Справа №568/301/26
Провадження № 3/568/253/26
24 березня 2026 р. м.Радивилів
Суддя Радивилівського районного суду Рівненської області Делалова О.М., розглянувши матеріали, які надійшли від ВП № 2Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП,
У відповідності до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 754412 від 26.01.2026, в ході спільного з службою у справах дітей Козинської територіальної громади виїзду та обстеження умов проживання дітей в сім'ї ОСОБА_1 було встановлено, що ОСОБА_1 26.01.2026 року за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 ухилилась від виконання передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України обов'ків щодо виховання та утримання своїх чотирьох малолітніх дітей, а саме на час обстежання в будинку було холодно через несправне пічне опалення, яке перебуває в аварійному стані, повна антисанітарія, відсутні умови для навчання та гігієни дітей, посуд немитий вже декілька днів, меблі поломані, речі розкидані, чим вчинила правопорушення передбачене ч. 2 ст.184 КУпАП.
15.07.2025 року відносно ОСОБА_1 було винесено постанову №568/947/25 про питягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
ОСОБА_1 про дату, час і місце судового розгляду була повідомлена належним чином, однак в судове засідання не прибула. Таким чином, судом були вжиті заходи для забезпечення її права на участь у судовому засіданні. Проте, її відсутність відповідно до ст. 268 КУпАП не перешкоджає розгляду справи. Тому, вважаю можливим розглянути справу за її відсутності, зважаючи на вжиті заходи для забезпечення участі в розгляді справи. Письмових пояснень, заперечень не надано.
Дії ОСОБА_1 за вказаним фактом кваліфіковані за ч.2 ст. 184 КУпАП, як повторне протягом року, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Отже диспозиція вказаної норми є бланкетною, тобто такою, що відсилає до норм іншого законодавчого акту, при формулюванні суті правопорушення вказівка на нормативний акт, який передбачає обов'язки батьків по вихованню дітей, є обов'язковою.
Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» та ст. 150 Сімейного кодексу України. Так, батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Також, батьки зобов'язані виховувати дитину у дусі прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини, фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП проявляється у невиконанні батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку потерпілого без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т.ч. незабезпечення відвідування ними школи, контролю за проведенням дозвілля); незабезпечення потерпілим безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов тощо.
Неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі. Наприклад, схвалюються здійснення підлітком антигромадських вчинків, прививаються погляди, установки, що пропагандують жорстокість, агресивність, ненависть, неповагу до закону; складаються умови, які загрожують життю та здоров'ю неповнолітнього; мають місце постійні чіпляння до дитини з будь-якого приводу і без нього.
Частиною 2 пункту 16 Постанови Пленуму Верховного Суду від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.
Відповідно до вимог частини 1 статті 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення, зазначаються, зокрема час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, а також інші відомості, необхідні для вирішення справи.
При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.
За змістом ст. 279, 280 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення має розглядатись у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
На підтвердження обвинувачення до суду надані: протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього: акт обстеження житлово - побутових умов сім'ї, поснення ОСОБА_2 від 30.01.2026 року, відеозапис з місця події, з якого не можливо встановити факт невиконання ОСОБА_1 батьківських обов"язків відносно її дітей.
Обвинувачення за ч. 2 ст. 184 КУпАП зведено до повторного невиконання ОСОБА_1 передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, та виховання малолітніх дітей.
Разом з тим, матеріалами справи не підтверджені наведені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини щодо незабезпечення ОСОБА_1 належних умов проживання, виховання та навчання дітей. Суду не надано доказів неналежного забезпечення стану здоров'я дітей, їх фізичного та морального розвитку (медичних довідок щодо незадовільного стану здоров'я дітей, хронічних хвороб, що потребують обов'язкового лікування, відмови матері від проходження дітьми такого лікування), контролю навчального процесу (довідок навчального закладу щодо невідвідування уроків, невиконання домашніх завдань, слабкої успішності, відставання в навчанні, тощо). Також не знайшли підтвердження зазначені у протоколі створені ОСОБА_1 неналежні умови проживання дітей, антисанітарний стан будинку, в якому вони проживають, тобто не доведена об'єктивна сторона адміністративного правопорушення про дії або бездіяльність матері, що призвели до невиконання нею батьківських обов'язків стосовно її малолітніх дітей. Разом з тим, з наданих суду доказів вбачається, що ОСОБА_1 працює, алкогольними напоями не зловживає, проживає одна з дітьми, діти дружні, виховані, люблять маму, а необхідність здійснення ремонту в будинку, не може одназначно свідчити про невиконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов"язків. Крім цього, матеріали справи не містять відомостей про те, що службою у справах дітей здійснювалися якісь заходи щодо надання допомоги сім"ї ОСОБА_1 з приводу ремонту в будинку, а не лише констатація факту необхідності такого.
Таким чином, самі по собі наведені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини, за відсутності інших даних, не можуть бути достатньою підставою для висновку про те, що ОСОБА_1 , як матір ухиляється чи не виконує покладені на неї обов'язки щодо забезпечення необхідних умов життя та виховання своїх дітей.
Між тим відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У зв'язку з вищенаведеним, приходжу до висновку про недоведеність ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, виховання та навчання її неповнолітніх дітей, та взагалі не доведено сукупністю належних та допустимих доказів вчинення нею вказаних у протоколі дій або бездіяльності.
Виходячи з цього, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі за п. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 33-35, 184, 252, 247, 280, 284-285 КУпАП,
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 184 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Радивилівський районний суд Рівненської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня її винесення апеляційної скарги.
Суддя О.М. Делалова