ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/8044/26
провадження № 2-о/753/333/26
"10" квітня 2026 р. суддя Дарницького районного суд м. Києва Трусова Т. О., вивчивши матеріали справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Яшан Роман Романович, про встановлення факту родинних відносин,
03.04.2026 ОСОБА_1 (далі також - заявниця) звернулась до Дарницького районного суду м. Києва із заявою окремого провадження про встановлення факту, що вона є матір'ю ОСОБА_2 .
Заінтересованими особами у цій справі заявниця визначила свого сина ОСОБА_2 та приватного нотаріуса Яшана Романа Романовича, а метою встановлення факту - «мінімізацію» податкових платежів під час оформлення її сином спадщини.
Даючи оцінку предмету заяви та наведених у ній обґрунтувань мети встановлення факту, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
За положеннями статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина перша статті 4 цього Кодексу визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Отже за змістом наведених нормативних положень правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів, а захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Відповідно до частин першої, другої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства, а цивільне судочинство здійснюється у порядку наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного) та окремого провадження.
Згідно з частиною сьомою цієї норми окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Аналогічне визначення поняття окремого провадження як виду непозовного цивільного судочинства наведене у частині першій статті 293 ЦПК України.
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (частина третя статті 294 ЦПК України).
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, наведений у частині першій статті 315 ЦПК України, серед яких факт родинних відносин між фізичними особами, а частиною другою цієї норми визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
З огляду на зазначене можна дійти висновку, що фізична особа має право на звернення до суду із заявою про встановлення факту лише у разі, якщо від певного факту залежить виникнення, зміна або припинення її особистих чи майнових прав, що є обов'язковою умовою для надання судового захисту у справах цієї категорії.
Зі змісту розглядуваної заяви убачається, що повнолітній син заявниці після смерті баби (матері заявниці) на підставі заповіту успадкував земельну ділянку (пай), але внаслідок розбіжностей у документах матері та сина в частині написання їх родинного прізвища спадкоємець не може підтвердити свої родинні відносини зі спадкодавцем і, відповідно, набути право на оподаткування спадкового майна за зниженою ставкою.
З наведеного слідує, що встановлення факту родинних відносин створить передумови для реалізації майнових прав сина заявниці, а для самої заявниці цей факт не має жодного юридичного значення.
Оскільки чинний цивільний процесуальний не передбачає здійснення провадження у справі про встановлення факту за заявою особи, для якої відповідний факт не породжує юридичних наслідків, і при цьому не містить норм, які б визначали наслідки подання такої заяви, на підставі частини дев'ятої статті 10 ЦПК України застосовується положення пункту 1 частини четвертої статті 185 цього Кодексу щодо повернення заяви, коли її подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Керуючись статтями 2, 10, пунктом 1 першим частини четвертої статті 185, статтями 259, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Яшан Роман Романович, про встановлення факту родинних відносин повернути особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на ухвалу суду подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя:
Ухвала підписана суддею 10.04.2026.