Справа № 564/2880/15-ц
06 квітня 2026 року
Костопільський районний суд Рівненської області
в складі: головуючого судді Снітчук Р.М.
за участі секретаря Ажнюк О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Костопіль подання державного виконавця Костопільського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Овчарук М.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до виконання своїх зобов'язань боржника ОСОБА_1 ,
У зазначеному поданні державний виконавець покликається на те, що на виконанні у Костопільському відділі ДВС знаходиться виконавче провадження 64595958 з виконання виконавчого листа Костопільського районного суду Рівненської області № 564/2880/15-ц від 10.04.2018 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором №0712/125 від 28.12.2007 у розмірі 25489,58 доларів США, що еквівалентно 558986 грн. 49 коп.
22.02.2021 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання зазначеного судового рішення та зобов'язано боржника подати декларацію про доходи та майно.
У добровільному порядку зазначене судове рішення боржник не виконав, протягом 5 робочих днів декларацію про доходи та майно державному виконавцю не подав, будь-яких дій, спрямованих на його виконання не здійснив.
На виклик державного виконавця від 25.02.2026 ОСОБА_1 не з'явився, не повідомивши про причини неявки.
Під час виконання судового рішення встановлено, що за боржником ОСОБА_1 зареєстровано право власності на частку квартири АДРЕСА_1 , яка є предметом іпотеки згідно з договором іоптеки № 1759 від 29.05.2008, посвідченим приватним нотаріусом Дідовець А.Г., зареєстрованим у реєстрі за № 7286484 та обтяжене на користь АТ КБ «ПриватБанк».
Згідно довідок Державної податкової служби України, Державного пенсійного фонду України від 26.03.2026 боржник ОСОБА_1 доходу не отримує, відкриті на його ім'я рахунки відсутні.
Згідно акту державного виконавця від 25.03.2026 за адресою, вказаною у виконавчому документі, боржник не проживає, належного йому на праві власності майна не виявлено, зі слів сусідів знаходиться за кордоном.
Із повідомлення Державної прикордонної служби України вбачається, що ОСОБА_2 неодноразово перетинав державний кордон України, 08.01.2022 виїхав та не повернувся на територію України.
За повідомленням Державної міграційної служби України від 26.03.2026 ОСОБА_1 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 .
Покликаючись на п. 19 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», ст. 441 ЦПК України а також на те, що боржник ОСОБА_1 свідомо ухиляється від виконання судового рішення, з метою забезпечення виконання зазначеного судового рішення державний виконавець просила тимчасово обмежити його у праві виїзду за кордон.
У судове засідання державний виконавець не з'явилася, просила подання розглядати у її відсутності.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 441 ЦПК України, зокрема, що вказане подання підлягає до розгляду негайно, суд вважає за можливе здійснювати його розгляд за відсутності державного виконавця.
Дослідивши надані письмові докази, суд вважає подання державного виконавця необґрунтованим і таким, що не підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що на виконанні у Костопільському відділі ДВС у Рівненському районі Рівненської області знаходиться виконавче провадження 64595958 з виконання виконавчого листа Костопільського районного суду Рівненської області № 564/2880/15-ц від 10.04.2018 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором №0712/125 від 28.12.2007 у розмірі 25489,58 доларів США, що еквівалентно 558986 грн. 49 коп.
22.02.2021 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за вищевказаним виконавчим документом, зобов'язано боржника протягом 5 робочих днів подати декларацію про доходи та майно, яку направлено для відома боржнику.
У добровільному порядку зазначене судове рішення боржник не виконав, декларацію про доходи та майно державному виконавцю не подав, будь-яких дій, спрямованих на його виконання не здійснив.
На день розгляду подання в суді зазначене зобов'язання боржником не виконане.
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 30.03.2026 вбачається, що за боржником ОСОБА_1 зареєстровано право власності на частку квартири АДРЕСА_1 , яка є предметом іпотеки згідно договору іоптеки № 1759 від 29.05.2008, посвідченого приватним нотаріусом Дідовець А.Г., зареєстрованим у реєстрі за № 7286484 та обтяжене на користь АТ КБ «ПриватБанк».
Згідно довідки МВС від 24.02.2026 за боржником ОСОБА_1 зареєстрований транспортний засіб «ВАЗ 2106», 1979 р.в., номерний знак НОМЕР_2 , щодо якого 20.03.2026 державним виконавцем винесено постанову про розшук майна, оскільки місце знаходження вказаного транспортного засобу не відоме.
Згідно довідок Державної податкової служби України, Державного пенсійного фонду України від 26.03.2026 боржник ОСОБА_1 доходу не отримує, відкриті на його ім'я рахунки відсутні.
З акту державного виконавця від 25.03.2026 вбачається, що за адресою, вказаною у виконавчому документі, боржник не проживає, належного йому на праві власності майна не виявлено, зі слів сусідів знаходиться за кордоном.
Із повідомлення Державної прикордонної служби України вбачається, що ОСОБА_2 неодноразово перетинав державний кордон України, 08.01.2022 виїхав та не повернувся на територію України.
За повідомленням Державної міграційної служби України від 26.03.2026 ОСОБА_1 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Згідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України в в'їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Під ухиленням боржника від виконання зобов'язань, покладених рішенням суду, слід розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.
Разом із тим належних доказів ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання судового рішення державним виконавцем не надано.
Зокрема, відсутні докази отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження 64595958 від 22.02.2021, належного виклику боржника державним виконавцем.
Із наданих суду доказів вбачається, що фактично примусове виконання державним виконавцем зазначеного судового рішення стало здійснюватися лише у 2026 році, про що вказують надані суду відповіді на запити державного виконавця, які датовані 26.03.2026, 29.03.2026, постанова про розшук майна боржника від 20.03.2026, акт державного виконавця від 25.03.2026. Доказів протилежного не надано.
Будь-яких відомостей щодо заходів, які вживалися державним виконавцем, пов'язаних із примусовим виконанням судового рішення у період з дня відкриття виконавчого провадження - 22.02.2021 до часу звернення із поданням - 03.04.2026, суду не надано.
Крім того, із повідомлення Державної прикордонної служби України від 26.03.2026 вбачається, що ОСОБА_2 08.01.2022 перетнув державний кордон України та виїхав за її межі. На територію України станом на 26.03.2026 не повернувся.
Із наведеного вбачається, що державним виконавцем не доведено факту свідомого ухилення боржником ОСОБА_1 від виконання судового рішення, а також необхідності та наявності законних підстав для застосування щодо нього тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, ефективності та доцільності застосування такого обмеження.
Статтею 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Конституційна гарантія вільного пересування фізичної особи не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства.
Відповідно до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Таким чином, для легітимного застосування обмеження фізичної особи в праві вільного пересування, права вільно залишати територію України, таке обмеження повинно бути законним, обґрунтованим та доведеним.
Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що державним виконавцем не вжито усіх передбачених законодавством заходів примусового виконання рішення та належними доказами не підтверджено факт ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Суд вважає, що обмеження у праві виїзду за кордон, за вищенаведених обставин є недоцільним, оскільки боржник із 08.01.2022 перебуває за межами України, що підтверджується наданою суду інформацією Державної прикордонної служби України від 26.02.2026.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення подання державного виконавця.
На підставі викладеного та керуючись ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження", ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", ст. 441 ЦПК України,
У поданні державного виконавця Костопільського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Овчарук М.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до виконання своїх зобов'язань боржника ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 06.04.2026.
Суддя: Снітчук Р.М.