Справа № 559/3407/23
Провадження № 4-с/559/3/2026
06 квітня 2026 року місто Дубно
Дубенський міськрайонний суд Рівненської області у складі головуючої судді Жуковської О.Ю., за участі секретаря судового засідання Джигирей В.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця про накладення штрафу,
ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на постанову державного виконавця Дубенського ВДВС у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального Міністерства юстиції про накладення штрафу від 22.01.2026. Свою скаргу обґрунтовує тим, що 10.11.2025 державним виконавцем Мацюк В.І. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а їй як боржнику вказано на необхідність виконання рішення суду. 22.01.2026 цим же державним виконавцем було винесено постанову про накладення на неї штрафу в розмірі 5100 грн., але постанову вважає незаконною та неправомірною. Вказує, що розмір штрафу може становити не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в той час як державним виконавцем накладено штраф у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що не відповідає вимогам закону. Також при винесені постанови державним виконавцем не було взято до уваги поважність причин невиконання нею судового рішення. Зокрема, починаючи з 11.11.2025 вона виконувала завдання із захисту суверенітету і територіальної цілісності України, що пояснює неможливість виконання нею рішення немайнового характеру, котре зобов'язувало особисто її вчинити певні дії. Починаючи з 31.12.2025 вона здійснювала догляд за хворою дитиною, у зв'язку з чим навіть була звільнена від виконання службових обов'язків. А у період з 06.01.2026 по 16.01.2026 сама вже була госпіталізована у КНП «Дубенська міська лікарня». З 19.01.2026 вона знову була госпіталізована і перебувала на стаціонарному лікуванні. Таким чином, державний виконавець, не з'ясувавши реальних причин невиконання судового рішення, поспішно наклав на неї безпідставний штраф та ще й у недозволеному розмірі, діючи всупереч норм чинного законодавства. Тому просить визнати дії державного виконавця неправомірними та скасувати постанову про накладення штрафу.
Скаржниця ОСОБА_1 згідно поданої заяви просить розгляд скарги проводити без її участі, скаргу задовольнити.
Стягувач ОСОБА_2 подала заяву про розгляд справи без її участі, проти задоволення скарги не заперечує.
Державний виконавець Дубенського відділу державної виконавчої служби в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. В.о. начальника Дубенського ВДВС Яконюк В. було подано відзив на скаргу, згідно якого просить відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. Зазначає, що на виконанні у відділі перебуває виконавчий документ №559/3407/23 від 16.10.2025, яким зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_3 права володіння та користування житловим будинком шляхом знесення паркану та навісної конструкції. 10.11.2025 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 30.12.2025 державним виконавцем було здійснено виїзд за місцем виконання рішення суду та встановлено. що рішення Дубенського міськрайонного суду не виконано, про що складено акт державного виконавця. 22.01.2026 за невиконання без поважних причин рішення суду, винесено постанову про накладення на боржника штрафу, у якій також зазначено, що у разі залишення без уваги рішення суду на боржника буде накладено штраф у подвійному розмірі. Тому вважає, що державний виконавець діяв у межах закону та підстав для задоволення скарги не має.
Частиною 2 ст. 450 ЦПК України передбачено, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, тому суд вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності учасників.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Дубенського міськрайонного суду від 24.04.2025 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 . Зобов'язано ОСОБА_1 та ОСОБА_4 усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_3 права володіння та користування житловим будинком з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , розташованим на земельній ділянці кадастровий номер 5610300000:01:003:0973, шляхом знесення (демонтажу) за їх (відповідачів) кошти паркану та навісної конструкції (альтанки). Крім того, зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_3 права володіння та користування житловим будинком з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , розташованим на земельній ділянці кадастровий номер 5610300000:01:003:0973, та через земельну ділянку кадастровий номер 5610300000:01:003:2163 (обмежену в користуванні сервітутом площею 0,0144 га, що зареєстрований 07.11.2007 на право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху) забезпечити безперешкодний проїзд ОСОБА_3 до належного їй домоволодіння шляхом надання протягом трьох днів з моменту вступу рішення в законну силу відповідних засобів (код до замка, дублікат ключів до вхідних воріт, хвіртки).
На виконання вказаного рішення Дубенським міськрайонним судом було видано виконавчі листи.
10.11.2025 державним виконавцем Дубенського ВДВС у Дубенському районі Рівненської області винесено постанову ВП №79547761 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №559/3407/23 виданого 16.10.2025, за яким боржником є ОСОБА_1 , а стягувачем ОСОБА_3 (а.с.8).
Ухвалою Дубенського міськрайонного суду від 23.03.2026 замінено стягувача ОСОБА_3 у виконавчому провадженні ВП №79547839 з примусового виконання виконавчого листа №559/3407/23, виданого Дубенським міськрайонним судом Рівненської області 16.10.2025 відносно боржника ОСОБА_1 , на її правонаступника - ОСОБА_2 (а.с.62).
22.01.2026 державним виконавцем Дубенського ВДВС у Дубенському районі Рівненської області винесено постанову ВП №79547839 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 5100 грн. за невиконання виконавчого листа №559/3407/23 та зобов'язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення (а.с.10).
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Пунктом 9 частини 1статті 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.
Як зазначено у ч. 1ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України права, свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
У відповідності до вимог статті 63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону).
Частиною 6 статті 26 Закону визначено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Статтею 75 Закону визначено,що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
За умовами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторони у справі і кожен повинен довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В обґрунтування поданої скарги ОСОБА_1 вказує, що державним виконавцем при винесені постанови не було взято до уваги поважність причин невиконання судового рішення.
Так, згідно витягу з бойового розпорядження з 11.11.2025 відряджено оператора відділення радіоелектронної боротьби старшого солдата ОСОБА_1 для виконання бойових завдань у складі НОМЕР_1 одкб 47 оібр ТГрП «Форт» (н.п. Харківської області) (а.с.11).
Згідно витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_2 №399 від 31.12.2025 старшого солдата ОСОБА_1 звільнено від виконання службових обов'язків у зв'язку із доглядом за хворою дитиною (а.с.12).
Згідно медичної картки стаціонарного хворого та Виписки, ОСОБА_1 у період з 06.01.2026 до 16.01.2026 була госпіталізована до КНП «Дубенська міська лікарня» Дубеснської міської ради (а.с.13,14).
19.01.2026 ОСОБА_1 також була госпіталізована у КНП «Дубенська міська лікарня» Дубеснської міської ради, що підтверджується витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_2 №20 від 19.01.2026 (а.с.15).
Оцінюючи правомірність дій державного виконавця, які оскаржуються боржником, суд зазначає, що дійсно, виконання бойового завдання із захисту суверенітету та територіальної цілісності України є поважною причиною неможливості виконання судового рішення, що набрало законної сили. Однак, з наданого витягу з бойового розпорядження не можливо становити період перебування боржниці у відрядженні оскільки у вказаному документі зазначено лише дату відрядження - 11.11.2025, а саме відрядження було для перевезення медичного забезпечення, що не є тривалою дією. Відповідно, період повернення ОСОБА_1 невідомо і нею недоведено, що впродовж грудня 2025 року вона не виконала рішення суду з причин, які можна вважати поважними.
Щодо догляду за хворою дитиною та перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікування, суд зазначає, сама по собі хвороба дитини чи перебування боржника на лікуванні не звільняє від обов'язку виконувати судове рішення, яке набрало законної сили, а є лише обставиною, що могла бути підставою для звернення до суду із заявою про відстрочку виконання у порядку ст. 435 ЦПК України. Боржником не надано доказів того, що характер зобов'язання за виконавчим документом (знесення паркану та навісної конструкції) має виключно особистісний характер і не міг бути виконаний шляхом надання відповідних повноважень третім особам. На переконання суду виконання рішення у даному випадку не обов'язково потребує особистої присутності боржника чи щоб вона самостійно зносила навісні конструкції.
Крім того, суд звертає увагу, що боржник, усвідомлюючи неможливість виконання рішення суду з поважних, на її думку, причин, не скористалася своїм процесуальним правом на звернення до суду з заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення чи відстрочку його виконання.
Оскільки у встановлений законом строк рішення суду боржником не виконано, а доказів наявності об'єктивних перешкод виконавцю надано не було, останній діяв у межах повноважень, наклавши штраф за невиконання рішення немайнового характеру.
Разом з тим, суд погоджується із твердженнями скаржниці щодо розміру штрафу, який був накладений державним виконавцем та зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскаржуваною постановою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 5100 грн. що суперечить вимогам ст. 75 Закону, якою встановлено фіксований розмір штрафу для даної категорії суб'єктів - 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.
Оскільки державний виконавець притягнув боржника до відповідальності у розмірі, що не передбачений чинним законодавством для відповідного правопорушення, така постанова не може вважатися законною та підлягає скасуванню. Відповідно суд задовольняє скаргу частково і скасовує постанову державного виконавця.
На підставі ст. 19 Конституції України, ст. 447- 451 ЦПК України, ст.18, 26, 75 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -
Скаргу задовольнити частково: скасувати постанову державного виконавця Дубенського відділу державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мацюк В.І. від 22.01.2026 про накладення штрафу (ВП №79547839).
В решті в задоволені скарги відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя О.Ю.Жуковська