Справа № 752/7665/26
Провадження № 2-з/752/69/26
31 березня 2026 року Голосіївського районний суду м. Києва в складі:
головуючого- судді- Машкевич К.В
за участю секретаря- Касаткіної А.В.
розглянувши заяву представника позивача - адвоката Будьонного Віталія Сергійовича про забезпечення позову в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі - продажу, суд
Позивач звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі - продажу та просить суд:
-визнати недійсним договір купівлі-продажу № 11141 від 28.10.2023 транспортного засобу марки AUDI A4 2001 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 , укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 .
-визнати недійсним договір купівлі-продажу № 5942/2023/3399864 від 10.03.2023 транспортного засобу марки VOLKSWAGEN TOUAREG, 2021 року випуску, номер кузову НОМЕР_3 , укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 .
Разом із позовною заявою до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову в якій останній просить в порядку забезпечення позову:
-заборонити ОСОБА_2 , сервісним центрам Міністерства внутрішніх справ України, Центрам надання адміністративних послуг, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо транспортного засобу марки AUDI A4 2001 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 ;
-заборонити ОСОБА_3 , сервісним центрам Міністерства внутрішніх справ України, Центрам надання адміністративних послуг, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо транспортного засобу марки VOLKSWAGEN TOUAREG, 2021 року випуску, номер кузову НОМЕР_3
Посилається на те, щопозивач звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів договорів купівлі-продажу транспортних засобів. Правочини вчинені відповідачами всупереч принципам добросовісності й недопустимості зловживання правом.
На переконання позивача справжня мета цих правочинів убезпечити майно від майбутнього звернення стягнення на нього. Позивач вважає, що відповідачами були вчинені правочини на шкоду інтересам кредитора (фраудаторні правочини).
Забезпечуючи позов у цій справі шляхом встановлення заборони на вчинення реєстраційних дій щодо транспортних засобів, які є предметом спірних правочинів, суд забезпечить баланс інтересів сторін, оскільки, з одного боку, для позивача буде гарантовано реальне виконання рішення, а з іншого боку, для відповідачів протягом розгляду справи будуть відсутні будь-які обмеження щодо користування та володіння майном. Тобто негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення суттєво менше, ніж наслідки невжиття відповідних заходів, оскільки у разі відчуження відповідного майна за час розгляду справи позивач буде вимушений повторно звертатися із аналогічним позовом.
Враховуючи викладене, просить задовольнити заяву.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України сторони в судове засідання не викликалися.
Дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення заяви, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, накладенням арешту на майно.
За змістом ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Тобто, однією з причин, в зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду.
З точки зору закону значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів може призвести до невиконання судового рішення.
В той же час, відповідно до п. 4 постанови Пленуму ВСУ №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову є цивільно-процесуальним заходом, що вживається судом та направлений на охорону матеріально-правових інтересів позивача, що гарантують за його позовом реальне виконання судового рішення.
Частиною 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6 -605 цс16 від 25.05.2016 року, які, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, мають враховуватися судом, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмету позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Враховуючи викладене вище, предмет спору, співмірність вимог заявника з заявленими ним заходами забезпечення позову, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-154 ЦПК України, суд
В задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі - продажу- відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: К.В.Машкевич