09 квітня 2026 року Справа 160/4029/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі клопотання Вінницької митниці про розгляд справи №160/4029/26 з повідомленням (викликом) сторін, -
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №160/4029/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ БЕНЕФІТ» до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови.
Відповідачем заявлено клопотання про здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що справи, які стосуються питань правильності визначення митної вартості товарів, мають першочергове значення для Державної митної служби, оскільки саме даний напрямок є одним з найбільш ризикованих в частині несплати митних платежів в повному обсязі, що в свою чергу може призводити до значних втрат Державного бюджету України, що є неприпустимим в такий надскладний для нашої держави час, коли від наповнення Держбюджету залежить фінансування не лише соціальної сфери, як однієї з найвразливіших, а й оборонної галузі, що є основою, базисом для стримування збройної агресії російської федерації, а відтак визначає можливість самого існування Української держави. Необхідно зазначити, що Протоколом № 29/1-к від 14.06.2023 року наради керівного складу апарату Держмитслужби України зобов'язано керівників митниць вжити вичерпних заходів для забезпечення належного представництва інтересів митного органу у суді з метою захисту інтересів Держмитслужби та належного супроводження судових справ, у випадку, якщо розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження, подавати до суду клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження або з викликом сторін.
Дослідивши матеріали справи, при вирішенні клопотання суд виходить з наступного.
Частиною другою та третьою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:
1) значення справи для сторін;
2) обраний позивачем спосіб захисту;
3) категорію та складність справи;
4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо;
5) кількість сторін та інших учасників справи;
6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;
7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
В свою чергу частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч. 3, 4 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:
1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;
2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Суд констатує, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
В зв'зку з цим суд відхиляє доводи відповідача про наявність підстав для розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін, оскільки жодної конкретної підстави відповідачем не наведено. Наявні посилання на важливість даної справи мають абстрактний характер, будь-якого обґрунтування та конкретизації відповідних тверджень відповідачем не наведено.
В свою чергу суд зауважує, що будь-яка справа розглядається за участі сторін, а форма цієї участі визначається судом, учасники справи можуть порушувати відповідне питання перед судом, обґрунтовуючи необхідність обрання конкретної форми адміністративного судочинства.
При цьому сторони не позбавлені права надавати докази та висловлювати свою позицію письмово та спростовувати доводи опонентів у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмове провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що відповідачем не наведено жодного конкретного аргументу щодо обмеження його можливості представляти власну правову позицію у справі та висловлювати відповідні аргументи під час розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, що входять у предмет доказування встановлюються визначеними ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України засобами доказування.
Тому, навіть у випадку розгляду справи без проведення судового засідання та без повідомлення сторін, учасники справи не позбавлені можливості подавати докази у порядку та строки встановлені процесуальним законом, висловлювати свою позицію письмово у заявах по суті справи та наводити свої міркування щодо доводів процесуальних опонентів.
Виходячи з вищевикладеного, враховуючи можливість виконання завдання та дотримання основних засад адміністративного судочинства при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмове провадження), суд приходить до висновку про необґрунтованість клопотання відповідача, в зв'язку з чим у його задоволенні належить відмовити.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 243, 248, 257, 260, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання Вінницької митниці про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін - відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не може бути оскаржена.
Суддя Н.В. Боженко