Справа № 548/948/25 Номер провадження 22-ц/814/545/26Головуючий у 1-й інстанції Старокожко В.П. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
30 березня 2026 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Обідіної О.І.,
суддів: Бутенко С.Б., Карпушина Г.Л.,
за участю секретаря: Дороженка Р.Г.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 18 липня 2025 року та додаткове рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 04 серпня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» про визнання недійсним умов договору, розірвання договору купівлі-продажу майнових прав і стягнення грошових коштів,-
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (надалі ПрАТ «ХК «Київміськбуд») в якому просила визнати частково недійсним п. 2.4.2 договору купівлі-продажу майнових прав № 25468/РН-К від 02.07.2025 в частині встановлення строку у 90 календарних днів та вирахування 5 % від внесеної суми у якості штрафу, розірвати договір купівлі-продажу майнових прав № 25468/РН-К від 02.07.2025, укладений між ПрАТ «ХК «Київміськбуд» та ОСОБА_1 , стягнути основний борг 1 098 620,13 грн. Також просила стягнути моральну шкоду в сумі 100000 грн. та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 02.07.2021 між сторонами було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 25468/РН-К, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , об'єкт «Будівництво житлового комплексу для військовослужбовців та членів їх сімей».
На виконання умов договору нею були перерахувані на рахунок відповідача 1 098 620,13 грн., між тим товариство не виконало взяті на себе зобов'язання, викладені в п. 6.1. договору, відповідно до умов якого запланований термін прийняття в експлуатацію об'єкту будівництва - грудень 2023 року.
Станом на час звернення до суду з позовом будівництво об'єкту не розпочато.
На звернення до ПрАТ «ХК «Київміськбуд» 13.03.2025 з повідомленням (претензією) №1 про розірвання договору та повернення покупцю сплачених грошових коштів по договору купівлі-продажу майнових прав № 25468/РН-К від 02.07.2021, останнє не відреагувало.
Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 18 липня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано частково недійсним п. 2.4.2 договору купівлі-продажу майнових прав № 25468/РН-К від 02.07.2023 в частині встановлення строку у 90 календарних днів та вирахування 5 % від внесеної суми у якості штрафу.
Розірвано договір купівлі-продажу майнових прав №25468/РН-К від 02.07.2023, укладений між Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» та ОСОБА_1 .
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на користь ОСОБА_1 1098620, 13 грн. основного боргу, 50 000 грн. моральної шкоди, а всього 1148620,13 грн.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на користь держави судовий збір у розмірі 13908,60 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Часткове задоволення позову вмотивовано встановленим судом фактом істотного порушення договору майнових прав з боку відповідача, що стало підставою для розірвання договору. Також суд дійшов висновку про визнання частково недійсним п.2.4.2 договору в частині встановлення штрафу, оскільки це суперечить сутності неустойки. Невиконання умов договору забудовником суд розцінив як достатню підставу для відшкодування моральної шкоди.
Додатковим рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 04 серпня 2025 року заяву представника позивачки ОСОБА_2 про ухвалення додаткового задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на користь ОСОБА_1 30000 грн. понесених нею і документально підтверджених судових витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалюючи додаткове рішення, місцевий суд з урахуванням наданих доказів на підтвердження понесених витрат та клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правову допомогу задовольнив заяву частково.
Не погодившись з рішенням суду, ПрАТ «ХК «Київміськбуд» оскаржило його в апеляційному порядку, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Вказує, що умовами договору не передбачено право позивача на односторонню відмову від договору, а має бути взаємна згода сторін.
Звертає увагу, що п. 6.1 договору яким встановлено запланований термін прийняття об'єкту в експлуатацію в грудні 2023 року міститься в розділі «Особливі умови», що свідчить про відсутність зобов'язального характеру з боку товариства.
Вважає, що оскільки сторони узгодили умови договору, в тому числі і п. 2.4.2, який визнаний судом частково недійсним, він відповідав інтересам сторін, був підписаний ОСОБА_1 , а отже остання усвідомлювала його значення.
Зазначає про безпідставність стягнення моральної шкоди, яка взагалі не передбачена ні договором, ні законом.
В апеляційній скарзі на додаткове рішення, ПрАТ «ХК «Київміськбуд» просить його скасувати та відмовити в стягненні витрат на правничу допомогу в повному обсязі, оскільки вказані витрати є завищеними та неспіврозмірними зі складністю справи та не відповідає фактично здійсненjve адвокатом обсягу роботи.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, приходить до висновку про наявність підстав для їх часткового задоволення виходячи з наступного.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 02.07.2021 між ОСОБА_1 та ПрАТ «ХК «Київміськбуд» укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 25468/РН-К, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , об'єкт «Будівництво житлового комплексу для військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно п. 1.3. договору квартира має такі характеристики: поверх - 7; кількість кімнат - 1; загальна проектна площа - 42,75 кв.м.; план приміщення - викопіювання з проектної документації.
На виконання умов договору ОСОБА_1 перерахувала на рахунок ПрАТ «ХК «Київміськбуд» 1098620,13 грн., що підтверджується квитанціями №0.0.2185450498.2 від 06.07.2021 на суму 93620,13 грн., №0.0.2184345257.2 від 05.07.2021 на суму 90000 грн., №ПН4882 від 02.07.2021 на суму 635000 грн., №ПН5194 від 02.07.2021 на суму 280000 грн.
Відповідно до п. 2.4.2. договору покупець має право до прийняття об'єкта в експлуатацію відмовитись від остаточної сплати вартості майнових прав на об'єкт шляхом розірвання цього договору, про що укладається відповідна угода, та у строк 90 календарних днів отримати кошти, що були сплачені за цим договором, з вирахуванням 5% від внесеної суми на користь компанії у якості штрафу.
Пунктом 6.1. договору визначено, що запланований термін прийняття в експлуатацію об'єкту будівництва - грудень 2023 року.
На час звернення до суду, тобто станом на квітень 2025 року будівництво об'єкту не було розпочато відповідачем.
На звернення 13.03.2025 позивача до товариства з повідомленням про розірвання договору та повернення їй сплачених грошових коштів по договору купівлі-продажу майнових прав, яке було отримано відповідачем 17.03.2025, останнє залишилося без будь якого реагування.
Ухвалюючи рішення, суд дійшов висновку про порушення відповідачем як забудовником умов договору, внаслідок чого розірвав спірний договір, стягнув моральну шкоду, яка була завдана позивачу внаслідок невиконання договору та порушення її прав та визнав частково недійсним п. 2.4.2 договору з підстав недопустимості встановлення неустойки за односторонню відмову від договору.
Додатковим рішенням суд частково задовольнив заяву адвоката Подорожняка В.В. про стягнення витрат на правову допомогу, визначивши її розмір в сумі 30000 грн.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з вказаними висновками суду.
Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
За змістом ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України встановлено обов'язковість виконання договору сторонами.
Згідно статей 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Матеріалами справи доводиться та не заперечується сторонами, що в договорі сторони передбачили запланований термін прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва: грудень 2023 року.
Сторона відповідача не спростувала того факту, що станом на квітень 2025 року будівництво житлового будинку не було розпочате.
Як зазначалося вище, п. 2.4.2 договору купівлі-продажу майнових прав передбачено право покупця до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію відмовитись від договору шляхом його розірвання.
13.03.2025 ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ «ХК «Київміськбуд» із заявою, в якій просила вважати договір купівлі-продажу майнових прав №25468/РН-К від 02.07.2021, укладений між сторонами розірваним та повернути сплачені нею кошти.
За вказаних обставин, суд першої інстанції вірно встановив факт прострочення відповідачем свого зобов'язання, оскільки він не приступив до його виконання та не виконав його у строк, встановлений умовами укладеного між сторонами договору, а відтак позивач, як покупець за цим договором, наділена правом поставити питання про його розірвання, що ґрунтується на положеннях ст.651 ЦК України.
Таким чином, невиконання умов ПрАТ «ХК «Київміськбуд» щодо введення будинку в експлуатацію у визначений договором термін - грудень 2023 року, а станом на початок 2025 року будівництво не було розпочато, є істотним порушенням умов договору та у відповідності до норм чинного законодавства є підставою для його розірвання на вимогу іншої сторони.
Доводи апеляційної скарги в цій частині не спростують висновків місцевого суду, а посилання, що компанія відновила роботу та будівельних майданчиків не свідчить про дотримання строків завершення будівництва об'єкту та готовність його до здачі в експлуатацію, як це передбачено умовами договору.
Посилання апелянта, що розірвання договору можливе лише за взаємною згодою сторін, суперечить нормам цивільного законодавства, а саме правовій природі ст. 651 ЦК України, якою передбачено право особи ініціювати питання про розірвання договору за рішенням суду в разі істотного порушення його умов, що має місце в даному випадку.
Також обґрунтованим вважає судова колегія висновок суду щодо визнання частково недійсним п. 2.4.2. договору, який містить умови щодо повернення коштів з вирахуванням 5% від внесеної суми на користь компанії в якості штрафу, в разі відмови покупця від остаточної сплати вартості майнових послуг.
Частиною 1 статті 546 ЦПК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (частина 1статті 611 ЦК України).
У статті 549 ЦК України та в параграфі 2 глави 49 ЦК України регулювання неустойки відбувається тільки з позицій забезпечення виконання зобов'язання. Неустойка (штраф чи пеня) може бути передбачена для забезпечення виконання зобов'язання. При цьому навіть визначення неустойки дозволяє констатувати, що законодавець пов'язує її стягнення саме з порушенням зобов'язання. Це підтверджується застосуванням таких понять та словосполучень, як «забезпечення зобов'язання», «порушення зобов'язання».
Тому недопустимим є встановлення неустойки (штрафу чи пені) за правомірну відмову від виконання зобов'язання або односторонню відмову від договору.
Згідно ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Тобто, штраф є фіксованою величиною.
Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).
Цивільне законодавство не передбачає встановлення штрафу за правомірну відмову від виконання зобов'язання або односторонню відмову від договору, що узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду.
Разом з тим колегія суддів не може погодитися з висновком суду в частині визначеного розміру моральної шкоди в сумі 50000 грн.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у п.п.5,9 постанови «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4, суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяні йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин.
Не заперечуючи підстав для відшкодування моральної шкоди внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу майнових прав, оскільки після його укладення позивач правомірно очікувала отримати нерухоме майно у погоджений сторонами строк, а бездіяльність товариства спричинило їй душевних хвилювань, колегія суддів вважає завищеним визначений місцевим судом розмір такого відшкодування.
По справі відсутні докази того, що такі хвилювання були надто значними та якимсь чином негативно вплинули на її душевний стан чи призвели до суттєвих змін в звичайному способі життя.
За вказаних обставин, виходячи з принципів розумності та справедливості, судова колегія вважає, що обґрунтованою сатисфакцією відшкодування моральної шкоди буде сума в 10000 грн., у зв'язку з чим рішення суду в цій частині підлягає зміні, шляхом зменшення стягнутої у відшкодування моральної шкоди з 50000 грн. до 10000 грн.
Одночасно, колегія суддів визнає частково обґрунтованими доводи апеляційної скарги ПрАТ «ХК «Київміськбуд» на додаткове рішення суду щодо завищеного розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до положень ч. 1, п.п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За положеннями ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2020 року у справі № 690/408/17, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
Матеріалами справи доводиться, що інтереси ОСОБА_1 представляв адвокат Подорожняк В.В.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу адвокатом було надано суду копії договору про надання правової допомоги №10/25, завдання №1 до договору, детального опису робіт, розписки про отримання від ОСОБА_1 50000 грн. в якості гонорару за договором про надання правової допомоги
Аналізуючи вказані докази, надані позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, їх відповідності критерію реальності адвокатських послуг, колегія суддів зазначає наступне.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування колегія суддів враховує та виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2020 по справі № 922/2869/19 зазначено, що висновки «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи».
При вирішенні розміру відшкодування, колегія суддів виходить як з реального обсягу наданих адвокатських послуг, так і складності самої справи та її значення для позивача.
Так, матеріалами справи доводиться підготовка і складання адвокатом позовної заяв, та процесуальних документів - відповіді на відзив, адвокатського запиту до відповідача, а також прийняття ним участі в 2 судових засіданнях в режимі відеоконференції загальною тривалістю приблизно 1 год.
Оцінюючи зазначений обсяг фактично наданих адвокатом своєму довірителю адвокатських послуг та сплачених 50000 грн., колегія суддів приходить до переконання про завищеність визначеного стороною позивача розміру відшкодування на правничу допомогу, який за наведених обставин не може вважатись співрозмірним з обсягом фактично виконаних адвокатом робіт та кількістю витраченого для цього часу.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає за необхідне зменшити визначений судом першої інстанції розмір витрат на правничу допомогу до 3000 грн., що буде відповідати принципам справедливості, співмірності та достатності.
Керуючись ст.ст. 367, 374, п.п. 3,4 ч. 1 ст. 376, 382-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 18 липня 2025 року задовольнити частково.
Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 18 липня 2025 року в частині відшкодування моральної шкоди змінити, зменшивши стягнуту з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду з 50 000 грн. до 10000 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на додаткове рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 04 серпня 2025 року задовольнити частково.
Додаткове рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 04 серпня 2025 року змінити, зменшивши стягнуті з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу з 30000 грн. до 3000 грн.
В іншій частині додаткове рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду Верховного Суду.
Повний текст постанови суду виготовлено 10 квітня 2026 року.
Судді: О.І. Обідіна С.Б. Бутенко Г.Л. Карпушин