Справа №760/9692/26 1-кс/760/5060/26
09 квітня 2026 року м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання прокурора Солом'янської окружної прокуратури міста Києва про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12026100090000579 від 09.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,-
До слідчого судді Солом'янського районного суду надійшло вищевказане клопотання.
В обґрунтування клопотання зазначено, що у провадженні слідчого відділу Солом'янського УП ГУНП у м. Києві перебуває кримінальне провадження № 12026100090000579 від 09.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, процесуальне керівництво у якому здійснюється Солом'янською окружною прокуратурою.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 08.03.2026 до Солом'янського УП надійшла заява від ОСОБА_4 про вчинення щодо нього шахрайських дій невстановленими особами. Зі слів заявника, останній, перебуваючи за місцем проживання у м. Києві, звернувся до чат-боту «monobank» через мобільний застосунок «Telegram», після чого невстановлена особа, представившись працівником банку, під приводом надання банківських послуг, шляхом обману та зловживання довірою отримала доступ до банківських даних потерпілого.
У подальшому невстановлені особи здійснили несанкціоновані операції з рахунку потерпілого, внаслідок чого 08.03.2026 з його ФОП-рахунку було незаконно перераховано грошові кошти на загальну суму 4 000 000 гривень на рахунки третіх осіб, зокрема на рахунок, відкритий на ім'я ОСОБА_5 в АТ «НоваПей», у сумі 1 000 000 гривень.
У клопотанні зазначено, що вказані грошові кошти є предметом кримінально протиправних дій, можуть бути перераховані на інші рахунки або зняті готівкою, що унеможливить їх подальше використання як доказів та відшкодування завданої шкоди потерпілому.
Постановою слідчого від 08.03.2026 вказаний банківський рахунок, відкритий на ім'я ОСОБА_5 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, оскільки грошові кошти, що на ньому знаходяться, набуті кримінально протиправним шляхом.
У зв'язку з викладеним сторона обвинувачення просить накласти арешт на грошові кошти в межах суми 1 000 000 гривень, що знаходяться на банківському рахунку НОМЕР_1 , відкритому в АТ «НоваПей», з метою забезпечення збереження речових доказів та можливого подальшого відшкодування шкоди потерпілому.
Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України розглянути клопотання без повідомлення власників рахунків, їх захисників, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
У судовому засіданні прокурор підтримала клопотання в повному обсязі і просила його задовольнити.
Слідчим суддею, із урахуванням доведення прокурором обставин, передбачених ч. 2 ст. 172 КПК України було вирішено розглядати клопотання про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, без повідомлення власників майна, у зв'язку з можливим вчиненням дій, пов'язаних із відчуженням вказаного у клопотанні майна, які б унеможливили виконання рішення суду про арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів та можливості конфіскації майна.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (псуванню, перетворенню, використанню) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Відповідно до ч. 10, 11 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку, зокрема, на рухоме, нерухоме майно. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК України).
Судом встановлено, що Солом'янського УП ГУНП у м. Києві перебуває кримінальне провадження № 12026100090000579 від 09.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, процесуальне керівництво у якому здійснюється Солом'янською окружною прокуратурою.
Як вбачається з матеріалів клопотання, 08.03.2026 до Солом'янського УП ГУНП у м. Києві надійшла заява від ОСОБА_4 про вчинення щодо нього шахрайських дій невстановленими особами, які, використовуючи мобільний застосунок «Telegram» та представляючись працівниками банку «monobank», шляхом обману та зловживання довірою отримали доступ до банківських рахунків потерпілого.
В подальшому з рахунку потерпілого було незаконно перераховано грошові кошти на загальну суму 4 000 000 гривень на рахунки третіх осіб, зокрема на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «НоваПей» на ім'я ОСОБА_5 , на який перераховано грошові кошти у сумі 1 000 000 гривень.
Згідно з постановою слідчого від 08.03.2026 вказаний банківський рахунок визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, оскільки грошові кошти, що на ньому знаходяться, є предметом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.
З огляду на викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що існують достатні підстави вважати, що грошові кошти, які знаходяться на зазначеному банківському рахунку, відповідають критеріям речових доказів, визначених ст. 98 КПК України, а також існує реальна загроза їх подальшого відчуження, перерахування на інші рахунки або зняття готівкою, що може перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні та відшкодуванню завданої шкоди потерпілому.
Тому, з огляду на положення ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям визначеним у ст. 98 КПК України критеріям, повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу - відчуження, приховання, використання тощо на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Оцінюючи в сукупності надані стороною кримінального провадження докази, при вирішенні питання про накладення арешту на майно, приймаючи до уваги те, що наявна сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вищевказане у клопотанні майно, може бути речовим доказом у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження. А тому є всі передбачені ст.170 КПК України підстави для арешту, в межах даного кримінального провадження, вказаного у клопотанні майна.
При розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя також враховує, що арешт майна це тимчасовий захід забезпечення кримінального провадження і на даний час у сторони обвинувачення є необхідність встановити і перевірити обставини та відомості щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України., провести ряд слідчих та процесуальних дій, зокрема, допитати свідків, провести експертні дослідження тощо, у межах кримінального провадження № 12026100090000579 від 09.03.2026.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, а також може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням, зважаючи на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а тому приходить до висновку, що клопотання слідчого необхідно задовольнити.
Також слід роз'яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України власник або володілець майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ст. 98, 170 - 173, 175, 309, 369, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання прокурора Солом'янської окружної прокуратури міста Києва про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12026100090000579 від 09.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України - задовольнити.
Накласти у кримінальному провадженні № 12026100090000579 від 09.03.2026 арешт на грошові кошти в межах суми 1 000 000 (один мільйон) гривень 00 копійок, які знаходяться на розрахунковому рахунку фізичної особи ОСОБА_5 , ІПН НОМЕР_2 - НОМЕР_3 , відкритого у АТ « НоваПей» (МФО 935871), ЄДРПОУ 38324133, юридична адреса: місто Київ, Столичне Шосе, будинок 103, 1, поверх 13, 1304 із забороною здійснювати розрахункові операції по перерахунку з вищевказаного банківського рахунку.
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали.
У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1