації, то слід зазначити, що Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 такого поняття не містили. Вказаний термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте, Постановою № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 у ньому, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
Між тим, з 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4, 5 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац 5).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Як зазначалося раніше Постановою № 704 (у редакції постанови КМУ від 21.02.2018 №103), яка набрала чинності з 01.03.2018, затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023 про виправлення описки), від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 12.04.2023 у справі № 420/6982/21 з подібними правовідносинами, з урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу військовослужбовців, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 військовослужбовець має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
У цих справах Верховний Суд внаслідок системного і цільового способу тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 дійшов висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу військовослужбовця відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.
Щодо кола обставин, які належить з'ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Верховний Суд зазначив, що для їхнього застосування суд повинен встановити:
розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А);
суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже зазначалося, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації - різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Разом з тим, необхідно враховувати, що визначальним для обчислення індексації-різниці є встановлення моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник, а не індивідуального збільшення посадового окладу працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок.
За висновком Верховного Суду, викладеному у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 12.04.2023 у справі № 560/13302/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 03.05.2023 у справі № 160/10790/22 та від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22, право на отримання індексації грошового забезпечення у фіксованій величині виникло саме у зв'язку зі змінами посадових окладів військовослужбовців з 01.03.2018 на підставі Постанови № 704, та виходячи із приписів абзаців 4, 6 Порядку № 1078, з березня 2018 року, останні мали право на перерахунок індексації грошового забезпечення, з урахуванням особливостей, запроваджених указаними нормами Порядку № 1078.
Натомість за обставин цієї справи посадовий оклад позивача, який був зарахований на військову службу 06.04.2022, у межах спірного періоду внаслідок законодавчих змін не підвищувався та визначався Постановою №704, яка вже діяла на момент призначення останнього 06.04.2022 на посаду.
Тому у позивача не виникло права для нарахування й виплати йому індексації-різниці відповідно до приписів абзацу 4, 6 Порядку № 1078, через відсутність для цього підстав.
Позивач доказів проходження ним військової служби у лютому-березні 2018 року суду не надав.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм права у спірних відносинах наведений у постанові Верховного Суду від 04.04.2024 у справі №160/2481/23 та врахований судом на підставі приписів частини п'ятої статті 242 КАС України.
Що стосується зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію-різниці грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 19.03.2023 з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, відповідно до абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022 №2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік" (далі - Закон №2710-IX) на 2023 рік було зупинено дію Закону №1282-XII. Вказана норма є чинною та не визнавалась неконституційною.
Зазначене означає те, що підприємства, установи, організації у 2023 році були звільнені від обов'язку здійснювати нарахування та виплату індексації доходів, зокрема, оплати праці (грошового забезпечення). Обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 не здійснюється. Водночас, оскільки дію Закону №1282-XII зупинено на 2023 рік, підзаконний нормативно-правовий акт - Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, який прийнятий на виконання вимог частини 2 статті 6 Закону №1282-XII, також не діяв протягом 2023.
З огляду на зазначене, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо нарахування та виплати щомісячної додаткової винагороди 100000 гривень, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року пропорційно часу перебування на стаціонарному лікування у період з 03.07.2023 року по 21.07.2023 року та період з 17.09.2023 року по 13.10.2023 року.
Спірні правовідносини регулюються Постановою КМ України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", в редакції, що діяла в період з 03.07.2023 року по 21.07.2023 року та з 17.09.2023 року по 13.10.2023 року (далі - Постанова № 168).
В Постанові № 168 зазначено:
"1. Установити, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
...
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;
Відповідно до вказаних приписів військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях виплачується додаткова винагорода, розмір якої збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях.
Тобто додаткова грошова винагорода виплачується в розмірі до 30000 гривень або до 100000 гривень на підставі наказу командира частини щомісячно пропорційно часу перебування на службі або участі в бойових діях.
Аналіз вказаної постанови свідчить про те, що виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я або перебувають у відпустці для лікування, також здійснюється на підставі наказу командира частини щомісячно пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування.
При цьому умовою для виплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування, є перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, або перебування військовослужбовця у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Як вбачається з матеріалів справи військового квитка серії НОМЕР_5 і не заперечується учасниками справи, позивач з 06.04.2022 по 23.08.2025 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 і 16.02.2023 отримав під час захисту Батьківщини, травмування, а саме: закритий перелом правого надколінка зі зміщенням. Закритий перелом лівого надколінка із задовільним стоянням фрагментів. Перелом 5-6 ребра зліва. Консолідований перелом кісток тазу та крижі.
Згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого №21135 КНП "Міська клінічна лікарня №4" ДМР, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 03.07.2023 по 21.07.2023. Анамнез хвороби: травма отримана 16.02.2023 ДТП перелом правого надколіника зі зміщенням ... . Заключний діагноз: перелом надколінка, перелом надколіника в стадії консолідації, після М.О.С.
Згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого №21135 КНП "Міська клінічна лікарня №4" ДМР, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 17.09.2023 по 13.10.2023. Анамнез хвороби: травма отримана під час бойових дій 16.02.2023 ... . Заключний діагноз: перелом надколінка, перелом надколіника в стадії консолідації, після М.О.С.
З даних виписок вбачається, що з 03.07.2023 року по 21.07.2023 року та з 17.09.2023 року по 13.10.2023 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом, який пов'язаний з травмою, отриманою під час захисту Батьківщини.
Отже, враховуючи вказані встановлені обставини справи, суд вважає, що позивачу відповідач мав виплатити додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, збільшену до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування в період з 03.07.2023 року по 21.07.2023 року та з 17.09.2023 року по 13.10.2023 року і не зробивши цього вчинив протиправну бездіяльність, а тому для захисту прав та інтересів позивача, відповідача належить зобов'язати нарахувати та виплати йому зазначену винагороду.
Згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовна заява ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає в не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою КМ України від 28.02.2022 № 168, збільшену до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, на стаціонарному лікуванні з 03.07.2023 року по 21.07.2023 року та з 17.09.2023 року по 13.10.2023 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою КМ України від 28.02.2022 № 168, збільшену до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, на стаціонарному лікуванні з 03.07.2023 року по 21.07.2023 року та з 17.09.2023 року по 13.10.2023 року
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.В. Турлакова