Справа № 552/9914/25
Провадження № 2/545/800/26
"03" квітня 2026 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді: Стрюк Л.І.,
за участю секретаря: Гаврися В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтава у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №101328685 від 17.01.2025, за яким надано позичальнику кредит в сумі 29804 грн.
Проте в порушення умов договору та правил позичальник не повернув надані йому кредитні кошти та не сплатив проценти за їх користування в обумовлені сторонами строки.
На підставі договору факторингу №МВ-ТП/36 укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до останнього перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №101328685 від 17.01.2025.
Посилаючись на вищенаведене, позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості в загальному розмірі 79466,05 грн за кредитним договором №101328685, з яких: 26466,05 грн заборгованість за основною сумою боргу, 52988 грн заборгованість за відсотками, 200 грн заборгованість за комісією, та судові витрати, що складаються зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрат на правову допомогу в розмірі 5000 грн.
Відповідач відзив на позов не подала.
У судове засідання представник позивача не з'явився, попередньо надавши заяву про розгляд справи без його участі, у якій зазначив, що свої вимоги підтримує повністю, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав. Згідно з ч.11 ст. 128 ЦПК України вважається такою, що повідомлена належним чином.
За таких обставин, за згодою представника позивача, проводиться заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з таких підстав.
Встановлено, що 17.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір формі заявки на отримання грошових коштів в кредит №101328685 за яким надав позичальнику кредит в розмірі 29804 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі строком на 30 днів.
Відповідно до п. 2.3 кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі наданого кредиту(а.с.25-29).
На виконання умов договору грошові кошти були перераховані товариством банківську карту № НОМЕР_1 , яка була вказана відповідачем при укладенні договору, що підтверджується довідками про зарахування коштів (а.с. 53-70).
Договір між товариством та відповідачем укладено в електронній формі та підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором накладено на договір та інформація про підпис міститься в розділі 15 договору.
Загальна сума заборгованості за кредитним договором заявлена до стягнення позивачем становить - 79654,05 грн, з яких: 26466,05 грн - заборгованість по кредиту, 52988 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом та 200 грн комісії за надання кредиту.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Таким чином, вищезазначений договір, укладений за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, у відповідності до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовим наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
На підставі договору факторингу №МВ-ТП/36 від 20.05.2025 укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до останнього перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №101328685.
Згідно з п.2 договору позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
Відповідно до п.4 договору, договір позики №101328685 від 17.01.2024 укладений дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Таким чином, вищезазначений договір про надання фінансових послуг, укладений за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, у відповідності до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовим наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором.
Згідно п. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно , які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а згідно з п. 3 цієї статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними в судовому порядку та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Судом встановлено, що 02.12.2024 між Адвокатським об'єднанням «Ліга юридичних технологій та інновацій» та ТОВ «Таліон Плюс» укладений договір про надання правничої допомоги від 02.12.2024 №5 (а.с. 71-74).
На підтвердження витрат, понесених позивачем на правничу допомогу до суду подано: договір про надання правничої допомоги №5 від 02.12.2024, акту прийому-передачі наданих послуг , детальний опис робіт, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Сума витрат на правничу допомогу складає 5000 грн.
Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що включає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.
На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13.03.2025 по справі №275/150/22.
За таких обставин, враховуючи те, що відповідач не заперечував, клопотання про зменшення правничої допомоги чи про застосування співмірності не надавав, тому суд не вправі самостійно зменшувати заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу.
Також, позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Отже, відповідно до положень п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та сума витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 263, 265, 279, 280-282 ЦПК України,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (код ЄДРПОУ 39700642, адреса: м. Чернігів вул. Жабинського, 13, 14017) заборгованість за кредитним договором № 101328685 від 17012025 у розмірі 79654,05 грн, судовий збір 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 5 000грн, всього 87076,45 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.
Суддя: Л. І. Стрюк