Справа № 569/6446/26
10 квітня 2026 року м. Рівне
Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Гордійчук Н.О., розглянувши матеріали, що надійшли від УПП в Рівненській області ДПП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого, відомості про РНОКПП невстановлені, про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 173, ч. 3 ст. 178 КУпАП,-
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 08.03.2026 року серії ВАБ
№ 983839, 08.03.2026 року близько 13 год 45 хв у м. Рівне по вул. Генерала Безручка, 5А, громадянин ОСОБА_1 в громадському місці перебував у п'яному вигляді, а саме ішов та хитався, мав брудний одяг, нечітку мову, чим ображав людську гідність та громадську мораль та двічі протягом року піддавався стягненню.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 08.03.2026 року серії ВАБ № 983838, 08.03.2026 року близько 13 год 45 хв у м. Рівне по вул. Генерала Безручка, 5А, громадянин ОСОБА_1 вчинив дрібне хуліганство, а саме нецензурно лаявся, образливо чіплявся в бік працівників поліції, чим вчинив дії, що порушують громадський порядок та спокій громадян.
Дії кваліфіковані за ст. 173, ч. 3 ст. 178 КУпАП.
ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, оскільки складання протоколів про адміністративні правопорушення здійснювалося в його присутності, хоча від підпису про повідомлення відмовився. Постанову суду про привід від 18.03.2026 року виконано не було. Клопотань про розгляд справи у його відсутності, чи про відкладення розгляду справи з причин, що унеможливлюють прибуття за викликом не надіслав.
Практика Європейського Суду з прав людини (зокрема рішення «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008) наголошує, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Вказаним рішенням закріплено принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним.
За правилами ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 173, ч. 3 ст. 178 КУпАП є обов'язковою.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи та враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення «Бараона проти Португалії», 1987 рік, «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).
За таких обставин, є можливим розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенню ст. 268 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя приходить до такого висновку.
За змістом статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.
Диспозиція ст. 173 КупАП передбачає відповідальність за вчинення дрібного хуліганства, тобто нецензурної лайки в громадських місцях, образливого чіпляння до громадян та інших подібних дій, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Згідно з ч. 1 ст. 178 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в інших заборонених законом місцях, крім підприємств торгівлі і громадського харчування, в яких продаж пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв на розлив дозволена відповідним органом місцевого самоврядування, або поява в громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль.
Диспозицією ч. 3 ст. 178 КУпАП передбачена відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалась адміністративному стягненню за розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях або появу в громадських місцях у п'яному вигляді.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності складу адміністративного правопорушення, тобто сукупності об'єктивних і суб'єктивних ознак, що підтверджуються належними доказами.
Підтвердження належними, допустимими та достовірними доказами кожного з елементів поза розумним сумнівом свідчитиме про доведення вини ОСОБА_1 , відсутність хоча б одного із них вказуватиме на відсутність складу вказаних адміністративних правопорушень.
На доведення вини ОСОБА_1 суду надано наступні докази: протоколи про адміністративні правопорушення серії ВАБ № 983839, серії ВАБ № 983838 від 08.03.2026 року, пояснення ОСОБА_2 , копії постанов по справам про адміністративні правопорушення серії ВАВ №216035 від 03.04.2025 року за ч. 1 ст. 178 КУпАП, серії ВАВ №601903 від 23.04.2025 року за
ч. 2 ст. 178 КУпАП.
На переконання судді зазначені докази не є належними та достатніми доказами вчинення особою, адміністративних правопорушень, передбачених ст. 173, ч. 3 ст. 178 КУпАП, виходячи з наступного.
Суддя наголошує, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Разом з тим, до матеріалів справи не додано належних доказів, що ОСОБА_1 в громадському місці перебував у п'яному вигляді, а саме ішов та хитався, мав брудний одяг, нечітку мову, нецензурно лаявся, образливо чіплявся в бік працівників поліції.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, а лише фіксує обставини вчиненого правопорушення, які повинні бути підтверджені доказами долученими до протоколу. Орган уповноважений на складання протоколу повинен довести належними та допустимими доказами вину особи.
Орган уповноважений на складання протоколу повинен довести належними та допустимими доказами вину особи.
В порушення ст. 256 КУпАП, до згаданого протоколу про адміністративне правопорушення не долучено пояснення свідків, чи очевидців події, які б підтверджували зазначені у протоколі обставини.
Європейський Суд з прав людини у справі «Старков та Тищенко проти росії» звернув увагу на те, що в цій справі єдиними доказами, на які посилалися суди при визнанні заявників винними, були протокол про адміністративне правопорушення та заяви співробітників поліції. Суд вважав, що нездатність національних судових органів отримати свідчення незалежних спостерігачів за оспорюваним подій підірвала загальну справедливість судового розгляду.
При цьому, суд вказує, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об'єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об'єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися.
Жодних інших доказів на підтвердження обставин, викладених у протоколах про адміністративні правопорушення за ст. 173, ч. 3 ст. 178 КУпАП, матеріали справи також не містять (у справі відсутні фото або відео з нагрудних камер поліцейських, якими штатно укомплектовані працівники поліції, тощо).
Поліцейський визнаний свідком і потерпілим, який на момент складання протоколу за ст. 173, ч. 3 ст. 178 КУпАП виконував службові обов'язки. Відеозапису з місця події чи показань сторонніх осіб - немає, тому складається ситуація, коли слово особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, протиставляється слову працівника поліції.
Вищевикладене свідчить про те, що Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Будь-які належні, допустимі та достовірні докази, зібрані у порядку ст. 251 КУпАП, які б з достатністю вказували на наявність у діях ОСОБА_1 складів адміністративних правопорушень, передбачених ст.. 173, ч. 3 ст. 178 КУпАП, у справі відсутні.
Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Згідно зі ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За викладених обставин, суддя вважає вину ОСОБА_1 у скоєнні правопорушень за ст. 173, ч. 3 ст. 178 КУпАП недоведеною, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 173, 178, 247, 283, 284 КУпАП, -
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 173, ч. 3 ст. 178 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративних правопорушень.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області.
Суддя Наталія ГОРДІЙЧУК