10 квітня 2026 року ЛуцькСправа № 140/16678/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ковельської міської ради, Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Виконавчого комітету Ковельської міської ради (далі також - відповідач 1) про визнання протиправними та скасування рішень Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради у формі витягів від 04.12.2025 № AR01:0269-8327-9716-0841 та № AR01:0271-6461-3738-6097; зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача щодо присвоєння адрес об'єктам будівництва на земельних ділянках кадастрові номери 0722182600:01:001:1267 та 0722182600:01:001:1256, та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням висновків суду, викладених в рішенні.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.12.2025 позивач у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва зареєструвала заяву з реєстраційним номером PA01:8039-3414-4030-4300 “Про присвоєння адреси об'єкту будівництва після отримання права на виконання будівельних робіт» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0722182600:01:001:1256 та заяву з реєстраційним номером PA01:7925-6318-9593-0668 “Про присвоєння адреси об'єкту будівництва після отримання права на виконання будівельних робіт» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0722182600:01:001:1267.
Позивач зазначає, що процедуру та вимоги щодо ведення такої електронної системи визначено Порядком ведення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.2021 № 681.
04.12.2025 у Реєстрі будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва позивачу сформовано у формі витягів дві відмови у присвоєнні адрес: витяг № AR01:0269-8327-9716-0841 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0722182600:01:001:1267 та витяг № AR01:0271-6461-3738-6097 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0722182600:01:001:1256.
Позов мотивований тим, що у зазначених витягах підстава відмови сформульована узагальнено як “виявлення неповних або недостовірних відомостей у поданих документах, що підтверджено документально» без зазначення, які саме відомості є неповними чи недостовірними, у яких саме документах вони містяться та чим це підтверджується. Позивач вважає, що таке формулювання не відповідає частині сьомій статті 26-4 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки рішення про відмову повинно містити посилання на відповідну норму законодавства із зазначенням того, що саме порушено під час оформлення та подання документів, а також відомості про те, яке саме положення поданого документа не відповідає вимогам законодавства.
Позивач також зазначає, що після подання адвокатського запиту щодо роз'яснення причин відмови з'ясувалося, що посадова особа Відділу містобудування та архітектури фактично мотивувала відмову не недостовірністю поданих документів як такою, а власною оцінкою допустимості забудови на спірних земельних ділянках з огляду на положення ДБН Б.2.2-12:2019 “Планування та забудова територій», генерального плану та детального плану території. При цьому, за твердженням позивача, відповідач одночасно визначає об'єкти як зблоковану забудову, однак застосовує до них критерій мінімальної площі земельної ділянки, встановлений для індивідуальної житлової забудови, а не для блокованої забудови. На думку позивача, відповідач вийшов за межі своїх повноважень, оскільки у межах процедури присвоєння адреси не уповноважений фактично здійснювати містобудівний контроль та оцінювати правомірність забудови за критеріями містобудівної документації та будівельних норм.
Окремо позивач посилається на те, що згідно з пунктом 3.57 Державних будівельних норм (ДБН) Б.2.2-12:2019 садибна забудова - це забудова, сформована індивідуальними чи зблокованими житловими будинками, а відповідно до пункту 6.1.32 цих же державних будівельних норм граничний розмір площі земельних ділянок для нового житлового будівництва становить не менше 150 кв. м для блокованої забудови і не менше 500 кв. м для індивідуальної житлової забудови. Позивач також вказує, що відповідно до Національного класифікатора НК 018:2023 “Класифікатор будівель і споруд» зблоковані та терасні будинки з окремими квартирами віднесені до класу одноквартирних житлових будинків. На переконання позивача, вся будівельна та дозвільна документація оформлена відповідно до вимог чинного законодавства України, а тому вона обґрунтовано очікувала на присвоєння поштових адрес об'єктам будівництва.
Крім того, позивач зазначає, що у неї наявні схеми намірів забудови земельних ділянок з кадастровими номерами 0722182600:01:001:1267 та 0722182600:01:001:1256, а відповідно до Порядку проведення технічної інвентаризації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 488, зблоковані житлові будинки є самостійними об'єктами нерухомого майна, яким присвоюється окрема адреса.
Позивач звертає увагу і на те, що довідками Старостинського округу Ковельської міської ради від 28.11.2025 рекомендовано присвоїти спірним об'єктам будівництва адреси по АДРЕСА_1 .
Позивач вважає, що оскаржуваними рішеннями порушено її право на отримання адміністративної послуги, право користування та розпорядження майном, право на правову визначеність та на обґрунтоване рішення суб'єкта владних повноважень.
На підставі наведеного просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 31.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на позов Виконавчий комітет Ковельської міської ради зазначив, що оскаржувані рішення прийняті уповноваженим органом у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією України, Законом України “Про регулювання містобудівної діяльності», Порядком ведення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.2021 № 681, та Порядком присвоєння адрес об'єктам будівництва, об'єктам нерухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2021 № 690.
Відповідач 1 навів положення частин п'ятої, сьомої та восьмої статті 26-4 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності» щодо переліку документів, порядку прийняття рішення про присвоєння або відмову у присвоєнні адреси та виключних підстав для такої відмови.
За змістом відзиву, 01.12.2025 позивачем в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва було створено документи про присвоєння адрес об'єктам будівництва, які Відділом містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради розглянуто відповідно до рішення виконавчого комітету Ковельської міської ради від 08.04.2021 № 142 “Про надання повноважень щодо присвоєння адрес», а 04.12.2025 у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва (далі також - ЄДЕССБ) сформовано витяги про відмову у присвоєнні адреси у зв'язку з виявленням неповних або недостовірних відомостей у поданих документах, що, як зазначено відповідачем, підтверджено документально.
Відповідач 1 стверджує, що ключовим у даному спорі є право на забудову земельної ділянки та, як похідне, право на присвоєння адреси об'єкту будівництва. На обґрунтування цієї позиції відповідач 1 посилається на статті 25 і 26 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності», відповідно до яких режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється містобудівною документацією на місцевому рівні, а право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем лише за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Згідно з відзивом, рішенням Ковельської міської ради від 29.12.2021 № 16/209 затверджено зміни до генерального плану села Воля-Ковельська Ковельської територіальної громади Волинської області, відповідно до яких територія на вул. Анатолія Чабана визначена як зона проєктної садибної житлової забудови, однак розміщення житлових будинків на земельних ділянках з кадастровими номерами 0722182600:01:001:1256 та 0722182600:01:001:1267 генеральним планом не передбачено.
Відповідач 1 також посилається на рішення Ковельської міської ради від 26.01.2023 № 42/21, яким затверджено детальний план території розміщення садибної житлової забудови на вулиці А. Чабана в селі Воля-Ковельська, та зазначає, що цим детальним планом уточнено положення генерального плану та передбачено п'ять проєктних земельних ділянок площею понад 500 кв. м для розміщення індивідуальних житлових будинків, тоді як земельні ділянки позивача до переліку таких проектних ділянок не віднесені і житлова забудова на них не передбачена.
Посилаючись на положення пунктів 3.56, 3.57, 3.19, 6.1.31, 6.1.32 ДБН Б.2.2-12:2019, відповідач 1 зазначає, що відповідно до генерального плану села Воля-Ковельська забудова у даному районі сформована окремими житловими будинками з присадибними ділянками, а з усіх сторін навколо спірних земельних ділянок передбачена саме садибна індивідуальна забудова з господарськими спорудами. З цих підстав відповідач 1 вважає, що допустимою на відповідній території є індивідуальна забудова, для якої мінімальний розмір земельної ділянки становить не менше 500 кв. м.
На думку відповідача 1, присвоєння адреси є похідною адміністративною дією і не може підтверджувати забудову, яка не відповідає містобудівній документації. Також відповідач 1 вказав, що посилання позивача на можливість забудови на підставі схеми намірів забудови відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2022 № 722 є безпідставним, оскільки ця постанова допускає спрощений порядок будівництва лише індивідуальних (садибних) житлових будинків за умови відповідності містобудівній документації на місцевому рівні та не поширюється на зблоковану житлову забудову.
З огляду на викладене Виконавчий комітет Ковельської міської ради просив у задоволенні позову відмовити повністю.
У відповіді на відзив позивач зазначила, що наведені відповідачем 1 доводи не спростовують протиправності оскаржуваних рішень. Позивач наголосила, що, посилаючись на пункт 2 частини восьмої статті 26-4 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності», відповідач 1 так і не зазначив, які саме відомості у поданих документах є неповними чи недостовірними, який саме документ або його положення не відповідає вимогам законодавства і не надав документального підтвердження недостовірності відомостей, хоча закон прямо вимагає, щоб така недостовірність була підтверджена документально.
На думку позивача, відповідач 1 фактично підміняє підставу “неповні/недостовірні відомості» іншим мотивом - оцінкою допустимості забудови за генеральним планом, детальним планом території та власним тлумаченням державних будівельних норм.
Позивач також вказує, що оскаржувані рішення не містять належного мотивування, а відзив не може доповнити мотиви рішення заднім числом.
На переконання позивача, у межах процедури статті 26-4 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності» орган з присвоєння адреси лише розглядає пакет документів і може відмовити виключно з підстав, визначених частиною восьмою цієї статті, тоді як відповідач фактично підмінив процедуру присвоєння адреси містобудівним контролем.
Позивач звернула увагу і на те, що навіть якщо відповідач 1 вважає забудову такою, що не відповідає генеральному плану чи детальному плану території, це саме по собі не є тотожним встановленню недостовірності відомостей у поданих документах. З цих підстав позивач просила відхилити доводи відзиву та задовольнити позов повністю.
У запереченнях на відповідь на відзив Виконавчий комітет Ковельської міської ради підтримав викладену у відзиві позицію та додатково зазначив, що відповідно до статей 17, 19, 25 і 26 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту і детальний план території визначають планувальну організацію та розвиток території, а право на забудову земельної ділянки та, як похідне, право на присвоєння адреси об'єкту будівництва реалізується лише за умови відповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації.
Відповідач 1 вказав, що генеральним планом села Воля-Ковельська не передбачено розміщення житлових будинків не лише на земельних ділянках з кадастровими номерами 0722182600:01:001:1256 та 0722182600:01:001:1267, а й на інших дев'яти ділянках, утворених унаслідок поділу двох більших земельних ділянок.
За змістом заперечень, фактично на спірних земельних ділянках розміщено зблокований двоповерховий житловий будинок квартирного типу, який складається з 10 квартир, кожна з яких має безпосередній вихід на приквартирну ділянку, що не відповідає поняттю індивідуальної садибної забудови та містобудівній документації на місцевому рівні.
Відповідач 1 також посилається на відсутність у даному районі централізованих мереж водопостачання та водовідведення, недостатність площі утворених земельних ділянок для облаштування автономних систем водопостачання і каналізації, а також на те, що подані схеми намірів забудови не містять відомостей про інженерні мережі та споруди, які будуть застосовані для функціонування об'єкта будівництва, що, на думку відповідача, суперечить постанові Кабінету Міністрів України від 24.06.2022 № 722.
Окремо у запереченнях зазначено, що до заяви щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0722182600:01:001:1267 подано витяг з Реєстру будівельної діяльності “Повідомлення про початок виконання будівельних робіт», який стосується іншої земельної ділянки з кадастровим номером 0722182600:01:001:1268, що, на думку відповідача 1, свідчить про подання недостовірних відомостей.
З огляду на наведене відповідач 1 просив у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 12.03.2026 залучено до участі у даній справі як другого відповідача Відділ містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради (далі - відповідач 2), яким прийнято оскаржувані рішення у формі витягів з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про відмову в присвоєнні адреси Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 04.12.2025 № AR01:0269-8327-9716-0841 та № AR01:0271-6461-3738-6097.
Відповідач 2 відзив на позов не подав, хоча копію ухвали суду від 12.03.2026 отримав 17.03.2026, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.
Згідно із частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України, судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.
Довідками Зеленського старостинського округу Ковельської міської ради від 28.11.2025 №451/3.45/ЗЛ/2-25, №460/3.45/ЗЛ/2-25 рекомендовано присвоїти адресні номера об'єктам будівництва на належних ОСОБА_1 земельних ділянках для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянках), площею 0,0185 га, кадастровий номер 0722182600:01:001:1267, та площею 0,0217 га, кадастровий номер 0722182600:01:001:1256, які розташовані по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .
01.12.2025 ОСОБА_1 через електронний кабінет Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва звернулася із заявами (реєстраційні номери РА01:7925-6318-9593-0668, РА01:8039-3414-4330-4300) про присвоєння адрес об'єктам будівництва після отримання права на виконання будівельних робіт на земельних ділянках з кадастровими номерами 0722182600:01:001:1256, 0722182600:01:001:1267.
Рішенням Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради у формі витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про відмову в присвоєнні адреси від 04.12.2025 № AR01:0269-8327-9716-0841 позивачу відмовлено у присвоєнні адреси об'єкту будівництва, що знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 0722182600:01:001:1267.
Рішенням Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради у формі витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про відмову в присвоєнні адреси від 04.12.2025 № AR01:0271-6461-3738-6097 позивачу відмовлено у присвоєнні адреси об'єкту будівництва, що знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 0722182600:01:001:1256.
Підставою для відмови в присвоєнні адреси у рішеннях зазначено наступне: виявлення неповних або недостовірних відомостей у поданих документах, що підтверджено документально.
Представник позивача з метою роз'яснення причин відмови в присвоєнні адреси об'єктам будівництва звернувся до Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради із адвокатським запитом від 10.12.2025, в якому просив надати: 1. вичерпний перелік недоліків, які стали підставою для відмов у присвоєнні адреси за вказаними реєстраційними номерами; 2. конкретні документи або відомості, які були розцінені як неповні чи недостовірні в заявах; 3. посилання на нормативні акти, які, на вашу думку, порушено заявником; 4. копії всіх документів, службових записок, висновків чи матеріалів, які стали підставою для прийняття відмови; 5. пояснення, чому у графі “Коментар до відмови» в ЄДЕССБ не зазначено жодних даних, що суперечить вимогам Постанови № 690.
Листом від 16.12.2025 №7.25/79 Відділ містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради повідомив, що відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 26-1 “Про регулювання містобудівної діяльності» Оленою Місюрою 01.12.2025 в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва за реєстраційними номерами РА01:7925-6318- 9593-0668 та РА01:8039-3414-4330-4300 створені документи про присвоєння адрес об'єктам будівництва. Відділом містобудування та архітектури, відповідно до рішення виконавчого комітету Ковельської міської ради від 08.04.2021 №142 “Про надання повноважень щодо присвоєння адрес», розглянуті заяви та подані документи.
Керуючись ч. 2 п. 8 ст. 26-4 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності» 04.12.2025 створені документи в ЄДЕССБ “Витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про відмову в присвоєнні адреси» (реєстраційні номери в ЄДЕССБ AR1:0269-8327-9716-0841, ARl:0271-6461-3738-6097) в частині виявлення неповних або недостовірних відомостей у поданих документах, що підтверджено документально.
Ці відмови ґрунтуються на законодавчих та нормативних актах у сфері містобудівної діяльності. Згідно з ч. 4 ст. 26 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Рішенням Ковельської міської ради 29.12.2021 № 16/209 затверджені зміни до генерального плану села Воля-Ковельська. Містобудівною документацією на вул. Анатолія Чабана в селі Воля-Ковельська передбачена зона садибної житлової забудови. Розміщення зблокованої житлової забудови на цій території не передбачено.
Відповідно до п. 3.56 ДБНБ.2.2-12:2019 “Планування і забудова територій» садибний будинок (індивідуальний будинок) - житловий будинок з присадибною ділянкою та господарськими спорудами, призначеними для одного домогосподарства.
Згідно з п. 6.1.32 ДБН Б. 2.2 - 12:2019 граничний розмір площі земельних ділянок, які надаються громадянам для нового житлового будівництва має становити не менше 500 м2 для індивідуальної житлової забудови.
Враховуючи вищевикладене, розміщення зблокованого житлового будинку не відповідає положенням містобудівної документації на місцевому рівні.
Вважаючи, що відповідач протиправно відмовив у присвоєнні адреси, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Оцінюючи спірні правовідносини, суд виходить із такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваних рішень, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, згідно з якою у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких суб'єктів адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд зазначає таке.
Нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, є Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі -Закон № 280/97-ВР).
За приписами пункту 1-1 частини першої статті 37 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі власні (самоврядні) повноваження: прийняття рішень про присвоєння, зміну, коригування, анулювання адрес об'єктів нерухомого майна у випадках та порядку, встановлених Законом України “Про регулювання містобудівної діяльності».
Частиною першою статті 51 Закону № 280/97-ВР визначено, що виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради.
Відповідно до частини шостої статті 59 Закону № 280/97-ВР виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.
Нормативно-правовим актом, який встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, є Закон України “Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI).
За правилами частини першої статті 26-3 Закону № 3038-VI адресою об'єкта нерухомого майна (далі - адреса) є унікальна структурована сукупність реквізитів, що використовуються для ідентифікації об'єкта та визначення місця його розташування на місцевості.
Відповідно до частини другої статті 26-3 Закону № 3038-VI порядок присвоєння адрес об'єктів нерухомого майна затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок не може передбачати обов'язок фізичних та юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень державних органів, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи.
Рішення про присвоєння, зміну, коригування адреси об'єкта нерухомого майна, про відмову у присвоєнні, скасування адреси об'єкта нерухомого майна приймається відповідно до положень Закону України “Про адміністративну процедуру».
Відповідно до частини третьої статті 26-3 Закону № 3038-VI адреса присвоюється об'єктам будівництва, будинкам, будівлям, спорудам, квартирам, гаражним боксам, машиномісцям, іншим житловим та нежитловим приміщенням, які є самостійними об'єктами нерухомого майна.
Відповідно до частини четвертої статті 26-3 Закону № 3038-VI реквізитами адреси є: 1) назва держави (Україна); 2) назва адміністративно-територіальної автономії у складі України - для об'єктів, розташованих на території Автономної Республіки Крим; 3) назва області (крім Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя); 4) назва району - для населених пунктів районного підпорядкування; 5) назва населеного пункту, а для об'єктів, розташованих за його межами, - назва найближчого населеного пункту (об'єднаної територіальної громади), розташованого у межах відповідного району (об'єднаної територіальної громади); 6) назва гідрографічного, соціально-економічного, природно-заповідного або іншого подібного об'єкта (за наявності); 7) назва вулиці, площі, майдану, шосе, проспекту, бульвару, алеї, провулку, узвозу тощо (далі - вулиця) (за наявності); 8) номер об'єкта (будинку, будівлі, споруди); 9) номер корпусу - для об'єктів, які складаються з декількох корпусів; 10) номер квартири, гаражного боксу, машиномісця, іншого житлового та нежитлового приміщення, яке є самостійним об'єктом нерухомого майна (за наявності).
Реквізит адреси об'єкта, передбачений пунктом 10 частини четвертої цієї статті, визначається замовником у проєктний документації на будівництво об'єкта (на планах поверхів).
За приписами абзацу 2 частини п'ятої статті 26-3 Закону № 3038-VI адреса (крім реквізиту, визначеного пунктом 10 частини четвертої цієї статті) присвоюється, змінюється, коригується, скасовується: виконавчим органом сільської, селищної, міської ради - у разі, якщо об'єкт знаходиться у межах території, на яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради.
За приписами частини шостої статті 26-3 Закону № 3038-VI виконавчий орган сільської, селищної, міської та районної у місті ради, місцева державна адміністрація або районна у місті Києві державна адміністрація (далі - орган з присвоєння адреси) протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про необхідність присвоєння адреси об'єкту нового будівництва, визначеного частиною дев'ятою статті 36 та частиною третьою статті 37 цього Закону:
1) приймає рішення про присвоєння адреси, що повинно містити відомості про ідентифікатор об'єкта будівництва;
2) оприлюднює рішення про присвоєння адреси на своєму офіційному веб-сайті (у разі наявності);
3) вносить інформацію про присвоєння адреси (у тому числі копію рішення про присвоєння адреси) до Реєстру будівельної діяльності.
Адреса вважається присвоєною з дня внесення до Реєстру будівельної діяльності інформації про її присвоєння.
Відповідно до частини 10 статті 26-3 Закону № 3038-VI програмні засоби Реєстру будівельної діяльності у день реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката забезпечують автоматичне направлення відповідному органу з присвоєння адреси повідомлення про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта до відома. Прийняття додаткових розпорядчих документів щодо присвоєння адреси, крім визначених цією статтею, не вимагається.
Відповідно до частини двадцятої статті 26-3 Закону № 3038-VI органу з присвоєння адреси забороняється вимагати від замовника додаткові документи для прийняття рішення про присвоєння, зміну, коригування адреси, якщо вони не передбачені цим Законом.
Додаткові документи та інформацію, необхідні для прийняття рішення про присвоєння, зміну, коригування адреси, орган з присвоєння адреси отримує відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України “Про адміністративні послуги».
Орган з присвоєння адреси при виконанні повноважень, визначених цією статтею, має право доступу до інформаційних ресурсів та баз даних в обсязі та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України в Порядку визначення адрес.
Частинами 1-3 статті 26-4 Закону №3038-VI передбачено, що після запровадження електронної системи присвоєння, зміна, коригування, скасування адреси щодо об'єктів, право на виконання будівельних робіт щодо яких набуто до запровадження цієї системи, здійснюються у порядку, визначеному статтею 26-3 цього Закону, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею і Законом України “Про адміністративну процедуру».
Документи для присвоєння, коригування адреси подаються відповідно до статті 26-1 цього Закону.
Присвоєння адреси здійснюється за вибором замовника після отримання права на виконання будівельних робіт або після прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію.
Частиною п'ятої статті 26-4 Закону № 3038-VI визначено, що для присвоєння адреси подаються такі документи:
1) заява про присвоєння адреси щодо об'єкта будівництва або закінченого будівництвом об'єкта із зазначенням прізвища, імені, по батькові заявника та реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності) - для фізичної особи або найменування та ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - для юридичної особи, відомостей про ідентифікатор закінченого будівництвом об'єкта (для об'єктів, яким присвоєно ідентифікатор до подання заяви);
2) копія документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій споруджується (споруджено) об'єкт (крім випадків, встановлених Кабінетом Міністрів України в Порядку присвоєння адрес), - у разі, якщо право власності або користування земельною ділянкою не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
3) генеральний план об'єкта будівництва (у разі спорудження об'єкта на підставі проектної документації на будівництво) - у разі подання заяви про присвоєння адреси щодо об'єкта будівництва;
4) копія документа, що дає право на виконання будівельних робіт, - у разі подання заяви про присвоєння адреси щодо об'єкта будівництва (якщо відомості про такий документ не внесено до електронної системи);
5) копія документа, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, - у разі подання заяви про присвоєння адреси щодо закінченого будівництвом об'єкта (якщо відомості про такий документ не внесено до електронної системи);
6) копія документа, що посвідчує особу заявника, - у разі подання документів поштовим відправленням;
7) копія документа, що засвідчує повноваження представника, - у разі подання документів представником поштовим відправленням або в електронній формі.
Копії документів, що подаються для присвоєння адреси, засвідчуються замовником (його представником).
Відповідно до частини сьомої статті 26-4 Закону № 3038-VI орган з присвоєння адреси протягом п'яти робочих днів з дня отримання заяви про присвоєння, коригування адреси:
1) приймає рішення про присвоєння, коригування адреси/відмову у присвоєнні, коригуванні адреси, яке повинно містити відомості про ідентифікатор закінченого будівництвом об'єкта (для об'єктів, яким присвоєно ідентифікатор до подання заяви);
2) оприлюднює рішення про присвоєння, коригування/відмову у присвоєнні, коригуванні адреси на своєму офіційному веб-сайті (у разі наявності);
3) вносить інформацію про присвоєння, коригування адреси/відмову у присвоєнні, коригуванні адреси (у тому числі копію рішення про присвоєння, коригування адреси/відмову у присвоєнні, коригуванні адреси) до Реєстру будівельної діяльності.
Рішення про відмову у присвоєнні, коригуванні адреси повинно містити посилання на відповідну норму (пункт, статтю) законодавства із зазначенням, що саме порушено під час оформлення та подання документів, а також відомості про те, яке саме положення поданого заявником документа не відповідає вимогам законодавства.
Відповідно до частини восьмої статті 26-4 Закону № 3038-VI підставами для відмови у присвоєнні, коригуванні адреси є:
1) подання неповного пакета документів;
2) виявлення неповних або недостовірних відомостей у поданих документах, що підтверджено документально;
3) подання заяви особою, яка не є замовником, або його представником - у разі подання заяви щодо присвоєння, коригування адреси щодо об'єкта будівництва;
4) подання заяви до органу з присвоєння адреси, який не має повноважень приймати рішення про присвоєння, коригування адреси на відповідній території.
Відмова у присвоєнні, коригуванні адреси з підстав, не передбачених цією частиною, не допускається.
На виконання частини другої і третьої статті 26-3 Закону № 3038-VI, Кабінет Міністрів України 07.07.2021 постановою № 690 затвердив Порядок присвоєння адрес об'єктам будівництва, об'єктам нерухомого майна (далі - Порядок № 690).
За приписами пункту 3, пункту 3-1, пункту 5, пункту 8 Порядку № 690 перелік документів, що подаються для присвоєння, зміни, коригування, анулювання адреси, строки їх розгляду, підстави для відмови у присвоєнні адреси визначаються відповідно до положень статей 26-3, 26-4, 26-5 Закону.
Документи для присвоєння, зміни, коригування, анулювання адреси подаються уповноваженим органом з присвоєння адрес:
виключно в електронній формі через електронний кабінет Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва - щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками;
особисто через центр надання адміністративних послуг або в електронній формі через електронний кабінет Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, або надсилаються рекомендованим листом з описом вкладення центру надання адміністративних послуг - щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1).
Присвоєння, зміна, коригування, анулювання адреси об'єкта будівництва, об'єкта нерухомого майна здійснюються виключно з використанням Реєстру будівельної діяльності.
Присвоєння адреси з реквізитом “номер окремої частини об'єкта» (номер квартири, гаражного боксу, машиномісця, іншого житлового та нежитлового приміщення, яке є самостійним об'єктом права на нерухоме майно у складі іншого об'єкта) здійснюється уповноваженими органами з присвоєння адрес за поданням забудовника:
під час присвоєння адреси об'єкту нового будівництва, частинами якого є зазначені окремі частини об'єкта, - відповідно до затвердженої проєктної документації та пропозицій замовника щодо нумерації окремих частин об'єкта;
під час присвоєння адреси закінченому будівництвом об'єкту, частинами якого є зазначені окремі частини об'єкта, - відповідно до затвердженої проєктної документації, матеріалів технічної інвентаризації та пропозицій замовника щодо нумерації окремих частин об'єкта;
у випадку, визначеному абзацом тринадцятим частини четвертої статті 26-3 Закону, для об'єктів з існуючим поділом на окремі частини, - відповідно до матеріалів технічної інвентаризації та пропозицій замовника щодо нумерації окремих частин об'єкта;
у порядку, визначеному частиною восьмою статті 26-3 Закону.
Аналіз наведених вище нормативних актів дає підстави для висновків, що присвоєння адреси об'єкту нерухомого майна належить до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, яким за змістом ст. 37 та ст. 51 Закону № 280/97-ВР є виконавчий комітет ради.
Виконавчий комітет ради реалізує такі повноваження у формі прийняття рішення про присвоєння адреси чи про відмову у присвоєнні у випадках та порядку, встановленому статтями 26-3, 26-4, 26-5 Закону № 3038-VI та частиною 6 статті 59 Закону № 280/97-ВР.
В той час, рішенням Виконавчого комітету Ковельської міської ради від 08.04.2021 №142 “Про надання повноважень щодо присвоєння адрес» надано відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради повноваження щодо присвоєння, зміни, коригування, анулювання адрес об'єктам будівництва та об'єктам нерухомого майна шляхом видачі наказів.
Визначений порядок реалізації повноважень з присвоєння адреси визначає обов'язок виконавчого органу місцевого самоврядування протягом п'яти робочих днів з дня отримання заяви про присвоєння адреси прийняти рішення про присвоєння або відмову у присвоєнні адреси, а також внести інформацію про присвоєння або відмову у присвоєнні адреси (у тому числі копію рішення про присвоєння/відмову у присвоєнні адреси) до Реєстру будівельної діяльності.
Присвоєння адреси може здійснюватися після отримання замовником будівництва права на виконання будівельних робіт або після прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію за його вибором.
Судом встановлено, що позивач в електронній формі через електронний кабінет Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва звернулася із заявами (реєстраційні номери РА01:7925-6318-9593-0668, РА01:8039-3414-4330-4300) про присвоєння адрес об'єктам будівництва після отримання права на виконання будівельних робіт на земельних ділянках з кадастровими номерами 0722182600:01:001:1256, 0722182600:01:001:1267.
Рішеннями Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради у формі витягів з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про відмову в присвоєнні адреси від 04.12.2025 № AR01:0269-8327-9716-0841, № AR01:0271-6461-3738-6097 позивачу відмовлено у присвоєнні адреси таким об'єктам будівництва з підстав виявлення неповних або недостовірних відомостей у поданих документах, що підтверджено документально.
Оскаржувані рішення містять лише загальне формулювання про виявлення неповних або недостовірних відомостей у поданих документах. Водночас із самого змісту цих рішень неможливо встановити, які саме відомості у поданих документах визнані неповними чи недостовірними, у яких саме документах вони містяться, у чому саме полягає така неповнота чи недостовірність та якими матеріалами вона підтверджується.
Таким чином, спірні рішення не відповідають вимогам закону щодо їх змісту, зокрема частині сьомій статті 26-4 Закону № 3038-VI, яка передбачає, що рішення про відмову у присвоєнні або коригуванні адреси має містити чітке посилання на відповідну норму (пункт, статтю) законодавства із зазначенням конкретного порушення під час оформлення та подання документів, а також визначення того, яке саме положення поданого заявником документа не відповідає встановленим вимогам.
У постанові Верховного Суду від 28.11.2022 у справі №826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб'єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
У постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №420/14943/21 зазначено, що критеріями обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов'язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов'язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.
На спірні правовідносини, в тому числі, поширюється дія Закону України від 17.02.2022 №2073-IX “Про адміністративну процедуру» (далі - Закон №2073-ІХ).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 4 Закону №2073-IX одним із принципів адміністративної процедури є принцип обґрунтованості.
Статтею 8 цього ж Закону визначено, що адміністративний орган забезпечує належність та повноту з'ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи. Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи. Адміністративний орган зобов'язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону. Якщо адміністративний орган змінює оцінку та висновки в однакових чи подібних справах, він зобов'язаний надати належне обґрунтування такої зміни.
Згідно з частиною першою статті 69 Закону№2073-IX, за результатами розгляду справи адміністративний орган у межах своїх повноважень приймає адміністративний акт.
Стаття 72 цього Закону передбачає, що адміністративний акт підлягає обов'язковому мотивуванню, яке полягає у зазначенні фактичних обставин справи, встановлених суб'єктом владних повноважень, правових підстав прийняття рішення та мотивів, з яких такий суб'єкт дійшов відповідного висновку.
Так, частинами 1, 2 статті 72 Закону №2073-IX встановлено, що адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті).
Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта.
У мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються:
1) дата подання заяви або скарги та стислий зміст вимоги, що в ній міститься (у разі прийняття акта за заявою або скаргою особи);
2) фактичні обставини справи;
3) зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи;
4) посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу;
5) детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин.
Частина п'ята статті 72 Закону №2073-IX передбачає, що відсутність у адміністративному акті мотивувальної частини, складеної відповідно до вимог цього Закону, має правові наслідки, визначені цим Законом.
У даному випадку оскаржувані рішення не містять належної мотивувальної частини, що свідчить про їх невідповідність вимогам зазначеної норми.
Графа “Коментар до відмови про присвоєння адреси» оскаржуваних рішень не містить жодних конкретних фактичних даних, які стали підставою для відмови, не ідентифікує відповідні документи або їх положення, що не відповідають вимогам законодавства, та не містить належного обґрунтування зроблених висновків.
У даному випадку вказівка в рішеннях лише на “неповні або недостовірні відомості» без їх конкретизації не дає ані позивачу, ані суду можливості з'ясувати фактичну підставу відмови. За таких умов суд позбавлений можливості перевірити обґрунтованість спірних рішень саме у тому вигляді, в якому вони були прийняті.
Суд відхиляє доводи відповідача 1 про те, що правомірність спірних рішень випливає із наведеного у відзиві та запереченнях обґрунтування щодо невідповідності забудови генеральному плану, детальному плану території, державним будівельним нормам. Такі міркування не були відображені у самих рішеннях про відмову в тому обсязі й конкретності, яких вимагає частина сьома статті 26-4 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності». Правомірність індивідуального акта оцінюється насамперед виходячи з мотивів, які покладені в його основу на момент прийняття. Відзив і заперечення у суді не можуть замінити або виправити дефекти мотивувальної частини вже прийнятого адміністративного акта.
Крім того, аналіз змісту відзиву і заперечень свідчить, що відповідач 1 фактично обґрунтовує відмову не виявленням конкретних недостовірних відомостей у поданих документах як таких, а оцінкою допустимості забудови на спірних земельних ділянках з точки зору містобудівної документації та будівельних норм. Проте предметом спору у цій справі є правомірність рішень про відмову у присвоєнні адреси, а не здійснення державного архітектурно-будівельного контролю або остаточне вирішення питання щодо відповідності забудови всім вимогам містобудівного законодавства. За встановленого нормативного регулювання орган з присвоєння адреси повинен діяти в межах процедури, визначеної статтею 26-4 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності», а несприятливе рішення за результатами розгляду заяви має бути належно мотивованим саме в межах передбачених законом підстав.
Доводи відповідача 1 про те, що ключовим у даному спорі є питання реалізації права на забудову земельної ділянки та його відповідності містобудівній документації, суд відхиляє як такі, що не стосуються предмета доказування у цій справі.
Дійсно, статтями 25 та 26 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що режим забудови територій визначається містобудівною документацією на місцевому рівні, а право на забудову земельної ділянки реалізується за умови дотримання її вимог. Водночас зазначені норми регулюють правовідносини, пов'язані із здійсненням будівництва, та визначають умови реалізації права на забудову, але не встановлюють підстав та порядку відмови у присвоєнні адреси об'єкту будівництва.
Натомість спір у даній справі виник з приводу правомірності рішень про відмову у присвоєнні адреси, що є окремою адміністративною процедурою, врегульованою статтею 26-4 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності», яка містить вичерпний перелік підстав для відмови у присвоєнні адреси.
Судом також враховано, що зі змісту поданих позивачем документів убачається, що заяви про присвоєння адрес стосуються об'єктів будівництва - житлових будинків садибного типу, при цьому цільове призначення земельних ділянок визначено як “для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», а ознака відповідності цільового використання земельної ділянки функціональному призначенню зазначена як така, що відповідає.
Крім того, з витягів з Реєстру будівельної діяльності щодо повідомлення про початок виконання будівельних робіт убачається, що об'єкти будівництва класифіковані як одноквартирні житлові будинки (код 1110 відповідно до Національного класифікатора НК 018:2023), що не узгоджується з доводами відповідача 1 про фактичне створення багатоквартирного житлового об'єкта.
Отже, навіть у разі наявності у виконавого органу місцевого самоврядування сумнівів щодо відповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації, такі обставини самі по собі не є тотожними встановленню неповних або недостовірних відомостей у поданих документах та не можуть підміняти собою визначені законом підстави для відмови у присвоєнні адреси.
Суд окремо враховує, що ухвалою від 12.03.2026 до участі у справі як другого відповідача залучено Відділ містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради як належного відповідача, оскільки саме рішення цього органу оскаржуються у справі. Незважаючи на належне вручення цьому відповідачу копії ухвали разом із позовною заявою та доданими документами 17.03.2026, у встановлений судом строк він не подав відзиву на позовну заяву та не надав доказів на підтвердження правомірності прийнятих рішень.
За змістом частини другої статті 77 КАС України саме на суб'єкта владних повноважень покладається обов'язок доведення правомірності свого рішення.
Неподання належним відповідачем відзиву не перешкоджає розгляду справи, однак свідчить про те, що цей відповідач не скористався своїм процесуальним правом і не виконав покладений на нього процесуальний обов'язок належним чином.
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що рішення Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради, відображені у витягах з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 04.12.2025 № AR01:0269-8327-9716-0841 та № AR01:0271-6461-3738-6097, є протиправними, оскільки прийняті без належного мотивування, не відповідають вимогам частини сьомої статті 26-4 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності» та статті 72 Закону України “Про адміністративну процедуру», а тому підлягають скасуванню.
Вирішуючи питання про належний спосіб захисту порушеного права, суд виходить із того, що прийняття рішення за заявами про присвоєння адрес об'єктам будівництва належить до компетенції органу з присвоєння адреси. Суд не наділений повноваженнями підміняти собою цей орган та самостійно вирішувати питання про присвоєння конкретної адреси. За таких обставин належним і ефективним способом захисту є зобов'язання саме Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради повторно розглянути заяви позивача щодо присвоєння адрес об'єктам будівництва та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням правової оцінки, наведеної у цьому рішенні.
Зважаючи на те, що оскаржувані рішення прийняті Відділом містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради, а належний спосіб захисту пов'язаний саме з обов'язком цього органу повторно розглянути заяви позивача, підстав для покладення відповідного обов'язку на Виконавчий комітет Ковельської міської ради суд не вбачає.
За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень, а також зобов'язання належного відповідача повторно розглянути заяви позивача, тоді як у решті позовних вимог слід відмовити.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із наступного.
Відповідно до статті 139 КАС України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог. Оскільки у даній справі позов підлягає задоволенню частково, при цьому оскаржувані рішення прийняті саме Відділом містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради як належним відповідачем, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача сплачений квитанцією від 26.12.2025 про сплату №YLBT-SQ72-A4ZE судовий збір у сумі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань зазначеного відповідача у повному обсязі, оскільки позовні вимоги фактично задоволені щодо нього.
Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради у формі витягів з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про відмову в присвоєнні адрес Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 04.12.2025 № AR01:0269-8327-9716-0841, № AR01:0271-6461-3738-6097.
Зобов'язати Відділ містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради повторно розглянути заяви ОСОБА_1 щодо присвоєння адрес об'єктам будівництва на земельних ділянках з кадастровими номерами 0722182600:01:001:1267 та 0722182600:01:001:1256, і прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради судовий збір у сумі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач 1: Виконавчий комітет Ковельської міської ради (45008, Волинська область, місто Ковель, вулиця Незалежності, будинок 73; ідентифікаційний код юридичної особи 04051313).
Відповідач 2: Відділ містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради (45000, Волинська область, місто Ковель, вулиця Незалежності, будинок 73; ідентифікаційний код юридичної особи 21735556).
Суддя Н. В. Стецик