03 квітня 2026 р.Справа № 160/7512/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучма К.С., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач 27.03.2026 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, яка була передана 30.03.2026 року, в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо застосування з 14.07.2025 року до виплати перерахованої на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 року у справі №160/2145/25 його пенсії положень Порядку здійснення з бюджету ПФУ видатків на виплату пенсій (щомісячного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень затвердженого постановою КМУ від 14.07.2025 року № 821;
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області здійснити йому з 14.07.2025 року виплату перерахованої на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 року у справі № 160/2145/25 суми пенсії без застосування положень пунктів 4, 5, 6, 7 Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою КМУ від 14.07.2025 року № 821.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що його відповідно до наказу голови Служби безпеки України у травні 2012 року було звільнено з військової служби з посади заступника начальника обласного управління. Загальна вислуга становить 35 років. Йому була призначена пенсія у розмірі 90% грошового забезпечення відповідно до положень Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ. На цей час він перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області. Відповідно рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 року у справі №160/2145/25, яке набрало законної сили 29.01.2026 року, відповідача зобов'язано було перерахувати та виплатити йому пенсію з 01.02.2023 року на підставі довідки Управління СБУ у Дніпропетровській області про суму грошового забезпечення від 04.11.2024 року №55/11/202-299 у розмірі 90% суми грошового забезпечення, без обмеження пенсії максимальним розміром, а з 01.01.2025 року без обмеження максимального розміру на підставі постанови КМУ від 03.01.2025 року №1, з урахуванням виплачених сум.
16.02.2026 року він звернувся із заявою до відповідача з проханням повідомити про результати перерахунку. 23.02.2026 року він отримав відповідь на заяву, в якій відповідач повідомив, що після перерахунку розмір пенсії на 01.01.2025 року складає 43 176,53 грн, а до виплати призначено 32 155,96 грн. Розмір пенсії станом на 01.01.2026 року нараховано 44676,53 грн, до виплати також призначено 32 155,96 грн і що пенсія буде виплачуватись в порядку, затвердженому постановою КМУ від 14.07.2025 року № 821. На виконання рішення суду від 27.05.2025 року по справі № 160/2145/25 відповідачем розпочато виплату пенсії в перерахованому розмірі з урахуванням Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою КМУ від 14.07.2025 року. На його думку, пенсія виплачується не загальною сумою, яка призначена до виплати, а і виплата розділена на дві частини. 05 числа кожного місяця виплачується попередній розмір пенсії, що визначений до перерахунку (32 155,96 грн), і в кінці місяця, за умови наявності залишку коштів різниця пенсії між перерахованою на виконання рішення суду і раніше визначеною сумою пенсії. У грудні 2025 року, січні, лютому та березні 2026 року він отримав пенсію у розмірі 32 155,96 грн, яка була до перерахунку у справі № 160/2145/25. Виплату різниці пенсії між перерахованою на виконання рішення суду і раніше визначеною сумою пенсії до цього часу він не отримав. Вважає, що відповідач вчинив протиправні дії, чим порушив його законне право на отримання пенсії, перерахованої на виконання рішення суду від 27.05.2025 року у справі №160/2145/25, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до п.п.3 та 6 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст.160, 161, 172 КАС України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки позовні вимоги фактично спрямовані на виконання судового рішення у справі №160/2145/25.
Згідно із частинами 2, 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Так, за приписами статті 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Питання примусового виконання рішень врегульовані Законом України "Про виконавче провадження".
Частиною 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст.18 Закону від 02.06.2016 року № 1404-VIII).
В частині першій статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" йдеться про те, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм вбачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 686/23317/13-а.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що 14 січня 2025 року позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2025 року в повному обсязі, без застосування понижуючого коефіцієнту, передбаченого постановою КМУ від 03.01.2025 року №1 "Про визначення порядку виплати пенсії деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" та без обмеження максимальним розміром.
Листом від 22.01.2025 року №3869-1723/К-01/8-0400/25 відповідач повідомив позивача, що на виконання постанови КМУ від 03.01.2025 року №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" було проведено перерахунок розміру його пенсії та з 01.01.2025 року її розмір становить 26 909,04 грн.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.
Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 року по справі №160/2145/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено, а саме:
- визнано протиправними дії Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2025 року у зменшеному розмірі шляхом застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених п.1 Постанови КМУ від 03.01.2025 року № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану";
- зобов'язано Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області здійснити з 01.01.2025 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії без застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених п.1 постанови КМУ від 03.01.2025 року № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", з урахуванням виплачених сум;
- вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.01.2026 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 в адміністративній справі №160/2145/25 - залишено без змін.
Тобто, вказане рішення суду набрало законної сили 29.01.2026 року.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 року у справі №160/2145/25 Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області позивачу проведено відповідний перерахунок пенсії. Доплата пенсії на виконання цього рішення суду за період з 01.01.2025 року по 31.12.2025 року складає 54 597,24 грн.
16.02.2026 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив перерахувати його пенсію згідно із вказаних рішень суду та повідомити результати перерахунку, а також надати розрахунок його пенсії з автоматизованої системи розрахунку по кожному рішенню суду окремо та станом на 01.01.2026 року.
Відповідач листом "Про розгляд звернення" повідомив, зокрема що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 року у справі №160/2145/25 Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області зобов'язано здійснити з 01.01.2025 року перерахунок та виплату позивача пенсії без застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених п.1 постанови КМУ від 03.01.2025 року № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", з урахуванням виплачених сум. На виконання зазначеного рішення суду йому проведено відповідний перерахунок пенсії. Доплата пенсії на виконання рішення суду за період з 01.01.2025 року по 31.12.2025 року складає 54 597,24 грн. Постановою КМУ від 14.07.2025 року № 821 "Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень" затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджений яким визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування). Покладені судом зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку позивачу пенсії виконані Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області в порядку, встановленому судовими рішеннями, та в межах повноважень, покладених на управління Пенсійного фонду України.
Не погоджуючись з листом Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області, позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з цією позовною заявою.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та наведені позивачем обґрунтування позову, спірним питанням у цій справі є неналежне виконання рішення суду від 27.05.2025 року у справі №160/2145/25, яке набрало законної сили.
Суд зазначає, що згідно із ст.382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Суд звертає увагу, що вищезазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Такий порядок оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на частину п'яту статті 383 КАС України відповідно до якої, розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.
Відповідно до частини шостої цієї статті, за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Суд зазначає, що фактично позивачем подано позов до відповідача по суті стосується питання про зобов'язання виконати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 року у справі №160/2145/25 в загальному порядку, а не в порядку, передбаченому ст.383 КАС України, що вбачається зі змісту позовної заяви.
Набрання рішенням суду законної сили породжує такі правові наслідки: вирішується спір між сторонами, рішення суду стає загальнообов'язковим, є незмінним та остаточним та може бути виконано примусово.
Суд також враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 17.04.2019 року у справі № 355/1648/15-а, від 22.08.2019 року у справі № 522/10140/17 та від 15.04.2020 року у справі № 367/1240/16-а.
За вказаних обставин, суд зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправним рішення щодо неналежного виконання рішення суду від 27.05.2025 року у справі №160/2145/25.
При цьому, суд зазначає, що спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення, у зв'язку з чим у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими саме ст.383 КАС України пов'язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.08.2019 року у справі № 522/10140/17.
Крім того, слід зазначити, що суд не має права зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення фактично про те ж саме, оскільки цим порушуються норми КАС України, яким передбачено вирішення цих питань в порядку статей 249 та 383 КАС України, тобто шляхом винесення судом окремої ухвали.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що оскільки позивачем по суті заявлено позовні вимоги щодо захисту своїх прав, які стосуються питання належного виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного від 27.05.2025 року у справі №160/2145/25, то відповідно ним неправильно обраний спосіб захисту свого порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин, позивачем обрано не вірний спосіб захисту свого порушеного права, так як він мав звернутися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними дій чи рішень, а тому суд дійшов висновку, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства та про наявність підстав для відмови у відкритті провадження.
При цьому, суд роз'яснює позивачеві, що відмова у відкритті провадження в цій справі не позбавляє права звернутись до суду із заявою в порядку, визначеному статтями 382, 383 КАС України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 170, 243, 248 КАС України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку статті 256 КАС України та може бути оскаржена в строки передбачені статтею 295 КАС України.
Суддя К.С. Кучма