09 квітня 2026 рокуСправа №160/8617/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Луговська Г.В., перевіривши матеріали позовної заяви Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, буд.17-а) до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю “ГОСПОДАР» (51022, Дніпропетровська область, Дніпровський район, село Прядівка, вул.Центральна, будинок 38), відповідача-2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника за межі України до погашення податкового боргу,
07.04.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами електронного зв'язку через підсистему “Електронний суд» надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “ГОСПОДАР» (далі - ТОВ “ГОСПОДАР», відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач-2), в якій позивач просить: встановити тимчасове обмеження у праві виїзду керівника Товариства з обмеженою відповідальністю “ГОСПОДАР» (ЄДРПОУ 30756013) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за межі України до погашення податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ГОСПОДАР» (ЄДРПОУ 30756013), або настання інших обставин, зазначених в п.87.14 ст.87 Податкового кодексу України.
Щодо строків звернення позивач послався на ч.1 та ч.7 ст.120, ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та п.87.13 ст.87 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Відтак, позивач вважає, що звернувся з позовною заявою з дотриманням строку звернення. Позивач стверджує, що у зв'язку із відсутністю факту настання події (погашення податкового боргу), контролюючий орган звертається із даною позовною заявою у строк встановлений процесуальним законодавством.
Суд наголошує, що жодних обґрунтувань наявності підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду, а також доказів поважності причин його пропуску позивач у заяві не зазначив.
Враховуючи наведене, а також скорочений строк розгляду категорії спору, визначений ч.2 ст.289-2 КАС України, нестабільну та некоректну роботу підсистеми «Електронний суд», відсутність доказів права та можливості виїзду керівника за межі України під час воєнного стану (абз.2 ч.2 ст.77 КАС України), суд не вбачає необхідності залишення позовної заяви без руху.
При розгляді позовної заяви з доданими документами, суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини четвертої статті 5 КАС України, суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За загальним правилом, визначеним абзацом першим частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, абзац другий частини другої статті 122 КАС України містить застереження, згідно з яким для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Наведена норма чітко встановлює момент початку перебігу строку для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень: саме з дня виникнення підстав, які наділяють його правом на подання визначених законом позовних вимог. Такими підставами слід вважати об'єктивно визначені обставини, за наявності яких суб'єкт владних повноважень усвідомлює або повинен усвідомлювати факт порушення публічного інтересу, на захист якого спрямований відповідний адміністративний позов. При цьому слід виходити з того, що строк звернення до суду не може визначатися на розсуд суб'єкта владних повноважень чи пов'язуватися з будь-якими суб'єктивними чинниками, такими як момент прийняття внутрішніх рішень чи отримання додаткових роз'яснень.
В свою чергу, частиною першою статті 289-2 КАС України передбачено, що у разі невиконання у встановлені Податковим кодексом України строки обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.
Право контролюючого органу на звернення до суду з відповідними позовними вимогами встановлене пунктом п.87.13 ст.87 ПК України, згідно з яким у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.
При цьому, ПК України не містить жодної норми права, якою було б врегульоване питання щодо строку звернення до суду з вищевказаними вимогами.
Правові підстави для звернення до суду згідно зі статтею 289-2 КАС України щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України виникають через 240 днів від дня вручення платнику податків податкової вимоги, а відповідні повноваження повинні бути реалізовані контролюючим органом в межах тримісячного строку, передбаченого частиною другою статті 122 КАС України.
З огляду на вказане, суд приходить до висновку про те, що питання строку звернення контролюючого органу до суду з позовною заявою щодо обмеження права керівника платника податків на виїзд за кордон регламентується приписами абзацу другого частини другої статті 122 КАС України і, відповідно, становить три місяці з дня виникнення підстав, що дають контролюючому органу право на пред'явлення визначених законом позовних вимог.
Тотожний правовий висновок викладений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.09.2024 у справі №140/26462/23 (касаційне провадження № К/990/40560/23), від 11.09.2025 у справі 460/1354/25 (касаційне провадження № К/990/26673/25), який в силу вимог частини п'ятої статті 242 КАС України є обов'язковим до застосування судом.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що у зв'язку з несплатою ТОВ “ГОСПОДАР» до бюджету сум податкового боргу, контролюючим органом сформовано податкову вимогу 14.05.2025 №0015499-1309-0436 на суму 1' 572' 426грн. 11коп., яку отримано представником юридичної особи 19.09.2025.
Позивач зазначає, що станом на час звернення до суду в інтегрованих картках платника податків ТОВ «ГОСПОДАР» обліковується податковий борг на загальну суму 1' 687' 611грн. 46коп., який став підставою для звернення до суду з позовною вимогою про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника за межі України до погашення податкового боргу.
Зазначаючи, що у зв'язку з несплатою ТОВ «ГОСПОДАР» у встановлені строки нарахованих сум, грошові зобов'язання набули статусу податкового боргу, позивач, всупереч ст.160 КАС України, не надає обґрунтованого розрахунку суми боргу ТОВ «ГОСПОДАР», зі зазначенням періоду та підстав виникнення, граничної дати сплати грошових зобов'язань тощо.
При цьому, позивач посилається на п. 59.5 ст. 59 ПК України, вказуючи, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Проте, позивач звернувся до суду не з підстав стягнення з відповідача суми боргу, а з вимогою про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника за межі України до погашення податкового боргу, що має інші особливості розгляду, ніж стягнення.
З посиланням на абз.2 п.95.5 ст.95 ПК України, позивач зазначив, що у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов'язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Отже, позивач підтвердив і з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» та Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що не звертався про стягнення суми 1' 687' 611грн. 46коп. податкового боргу в судовому порядку, а одразу звернувся до суду з вимогою про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника за межі України до погашення податкового боргу.
Однак, відсутність зазначених в ухвалі вище доказів до позовної заяви та в обґрунтування позовних вимог, унеможливлює суд дійти висновку про дотримання строків, встановлених ст.ст.56, 102 ПК України.
З урахуванням викладеного, з наданих до позовної заяви доказів встановлено, що з дати узгодженої суми податкового боргу 240 календарних днів для сплати ТОВ «ГОСПОДАР» податкового боргу не настали, а позивач звернувся до суду з відповідною позовною заявою на 200 день після вручення податкової вимоги. Протилежного позивачем не доведено, обґрунтування відсутні.
Отже, звернення ГУ ДПС у Дніпропетровській області з вимогою про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника Товариства з обмеженою відповідальністю “ГОСПОДАР» (ЄДРПОУ 30756013) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за межі України до погашення податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ГОСПОДАР» (ЄДРПОУ 30756013), або настання інших обставин, зазначених в п.87.14 ст.87 Податкового кодексу України, є передчасним, що має наслідком повернення позовної заяви з додатками.
При цьому, суд звертає увагу, що згідно з частиною восьмою статті 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 72-77, 169, 241, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю “ГОСПОДАР», відповідача-2: ОСОБА_1 , про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника за межі України до погашення податкового боргу - повернути позивачу разом з доданими до неї документами без розгляду.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, однак може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 289-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В. Луговська