Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/3485/26
Номер провадження 2/711/2294/26
про залишення позовної заяви без руху
10 квітня 2026 року м. Черкаси
Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Петренко О.В., розглянувши матеріали позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
06 квітня 2026 року ТОВ «Свеа Фінанс», в інтересах якого діє представник за довіреністю Паладич Аліна Олександрівна, через підсистему «Електронний суд», звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором №7718730 від 26.03.2024 у сумі 31091,52 грн та за договором №4564374 від 17.04.2024 у сумі 14073,80 грн, а також судові витрати.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 квітня 2026 року означеній позовній заяві присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 711/3485/26 та визначено головуючим суддею (суддею-доповідачем) Петренка О.В.
Частиною 8 ст.187 ЦПК України передбачено, що суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №2576440 від 07.04.2026, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що у Придніпровському районі означеного населеного пункту, починаючи з 11.03.2015.
Частиною 1 ст.27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
З огляду на те, що відповідач зареєстрована у встановленому законом порядку в об'єкті нерухомості, що розміщений у Придніпровському районі м. Черкаси, тому суддя дійшов висновку, що розгляд цієї позовної заяви, за правилами загальної підсудності, що передбачені ч.1 ст.27 ЦПК України, підсудний Придніпровському районному суду м.Черкаси.
Суддя, перевіривши матеріали позовної заяви на їх відповідність вимогам ЦПК України, встановив таке.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно зі статтею 129 Конституції України, одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як визначено у ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч. 2 ст. 12 ЦПК України).
Крім того, згідно з п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 188 ЦПК України, в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної (основної вимоги).
Як зазначено у постанові Верховного Суду у постанові 18 серпня 2023 року у справі №910/21280/21, кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення у сторін цього правовідношення цивільних прав і обов'язків. Наявні порушення, які були допущені як під час укладення відповідного кредитного договору, так і при його виконанні, утворюють окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов'язаними між собою (різні кредитні договори, договори забезпечення тощо).
Під час вивчення змісту позовної заяви встановлено, що позивачем заявлено дві позовні вимоги майнового характеру, зокрема про стягнення заборгованості за двома окремими, не пов'язаними між собою, правочинами, а саме: 1) за договором про надання споживчого кредиту №7718730 від 26.03.2024, що укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 ; 2) за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4564374 від 17.04.2024, що укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна».
Таким чином, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_1 за двома договорами, що укладені останньою з різними кредитодавцями, а саме: ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Лінеура Україна», а також з різними умовами кредитування, права вимоги за якими, як стверджує позивача, перейшли правом вимоги до ТОВ «Свеа Фінанс» як нового кредитора.
Водночас, під час звернення до суду з даним позовом, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №100 від 31.03.2026.
Частиною 2 ст. 133 ЦПК України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України № 3674-VІ.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання юридичною особою до суду позовної заяви майнового характеру, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Законом України «Про Державний бюджет на 2026 рік» визначено, що з 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 228,00 грн.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено дві позовні вимоги майнового характеру, зокрема про стягнення заборгованості за двома окремими, не пов'язаними між собою, правочинами, а саме: 1) за договором про надання споживчого кредиту №7718730 від 26.03.2024, що укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 ; 2) за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4564374 від 17.04.2024, що укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна», права вимоги за якими, як стверджує позивач, перейшли правом вимоги до ТОВ «Свеа Фінанс» як нового кредитора.
Згідно з положеннями п. 10 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17.10.2014, подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об'єктом справляння судового збору.
Однак, під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір лише за одну позовну вимогу майнового характеру у розмірі 2662,40 грн, на підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №100 від 31.03.2026.
Оскільки позивачем в позовній заяві об'єднано дві різні вимоги майнового характеру, які не пов'язані між собою, тому і судовий збір мав бути сплачений за кожну вимогу майнового характеру.
Відтак, позовна заява подана без додержання вимог, викладених у ч.4 ст. 177 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною 2 ст.185 ЦПК України передбачено, якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
З огляду на викладене, суддя дійшов висновку про необхідність залишити позовну заяву без руху та запропонувати позивачу усунути її недоліки шляхом надання до суду доказів доплати судового збору за одну вимогу майнового характеру в розмірі 2662,40 грн (3328 грн х 0,8 = 2662,40 грн), а саме: квитанції, платіжної інструкції тощо.
Керуючись ст. 177, 185, 259, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя
позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк, з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення зазначеного в ухвалі недоліку позовної заяви, а саме: надання до суду доказів доплати судового збору за одну вимогу майнового характеру в розмірі 2662,40 грн, а саме: квитанції, платіжної інструкції тощо.
Попередити позивача про наслідки недотримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, що передбачені ч. 3 ст. 185 ЦПК України: якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Водночас повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою для повернення позовної заяви.
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Ухвала складена та підписана суддею 10 квітня 2026 року.
Суддя: О. В. Петренко