Справа № 569/6111/26
09 квітня 2026 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області у складі:
головуючого судді Кучиної Н.Г.,
секретар судового засідання Корпесьо В.Р.,
з участю позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Павлюк І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну спpаву за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 6642778 від 10.02.2026 у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КУпАП. Просить з відповідача стягнути на його користь сплачений судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 08.01.2026 року у м. Рівне падав сніг, тротуари та дорога була засипана снігом. По вул. Героїв Небесної Сотні 6а, де відбувалася подія ремонтували тротуар і по ньому рухатися не можливо було, тому він йшов по краю проїзджої частини на зустріч транспортним засобам, так як умови видимості були достатніми відбивних елементів стрічок не було необхідності одягати, окрім того куртка містила світло відбивні елементи. Однак, вказані обставини не були враховані інспектором, як і не було спростовано відеозапис події на якому автомобіль, що зупинився спереду його здійснив навмисний наїзд на його як на пішохода, що вказує на достатню видимість і неправильні висновки інспектора щодо порушення ним п. 4.4 ПДР.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 13 березня 2026 року поновлено пропущений строк для звернення до суду з позовом, прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відзиві на позовну заяву від 25.03.2026 представник відповідача Биков О.В. вказує на те, що 10.02.2026 року о 17 год. 43 хв. позивач рухаючись по вул. Небесної Сотні в м. Рівне, в темну пору доби по проїзній частині, своїми діями заважав іншим учасникам дорожнього руху, та при цьому не використовував світлоповертальний жилет і не перебував в одязі який має світлоповертальні елементи, та затримався на проїзній частині не забезпечивши безпеки дорожнього руху, чим порушив п. 4.1, п. 4.4 п. 4.14 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене частиною 1 статті 127 КУпАП. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
У відповіді на відзив від 01.04.2026 представник позивача - адвокат Павлюк І.А. зазначає, що фактично постанова ґрунтується не на доказах, а на припущеннях, при цьому відповідач не виконав обов'язок щодо доведення правомірності своїх дій.
У відзиві на позовну заяву відповідачем не спростовано твердження про те, що 08.01.2026 року у м. Рівне падав сніг, тротуари та дорога була засипана снігом по вул. Героїв Небесної Сотні 6а, де відбувалася подія ремонтували тротуар і по ньому рухатися не можливо було, тому ОСОБА_1 змушений був йти по краю проїзджої частини на зустріч транспортним засобам, так як умови видимості були достатніми відбивних елементів стрічок не було необхідності одягати, окрім того його куртка містила світло відбивні елементи; не спростовано відеозапис події на якому автомобіль, що зупинився спереду ОСОБА_1 здійснив навмисний наїзд на нього як на пішохода, що вказує на достатню видимість і неправильні висновки інспектора щодо порушення п. 4.4 ПДР; не спростовано те, що на місці пригоди по вул. Героїв Небесної Сотні 6А розподільчої смуги немає, немає чотирьох смуг в обох напрямках, а також місць огородження. Дане чітко видно на відео. Тому, порушення п. 4.14 г. ПДР не могло бути вчинено.
Складаючи постанову серії ЕНА № 6642778 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 127 КУпАП поліцейський прийшов до висновку про винуватість Колбасюка О.Б. помилково тому, що взяв до уваги відео з камери нічного бачення. А другу камеру, що знімала у звичайному режимі, де видимість була достатньою, не взяв до уваги.
З огляду на викладене, вважає, що доводи наведені у відзиві на позовну заяву не спростовують неправомірності оскаржуваної постанови.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 02 квітня 2026 року в адміністративній справі здійснено перехід зі спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
У судовому засіданні позивача і його представник позов підтримали повністю, просили задоволити його в повному обсязі.
Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, відеофайли, дійшов таких висновків.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно з постановою про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6642778 від 10.02.2026, що складена старшим інспектором Управління патрульної поліції в Рівненській області майором поліції Калюшем М.А., 08.01.2026 року о 17 год. 43 хв. позивач, рухаючись по вул. Небесної Сотні в м. Рівне, в темну пору доби по проїзній частині, своїми діями заважав іншим учасникам дорожнього руху, та при цьому не використовував світлоповертальний жилет і не перебував в одязі який має світлоповертальні елементи, та затримався на проїзній частині не забезпечивши безпеки дорожнього руху, чим порушив п. 4.1, п. 4.4 п. 4.14 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене частиною 1 статті 127 КУпАП.
Таким чином, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 127 КУпАП та накладено штраф у сумі 510 грн.
Позивачем до матеріалів справи долучено відеозаписи з камери вуличного спостереження, розташованої на вулиці Небесної Сотні в м. Рівне.
Згідно ч. 1 ст. 127 КУпАП непокора пішоходів сигналам регулювання дорожнього руху, перехід ними проїзної частини у невстановлених місцях або безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, невиконання інших правил дорожнього руху тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» № 3353 від 30.06.1993 року встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року (із змінами та доповненнями).
Пунктами 1.3. та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 1.5. ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до пункту 4.4. ПДР України у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні використовувати світлоповертальні елементи (стрічку, наклейку, жилет тощо) або бути в одязі, який має світлоповертальні елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху.
Відповідно до п.9 ч.1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 9 КУпАП закріплено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-8 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 - 3 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Частиною 1 ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст.90 КАС України).
Повнота встановлення фактичних обставин справи ґрунтується на дослідженні доказів, які суд оцінює за критеріями належності, допустимості та достовірності, а також достатності та взаємному зв'язку в їх сукупності.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Як вбачається з ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише в разі, якщо особі буде надано достатній проміжок часу для підготовки до розгляду справи, пошуку адвоката, ознайомлення з матеріалами справи тощо.
Суд зазначає, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Елементами верховенства права є принцип рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці. Принцип правової визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.
КУпАП закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту особи.
Відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факт порушення ПДР України. Сама постанова без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про скоєння адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У рекомендаціях № R (91) 1 Комітету Ради Європи Державам-Членам стосовно адміністративних санкцій від 13.02.1991 рекомендовано керуватись у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16-а, аналізуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 537/2088/17, де вказано, що правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана.
З досліджених матеріалів справи, враховуючи погодні умови, не встановлено дорожню розмітку, зокрема наявність розподільчої смуги, чотирьох смуг в обох напрямках, а також місць огородження. З відеозапису вбачається, що 08.01.2026 року у м. Рівне падав сніг, тротуари та дорога була засипана снігом, по вул. Героїв Небесної Сотні 6а, де відбувалася подія ремонтували тротуар і по ньому рухатися не можливо було, тому ОСОБА_1 змушений був йти по краю проїзджої частини на зустріч транспортним засобам. Також з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 стояв на узбіччі, і чекав, а водій автомобіля здійснив наїзд на нього, що вказує на достатню видимість і неправильні висновки інспектора щодо порушення п. 4.4 ПДР. Крім того, не спростовано те, що куртка ОСОБА_1 містила світловідбивні елементи.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що сторона відповідача не надала суду доказів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Судові витрати розподілити між сторонами відповідно до вимог ст.139 КАС України.
Керуючись ст. 9, 19, 72 - 77, 140, 241 - 246, 255, 286, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі задоволити повністю.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6642778 від 10.02.2026, винесену старшим інспектором Управління патрульної поліції в Рівненській області майором поліції Калюшем М.А. про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 127 КУпАП ОСОБА_1 скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - закрити за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КУпАП.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Ф. Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції України, місцезнаходження: 33028, м. Рівне, вул. С. Бандери, 14А, ЄДРПОУ 40108646.
Суддя Н. Г. Кучина