10 квітня 2026 рокуСправа №160/1766/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,-
26 січня 2026 року представник ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) від 28.12.2025 в частині призову мене, ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на військову службу у зв'язку з мобілізацією та похідний наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) в частині зарахування ОСОБА_1 , до особового складу Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_4 );
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) виключити мене, ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), зі списків особового складу військової частини, та виключити ОСОБА_1 , з єдиного державного реєстру військовослужбовців та повернути статус військовозобов'язаного.
В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У зв'язку з відсутністю уточнених облікових даних, ОСОБА_1 був мобілізований та в результаті чого був призваний на військову службу до військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби під час мобілізації.
05.01.2026 року представник ОСОБА_1 звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 з адвокатським запитом, в якому просив надати інформацію:
- щодо правової підстави затримання (наказ, витяг з наказу, протокол адмін.затримання, рішення суду, тощо) ОСОБА_1 , працівниками ТЦК та СП;
- чи перебував ОСОБА_1 , у розшуку на момент доставлення до ТЦК та СП;
- чи було на момент доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 наявні будь-які відомості про «Порушення правил військового обліку»;
- з приводу того, чи проходив ОСОБА_1 військово-лікарську комісію, в разі її проходження - прошу надати висновок ВЛК з проходженням усіх шести лікарів, у разі відмови від ВЛК - надати розписку про відмову;
- надати копію військово-облікових документів ОСОБА_1 ;
- надати інформацію чи було складено відносно мого клієнта, ОСОБА_1 , протокол чи постанова про вчинення ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, у випадку складення протоколу/постанови - прошу надати копію даного документа;
- надати наказ про мобілізацію та/або мобілізаційне розпорядження, або витяг з наказу;
- надати копію протоколу адміністративного затримання ОСОБА_1 ;
- надати витяг з наказу про зарахування ОСОБА_1 до відповідної військової частини.
Листом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.01.2026 року представнику позивача повідомлено, що після складання протоколу про вчинене адміністративне правопорушення (№2820/2812) за ч.3 ст. 210-1 КУпАП громадянин ОСОБА_1 був супроводжений для проходження медичного огляду до позаштатної військово-лікарської комісії, за результатами якого був визнаний придатним до військової служби, що зафіксовано безпосередньо у протоколі ВЛК від 28.12.2025 року.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 військовозобов'язаний ОСОБА_1 був призваний по мобілізації і відправлений до навчального центру військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби.
26.01.2026 року представник ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_1 з адвокатським запитом, в якому просив:
- надати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) в частині зарахування, ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), до особового складу Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_4 );
- надати грошовий атестат військовослужбовця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 );
- надати інформацію про прийняття присяги військовослужбовця, закріплення зброї та військової форми одягу за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповіді на адвокатський запит від військової частини НОМЕР_1 не надано.
ОСОБА_1 вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.12.2025 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу у зв'язку з мобілізацією та наказ командира військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу військової частини НОМЕР_1 , оскільки позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації та має підстави для відстрочки, у зв'язку з чим представник позивача звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 січня 2026 року для розгляду адміністративної справи №160/1766/26 визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
02.02.2026 року на адресу відповідачів направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.
03.02.2026 року відповідачами отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
16.02.2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача-1 з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
ОСОБА_1 зупинено представниками поліції та здійснено перевірку документів, за результатом перевірки виявлено порушення вимог мобілізаційного законодавства, тому було добровільно супроводжено до ІНФОРМАЦІЯ_4 згідно Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 для уточнення персональних даних.
Під час перевірки було встановлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів позивач є військовозобов'язаним, перебуває на загальному обліку в картотеці вільних ресурсів, який підлягає призову на військову службу під час загальної мобілізації, оформленої відстрочки згідно статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не мав.
Згідно Наказу Міністерства оборони України №402 від 2008 року, пункт 3.1. медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України, на підставі направлення, яке формується в електронній формі засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, або у паперовій формі за формою, наведеною у додатку 11 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560.
Медичний огляд проводиться ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП.
Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов'язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду.
Так як у позивача були відсутні персональні дані щодо придатності до військової служби, визначені пунктом 17-1 частини 1 статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», останнього було направлено на проходження медичного огляду до ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 , за результатом якого 28.12.2025 року позивача на підставі графи ІІ статті 68в розкладу хвороб визнано придатним до військової служби.
Відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, постанови центральної ВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку, постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку, всі інші постанови оскаржуються в досудовому порядку в визначеній Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 послідовності.
У межах адміністративного процесу, суд не може надавати оцінку діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідженні медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті розкладу хвороб, оскільки суд не є фахівцем у медичній галузі.
Верховний Суд в постанові від 13.06.2018 року в справі № 806/526/16 зазначив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.
Станом на 16.02.2026 року від ОСОБА_1 не надходили заяви, скарги щодо оскарження рішення позаштатної ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 №2025-1228-1835-3574-7 від 28.12.2025 року.
28.12.2025 року ОСОБА_1 було призначено у команду НОМЕР_1 , так як останній не мав офіційної відстрочки чи бронювання від загальної мобілізації з дотриманням вимог Конституції України, Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та згідно Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 3 березня 2022 року №2105-ІХ.
Виходячи з вищевикладеного, керівником Металургійно-Довгинцівського ОР у місті Кривий ІНФОРМАЦІЯ_4 було видано наказ №М/1096 від 28.12.2025 року про призов ОСОБА_1 до команди НОМЕР_1 , який не суперечить вимогам чинного законодавства та не є протиправним.
З урахуванням викладеного, представник відповідача-1 просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
06.03.2026 року на адресу суду від представника військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача-2 з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 за №1153/2008 (надалі по тексту також Положення №1153/2008), визначається порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з виконанням громадянами військового обов'язку в запасі.
Громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом (пункт 2 Положення №1153/2008).
За змістом пункту 5 Положення №1153/2008 громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України.
Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.
Відповідно до пункту 6 Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Згідно пункту 4 частини 1 статті 24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
За змістом частини 3 статті 24 Закону №2232-ХП закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 за №280, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.11.2022 за №1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України.
Відповідно до пунктів 1, 3 Розділу XII Інструкції №280 облік особового складу в особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців щодо прихованої мобілізації або з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, ведеться у порядку, установленому на мирний час, та з урахуванням особливостей, викладених у цьому розділі.
Військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 13 і 14 розділу II цієї Інструкції.
Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині до закінчення заходів мобілізації незалежно від номенклатури посад для призначення.
Пунктом 14 Розділу ІІ Інструкції №280 встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу (або прийому на роботу працівників) здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття (прийому на роботу) до військової частини.
Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.
За змістом пунктів 1, 2, 8 Розділу V вказаної Інструкції військовослужбовці, які переміщуються по службі з одних військових частин до інших, під час прямування до них рахуються як поповнення. Відправлення поповнення здійснюється як у складі команд, так і поодинці. Під час відправки поповнення з одних військових частин до інших у складі команди на всіх відправлених обов'язково мають бути такі документи, зокрема, іменний список або припис (в якому вказується, коли, кому та за яким вихідним номером вислано їх особові справи) на відправлених - у старшого команди. Прийом поповнення проводиться поіменно, за іменним списком на поповнення, отриманим від старшого команди. Приймати поповнення без поіменної перевірки заборонено.
Організація обліку та призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Зарахування до списків особового складу військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахування здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а в разі переміщення військовослужбовця до нового місця служби на підставі іменних списків або припису, виданих військовою частиною звідки вибув військовослужбовець.
Позивача наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.12.2025 №379 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення.
З дня зарахування до списків особового складу військової частини військовозобов'язаний набуває статусу військовослужбовця.
При цьому, оскаржуваний позивачем наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.12.2025 року №379 є виконаним з моменту його зарахування до списків особового складу військової частини.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, на думку представника відповідача-2, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
09.03.2026 року на адресу суду від представника ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача вважає відзив таким, що не спростовує доводів позовної заяви та не містить належних і допустимих доказів правомірності оскаржуваних рішень, з огляду на таке.
Поданий відзив фактично містить лише загальні твердження про законність мобілізації позивача, однак жодних належних та допустимих доказів дотримання процедури призову відповідачем не надано.
Зокрема, відзив не містить: доказів законності фактичного доставлення позивача до ТЦК; доказів належного проведення військово-лікарської комісії; доказів перевірки права позивача на відстрочку від мобілізації.
Позивач в позовній заяві зазначав, що його примусово доставили до територіального центру комплектування, де він фактично утримувався.
У відзиві відповідач жодним чином не спростував факт примусового доставлення позивача, а також не надав доказів існування законних підстав для такого обмеження свободи.
Таким чином, дії щодо примусового доставлення позивача до ТЦК були здійснені поза межами повноважень суб'єкта владних повноважень.
Відповідач у відзиві посилається на те, що позивач був визнаний придатним до військової служби за результатами ВЛК.
Разом з тим, відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України №402 військово-лікарська експертиза проводиться з метою визначення придатності до військової служби на підставі всебічного медичного обстеження.
Крім того, згідно з пунктом 3.8 розділу ІІ зазначеного Положення особі повинні бути надані результати медичного огляду та відповідна постанова ВЛК.
У даному випадку: повноцінного медичного обстеження фактично не проводилося; наявні у позивача захворювання не були належним чином досліджені; копію постанови ВЛК позивачу не було надано.
Також на момент примусової мобілізації у ОСОБА_1 були наявні проблеми зі здоров'ям, а саме: Простотацистит. Хронічний простотацистит в стадії клінічної ремісії.
Згідно довідки військово-лікарської комісії №2025-1228-1835-3574-7 від 28.12.2025 року ОСОБА_1 визначено придатним до військової служби та він є здоровим.
Таким чином, процедура проходження військово-лікарської комісії була проведена формально та з порушенням вимог Наказу МОУ №402, що ставить під сумнів законність висновку про придатність позивача до військової служби.
З урахуванням викладеного, представник позивача просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ОСОБА_1 зупинено представниками поліції та здійснено перевірку документів, за результатом перевірки виявлено порушення вимог мобілізаційного законодавства, тому позивача було супроводжено до ІНФОРМАЦІЯ_4 згідно Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, для уточнення персональних даних.
Під час перевірки було встановлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів позивач є військовозобов'язаним, перебуває на загальному обліку в картотеці вільних ресурсів, який підлягає призову на військову службу під час загальної мобілізації.
Оформленої відстрочки згідно статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивач не мав.
За результатами проходження військово-лікарської комісії при Металургійно-Довгинцівському ОР у місті Кривий Ріг ТЦК оформлено довідку військово-лікарської комісії №2025-1228-1835-3574-7 від 28.12.2025 року, згідно якої ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №М/1096 від 28.12.2025 року ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №379 від 29.12.2025 року ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення.
05.01.2026 року представник ОСОБА_1 звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 з адвокатським запитом, в якому просив надати інформацію:
- щодо правової підстави затримання (наказ, витяг з наказу, протокол адмін.затримання, рішення суду, тощо) ОСОБА_1 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- чи перебував ОСОБА_1 у розшуку на момент доставлення до ТЦК та СП;
- чи було на момент доставлення до ТЦК та СП у ОСОБА_1 наявні будь-які відомості про «Порушення правил військового обліку»;
- з приводу того, чи проходив ОСОБА_1 військово-лікарську комісію, в разі її проходження - прошу надати висновок ВЛК з проходженням усіх шести лікарів, у разі відмови від ВЛК - надати розписку про відмову;
- надати копію військово-облікових документів ОСОБА_1 ;
- надати інформацію чи було складено відносно мого клієнта, ОСОБА_1 , протокол чи постанова про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, у випадку складення протоколу/постанови - прошу надати копію даного документа;
- надати наказ про мобілізацію та/або мобілізаційне розпорядження, або витяг з наказу;
- надати копію протоколу адміністративного затримання ОСОБА_1 ;
- надати витяг з наказу про зарахування ОСОБА_1 до відповідної військової частини.
Листом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.01.2026 року представнику позивача повідомлено, що після складання протоколу про вчинене адміністративне правопорушення (№2820/2812) за ч.3 ст. 210-1 КУпАП громадянин ОСОБА_1 був супроводжений для проходження медичного огляду до позаштатної військово-лікарської комісії, за результатами якого був визнаний придатним до військової служби, що зафіксовано безпосередньо у протоколі ВЛК від 28.12.2025 року.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 військовозобов'язаний ОСОБА_1 був призваний по мобілізації і відправлений до навчального центру військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби.
26.01.2026 року представник ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_1 з адвокатським запитом, в якому просив:
- надати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) в частині зарахування ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), до особового складу Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_4 );
- надати грошовий атестат військовослужбовця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 );
- надати інформацію про прийняття присяги військовослужбовця, закріплення зброї та військової форми одягу за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповіді на адвокатський запит від військової частини НОМЕР_1 не надано.
ОСОБА_1 вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.12.2025 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу у зв'язку з мобілізацією та наказ командира військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу військової частини НОМЕР_1 , оскільки позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації та має підстави для відстрочки, у зв'язку з чим представник позивача звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя .
Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, встановлює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ який визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів, .
За приписами статті 1 Закону України №3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до частини 5 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Пунктом 8 цього Положення визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів з приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил, ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Згідно з пунктом 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 відповідно до частини 13 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України. Відповідно до пункту 1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі ЛЛК) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Пунктом 2.2 глави 2 розділу І Положення № 402 визначено, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі ЦВЛК) та ВЛК регіону.
Разом з тим, питання наявності чи відсутності захворювань за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії.
Верховний Суд у постанові від 12 червня 2020 року у справі №810/5009/18 зазначив, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби.
Підпунктом 2.3.3 пункту 2.3 розділу І Положення №402 встановлено, що на Центральну військово-лікарську комісію покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.
Згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 розділу І Положення №402 Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.
Положення №402 не передбачає право особи, що проходила медичний огляд, оскаржувати постанови позаштатних ВЛК у судовому порядку.
Згідно з нормами Положення №402, у разі непогодження із постановами позаштатних ВЛК, особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня із скаргою на дії чи рішення ВЛК.
У свою чергу, ВЛК регіону мають право скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.
За приписами пункту 2.4.10 розділу І Положення №402 оскарженню підлягають тільки постанови ВЛК регіонів та постанови ЦВЛК.
У цьому контексті слід зазначити наступне:
Відповідно до пункту 68, 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 року, у мирний час під час визначення призначення резервіста або військовозобов'язаного на особливий період та включення його до складу військових команд для комплектування військових частин (установ) вони проходять медичний огляд, за результатами якого таким особам оформляється довідка з висновком щодо придатності до військової служби. Строк дії такої довідки становить п'ять років. Придатним до військової служби резервістам та військовозобов'язаним вручається мобілізаційне розпорядження.
При цьому, згідно вимог пункту 49 постанови Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 року у період проведення мобілізації (крім цільової) уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу.
Суд враховує, що ОСОБА_1 зупинено представниками поліції та здійснено перевірку документів, за результатом перевірки виявлено порушення вимог мобілізаційного законодавства, тому позивача було супроводжено до ІНФОРМАЦІЯ_4 згідно Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, для уточнення персональних даних.
Під час перевірки було встановлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ОСОБА_1 є військовозобов'язаним, перебуває на загальному обліку в картотеці вільних ресурсів, який підлягає призову на військову службу під час загальної мобілізації, оформленої відстрочки згідно статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивач не мав.
ОСОБА_1 на момент доставлення та проходження ВЛК не мав при собі жодного медичного документу (виписки з історії хвороби інші консультативно-медичні висновки) щодо стану власного здоров'я.
Резервісти та військовозобов'язані, які в мирний час були призначені на комплектування військових частин (установ) з врученням мобілізаційних розпоряджень під час мобілізаційного розгортання Збройних Сил та інших військових формувань, призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період за результатами раніше пройдених медичних оглядів та їх опитування про наявність або відсутність скарг на стан здоров'я. Резервісти або військовозобов'язані, у яких відсутні скарги на стан здоров'я, на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду не направляються.
Особи, які не проходили медичний огляд або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, направляються на військово-лікарську комісію.
Обов'язковість проходження медичного огляду особами, в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби закріплений у частині 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», якою визначено, що громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Таким чином, під час здійснення заходів, направлених на виконання вимог Указу Президента щодо проведення загальної мобілізації та організації призову військовозобов'язаних громадян на військову службу під час мобілізації в особливий період, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки наділені повноваженнями проводити медичний огляд військовозобов'язаних для визначення їх придатності до військової служби.
Військовозобов'язані громадяни у відповідності з діючими положеннями законодавства, зобов'язані проходити медичний огляд згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
На підставі положень діючого законодавства, під час проведення заходів, направлених на виконання вимог Указу Президента щодо проведення загальної мобілізації та організації призову військовозобов'язаних громадян на військову службу під час мобілізації в особливий період, працівниками РТЦК та СП військовозобов'язаний в якого було відсутнє рішення (постанова) про придатність до військової служби та будь-які дані щодо стану його здоров'я, був направлений на медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби.
У даному випадку, за результатами проходження військово-лікарської комісії при Металургійно-Довгинцівському ОР у місті Кривий Ріг ТЦК оформлено довідку військово-лікарської комісії №2025-1228-1835-3574-7 від 28.12.2025 року, згідно якої ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби.
Пунктом 3.3 визначено, що скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року №608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров'я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».
Крім того, суд враховує, що ОСОБА_1 не звертався зі скаргою для перегляду висновку ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 до ВЛК регіону чи до ЦВЛК.
Відтак, ОСОБА_1 не скористався правом на оскарження результатів позаштатної ВЛК, відповідно доводи позивача про неповноту проведеного медичного огляду та незаконність висновків ВЛК про його придатність до військової служби, є помилковими.
Щодо визнання протиправними та скасування наказів про призов за мобілізацією до Збройних Сил України та про зарахування до списків військової частини, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 6 статті 2 Закону №2232-ХІІ одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період. Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-ХІІ).
Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 за №1153/2008, визначається порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з виконанням громадянами військового обов'язку в запасі.
Громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом (пункт 2 Положення №1153/2008).
За змістом пункту 5 Положення №1153/2008 громадяни, які проходять військову службу є військовослужбовцями Збройних Сил України.
Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу.
Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.
У даному випадку, позивача призвано на військову службу за мобілізацією та відправлено для зарахування в військову частину НОМЕР_1 за мобілізаційними списками.
Відповідно до пункту 6 Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Згідно пункту 4 частини 1 статті 24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається: день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
За змістом частини 3 статті 24 Закону №2232-ХІІ закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Пунктом 14 Розділу II Інструкції №280 встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу (або прийому на роботу працівників) здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття (прийому на роботу) до військової частини.
Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.
За змістом пунктів 1, 2, 8 Розділу V вказаної Інструкції військовослужбовці, які переміщуються по службі з одних військових частин до інших, під час прямування до них рахуються як поповнення. Відправлення поповнення здійснюється як у складі команд, так і поодинці.
Під час відправки поповнення з одних військових частин до інших у складі команди на всіх відправлених обов'язково мають бути такі документи, зокрема, іменний список або припис (в якому вказується, коли, кому та за яким вихідним номером вислано їх особові справи) на відправлених - у старшого команди. Прийом поповнення проводиться поіменно, за іменним списком на поповнення, отриманим від старшого команди. Приймати поповнення без поіменної перевірки заборонено.
Організація обліку та призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Водночас, зарахування до списків особового складу військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини.
Відповідне зарахування здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а в разі переміщення військовослужбовця до нового місця служби на підставі іменних списків або припису, виданих військовою частиною звідки вибув військовослужбовець.
У даному випадку, Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №М/1096 від 28.12.2025 року ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №379 від 29.12.2025 року ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення.
Відповідно, з дня зарахування до списків особового складу військової частини військовозобов'язаний набуває статусу військовослужбовця.
Отже, після видання наказу про зарахування позивача до особового складу військової частини НОМЕР_1 виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 р.
Згідно із абзацом 2 пункту 225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 вбачається, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначені підстави звільнення з військової служби.
Суд зазначає, що цими актами законодавства не передбачено звільнення чи виключення з військової служби шляхом скасування наказу про призов.
Оскільки наказ вже реалізований та позивача зараховано до військової частини НОМЕР_1 , останній приступив до виконання службових обов'язків за посадою, а тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача.
У питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (зокрема, таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 травня 2021 року у справі № 9901/286/19, від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, Касаційний адміністративний суд у рішеннях від 14 липня 2021 року у справі № 9901/96/21, від 27 жовтня 2022 року у справі № П/9901/97/21).
Отже, скасування після його реалізації та вичерпання своєї дії оскаржуваного позивачем акту індивідуальної дії про прийняття на військову службу за призовом до військової частини, порушить стабільність публічно-правових відносин та принцип правової визначеності.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про правомірність наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №М/1096 від 28.12.2025 року про призов ОСОБА_1 та наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №379 від 29.12.2025 року, яким ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову.
Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору, у зв'язку з чим розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник