09 квітня 2026 року
м. Черкаси
Справа № 712/7676/25
Провадження № 22-ц/821/395/26
категорія 304090000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л.,
секретаря - Кукушкіної А. О.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Таскомбанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Михайлюк Анжели Романівни на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 листопада 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2025 року Акціонерне товариство «Таскомбанк» (далі - АТ «Таскомбанк», Товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 17.08.2021 між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було підписано Заяву-договір на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування.
Вказує, що Заяву-договір на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування від 17.08.2021 слід розуміти як Кредитний договір № 002/11268215-CK_SB від 17.08.2021.
Відповідач ОСОБА_1 з 17.08.2021 є власником поточного рахунку у гривні № НОМЕР_1 , який відкритий до Заяви-договору на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування з номером Кредитного договору № 002/11268215- CK_SB.
Умовами Кредитного договору визначено, що ознайомившись з публічною пропозицією АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, тарифами АТ «Таскомбанк», позичальник просить відкрити поточний рахунок у гривні, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів, на своє ім'я та виявив бажання оформити на своє ім'я платіжну картку Master Card World та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в мобільному додатку.
Позичальнику було встановлено ліміт кредитування рахунку в межах максимальної суми загального ліміту кредитування для вказаного продукту (що складає 200 000 грн), а саме надані кредитні кошти в сумі 31 000,00 грн, з процентною ставкою за встановленим кредитним лімітом - 37 %; строк користування - 12 місяців з автоматичною пролонгацією. Кредитні кошти відповідачу було надано у спосіб, зазначений в Кредитному договорі, що підтверджується відповідною випискою.
Відповідач перестав виконувати умови Кредитного договору, а саме, перестав сплачувати заборгованість по кредиту, процентах, як наслідок, станом на 18.03.2025, заборгованість за Кредитним договором 002/11268215-CK_SB від 17.08.2021, становить 38 954,92 грн, яка складається з: 31 460,76 грн заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена), 7 494,16 грн - заборгованість по процентам (в т. ч. прострочена).
05.06.2025 від представника АТ «Таскомбанк» - Іванової О. В. надійшла заява про уточнення позовних вимог.
Позивач просив суд стягнути з відповідача на користь АТ «Таскомбанк» кредитну заборгованість за Договором 002/11268215-CK_SB від 17.08.2021, що в частині тіла кредиту та процентів станом на 18.03.2025 складає 38 954,92 грн, в т.ч.: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 31 460, 76 грн, заборгованість по процентам (в т.ч. прострочена) - 7 494,16 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 26.11.2025 позовні вимоги АТ «Таскомбанк» про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» заборгованість за Кредитним договором № 002/11268215-СК_SB від 17.08.2021 у загальній сумі 38 954,92 грн та судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2 422,40 грн, а всього 41 377,34 грн.
Задовольняючи позовні вимоги АТ «Таскомбанк», суд першої інстанції виходив з того, що в порушення умов Кредитного договору відповідач фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку не повернув в порядку та у строки, передбачені Договором, чим порушив права кредитора, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У грудні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Михайлюк А. Р. подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 26.11.2025 в частині стягнення процентів у розмірі 7 494,16 грн скасувати та ухвалити у відповідній частині нове рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення тіла кредиту з врахуванням фактично сплаченої відповідачем суми (7 033,15 грн).
Здійснити перерозподіл судових витрат.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що скаржник вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, містить невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що згідно з ст. 376 ЦПК України є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині.
Звертає увагу на те, що як вбачається з розрахунку заборгованості по Кредитному договору від 17.08.2021 позивачем здійснювалося щомісячне нарахування відсотків, що не узгодженні з позивачем. Суми нарахувань за неузгодженими відсотками включені позивачем до загальної суми заборгованості. Однак, враховуючи, що сторони не погодили відсоткову ставку за користування Кредитним договором, такі нарахування не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Тому, оскільки розмір відсотків за користування кредитом у Заяві-договорі сторонами погоджено не було, то з відповідача підлягає стягненню лише різниця між витраченим ним кредитним лімітом і сплаченими Банку коштами, яка становить 24 427,61 грн (6 227,39 + 805,76 = 7 033,15 грн, 31 460,76 грн - 7 033,15 грн = 24 427,61 грн).
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, що відповідач був ознайомлений з Правилами та Умовами кредитування.
Відзив на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов до Черкаського апеляційного суду 08.01.2026, представник АТ «Таскомбанк» - Іванова О. В., вважаючи доводи апеляційної скарги безпідставними, а рішення суду законним, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 26.11.2025 - залишити без змін.
Твердження відповідача про не ознайомлення його з Правилами та Умовами кредитування є безпідставними, оскільки в п. 4 Заяви-договору зазначено, що відповідач підтверджує, що ознайомлений з умовами Договору, Тарифами, Правилами користування електронним платіжним засобом, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно з вимогами діючого законодавства) та отримав їх примірники у Мобільному додатку, та підтвердив, що вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення, і з якою був повністю згоден, зміст розумів, положення якої зобов'язувався неухильно дотримуватися.
Фактичні обставини справи
17.08.2021 між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 укладено Заяву-договір № 002/11268215-CK_SB про приєднання до публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, який підписаний відповідачем.
Предметом Кредитного договору № 002/11268215-CK_SB від 17.08.2021 є надання Банком позичальнику грошових коштів на наступних умовах: встановлена сума кредитного ліміту на суму 31 000,00 грн зі строком користування 12 місяців шляхом кредитування поточного рахунку або на суму, вказану в Мобільному додатку в подальшому при встановленні кредитного ліміту в період дії поточного рахунку.
Згідно із п. 3. Договору відповідач акцептував Публічну пропозицію АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб і беззастережно приєднався до умов останнього. Висловив згоду, що Заява-договір, а також Тарифи Банку є невід'ємними частинами ДКБО.
Відповідно до п. 10. Договору процентна ставка фіксована та не може бути змінена без згоди позичальника. Проценти нараховуються за кредитом щомісячно у складі обов'язкового мінімального платежу.
Згідно із п. 12. Кредитного договору, позичальник підтверджує та розуміє встановлену схему погашення кредитного ліміту, що передбачає обов'язковий щомісячний платіж, який складається з частки (5%) від суми поточної заборгованості станом на останній робочий день місяця (у разі наявності заборгованості до суми ОМП включаються/додаються: суми несанкціонованого овердрафту, процентів за користування несанкціонованим овердрафтом, суми прострочених заборгованостей минулих періодів), з урахуванням змін передбачених Тарифами Банку.
На підставі Заяви-договору на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування від 17.08.2021 позивачем відкритий ОСОБА_1 з 17.08.2021 поточний рахунок у гривні № НОМЕР_2 , встановлено ліміт кредитування рахунку, а саме надані кредитні кошти в сумі 31 000,00 грн, з процентною ставкою за встановленим кредитним лімітом - 37 %. Строк користування - 12 місяців з автоматичною пролонгацією.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 18.03.2025 заборгованість відповідача становить 38 954,92 грн: заборгованість по тілу кредиту в сумі 31 460,76 грн; заборгованість за процентами в сумі 7 494,16 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. ч. 1 та 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення з ОСОБА_1 тіла кредиту та нарахованих відсотків за спірним Кредитним договором.
Отже, предметом позовних вимог АТ «Таскомбанк» є стягнення з відповідача заборгованості за Договором № 002/11268215-СК_SB від 17.08.2021 в розмірі 38 954,92 грн, з яких 31 460,76 грн - заборгованість за кредитом, 7 494,16 грн заборгованість по відсоткам.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не виконував умови Договору в частині повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення на користь позивача АТ «Таскомбанк» з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту, розмір якої останнім не оскаржується.
Зважаючи на те, що представник ОСОБА_1 - адвокат Михайлюк А. Р. в апеляційній скарзі просить суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині в стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог АТ «Таскомбанк» у повному обсязі, та доводи апеляційної скарги зводяться саме до незгоди з висновками суду в частині відсутності правових підстав для стягнення відсотків за Кредитним договором у визначеному позивачем розмірі, колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду в частині задоволених позовних вимог АТ «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення відсотків за користування кредитом, адже, згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, і зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги АТ «Таскомбанк» про стягнення нарахованих відсотків за користування кредитом з ОСОБА_1 в розмірі 7 494,16 грн, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.
Колегія суддів не повністю погоджується з висновком суду, виходячи із слідуючого.
Встановлено, що 17.08.2021 між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 укладено Заяву-договір № 002/11268215-CK_SB про приєднання до публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, який підписаний відповідачем (а.с. 37).
Також у Заяві-договорі зазначено, що відповідач акцептував Публічну пропозицію АТ «Таскомбанк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб і беззастережно приєднався до умов останнього. Висловив згоду, що Заява-договір, а також Тарифи Банку є невід'ємними частинами ДКБО.
Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦПК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди - ст. 638 ЦК України.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі - ч. 1 ст. 1055 ЦК України.
За ст. ст. 526 та 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованою договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Особливостями договору приєднання є те, що позичальник приймає і погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. Виходячи з позовних вимог, саме про такий договір зазначав банк.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Товариство, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просило у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі щодо розміру і порядку нарахування процентів, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за Договором від 17.08.2021, посилався також на Тарифи, Правила користування електронним платіжним засобом, Таблицю обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту, як невід'ємні частини Кредитного договору.
Так, в Заві-договорі від 17.08.2021 зазначено, що ОСОБА_1 ознайомлений з умовами Договору, Тарифами, Правилами користування електронним платіжним засобом, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно з умовами діючого законодавства) та отримав їх примірник у Мобільному додатку, вони є зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.
Матеріали справи не містять підписані відповідачем інші документи, що є обов'язковими складовими договору надання банківських послуг. Так, Тарифи, Таблиця обчислення вартості кредиту, не містять підпису позичальника. Паспорт споживчого кредиту, підписаний відповідачем, в матеріалах справи відсутній.
Крім цього, не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, відповідач стверджував, що суд надав неправильну оцінку зібраним доказам, тому дійшов передчасного висновку про стягнення процентів, оскільки не звернув увагу на те, що в Заяві-довідки не узгоджена процентна ставка за користування кредитними коштами.
Однак, колегія суддів спростовує ці доводи апеляційної скарги з огляду на наступне.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ч. 3 ст.1054 ЦК України).
Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування»).
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до ЗУ «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (ч. 2 ст.9 ЗУ «Про споживче кредитування»).
Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування»).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23.05.2022 у справі № 393/126/20, при цьому відступив від висновку Верховного Суду про те, що паспорт споживчого кредиту є невід'ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом, який викладений у постановах Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 284/157/20-ц, а також від 18.11.2020 у справі № 313/346/20.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів приходить до висновку,що позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці умови розумів позичальник, підписуючи Заяву-довідку про отримання кредиту, а відтак, відсутні підстави для того, щоб вважати Тарифи, Правила користування електронним платіжним засобом, Таблицю обчислення вартості кредиту частиною укладеного між сторонами Кредитного договору. Крім того, ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, як стверджує позивач, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форм, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Проте, при дослідженні Зави-довідки від 17.08.2021, яка підписана власноручно відповідачем, встановлено, що відповідно до п. 10 Договору позичальник ознайомлений з тим, що процентна ставка фіксована та не може бути змінена без згоди позичальника (клієнта). Проценти за кредитом нараховуються щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитним лімітом на кінець кожного дня за методом факт/факт та сплачуються позичальником (клієнтом) щомісячно в складі обов'язкового мінімального платежу.
Згідно із п. 12. Кредитного договору, позичальник підтверджує та розуміє встановлену схему погашення кредитного ліміту, що передбачає обов'язковий щомісячний платіж, який складається з частки (5%) від суми поточної заборгованості станом на останній робочий день місяця (у разі наявності заборгованості до суми ОМП включаються/додаються: суми несанкціонованого овердрафту, процентів за користування несанкціонованим овердрафтом, суми прострочених заборгованостей минулих періодів), з урахуванням змін передбачених Тарифами Банку.
Також, позичальника повідомлено про орієнтовну реальну річну ставку за кредитом - 43,96 % (визначається відповідно до законодавства та складає кількість процентів та зазначається як у паспорті споживчого кредиту) (п. 14. Договору).
Із розрахунку заборгованості вбачається, що Товариство нараховувало відсотки за користування кредитними коштами за ставкою 37,00 % тобто, за меншою ставкою чим передбачено умовами спірного Кредитного договору.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів приходить до висновку, що сторонами було погоджено відсоткову ставку у Заяві-договорі від 17.08.2021, а тому вимога Товариства щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами підлягає до задоволення.
Щодо розміру відсотків за користування кредитними коштами, колегія суддів зазначає слідуюче.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 з 27.06.2022 перебуває на військовій службі у Збройних Силах України, що підтверджується військовим квитком Серія НОМЕР_3 (а.с. 90-96).
Відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» останній визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Так, в ст. ст. 1, 2 даного Закону закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей за якими - військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (який діяв на час укладення Договору) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
З моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 №303/2014 в Україні настав особливий період, скасування особливого періоду буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації обстановки на сході України. На момент подання позову в Україні діяв особливий період.
Стаття 3 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» унормовано, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей.
Відповідач подав до суду копію військового квитка Серії НОМЕР_3 , копію довідки командира в/ч № НОМЕР_4 , виданої солдату ОСОБА_1 про те, що останній з 23.08.2022 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_5 (а.с. 84,90-96).
До матеріалів справи відповідач долучив копію посвідчення учасника бойових дій на своє ім'я Серії НОМЕР_6 від 01.07.2025.
Відомостей щодо виключення ОСОБА_1 зі списків військової частини у військовому квитку відсутні, натомість є відмітка про зарахування до військової частини НОМЕР_4 01.07.2022.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що на ОСОБА_1 , як на військовослужбовця, на особливий період, поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме йому не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом на весь час його військової служби, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією проти України.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до військового квитка № Серія НОМЕР_3 , ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 27.06.2022, тому вищезазначена норма закону не поширюється на період до початку проходження відповідачем військової служби.
Отже, на відповідача, як військовослужбовця, прийнятого на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та який має посвідчення учасника бойових дій, поширюються пільги передбачені ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме нарахування штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом на весь час його призову.
Аналогічний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18.01.2023 по справі № 642/548/21.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що проценти за користування кредитом підлягають стягненню з відповідача за період з 17.08.2021 по 27.06.2022 в розмірі 4 406,37 грн (з урахуванням сплачених відсотків), тобто за час, коли відповідач не перебував на військовій службі та на нього не поширювалися пільги, передбачені п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13.
Колегія суддів зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її не доведення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, рішення суду першої інстанції, як ухвалене при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, до зміни в частині розміру заборгованості за Кредитним договором № 002/11268215-СК-SB від 17.08.2021, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» шляхом його зменшення з 38 954,92 грн до 35 867,13 грн.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку із зменшенням заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, також необхідно зменшити розмір судових витрат, який підлягає стягненню з 2 422,40 грн до 2 228,60 грн та зменшити загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» з 41 377,34 грн до 38 095,73 грн.
Оскільки вимоги апеляційної скарги задоволено частково (41,2%), тому з позивача на користь відповідача слід стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 197,63 грн.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Михайлюк Анжели Романівни задовольнити частково.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 листопада 2025 року змінити, зменшивши розмір заборгованості за Кредитним договорами № № 002/11268215-СК-SB від 17.08.2021, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» з 38 954,92 грн до 35 867,13 грн; зменшивши судові витрати у вигляді судового збору, який підлягає стягненню з 2 422,40 грн до 2 228,60 грн; зменшивши загальний розмір, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» з 41 377,34 грн до 38 095,73 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Таскомбанк» на користь ОСОБА_1 1 197,63 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Текст постанови складено 09 квітня 2026 року.
Головуюча Л. І. Василенко
Судді Ю. В. Сіренко
Т. Л. Фетісова