09 квітня 2026 рокуСправа №160/35288/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАТУС ПРОЕКТ" щодо розподілу витрат на правничу допомогу по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАТУС ПРОЕКТ" до Відповідача-1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, до Відповідача-2: Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення №13386171/42789323 від 23.10.2025р., зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2026р. по справі №160/35288/25 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАТУС ПРОЕКТ" до Відповідача-1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, до Відповідача-2: Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення №13386171/42789323 від 23.10.2025р., зобов'язання вчинити певні дії було задоволено повністю та, зокрема, стягнуто солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн. 00 коп.
03.04.2026р. через систему "Електронний суд" Заявник (ТОВ "СТАТУС ПРОЕКТ") звернувся до суду із заявою, в якій просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України на користь «СТАТУС ПРОЕКТ» суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 250 (десять тисяч двісті п'ятдесят) грн. 00 коп.
Згідно ч.3 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Розглянувши наведену заяву заявника щодо розподілу витрат на правничу допомогу, дослідивши надані документи на підтвердження поданої заяви, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає залишенню без розгляду, виходячи з наступного.
Згідно з п.3 ч.1 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Таким чином, підставою для ухвалення додаткового рішення за правилами п.3 ч.1 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України є не вирішення судом питання про судові витрати при прийнятті рішення у справі.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами ч.2 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частиною 3 ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
З огляду на приписи ч. 3 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, докази на підтвердження судових витрат можуть бути подані після закінчення судових дебатів та ухвалення рішення за умови отримання судом попередньої заяви про це від учасника судового процесу і лише за наявності поважних причин, які зумовили неможливість подачі таких доказів до закінчення судових дебатів.
Отже, з аналізу наведених вище процесуальних норм вбачається, що у разі відсутності заяви сторони, поданої до закінчення судових дебатів (до прийняття рішення у справі, призначеної до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження), про подання доказів витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, процесуальним наслідком цього є залишення заяви сторони про стягнення судових витрат без розгляду відповідно до абз.3 ч.7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, як вбачається з матеріалів справи, позивачем (заявником) до ухвалення рішення суду від 30.03.2026р. у справі №160/35288/25 до суду відповідної заяви про розподіл судових витрат та подання доказів витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, до ухвалення судового рішення не було подано.
Також і у позові не зазначено про подання доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Про понесення позивачем витрат на правничу допомогу та необхідність їх розподілу зазначено лише в заяві, яка подана позивачем через систему "Електронний суд" 03.04.2026р., тобто, така заява була подана вже після ухвалення рішення суду (30.03.2026р.), в порушення вимог ч.7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на викладене, враховуючи, що позивачем не було подано під час судового розгляду справи заяви щодо понесених витрат на правничу допомогу до ухвалення судового рішення, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення заяви позивача з приводу вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, поданої 03.04.2026р., без розгляду, виходячи із вимог та на підставі ч.7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 132, 134, ч.7 139, 243, 248, 252 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАТУС ПРОЕКТ" щодо розподілу витрат на правничу допомогу у справі №160/35288/25 - залишити без розгляду.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва