09 квітня 2026 року ЛуцькСправа № 140/2096/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мачульського В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач) про визнання протиправними дій щодо не проведення у повному розмірі нарахування та виплату грошового забезпечення, відповідно до Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» за період з 23.11.2023 по 28.10.2024 та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити в повному розмірі грошове забезпечення, відповідно до Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» за період з 23.11.2023 по 28.10.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_2 з серпня 2017 по 01.11.2024.
22.07.2023 внаслідок участі в бойових діях із захисту територіальної цілісності та суверенітету України біля населеного пункту Новоселівське Луганської області отримав поранення позивач отримав поранення, у зв'язку з чим в період з 22.07.2023 по 26.07.2023 перебував на стаціонарному лікуванні в ВМКЦ Північного регіону, в період з 26.07.2023 по 27.07.2023 перебував на стаціонарному лікуванні в НВМКЦ «ГВКГ», з 27.07.2023 по 24.01.2024 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Обласна клінічна лікарня Івано Франківської обласної ради», з 24.01.2024 по 21.02.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Медичний центр реабілітації учасників бойових дій Луцької міської територіальної громади», з 21.02.2024 по 04.03.2024 перебував на стаціонарному лікуванні в КП «Волинський обласний госпіталь ветеранів війни» Волинської обласної ради, з 04.03.2024 по 29.03.2024 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Медичний центр реабілітації учасників бойових дій Луцької міської територіальної громади», з 13.05.2024 по 11.07.2024 перебував в «Західному реабілітаційно-спортивному центр НКСІУ». Також між курсами лікування перебував на реабілітації в Реабілітаційному центрі ГО «Агапе Україна» з 30.03.2024 по 13.05.2024, з 11.07.2024 по 28.10.2024. Військово-лікарською комісією від 23.10.2023 встановлено причинно-наслідковий зв'язок поранення позивача як такий, що пов'язаний із захистом Батьківщини. 01.11.2024 позивача було звільнено зі служби у відставку за станом здоров'я.
Після звільнення зі служби на звернення позивача, щодо невиплати йому в повному обсязі грошового забезпечення за період з 23.11.2023 по 28.10 2024. Відповідач листом від 06.01.2026 повідомив, що з 01.03.2024 призупинено виплату грошового забезпечення в зв'язку з тим, що вказана виплата вимагає підтвердження причинно-наслідкового зв'язку, а саме довідки військово-лікарської комісії про необхідність в довготривалому лікуванні в зв'язку з отриманим тяжким пораненням під час захисту Батьківщини, яка не була надана до медичної роти частини для оформлення належних документів.
Позивач вважає, що має право на виплату належного йому грошового забезпечення в спірний період в повному обсязі. З наведених мотивів, позивач просить позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 у встановлений судом строк відзиву на позов не подала.
31.03.2026 до суду від позивача надійшла заява про приєднання до справи письмових доказів.
Інших заяв чи клопотань по суті справи на адресу суду від учасників справи не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з серпня 2017 по 01.11.2024 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
22.07.2023 внаслідок участі в бойових діях із захисту територіальної цілісності та суверенітету України біля населеного пункту Новоселівське Луганської області отримав поранення: поєднане вогнепальне осколкове поранення голови, грудей, хребта та кінцівок. Наскрізне проникаюче фаціо-краніальне поранення з руйнуванням правого ока, забоєм головного мозку з формуванням контузійних вогнищ у правій лобній та скроневій долях, САК, пневмоцефалія, перелом всіх стінок правої орбіти, передньої та латеральної стінки правої верхньощелепної пазухи, градчастої кістки, задньої стінки лобної пазухи справа, крила основної кістки з переходом на праву скроневу кістку, правої виличної кістки. Сліпе проникаюче хребетно-спиномозкове поранення з переломом дужки та поперечного відростку Т1і2 зліва, пошкодженням спинного мозку та наявністю металевого осколку інтраканально на рівні ТhЗ хребця. Сліпі поранення м'яких тканин шиї зліва, правого плеча, кисті та лівої лопаткової ділянки.
Позивач в період з 22.07.2023 по 26.07.2023 перебував на стаціонарному лікуванні в ВМКЦ Північного регіону, в період з 26.07.2023 по 27.07.2023 перебував на стаціонарному лікуванні в НВМКЦ «ГВКГ», з 27.07.2023 по 24.01.2024 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Обласна клінічна лікарня Івано Франківської обласної ради», з 24.01.2024 по 21.02.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Медичний центр реабілітації учасників бойових дій Луцької міської територіальної громади», з 21.02.2024 по 04.03.2024 перебував на стаціонарному лікуванні в КП «Волинський обласний госпіталь ветеранів війни» Волинської обласної ради, з 04.03.2024 по 29.03.2024 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Медичний центр реабілітації учасників бойових дій Луцької міської територіальної громади», з 13.05.2024 по 11.07.2024 перебував в «Західному реабілітаційно-спортивному центр НКСІУ». Також між курсами лікування перебував на реабілітації в Реабілітаційному центрі ГО «Агапе Україна» з 30.03.2024 по 13.05.2024, з 11.07.2024 по 28.10.2024.
З свідоцтва про хворобу №2042 виданої 16 Регіональною військово-лікарською комісією вбачається, що Військово-лікарською комісією від 23.10.2023 встановлено причинно-наслідковий зв'язок поранення позивача як такий, що пов'язаний із захистом Батьківщини. Поранення відноситься до тяжких згідно з Наказом МОЗ України від 04.07.2007 №370. На підставі статті 75а графи ІІІ Розладу хвороб: Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.
01.11.2024 позивача було звільнено з військової служби у відставку за підпунктом «б» (станом здоров'я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби), що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 01.11.2024 №222.
05.11.2025 позивач звернувся з заявою до в/ч НОМЕР_3 стосовно не нарахування та виплати грошового забезпечення під час проходження лікування в зв'язку з отриманим пораненням під час захисту Батьківщини.
Листом від 06.01.2026 №691/вих3ВГ/15 відповідач повідомив позивача, що з 01.03.2024 йому призупинено виплату грошового забезпечення в зв'язку з тим, що вказана виплата вимагає підтвердження причинно-наслідкового зв'язку, а саме довідки військово-лікарської комісії про необхідність в довготривалому лікуванні в зв'язку з отриманим тяжким пораненням під час захисту Батьківщини, яка не була надана до медичної роти частини для оформлення належних документів.
Також, на звернення представника позивача від 16.01.2026, щодо надання роз'яснень стосовно не надання направлення на ВЛК після чотирьох місяців лікування позивачу, військова частина НОМЕР_3 листом від 19.01.2026 повідомила, що грошове забезпечення позивачу виплачено в повному обсязі по 29.02.2024, оскільки ВЛК винесено остаточне рішення що до стану здоров'я, військова частина не мала підстав для направлення його на обстеження ВЛК.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі здійснюється Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з пунктами 2-2 статті 9 Закону №2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзаци перший, другий пункту 4 статті 9 Закону № 2011-XII).
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).
Відповідно до пунктів 1-2 Постанови №168 до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, ... перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Пунктом 11 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України за №260 від 07.08.2018 (далі - Порядок №260) визначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Відповідно до пункту 12 розділу XXXIV Порядку №260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008р. №402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008р. за №1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Згідно з пунктом 13 розділу XXXIV Порядку №260 військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров'я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров'я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.
Правилами пункту 11 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) становить не менше тижня та не може перевищувати в цілому чотирьох місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні). У разі направлення військовослужбовця на лікування за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, загальний час його перебування на лікуванні за кордоном, включаючи час переміщення з одного іноземного закладу охорони здоров'я до іншого та час очікування між плановими хірургічними втручаннями, не може перевищувати дванадцяти місяців підряд.
Після закінчення встановленого абзацом першим цього пункту строку безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про придатність його до військової служби.
У подальшому, до вказаної норми були внесені зміни (з 21.03.2024) та викладено її в такій редакції: «Військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Огляд військово-лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування».
Також законодавцем приведено у відповідність норми Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджено наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260.
Так, абзацом 3 пункту 9 розділу I наразі передбачено: «грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку військово-лікарської комісії, рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства».
Міністром оборони України 22.06.2024 видане окреме доручення №3740/уд щодо порядку виплати грошового забезпечення за час перебування військовослужбовців у закладах охорони здоров'я, у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікуванням після поранення (травми, контузії або каліцтва), відповідно до якого грошове забезпечення після чотирьох місяців (але не більше ніж за дванадцять місяців поспіль) безперервного перебування військовослужбовців на лікуванні виплачувати на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії (далі - ВЛК) про продовження тривалого лікування (пункт 6.13 глави 6 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.
В межах даної справи спірним питанням є припинення виплати позивачу грошового забезпечення в період перебування його на лікуванні та реабілітації з 23.11.2023 по 28.10.2024 в повному обсязі.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що у період з листопада 2023 року по жовтень 22024 року додаткова винагорода, яка передбачена Постановою №168, була нарахована та виплачена позивачу, що підтверджується довідками в/ч НОМЕР_3 №2308/3 та №2308/4 від 19.01.2026.
Відповідач припинив виплату грошового забезпечення з 01.03.2024 у зв'язку з безперервним перебуванням позивача на лікуванні терміном, який перевищив 4 місяці поспіль.
Позивачем не заперечується той факт, що після чотирьох місяців безперервного перебуванні на лікуванні він не проходив медичний огляд ВЛК на предмет потреби у тривалому лікуванні і такий висновок ВЛК для військової частини ним не надавався.
Водночас, позивач не наводить жодних правових обґрунтувань того, що виплата грошового забезпечення в даному випадку має здійснюватися і без такого висновку ВЛК про потребу у тривалому лікуванні.
Водночас, пунктом 6.13 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України № 402 від 14.08.2008 визначено, що медичний огляд ВЛК з метою визначення потреби у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування. Постанова ВЛК про продовження тривалого лікування оформляється довідкою ВЛК, затвердженню штатною ВЛК, та направляється посадовій особі, яка видала направлення на медичний огляд.
У пункті 20.3. Положення №402 зазначено, що при медичному огляді військовослужбовців та інших осіб ВЛК приймаються постанови такого змісту: в) Потребує: тривалого лікування протягом _____ календарних днів (постанова приймається щодо військовослужбовців після проведення лікування (за необхідності хірургічного), стабілізації стану хворого та у разі прийняття рішення, що військовослужбовець потребує тривалого строку безперервного перебування в закладах охорони здоров'я (установах) на лікуванні та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) в цілому чотирьох місяців підряд.
Враховуючи вимоги наведених нормативних актів, підставою для продовження перебування на лікуванні та виплати грошового забезпечення військовослужбовцю після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні є рішення командира частини, яке приймається на підставі висновку ВЛК про потребу у тривалому лікуванні. У разі ненадходження до військової частини із медичного закладу або ВЛК висновку про необхідність подальшого лікування виплата грошового забезпечення, в тому числі додаткової винагороди, не здійснюється. У разі надходження таких документів до військової частини, приймається рішення про поновлення виплати грошового забезпечення та здійснюється донарахування грошового забезпечення та додаткової винагороди за весь час перебування військовослужбовця на лікуванні.
Отже, доказів наявності висновку ВЛК про потребу у тривалому лікуванні позивача суду не надано.
У зв'язку з ненадходженням до військової частини висновку ВЛК про потребу у тривалому лікуванні позивача після завершення чотиримісячного безперервного строку перебування на лікуванні, з березня 2024 року йому припинено нарахування та виплату грошового забезпечення у повному обсязі. Такі дії військової частини повністю відповідають встановленому порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям.
На переконання суду, перебування військовослужбовця на тривалому лікуванні із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може бути безмежним, а тому є логічним наявність в структурній будові ч. 11 ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ часового обмеження по грошовому та матеріальному забезпеченню на час перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва).
Суд зазначає, що призупинення виплати грошового забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні військовослужбовця позивача в лікарняних закладах є вимогою законодавства, отже посадові особи військової частини зобов'язані діяти в межах цих вимог.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність з боку відповідача протиправних дій щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення з 23.11.2023 по 28.10.2024.
Відтак, позовні вимоги як про нарахування та виплату грошового забезпечення з 23.11.2023 по 28.10.2024, є безпідставними та в їх задоволенні належить відмовити.
Частинами першою, другою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своєї бездіяльності та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини спростовують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак в задоволенні позовної заяви належить відмовити повністю.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Підстави для вирішення судом питання про розподіл судових витрат між сторонами у відповідності до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський