Справа №760/9180/26 1-кс/760/4876/26
09 квітня 2026 року м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , представника власника майна ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання слідчого в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБУ старшого лейтенанта ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42025110000000368 від 23.10.2025,-
До слідчого судді Солом'янського районного суду звернувся слідчий Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, за погодженням із прокурором Київської обласної прокуратури, з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42025110000000368 від 23.10.2025.
У клопотанні зазначено, що слідчими ГУ СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування за підозрою ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та інших осіб у вчиненні низки тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, зокрема, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 189, ст. 257, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України та інших.
За даними досудового розслідування, зазначені особи, попередньо зорганізувавшись у стійке злочинне об'єднання у формі злочинної організації (банди), у жовтні 2025 року на території м. Києва та Київської області вчинили ряд злочинів, пов'язаних із незаконним позбавленням волі та викраденням громадян, а також вимаганням грошових коштів в особливо великих розмірах. Зокрема, встановлено, що 16.10.2025 за адресою: м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, 8 учасники злочинної організації незаконно позбавили волі громадянина України ОСОБА_10 , після чого, перебуваючи у закладах громадського харчування за вказаною адресою, вимагали у нього грошові кошти у сумі 5 000 000 доларів США, а також заволоділи частиною грошових коштів шляхом розбою.
Крім того, 18.10.2025 за адресами: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 26А та ТЦ «Гулівер», учасники злочинної організації незаконно позбавили волі громадян України ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , після чого, перебуваючи у транспортному засобі, обладнаному номерними знаками оперативного прикриття, вчинили щодо них вимагання грошових коштів у сумі по 5 000 000 доларів США, а також заволоділи частиною їх майна.
Також встановлено, що у подальшому, 18.10.2025 на території Київської області (смт Козин) учасники злочинної організації шляхом вимагання заволоділи грошовими коштами потерпілих у загальній сумі 2 000 000 доларів США. У ході досудового розслідування 26.03.2026 на підставі ухвали слідчого судді проведено обшук транспортного засобу «Mazda CX5», яким фактично користується ОСОБА_8 , за результатами якого вилучено ряд речей та документів, у тому числі ключі від автомобіля, реєстраційні документи, банківські картки, копію службового посвідчення, посвідчення волонтера, металеві кайданки, стартовий пакет мобільного оператора, а також сам транспортний засіб.
Постановою слідчого від 26.03.2026 вказані речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Слідчий у клопотанні зазначає, що вилучене майно відповідає критеріям речових доказів, оскільки містить відомості, які можуть бути використані для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також існує ризик його втрати, знищення або відчуження у разі повернення власнику.
У зв'язку з викладеним слідчий просить накласти арешт на зазначене майно з метою забезпечення збереження речових доказів.
У судовому засіданні слідчий підтримав клопотання в повному обсязі і просив його задовольнити. Просив долучити до матеріалів справи такі докази, як: реєстраційну карту ТЗ (на підтвердження володіння транспортним засобом), актовий запис про шлюб, Наказ від 04.12.2026 № 246 Про порушення службової дисципліни окремими поліцейськими відділу превентивної діяльності ГУНП в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та їх покарання (щодо порушення одного із підозрюваних дисципліни, зокрема ОСОБА_7 ), ухвалу про продовження строку досудового розслідування до 06.05.2026.
Адвокат ОСОБА_4 заперечував щодо задоволення клопотання та подав заперечення на клопотання слідчого про арешт майна. У своїх запереченнях зазначив зокрема таке.
Стороною обвинувачення не доведено наявності передбачених ч. 3 ст. 132 КПК України умов для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а саме: відсутні належні та допустимі докази існування обґрунтованої підозри відповідного ступеня тяжкості, не обґрунтовано необхідність такого ступеня втручання у права особи та не доведено можливість досягнення мети, задля якої подано клопотання.
Клопотання слідчого не містить належного обґрунтування підстав для накладення арешту відповідно до вимог ст. 170 КПК України, оскільки не наведено жодних конкретних обставин, які б свідчили про те, що вилучене майно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації чи іншим видам конфіскації, або необхідне для забезпечення цивільного позову. Посилання сторони обвинувачення носять формальний характер і не підтверджені жодними доказами.
Адвокат звернув увагу, що у кримінальному провадженні власнику майна - ОСОБА_13 - не повідомлено про підозру, а матеріали, додані до клопотання, не містять жодних даних про її причетність до інкримінованих подій.
Також стороною обвинувачення не доведено наявності ризиків, передбачених ч. 11 ст. 170 КПК України, а саме відсутні будь-які обставини, які б свідчили про можливість приховування, пошкодження, псування, знищення чи відчуження майна. Твердження слідчого з цього приводу є припущеннями та не підтверджені належними доказами.
Клопотання не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, оскільки не містить належного обґрунтування мети і підстав арешту, не підтверджене доказами права власності або фактичного володіння майном у контексті кримінального правопорушення, а також не містить жодних додатків, які б підтверджували доводи сторони обвинувачення.
Окремо адвокат зазначив, що вилучене майно не відповідає критеріям речових доказів, визначених ст. 98 КПК України, а постанова про визнання його речовими доказами є формальною та необґрунтованою.
Крім того, під час проведення обшуку сторона обвинувачення вийшла за межі наданого судом дозволу, оскільки ухвалою слідчого судді було надано дозвіл лише на відшукання та вилучення чітко визначених категорій речей (зокрема електронних носіїв інформації, мобільних телефонів, документів), тоді як вилучені предмети, включаючи транспортний засіб та особисті речі, не входили до переліку дозволених до вилучення.
Адвокат наголосив, що вилучене майно не є знаряддям чи предметом вчинення кримінального правопорушення, не набуте протиправним шляхом та не має жодного відношення до обставин кримінального провадження, а тому арешт такого майна є безпідставним і призведе до необґрунтованого обмеження права власності.
З огляду на викладене, адвокат вважає клопотання слідчого необґрунтованим, невмотивованим та таким, що не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, у зв'язку з чим просить відмовити у його задоволенні.
Дослідивши матеріали клопотання, заперечення адвоката, заслухавши думки сторін, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (псуванню, перетворенню, використанню) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Відповідно до ч. 10, 11 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку, зокрема, на рухоме, нерухоме майно. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК України).
Судом встановлено, що слідчими ГУ СБУ у місті Києві та Київській області за процесуального керівництва прокурорів Київської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025110000000368 від 23.10.2025 за підозрою ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146 та ч. 4 ст. 189 КК України, за підозрою ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146 та ч. 4 ст. 189 КК України та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111-2, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ст. 257, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ст. 257, ч. 1 ст. 263 та ч. 1 ст. 209 КК України.
Як убачається з матеріалів клопотання, наданих слідчим, у кримінальному провадженні допитано потерпілих від 31.12.2025, 05.01.2026, 06.01.2026., які детально виклали обставини свого незаконного позбавлення волі, вимагання грошових коштів, а також використання транспортних засобів та спеціальних засобів (зокрема кайданок) під час вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень.
З протоколу обшуку від 26.03.2026 вбачається, що у транспортному засобі «Mazda CX5», яким фактично користується ОСОБА_8 , вилучено, серед іншого, предмети, які за своїми ознаками можуть використовуватись як засоби обмеження волі особи (металеві кайданки), а також інші речі і документи, які можуть містити відомості про обставини вчинення кримінальних правопорушень, коло причетних осіб, їх комунікації та переміщення.
Постановою слідчого від 26.03.2026 вилучене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, що узгоджується з положеннями ст. 98 КПК України, оскільки вказані предмети потенційно містять відомості, які можуть бути використані як докази під час досудового розслідування.
Слідчий суддя вважає доводи сторони захисту щодо відсутності обґрунтованої підозри безпідставними, оскільки на цій стадії кримінального провадження питання доведеності вини особи не вирішується, а перевіряється лише наявність достатніх підстав вважати, що майно відповідає критеріям речового доказу. Надані матеріали, зокрема показання потерпілих, дані про обставини вчинення кримінальних правопорушень, а також результати проведеного обшуку, у своїй сукупності свідчать про наявність обґрунтованих підстав для такого висновку.
Посилання адвоката на те, що власнику майна не повідомлено про підозру, слідчий суддя оцінює критично, оскільки відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України арешт майна з метою збереження речових доказів може бути накладено незалежно від того, чи повідомлено особі про підозру, та незалежно від того, чи є вона учасником кримінального провадження.
Доводи сторони захисту щодо відсутності ризиків, передбачених ч. 11 ст. 170 КПК України, також не заслуговують на увагу, оскільки характер вилученого майна, а також обставини кримінального провадження (вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів у складі організованої групи) свідчать про наявність реальної можливості його приховування, відчуження або знищення у разі повернення власнику.
Щодо тверджень адвоката про те, що вилучення майна відбулося поза межами наданого дозволу, слідчий суддя зазначає, що оцінка законності проведення обшуку та допустимості отриманих під час нього доказів не є предметом розгляду під час вирішення питання про накладення арешту на майно, а може бути предметом окремого судового контролю у порядку, передбаченому КПК України.
Крім того, доводи захисту про те, що вилучене майно не має відношення до кримінального провадження, спростовуються наведеними вище обставинами, а також характером і змістом вилучених предметів, які у своїй сукупності можуть бути використані як докази під час подальшого досудового розслідування.
Слідчий суддя також враховує, що арешт майна у даному випадку є співрозмірним втручанням у право власності, оскільки застосовується виключно з метою забезпечення збереження речових доказів, є тимчасовим заходом та може бути скасований у встановленому законом порядку.
З огляду на викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на вилучене майно.
Тому, з огляду на положення ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям визначеним у ст. 98 КПК України критеріям, повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу - відчуження, приховання, використання тощо на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Оцінюючи в сукупності надані стороною кримінального провадження докази, при вирішенні питання про накладення арешту на майно, приймаючи до уваги те, що наявна сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вищевказане у клопотанні майно, може бути речовим доказом у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження. А тому є всі передбачені ст. 170 КПК України підстави для арешту, в межах даного кримінального провадження, вказаного у клопотанні майна.
При розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя також враховує, що арешт майна це тимчасовий захід забезпечення кримінального провадження і на даний час у сторони обвинувачення є необхідність встановити і перевірити обставини та відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 189, ст. 257, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України, провести ряд слідчих та процесуальних дій, зокрема, допитати свідків, провести експертні дослідження тощо, у межах кримінального провадження № 42025110000000368 від 23.10.2025.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, а також може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням, зважаючи на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а тому приходить до висновку, що клопотання слідчого необхідно задовольнити.
Також слід роз'яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України власник або володілець майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ст. 98, 170 - 173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБУ старшого лейтенанта ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42025110000000368 від 23.10.2025 - задовольнити.
Накласти у кримінальному провадженні № 42025110000000368 від 23.10.2025 арешт на речі, вилучені під час обшуку автотранспортного засобу Mazda CX5 д.н.з. НОМЕР_1 VIN: НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_13 та яким фактично користується ОСОБА_8 , а саме:
-Ключ запалення до автомобіля «Mazda CX5» д.н.з. НОМЕР_1 VIN: НОМЕР_2 , що на праві власності належить ОСОБА_13 ;
-Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Mazda CX5» д.н.з. НОМЕР_1 VIN: НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_13 ;
- ОСОБА_14 на ім'я ОСОБА_8 № НОМЕР_3 , на звороті якої карта «Ощадбанк» № НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_15 ;
-Банківська картка № НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_15 ;
-Копія службового посвідчення на ім'я ОСОБА_8 ГУ Національної поліції у м. Києві, КВП № 034824;
-Посвідчення волонтера на ім'я ОСОБА_16 , дата видачі: 05.04.2022 № РІМ 30010 БО «БФ «Фонд союзників світу»;
-Пакування (стартовий пакет) оператора «LifeCell» за номером НОМЕР_6 ;
-Автомобіль «Mazda CX5» д.н.з. НОМЕР_1 VIN: НОМЕР_2 , що на праві власності належить ОСОБА_13 .
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали.
У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1